Податковий кредит — сума (вартість) витрат, понесених платником податку — резидентом у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів — фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року, у випадках, визначених законом.

Підстави для нарахування податкового кредиту із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку в річній податковій декларації. До складу податкового кредиту належать фактично здійснені витрати, підтверджені платником податку документально, а саме: фіскальним або товарним чеком, касовим ордером, товарною накладною, іншими розрахунковими документами або договором, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат.

Платник податку має право включити до складу податкового кредиту звітного року такі витрати, фактично понесені ним протягом такого звітного року:

• частину суми відсотків за іпотечним кредитом, сплачених платником податку, яка розраховується за відповідними правилами;

• суму коштів або вартість майна, переданих платником податку у вигляді пожертвувань або благодійних внесків неприбутковим організаціям, зареєстрованим в Україні, у розмірі, що перевищує 2 %, але не більше 5 % від суми його загального оподатковуваного доходу такого звітного року;

• суму коштів, сплачених платником податку на користь закладів освіти для компенсації вартості середньої професійної або вищої форми навчання такого платника податку, іншого члена його сім'ї першого ступеня споріднення з відповідним обмеженням.

Платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у таких розмірах:

• 50 % однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, — для будь-якого платника податку;

• 150 % суми пільги — для платника податку, який:

а) є самотньою матір'ю або самотнім батьком (опікуном, піклувальником) — у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;

б) утримує дитину — інваліда у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;

в) має троє чи більше дітей віком до 18 років — у розрахунку на кожну таку дитину;

г) є вдівцем або вдовою;

д) є особою, віднесеною законом до категорії 1 або 2 осіб, по-страждалих унаслідок Чорнобильської катастрофи, включаючи осіб, нагороджених грамотами Президії Верховної Ради УРСР у зв'язку з їх участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи;

е) інші випадки передбачені законом.

Податкова соціальна пільга застосовується до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги. Пільга не застосовується до доходу, нарахованого до моменту отримання такої заяви.

Платник податку, який змінює за самостійним рішенням місце отримання податкової соціальної пільги, зобов'язаний надати працедавцю за попереднім місцем її застосування заяву про відмову від такої пільги. Така заява не подається, якщо платник податку припиняє трудові відносини з таким працедавцем за будь-яких підстав.

Податкова соціальна пільга не може бути застосована до інших доходів платника податку, якщо він отримує протягом звітного податкового місяця одночасно такі доходи:

а) плату за виконання громадських робіт, яка повністю або частково фінансується за рахунок бюджету або відповідного фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування;

б) стипендію, грошове або майнове (речове) забезпечення, одержувані учнями, студентами, аспірантами, ординаторами, ад'юнктами, військовослужбовцями строкової служби, що виплачуються з бюджету;

в) заробітну плату під час відбування покарання у вигляді позбавлення волі.

Ставка податку становить 15 % від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у законі.

Ставка податку становить 5 % від об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом як:

• відсоток на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у т. ч. картковий рахунок);

• відсотковий або дисконтний дохід за іменним ощадним (депозитним) сертифікатом;

• в інших випадках, прямо визначених відповідними нормами закону.

Ставка податку може мати інший розмір, визначений відповідними нормами цього Закону.

Порядок нарахування, утримання та сплати перерахування) податку до бюджету. Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок.

Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету в строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Якщо згідно з нормами цього Закону окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування або виплати, то платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку. Тобто, платник податку, що отримує доходи, нараховані особою, яка не є податковим агентом, зобов'язаний включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу і подати річну декларацію з цього податку.

Особа, яка не є податковим агентом, вважається нерезидентом або фізичною особою, яка не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності, або не є особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність.

Якщо оподатковуваний дохід виплачується у негрошовій формі чи готівкою з каси резидента, то податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, наступного за днем такої виплати.

Ст. 9 Закону встановлює особливості нарахування та сплати окремих видів доходів:

• оподаткування доходу від надання нерухомості в оренду (суборенду), житловий найм (піднайм);

• оподаткування відсотків і дивідендів;

• оподаткування роялті, виграшів та призів;

• оподаткування інвестиційного прибутку;

• оподаткування благодійної допомоги;

• оподаткування доходів, отриманих за договорами довгострокового страхування життя, недержавного пенсійного забезпечення та пенсійних вкладів;

• оподаткування доходів, одержаних нерезидентами;

• оподаткування доходів, отриманих фізичною особою — суб'єктом підприємницької діяльності, або фізичною особою, яка сплачує ринковий збір;

• інші види оподаткування.

Ст. 10 Закону встановлює оподаткування операцій, пов'язаних з іпотечним житловим кредитуванням. При цьому визначає, що платник податку — резидент має право включити до складу податкового кредиту частину суми відсотків за іпотечним житловим кредитом, фактично сплачених протягом звітного податкового року.

Частина суми відсотків, яка включається до складу податкового кредиту платника податку — позичальника іпотечного житлового кредиту, дорівнює добутку суми відсотків, фактично сплачених платником податку протягом звітного податкового року в рахунок його погашення, на коефіцієнт, який розраховується за формулою:

Якщо цей коефіцієнт є більшим за одиницю, то до складу податкового кредиту включається сума фактично сплачених відсотків за іпотечним кредитом без застосування такого коефіцієнта.

Ст. 11 Закону встановлює оподаткування операцій із продажу об'єктів нерухомого майна.

З 1 січня 2007 р. Законом "Про податок на доходи фізичних осіб" запроваджено оподаткування доходів, отриманих громадянами від продажу власної нерухомості.

Законом України встановлено, що з метою оподаткування податком з доходів фізичних осіб нерухомим майном (нерухомістю) є об'єкти майна, які розташовуються на землі й не можуть бути переміщені в інше місце без втрати їх якісних або функціональних характеристик (властивостей), а також земля.

Нерухомість, відмінна від землі, поділяється на: будівлі та споруди, зокрема, до будівель належать приміщення, пристосовані для постійного або тимчасового перебування в них людей, а також об'єкти власності, функціонально пов'язані з такими приміщеннями, включаючи готелі, мотелі, кемпінги й інші подібні об'єкти туристичної інфраструктури, квартири, кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах, індивідуальні гаражі, дачні будинки й інші об'єкти дачної (садової) інфраструктури, відмінні від землі. Споруди — об'єкти нерухомості, відмінні від будівель. Земля як нерухомість є самостійним об'єктом оподаткування.

Доходи, одержані громадянами від продажу зазначеної вище нерухомості, підлягають оподаткуванню.

Якщо громадянин один раз протягом календарного року продає квартиру або її частку, кімнату, житловий або садовий будинок (включаючи землю під ними), загальна площа яких не ' перевищує 100 кв. м, то податок від такого продажу не сплачується.

Якщо площа житлової нерухомості перевищуватиме 100 кв. м, то податок за ставкою 1 % слід сплатити тільки з частини її вартості, яка пропорційна саме перевищенню. Тобто, під час продажу будинку загальною площею 150 кв. м оподаткуванню підлягатиме лише вартість 50 "зайвих" метрів.

Щодо продажу іншої (нежитлової) нерухомості, наприклад, гаражів, магазинів, складських приміщень тощо, що належать громадянам на праві власності, то оподаткуванню за ставкою 5 % підлягає вся вартість таких об'єктів, незважаючи на кількість проданих таких об'єктів у календарному році.

Щодо оподаткування продажу землі, то згідно з законом узагалі- не підлягають оподаткуванню доходи, отримані від продажу земельних паїв і земель сільськогосподарського призначення, одержаних у власність в процесі приватизації. Продаж земель іншого призначення підлягає оподаткуванню за ставкою 5 %.

Законом установлено, що податок розраховується на підставі ціни, зазначеної в угоді купівлі-продажу, але не нижче оцінки, встановленої уповноваженим органом. Таким органом на сьогодні є БТІ (Бюро технічної інвентаризації).

Наприклад, з продажу квартири площею 120 кв. м, ціна якої становить 100 тис. ум. од., оподаткуванню підлягатиме розрахункова вартість 20 кв. м.

Алгоритм розрахунку:

1) знаходиться вартість 1 кв. м. У цьому випадку вона становить 833 ум. од. за кв. м (100 тис. ум. од. за 120 кв. м);

2) визначається вартість перевищення площі понад 100 кв. м (20 кв. м * 833 ум. од. в 16 660 ум. од.). Вартість перевищення (20 кв. м) у грн = 84 133 грн (16 660 ум. од. 4,85 грн);

3) визначається податок із вартості перевищення: 1 % х х84 133 = 841,33 грн.

Таким чином, під час продажу квартири площею 120 кв. м слід сплатити податок у розмірі 1 % від розрахункової вартості площі, що перевищує 100 кв. м.

Ст. 12: Оподаткування операцій з продажу або обміну об'єкта рухомого майна.

Ст. 13: Оподаткування доходу, отриманого платником податку внаслідок прийняття ним у спадщину коштів, майна, майнових чи немайнових прав.

Ст. 14: Оподаткування доходу, отриманого платником податку як подарунок (або внаслідок укладення договору дарування).

Ст. 15: Оподаткування операцій із заміщення втраченої власності.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету:

• податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої само зайнятої особи);

• податку з інших доходів, є: а) для оподатковуваних доходів із джерелом їх походження з України — податковий агент; б) для іноземних доходів і тих, чиє джерело виплати перебуває в осіб, звільнених від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету, — платник податку, отримувач таких доходів; в) для доходів, що виплачуються на користь платника податку фізичними особами, — такий платник податку.

Порядок подання річної декларації про майновий стан і доходи. Річна декларація про майновий стан і доходи (податкова декларація) (далі — декларація) подається платником податку, який: а) зобов'язаний подавати таку декларацію згідно з нормами цього Закону або інших законів; б) має право подати таку декларацію для отримання податкового кредиту.

Обов'язок платника податку з подання декларації вважається виконаним, якщо він отримував доходи виключно від податкових агентів, зобов'язаних подавати звітність з цього податку в установленому порядку.