Амортизація. Амортизація основних фондів і НМА — поступове віднесення витрат на придбання (виготовлення чи поліпшення) на зменшення скоригованого прибутку платника податку в межах норм амортизаційних відрахувань, установлених ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Основні фонди — матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, котрий перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, вартість яких перевищує 1000 грн і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Основні фонди підлягають поділу за такими групами:

• група 1 — будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі;

• група 2 — автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

• група 3 — будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4;

• група 4 — електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у т. ч. стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Амортизації підлягають витрати на:

• придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання включно з витратами на придбання племінної худоби і придбання, закладення та вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;

• самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб включно з витратами на виплату заробітної плати працівникам, котрі були зайняті на виготовленні таких основних фондів;

• проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;

• поліпшення якості земель, не пов'язаних із будівництвом.

Не підлягають амортизації та повністю належать до складу валових витрат звітного періоду витрати платника податку на:

• придбання і відгодівлю продуктивної худоби;

• вирощування багаторічних плодоносних насаджень;

• придбання основних фондів або нематеріальних активів з метою подальшого продажу іншим особам чи використання їх як комплектуючих (складових частин) інших основних фондів, призначених для подальшого продажу іншим особам;

• утримання основних фондів, що перебувають на консервації.

Не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування:

• витрати бюджетів на будівництво та утримання споруд благоустрою й жилих будинків, придбання і збереження бібліотечних та архівних фондів;

• витрати бюджетів на будівництво та утримання автомобільних доріг загального користування;

• витрати на придбання та збереження Національного архівного фонду України, а також бібліотечного фонду, що формується й утримується за рахунок бюджетів, бібліотечних та архівних фондів;

• витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів.

Невиробничі фонди — капітальні активи, які не використовуються в господарській діяльності платника податку. До них належать:

• капітальні активи (або їхні структурні компоненти), які підпадають під визначення групи 1 основних фондів;

• капітальні активи, що підпадають під визначення груп 2 і 3 основних фондів і які є невід'ємною частиною, розміщені або використовуються для забезпечення діяльності невиробничих фондів, що підпадають під визначення групи 1 основних фондів або вилучені з місця ведення господарської діяльності платника податку і передані в безоплатне користування особам, котрі не є платниками цього податку.

Ставка податку. Прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25 % до об'єкта оподаткування. Для цілей цього Закону використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

Податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду, крім виробників сільськогосподарської продукції, для яких річний податковий період починається з 1 липня поточного звітного (бюджетного) року.

Якщо особа береться на облік податковим органом як платник цього податку всередині податкового періоду, то перший звітний податковий період розпочинається з дати, на яку припадає початок такого обліку, та закінчується останнім календарним днем наступного податкового періоду.

Якщо платник податку ліквідується (в т. ч. до закінчення першого звітного податкового періоду), останнім податковим вважається період (що закінчується днем такої ліквідації), на який припадає дата такої ліквідації.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

• дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку — день їх видачі з каси платника податку;

• дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) — дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Датою збільшення валових витрат платника податку під час здійснення ним операцій з особами, які є:

а) нерезидентами;

б) резидентами, що сплачують цей податок за ставкою нижчою ніж 25 % або сплачують цей податок у складі єдиного чи фіксованого податку чи є звільненими від сплати цього податку або не є його суб'єктами згідно з законодавством, — е дата оприбуткування платником податку товарів (а за їх імпорту — також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), — дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (в т. ч. часткової або авансової).

Датою збільшення валового доходу вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

• або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку — дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої — дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

• або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) — дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Датою збільшення валового доходу в разі продажу товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому вигляді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед таким бюджетом.

Відповідно до нормативно-правових актів під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти:

а) відсотки, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, в т. ч. відсотки за борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом;

б) дивіденди, які сплачуються (нараховуються) резидентом;

в) роялті, фрахту та доходи від послуг типу "інжиніринг";

г) лізингова (орендна) плата, що сплачується (нараховується) резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента лізингодавця (орендодавця);

д) доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України, яке належить нерезиденту, в т. ч. майна постійного представництва нерезидента;

е) прибуток від здійснення операцій із торгівлі цінними паперами або іншими корпоративними правами;

є) доходи, отримані від здійснення спільної діяльності та доходи від здійснення довгострокових контрактів на території України;

ж) винагорода за здійснення культурної, освітньої, релігійної, спортивної, розважальної діяльності нерезидентів (або уповноважених ними осіб) на території України;

з) брокерська, комісійна або агентська винагорода, отримана від резидентів або постійних представництв інших нерезидентів стосовно брокерських, комісійних або агентських послуг, наданих нерезидентом або його постійним представництвом на території України на користь резидентів;

и) внески та премії на страхування або перестрахування ризиків в Україні (включаючи страхування ризиків життя) або страхування резидентів від ризиків за межами України;

і) доходи у вигляді виграшів (призів) в лотерею (крім державної), від казино, інших гральних місць (домів), розташованих на території України, доходи від організації та проведення грального бізнесу, лотерей (крім державних);

ї) доходи у вигляді благодійних внесків та пожертв на користь нерезидентів;

й) інші доходи від здійснення нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів (робіт, послуг), переданих (виконаних, наданих) резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у т. ч. вартості послуг з міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (в т. ч. на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), зобов'язані утримувати податок (на репатріацію) таких доходів, за ставкою у розмірі 15 % від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Підприємства, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, сплачують податок на прибуток у порядку і розмірах, передбачених законом, за підсумками звітного податкового року.

Валовий дохід і валові витрати виробників сільськогосподарської продукції, утримані (понесені) протягом звітного податкового року, підлягають індексуванню відповідно до офіційного індексу інфляції за період від місяця, наступного за місяцем понесення таких витрат (отримання доходів), до кінця звітного податкового року.

Сума нарахованого податку зменшується на суму податку на землю, що використовується у сільськогосподарському виробничому обороті.

Ставки податку на прибуток, пільги щодо податку, об'єкт оподаткування, порядок обчислення оподатковуваного прибутку, строки і порядок сплати та зарахування податку до бюджетів можуть встановлюватися та змінюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону.

Платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті.

Платник податку, який здійснює діяльність, що підлягає патентуванню відповідно до Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", зобов'язаний окремо визначати податок на прибуток від кожного окремого виду такої діяльності та окремо — податок на прибуток від іншої діяльності. З цією метою такі платники податку ведуть окремий облік:

• валових доходів, отриманих від здійснення діяльності, що підлягає патентуванню;

• валових витрат, понесених у зв'язку зі здійсненням такої діяльності;

• балансової вартості товарів, матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції (далі — запаси), які використовуються для здійснення діяльності, що підлягає патентуванню. Балансова вартість таких запасів не бере участі у розрахунку приросту (убутку) балансової вартості для визначення об'єкта оподаткування від іншої діяльності;

• амортизаційних відрахувань, нарахованих на відповідну групу основних фондів, що використовуються для здійснення діяльності, що підлягає патентуванню.

Відповідальність за правильність нарахування, своєчасність сплати податку і дотримання податкового законодавства несе платник податку в порядку та розмірах, визначених Законом.

Сума податкових платежів, що надміру надійшла до бюджету в результаті неправильного нарахування або порушення платником податку встановленого порядку сплати податку, підлягає поверненню з відповідного бюджету протягом десяти робочих днів з моменту отримання податковим органом відповідної заяви платника податку або зарахуванню на зменшення платежів до цього бюджету майбутніх періодів, за вибором платника податку, якщо не минув строк позовної давності, встановлений законодавством.

Податок на прибуток і бухгалтерський облік. Зв'язок податку на прибуток із бухгалтерським обліком виявився доволі складним з дати його заснування — 22 травня 1997 р. До цього часу об'єкт оподаткування вираховувався безпосередньо за допомогою бухобліку і відображався на рахунках фінансових результатів. Різниці між податковим податком на прибуток і бухгалтерським податком на прибуток не було. Зміна відбулась 1 липня 1997 р. з часу введення в дію теперішньої редакції закону. Фактично в цей час з'явилась тимчасова різниця між обома видами податку — податковим і бухгалтерським. Юридично вона з'явилася з моменту введення в дію національних П(С)БО на основі міжнародних.

Тимчасова різниця в оподаткуванні випливає з того, що податковий облік ґрунтується на першій події, а бухгалтерський облік визнає доходи і витрати за фактом їх виникнення, незалежно від грошових потоків. Тобто різниця між обома видами обліку виникне тільки на суми попередніх оплат, як отриманих, так і оплачених. Потрібно також зазначити, що різниці можуть бути не тільки тимчасові, а й постійні з причин інших, ніж попередня оплата.

Отже, коли виникла тимчасова різниця між видами обліку, саме по собі це ще нічого не означає — труднощі можливі в момент нарахування податку на прибуток — за рахунок якого джерела його визначати або на які розрахунки віднести. Якщо бухгалтерський (балансовий) прибуток більший за декларативний (за декларацією на прибуток — наказ ДПАУ від 29 березня 2003 р. № 143), то в бухобліку на рахунок використання прибутку потрібно віднести всю суму податку (ДТ — дебет), тобто зарезервувати на майбутнє. На рахунок строкових розрахунків з бюджетом буде віднесено суму тільки за декларацією, залишок суми — на рахунок статті зобов'язань, строк сплати яких ще не настав (КТ — кредит). І навпаки — в разі перевищення декларативного прибутку над балансовим. За допомогою такого обліку всі тимчасові ризниці, що виникають унаслідок відповідних розбіжностей, не зачіпають власний капітал. Для обліку тимчасових різниць у плані рахунків бухобліку є два рахунки;

• 17 "Відкладені податкові активи" — сальдо завжди дебетове;

• 54 "Відкладені податкові зобов'язання" — сальдо завжди кредитове.

Відкладені податкові активи виникають у випадку перевищення декларативного прибутку і податку над балансовим. Якщо для сплати в бюджет не вистачає податку, нарахованого за рахунок балансового прибутку — ДТ 98, то різниця нараховується як відкладені податкові активи — ДТ 17, — за рахунок майбутнього прибутку. Отже, відкладені податкові активи — це переплата (аванс) до бюджету, яку всі платники зобов'язані робити на частину декларативного прибутку. Хоча підприємство — покупець забирає з бюджету цю переплату. Тому це, фактично, кредит своїм покупцям на суму ЗО % майбутніх придбань.

Відкладені податкові зобов'язання виникають у випадку перевищення балансового прибутку і податку над декларативним. Якщо податку нарахованого за рахунок отриманого балансового прибутку забагато — ДТ 98, то частина зобов'язань відкладається на майбутнє — відкладені податкові зобов'язання — КТ 54.

16.4. Правове регулювання податку на доходи фізичних осіб

Податок з доходів фізичних осіб регламентується Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22 травня 2003 р. Цей Закон набрав чинності з 1 січня 2004 р.