Розділ ХVI. Правове регулювання поводження з відходами
Розділ ХVI. Правове регулювання поводження з відходами
§ 1. Відходи як об’єкт правового регулювання
§ 2. Правова класифікація видів відходів
§ 3. Правовий режим поводження з відходами
§ 4. Особливості правового регулювання поводження з радіоактивними відходами
§ 5. Відповідальність за порушення законодавства у сфері поводження з відходами
§ 1. Відходи як об’єкт правового регулювання
В Україні в результаті утворення великих обсягів відходів проблема екологічної безпеки набула особливої гостроти. Розрив між прогресуючим накопиченням виробничих та побутових відходів і заходами з їх утилізації та знешкодження загрожує поглибленням екологічної кризи і загостренням соціально-економічної ситуації в України.
Більшість виробничих і побутових відходів утворюється у великих містах країни, що може призвести до забруднення навколишнього природного середовища. Крім того, певні види відходів належать до категорії небезпечних для життя і здоров’я людини. Щороку на підприємствах України утворюється більше 100 мільйонів тонн токсичних відходів[1]. Особливу небезпеку для життя і здоров’я людини становлять радіоактивні відходи.
Зазначені обставини вимагають чіткого закріплення юридичного визначення такого поняття, як «відходи», виявлення його ознак та юридичної природи. Поняття відходів як правової категорії обґрунтовується в юридичній літературі та передбачається у нормативно- правових актах національного законодавства України про відходи, а також у правових актах Європейського Союзу.
У першу чергу правове визначення поняття «відходи» закріплюється національним законодавством. Так, згідно із Законом України від 5 березня 1998 року «Про відходи», відходи — будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення1.
Аналіз правового поняття відходів дає можливість визначити основні ознаки відходів.
1. Відходи — це речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності. Таким чином, поняття відходів обмежується сферою людської діяльності. Проте тут є певний недолік, оскільки вони можуть утворюватися також внаслідок природних та техногенних катастроф. Державний класифікатор відходів ДК 005-1996 розширює їх поняття і включає відходи, які створені внаслідок природних та техногенних катастроф.
2. Відходи не можуть у подальшому використовуватись за місцем утворення чи виявлення. Саме неможливість використання в подальшому цих речовин, матеріалів і предметів дає змогу їх відокремлення від інших об’єктів, які не належать до категорії відходів.
3. Нормами права передбачається наявність їх власника, тобто належність відповідним особам. Суб’єктами права власності на відходи є юридичні і фізичні особи, територіальні громади, а також держава. Вони володіють, користуються і розпоряджаються ними в межах, визначених законом. Відходи, що не мають власника, або власник яких невідомий, вважаються безхазяйними. Власниками відходів можуть бути як виробники відходів, тобто суб’єкти, діяльність яких призводить до їх утворення, так і інші особи, які набули права власності на підставі правочинів.
4. Власник повинен позбутися відходів шляхом їх утилізації чи видалення. Згідно із ст. 1 Закону України «Про відходи» утилізація передбачає використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів. У свою чергу операція по видаленню відходів, навпаки, не призводить до їх утилізації.
5. Відходи характеризуються подвійною природою. Як забруднююча речовина вони створюють певну небезпеку навколишньому природному середовищу, є істотним фактором забруднення, засмічення, зараження довкілля. Тому відходи в першу чергу підлягають видаленню чи переробці з метою захисту навколишнього природного середовища, життя і здоров’я людини від їх негативного впливу. Водночас, певні види відходів можливо утилізувати, а тому вони є додатковим джерелом матеріальних та енергетичних ресурсів.
В останні роки прийнято багато нормативних актів, які регулюють процес поводження з відходами на всіх стадіях — від їх утворення до знешкодження, захоронення і утилізації. Основними нормативно-правовими актами в даній галузі є: Закон України від 19 червня 1991 року «Про охорону навколишнього природного середовища», Закон України від 5 березня 1998 року «Про відходи», Закон України від 30 червня 1995 року «Про поводження з радіоактивними відходами», Закон України від 14 вересня 2000 року «Про загальнодержавну програму поводження з токсичними відходами», Закон України від 8 лютого 1995 року «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», Постанова Кабінету Міністрів України від 4 березня 2004 року «Про затвердження Програми поводження із твердими побутовими відходами», а також розпорядження Уряду України від 1 серпня 2007 року «Про схвалення Концепції Загальнодержавної цільової екологічної програми поводження з радіоактивними відходами».
Особлива роль у регулюванні відносин у сфері поводження з відходами належить Закону України від 5 березня 2008 року «Про відходи». Він визначає правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов’язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров’я людини на території України. У ньому закріплюються основні терміни, права і обов’язки суб’єктів у сфері поводження з відходами, компетенція державних органів і органів місцевого самоврядування, відносини права власності на відходи та інші найбільш важливі питання.