Розділ 4. Правове регулювання фінансового контролю в Україні

§ 1. Зміст фінансового контролю    

§ 2. Класифікація фінансового контролю   

§ 3. Методи фінансового контролю   

§ 4. Органи, що здійснюють фінансовий контроль 

§ 5. Незалежний контроль

 

 

§ 1. Зміст фінансового контролю

До числа загальних функцій управління належить планування, регулювання, керівництво, організація, координація і контроль. од­нією з найважливіших функцій державного управління є контрольна діяльність, зокрема, фінансовий контроль. При розгляді співвідношен­ня фінансового контролю і державного управління, стає ясним, що фінансовий контроль є засобом досягнення конкретного завдання, що стоїть перед державою, — установлення правопорядку і законності.

Для фінансового контролю характерні риси, що взагалі притаман­ні контрольній діяльності, а саме:

-     оперативність;

-     цілеспрямованість;

-     безпосередність;

-     обґрунтованість;

-     дієвість.

Слід зазначити, що фінансам як економічній категорії, крім розпо­дільної і регулюючої, притаманна також контрольна функція. Вона виявляється як при контролі розподілу валового внутрішнього про­дукту, так і при витрачанні публічних грошових фондів відповідно до їх цільового призначення. Усе це свідчить про те, що контрольна функ­ція фінансів є об’єктивною основою фінансового контролю.

У сучасних непростих умовах становлення ринкової економіки контрольна функція фінансів набуває особливої актуальності. це пов’язано з певною специфікою цієї діяльності, що дозволяє активно впливати на економічні процеси. Ефективний фінансовий контроль сприяє прискоренню економічного і соціального розвитку країни, ра­ціональній організації використання всіх наявних ресурсів, забезпе­ченню збереження загальнодержавної і муніципальної власності. Го­ворячи про особливості фінансового контролю, слід зазначити, що нині відбувається його ускладнення, усе чіткіше виявляється його багатоаспектність, оскільки сфера контрольної діяльності усе більше розширюється, охоплюючи недержавні підприємства, громадян, що займаються підприємницькою діяльністю. Фінансовий контроль стає усе більш різноманітним і багатоплановим. Деякі контролюючі органи були скасовані, виникли нові органи, тому систему органів фінансово­го контролю ще не можна визнати сформованою остаточно.

Сутність фінансового контролю розкривається в основних завдан­нях, поставлених перед ним, а саме:

а) перевірка своєчасності і повноти виконання контрольованими суб’єктами фінансових зобов’язань перед державою й органами міс­цевого самоврядування;

б) перевірка виконання органами державної влади і місцевого само­врядування покладених на них функцій по формуванню, розподілу і використанню грошових фондів;

в) перевірка дотримання правильності здійснення фінансових опе­рацій, схоронності коштів і матеріальних засобів;

г) перевірка правильності й ефективності використання публічних грошових фондів;

ґ) виявлення й усунення порушень фінансової дисципліни;

д) попередження порушень законності у сфері фінансової діяль­ності, забезпечення відшкодування матеріального збитку, виявлення винних осіб і притягнення їх до відповідальності;

е)  виявлення внутрішніх резервів виробництва — підвищення його ефективності, найбільш ощадливого використання матеріальних і грошових ресурсів.

Реалізація перерахованих завдань фінансового контролю є необ­хідною умовою забезпечення правопорядку і законності в процесі здійснення фінансової діяльності. Однією зі сторін правопорядку у сфері фінансів є фінансова дисципліна.

Фінансова дисципліна — це чітке дотримання закріплених нормами права розпоряджень, що регулюють порядок формування, розподілу і використання публічних грошових фондів. Необхідно підкреслити, що вимоги фінансової дисципліни обов’язкові не тільки для підпри­ємств усіх форм власності і громадян, але і для органів державної влади і місцевого самоврядування.

Однак варто враховувати, що об’єкт фінансового контролю не об­межується перевіркою тільки грошових фондів. Насправді він містить у собі і матеріальні, природні, трудові й інші ресурси держави, тому що їх використання здійснюється в грошовій формі або опосередкова­но нею. Іншими словами, фінансовий контроль поширюється не лише на безпосередньо фінансові, але і на пов’язані з ними господарські відносини. Безпосереднім предметом фінансового контролю виступа­ють первинні документи, що містять відомості про фінансово- господарську діяльність контрольованого суб’єкта.

Отже, під фінансовим контролем слід розуміти особливу сферу державного контролю, що являє собою діяльність фінансових органів по виявленню порушень законності, фінансової дисципліни і доціль­ності при формуванні, розподілі і використанні державних і муніци­пальних грошових фондів.

Правове регулювання фінансового контролю здійснюється норма­ми фінансового права. У юридичній літературі утвердилася думка про фінансовий контроль як інститут Загальної частини фінансового права. Разом з тим не викликає сумніву й інше. Фінансовий контроль харак­терний для всіх етапів фінансової діяльності, усіх фінансово-правових підгалузей і інститутів особливої частини фінансового права. До ска­заного слід додати, що фінансовий контроль є, мабуть, єдиним струк­турним підрозділом фінансового права, правові норми якого містяться як у Загальній, так і в особливій частині, тобто структура фінансового контролю має досить складний характер. До Загальної частини фінан­сового права варто віднести фінансово-правові норми регулюючі за­гальні принципи, цілі і задачі, організацію і порядок здійснення фінан­сового контролю, характеристику його видів і методів. Що ж стосуєть­ся фінансово-правових норм, що передбачають специфіку здійснення фінансового контролю в різних сферах фінансової діяльності, то вони цілком справедливо відносяться до особливої частини. Конкретизація ж їх специфічних задач і змісту знаходить своє відображення в інсти- туціональних правових актах (наприклад, у Бюджетному кодексі Укра­їни або Законі України «Про аудиторську діяльність»).