4.1. Юридична природа фінансової діяльності держави.

Як відомо, потреба фінансів робить абсолютно необхідною діяльність щодо управління ними і, відповідно, фінансова діяльність держави є її діяльністю щодо формування, розподілу й використання централізованих і децентралізованих грошових фондів із метою здійснення функцій держави, завдань соціально-економічного характеру, управління, обороноздатності, діяльності державних органів. Зміст фінансової діяльності є виявом усіх функцій держави, оскільки реалізація будь-якої державної функції вимагає відповідного фінансового забезпечення. Залежно від змісту і характеру державних функцій така діяльність здійснюється як: 1) реалізація державної влади; 2) виконавчо-розпорядницька діяльність — реалізація державного управління.

Фінансова діяльність, будучи необхідним складником механізму соціального управління, забезпечує спрямування фінансових ресурсів у відповідні галузі економіки, управління, соціальну сферу, а відтак їй характерні певні особливості:

1) на відміну від однорідних сфер державної діяльності, вона має міжгалузевий, загальний характер, оскільки забезпечення фінансовими ресурсами спрямоване на всі галузі та сфери державного управління, галузь контролю;

2) її реалізують як державні органи, так і органи місцевого самоврядування (у деяких випадках її реалізують спільно);

3) вона поєднує як безпосереднє управління з використанням імперативних методів (щодо державних підприємств тощо), так і непряме, рекомендаційне управління (щодо грошових ресурсів недержавних юридичних та фізичних осіб);

4) її здійснюють через діяльність як представницьких, так і виконавчих органів влади.

Об'єктом фінансової діяльності є відносини, що регулюють рух державних грошових фондів на всіх стадіях їхнього обороту (формування, розподіл, використання). Суб'єктний склад фінансових відносин традиційно визначений: держава — суб'єкт і влада; територіальні громади; юридичні та фізичні особи.

Використання фінансів та фінансову діяльність здійснюють усі органи державної влади й місцевого самоврядування. Залежно від повноважень та правового статусу визначається обсяг їх участі у фінансовій діяльності.

Зміст фінансової діяльності за стадіями руху фінансів:

1) на стадії формування централізованих і децентралізованих фондів створюють бюджетні фонди (державний і місцеві бюджети), децентралізовані фонди;

2) стадія розподілу коштів поділяється на три рівні здійснення фінансової діяльності:

• на рівні формування грошових фондів, що відбувається, наприклад, під час надходження коштів у бюджети (податок з доходів фізичних осіб, наприклад, поділяють під час сплати на частини, що надходять до місцевих бюджетів різних видів);

• власне розподіл охоплює рух коштів, уже закріплених за окремими бюджетами, на фінансування державних завдань і функцій;

• перерозподіл, який здійснюють через механізми непрямих податків, мита, трансфертів;

3) на стадії використання державних коштів фінансову діяльність розподіляють за різними напрямами (галузями, регіонами тощо);

4) завершальна стадія — контроль за рухом грошових фондів. З одного боку, його здійснюють на кожній стадії руху коштів, а з іншого, контроль є підсумковим етапом руху грошових ресурсів, що поєднує підсумково-звітні дії.

Як і інші види діяльності фінансову діяльність здійснюють за принципами: законності, плановості, гласності, системності.

Принципи фінансової діяльності характеризують та розкривають її зміст, створюють умови для здійснення функцій фінансової діяльності.

Методи фінансової діяльності — засоби, прийоми, за допомогою яких держава й уповноважені нею органи мобілізують, розподіляють і використовують централізовані і децентралізовані грошові фонди.

В основі вибору конкретного методу фінансової діяльності лежать кілька факторів:

• стадія фінансової діяльності держави, руху грошових фондів;

• форма власності на кошти, що переходять державі;

• джерела державних доходів;

• мета, на яку використовують грошові ресурси на конкретному етапі розвитку держави;

• співвідношення між доходами й витратами.

Залежно від стадії руху грошових фондів використовують такі групи методів.

1. Методи мобілізації грошових ресурсів:

а) метод обов'язкової мобілізації реалізує безумовні імперативні обов'язки, гарантує забезпечення їх виконання. Реалізують його насамперед через форми податкових платежів, інших безумовних і обов'язкових зборів. Імперативно визначають і гарантують вид платежу, платника, об'єкт, ставку, розмір, строки, засоби забезпечення тощо;

б) метод добровільної мобілізації припускає переважно диспозитивні засоби забезпечення фінансових надходжень, механізми кредитування (внески населення, придбання державних цінних паперів, лотерейних білетів тощо).

2. Методи розподілу грошових ресурсів:

а) метод фінансування становить цільову, планову, безоплатну й безповоротну передачу державних коштів із бюджетів на визначені цілі, завдання, реалізацію державних функцій;

б) метод кредитування означає цільову, відплатну, термінову і поворотну передачу коштів, здійснювану на платній основі та поєднує два різних за змістом способи — державне та банківське кредитування.

3. Методи використання грошових ресурсів: а) за спрямуванням видатків:

• пооб'єктний — припускає спрямування грошових ресурсів на фінансування певних об'єктів (майнових комплексів тощо);

• посуб'єктний — виділення й передача коштів окремим суб'єктам (конкретним розпорядникам чи одержувачам бюджетних коштів — окремим особам, категоріям осіб або регіонам);

б) за формою надходження грошових ресурсів: безготівкові гротові перерахування, розрахунки; готівкові кошти.

Методи фінансової діяльності не є застиглими формами реалізації руху грошових фондів, її забезпечення. Вони можуть змінюватися з часом, набувати нового змісту. В основі цих змін лежать перетворення самої держави, зміна її завдань. Наприклад, з початку 90-х років XX ст. досить активно розвивався метод обов'язкових мобілізацій, ускладнювалася податкова система України, яку в радянський період застосовували дуже стримано, тощо.

Фінансову діяльність держави реалізують у різних формах, класифікацію яких можна здійснювати за різними підставами:

1) за юридичними формами, властивостями: правова; не врегульована нормами права;

2) за організаційними формами: створення централізованих фондів коштів; формування децентралізованих грошових фондів;

3) за змістом інститутів фінансової діяльності: у галузі бюджетної діяльності; у галузі податкового регулювання; у сфері кредитування; у галузі валютного регулювання; у сфері фінансового контролю;

4) за іншими підставами.