Печать
PDF

Розділ ХVI. Правове регулювання поводження з відходами

Posted in Экологическое право - Екологічне право України (Гетьман, Шульга)

Розділ ХVI. Правове регулювання поводження з відходами



§ 1. Відходи як об’єкт правового регулювання

§ 2. Правова класифікація видів відходів

§ 3. Правовий режим поводження з відходами

§ 4. Особливості правового регулювання поводження з радіоактивними відходами 

§ 5. Відповідальність за порушення законодавства у сфері поводження з відходами

 

 

§ 1. Відходи як об’єкт правового регулювання


В Україні в результаті утворення великих обсягів відходів проб­лема екологічної безпеки набула особливої гостроти. Розрив між прогресуючим накопиченням виробничих та побутових відходів і заходами з їх утилізації та знешкодження загрожує поглибленням екологічної кризи і загостренням соціально-економічної ситуації в України.

Більшість виробничих і побутових відходів утворюється у великих містах країни, що може призвести до забруднення навколишнього при­родного середовища. Крім того, певні види відходів належать до кате­горії небезпечних для життя і здоров’я людини. Щороку на підпри­ємствах України утворюється більше 100 мільйонів тонн токсичних відходів[1]. Особливу небезпеку для життя і здоров’я людини становлять радіоактивні відходи.

Зазначені обставини вимагають чіткого закріплення юридичного визначення такого поняття, як «відходи», виявлення його ознак та юридичної природи. Поняття відходів як правової категорії обґрунто­вується в юридичній літературі та передбачається у нормативно- правових актах національного законодавства України про відходи, а також у правових актах Європейського Союзу.

У першу чергу правове визначення поняття «відходи» закріплю­ється національним законодавством. Так, згідно із Законом України від 5 березня 1998 року «Про відходи», відходи — будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлен­ня та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи вида­лення1.

Аналіз правового поняття відходів дає можливість визначити основ­ні ознаки відходів.

1.  Відходи — це речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності. Таким чином, поняття відходів обме­жується сферою людської діяльності. Проте тут є певний недолік, оскільки вони можуть утворюватися також внаслідок природних та техногенних катастроф. Державний класифікатор відходів ДК 005-1996 розширює їх поняття і включає відходи, які створені внаслідок при­родних та техногенних катастроф.

2.  Відходи не можуть у подальшому використовуватись за місцем утворення чи виявлення. Саме неможливість використання в подаль­шому цих речовин, матеріалів і предметів дає змогу їх відокремлення від інших об’єктів, які не належать до категорії відходів.

3.  Нормами права передбачається наявність їх власника, тобто на­лежність відповідним особам. Суб’єктами права власності на відходи є юридичні і фізичні особи, територіальні громади, а також держава. Вони володіють, користуються і розпоряджаються ними в межах, ви­значених законом. Відходи, що не мають власника, або власник яких невідомий, вважаються безхазяйними. Власниками відходів можуть бути як виробники відходів, тобто суб’єкти, діяльність яких призводить до їх утворення, так і інші особи, які набули права власності на під­ставі правочинів.

4.  Власник повинен позбутися відходів шляхом їх утилізації чи видалення. Згідно із ст. 1 Закону України «Про відходи» утилізація передбачає використання відходів як вторинних матеріальних чи енер­гетичних ресурсів. У свою чергу операція по видаленню відходів, навпаки, не призводить до їх утилізації.

5.  Відходи характеризуються подвійною природою. Як забруд­нююча речовина вони створюють певну небезпеку навколишньому природному середовищу, є істотним фактором забруднення, за­смічення, зараження довкілля. Тому відходи в першу чергу під­лягають видаленню чи переробці з метою захисту навколишнього природного середовища, життя і здоров’я людини від їх негатив­ного впливу. Водночас, певні види відходів можливо утилізувати, а тому вони є додатковим джерелом матеріальних та енергетичних ресурсів.

В останні роки прийнято багато нормативних актів, які регулю­ють процес поводження з відходами на всіх стадіях — від їх утво­рення до знешкодження, захоронення і утилізації. Основними нормативно-правовими актами в даній галузі є: Закон України від 19 червня 1991 року «Про охорону навколишнього природного се­редовища», Закон України від 5 березня 1998 року «Про відходи», Закон України від 30 червня 1995 року «Про поводження з радіоак­тивними відходами», Закон України від 14 вересня 2000 року «Про загальнодержавну програму поводження з токсичними відходами», Закон України від 8 лютого 1995 року «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», Постанова Кабінету Міністрів Укра­їни від 4 березня 2004 року «Про затвердження Програми поводжен­ня із твердими побутовими відходами», а також розпорядження Уряду України від 1 серпня 2007 року «Про схвалення Концепції Загальнодержавної цільової екологічної програми поводження з ра­діоактивними відходами».

Особлива роль у регулюванні відносин у сфері поводження з від­ходами належить Закону України від 5 березня 2008 року «Про від­ходи». Він визначає правові, організаційні та економічні засади діяль­ності, пов’язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, обробленням, ути­лізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров’я людини на території України. У ньому закріп­люються основні терміни, права і обов’язки суб’єктів у сфері пово­дження з відходами, компетенція державних органів і органів місце­вого самоврядування, відносини права власності на відходи та інші найбільш важливі питання.