§ 4. Членство в сільськогосподарських кооперативах

Правові засади членства сільськогосподарських кооперативах встановлені Законом України "Про сільськогосподарську коопера­цію". Підкреслюючи важливість правового інституту членства у ко­оперативі,   законодавці  присвятили  йому окремий розділ   —   III.

Членом сільськогосподарського кооперативу може бути фізична або   юридична  особа,   яка:

1)    зробила   вступний   і   пайовий   внески   в   розмірах,   визначених статутом    кооперативу;

2)    визнає   принципи  й  цілі  кооперативу;

3)    визнає   статут   кооперативу  і дотримується   його   вимог;

4)    має   право   ухвального   голосу;

5)    користується   послугами   кооперативу.

Членами виробничого кооперативу можуть бути тільки фізичні особи, а членами обслуговуючого кооперативу — як фізичні, так і юридичні   особи.

Новим у кооперативному законодавстві є запровадження інсти­туту асоційованого членства в сільськогосподарському кооперати­ві, в який може вступати фізична чи юридична особа, що зробила пайовий   внесок  і  користується   правом дорадчого   голосу.

Членство в сільськогосподарському кооперативі, особливо у ви­робничому, є тією відмітною ознакою, яка відрізняє його від інших форм господарювання в сільському господарстві. Воно організацій­но пов'язує громадян, які добровільно об'єдналися в кооператив для виконання певних спільних завдань. Членство є характерною ознакою й фермерських господарств, однак членами останніх мо­жуть бути тільки родичі, що вказує на сімейно-трудовий характер такого  об'єднання.

Вступ у члени кооперативу ґрунтується на принципі добровіль­ності, юридично закріпленому в п.1 ст. 9 Закону "Про сільськогос­подарську кооперацію": він означає відсутність будь-якого приму­су під час вступу в члени кооперативу. Членом кооперативу може стати тільки той,   хто   має  таке   бажання   і   висловить  його.

Законом встановлено вимоги, яким повинні відповідати особи, що бажають організувати або стати членами вже діючого коопера­тиву, їх можна поділити на об'єктивні (досягнення встановленого законом віку (для фізичних осіб), необхідного для вступу у члени кооперативу; здатність брати участь у здійсненні цілей і завдань ко­оперативу) і суб'єктивні (бажання брати особисту участь у діяль­ності кооперативу, користування його послугами, формування йо­го  фондів).

Волевиявлення громадянином бажання стати членом коопера­тиву оформляється письмово (подачею заяви). Має місце й волеви­явлення кооперативу — на його загальних зборах ухвалюють пись­мове рішення про прийняття громадянина в члени кооперативу. Отже, членство в кооперативі виникає як наслідок волевиявлення двох сторін — кооперативу та громадянина. Причому прийняття громадянина в члени кооперативу як юридичний факт має для ко­оперативу не менш важливе значення, ніж для самого громадяни­на:   адже  так  формується   склад  кооперативу.

Закон "Про сільськогосподарську кооперацію", визначаючи ос­новні вимоги до фізичних осіб — членів сільськогосподарського кооперативу (досягнення 16-річного віку, бажання брати участь у діяльності кооперативу), разом з тим не встановлює жодних обме­жень   на   вступ  до   сільськогосподарську   кооперативу.

До статутів окремих сільськогосподарських кооперативів мо­жуть бути внесені обмеження на вступ до кооперативу осіб лише певної професії. Якщо кооператив є фаховим (наприклад, з агрохі­мічного чи зооветеринарного обслуговування господарств), то ціл­ком логічно, що до нього можуть вступати тільки особи певного фаху (агрономи чи ветеринари). Звичайно, членами фахових коо­перативів можуть бути й представники інших професій (наприклад, бухгалтери),   проте  їх  кількість  має   бути   обмежена.

Фізичні або юридичні особи можуть бути членами кількох обслуговуючих кооперативів, різних за напрямами діяльності. Обслуговуючі сільськогосподарські кооперативи можуть обслуго­вувати різні сфери діяльності товаровиробника. Жодного обме­ження на членство в кількох кооперативах одночасно законо­давство   не   має.

Щоб вступити до кооперативу, фізична чи юридична особа по-' винна подати заяву чи клопотання в його правління, рішення яко­го підлягає затвердженню загальними зборами. І лише з моменту позитивного вирішення цього питання загальними зборами канди­дат у члени кооперативу вважається прийнятим. Порядок прийнят­тя рішень загальними зборами в такому разі має бути закріплений у статуті кооперативу. Член кооперативу робить вступний і пайо­вий   внески   в   порядку,   визначеному  статутом   кооперативу.

Обов'язковою умовою членства у виробничому сільськогоспо­дарському кооперативі є участь у його діяльності особистою пра­цею, оскільки кооператив є насамперед об'єднанням осіб, а не ка­піталів. Членство в кооперативі не переходить до спадкоємців. Щоб стати членами кооперативу, особи повинні в установленому порядку  бути   прийнятими до   його  членів.

Членство в сільськогосподарському кооперативі є підставою для набуття   статутних   прав   та   обов'язків.

Закон України "Про сільськогосподарську кооперацію" значно розширив обсяг прав членів кооперативів: покладав на них додат­кові обов'язки,  які випливають із специфіки кооперативної організації праці.

Крім того, члени сільськогосподарських виробничих кооперати­вів мають додатково окремі права та обов'язки, пов'язані зі специ­фікою сільськогосподарського виробництва (право на земельну частку в разі виходу із сільськогосподарського кооперативу для створення фермерського господарства, обов'язок ефективно вико­ристовувати  та  охороняти   землі тощо).

Права та обов'язки членів сільськогосподарських кооперативів поділяються   на:

1)   конституційні й   інші  загальні  права та  обов'язки,   які  поши­рюються   на   всіх   громадян   України;

2)   ті,   що зумовлені специфікою кооперативної організації  праці;

3)   ті,  що   зумовлені   специфікою   сільськогосподарського   вироб­ництва   (в   основному   —   використанням   земель   сільськогосподар­ського призначення).

Статутні права та обов'язки членів кооперативу також класифі­кують за  об'єктом:   земельні,   трудові,   майнові,   управлінські.

їх також поділяють на особисті та майнові права та обов'язки. Особистими є ті, які невіддільні від особи конкретного члена коо­перативу, їх реалізація не може бути передана іншій особі. Особис­ті права та обов'язки випливають із самої природи кооперативу. До них слід віднести право брати участь у діяльності кооперативу та управлінні його справами, обирати й бути обраним до органів уп­равління кооперативу, ревізійної комісії, вносити пропозиції щодо поліпшення діяльності кооперативу, усунення недоліків у роботі його   органів   і   службових  осіб.

До майнових прав належить право одержувати частку доходу на пай (додатковий пай); одержувати кооперативні виплати; користува­тися майном кооперативу, пільгами й перевагами, передбачених для його членів; право на одержання пайового внеску у випадках і поряд­ку, передбаченими законодавством і статутом кооперативу тощо. Усі ці права випливають із кооперативної природи суспільних відносин.

У Законі України "Про сільськогосподарську кооперацію" пра­ва та обов'язки членів кооперативу поділяються на основні та до­даткові. Основними є ті з них, які встановлені Законом. До них на­лежать: право на участь в управлінні справами кооперативу; право голосу на загальних зборах кооперативу; право обирати та бути об­раним до органів управління кооперативом; право користування послугами кооперативу; право на одержання кооперативних вип­лат; на одержання частки доходу на пай (додатковий пай); на одер­жання паю в разі виходу з кооперативу в порядку і термін, визна­чені його статутом. Основними обов'язками членів кооперативу є дотримання статуту та виконання рішень загальних зборів і прав­ління  об'єднання.

Додаткові права та обов'язки можуть бути передбачені статутом кооперативу. До них належать передусім ті, що пов'язані з трудо­вою  діяльністю   в   цій   організації.

Крім уже згаданих прав, якими користуються члени всіх видів кооперативів,   окремими специфічними правами наділені члени виробничих кооперативів. Вони пов'язані із трудовою діяльністю у виробничих кооперативах, і їх надання має на меті забезпечити членам кооперативів певний рівень соціального захисту. Це — пра­во на одержання роботи в кооперативі, в тому числі право на ви­бір професії і роду занять відповідно до покликання, здібностей, професійної підготовки, освіти з урахуванням потреб кооперативу; право на відпочинок; на соціальне страхування й соціальне забез­печення; право на культурно-побутове обслуговування й задово­лення інших потреб у порядку, встановленому загальними зборами членів   кооперативу.

Рівність прав тягне за собою і рівність обов'язків членів коопе­ративу. Як і права, обов'язки є особисті й майнові. До особистих належать обов'язок брати участь в управлінні справами кооперати­ву, додержуватись статуту кооперативу й виконувати рішення за­гальних зборів і виборних органів управління й контролю коопера­тиву. Особисті обов'язки, як і особисті права, випливають із прин­ципу самоуправління кооперативом і однакові для членів усіх ви­дів   сільськогосподарських   кооперативів.

Однаковими є й майнові обов'язки членів кооперативу. Насам­перед, член кооперативу зобов'язаний особистою працею брати участь у діяльності виробничого кооперативу, а члени обслуговую­чих кооперативів — виконувати зобов'язання, пов'язані з участю в операціях кооперативу. Саме цим кооператив відрізняється від гос­подарських товариств. Член кооперативу не має права передоруча­ти будь-кому особисту участь у діяльності кооперативу. Членство не   переходить   у   спадщину.

Члени кооперативу зобов'язані брати участь у господарській ді­яльності обслуговуючого кооперативу в обсязі, що становить біль­шу  частину  від   річного   обороту   його  діяльності.

До майнових належить також обов'язок виконувати свої зо­бов'язання перед кооперативом, пов'язані з трудовою і майновою участю в його діяльності, берегти і зміцнювати кооперативну влас­ність.

Важливим нововведенням Закону України "Про сільськогоспо­дарську кооперацію" є допущення у кооперативах усіх видів асоці­йованого членства. Відповідно до п. 1 ст. 12 цього Закону, асоційо­ваними членами можуть бути фізичні та юридичні особи, які виз­нають статут кооперативу та зробили пайовий внесок у його ство­рення та розвиток. Вони мають право дорадчого голосу, а також на отримання   частки доходу  на   свій   пай.

Асоційоване членство дає змогу кооперативу збільшувати свої фонди, без зростання його кількісного складу. Особливо важливим є положення п. 5 ст. 12 Закону положення, згідно з яким у разі лікві­дації кооперативу його асоційовані члени мають першочергове право на отримання свого майнового внеску та відповідних часток доходу і повернення  своїх земельних ділянок у натурі   (на місцевості).

Асоційоване членство в кооперативі є взаємовигідним: коопера­тив,   не  збільшуючись кількісно,   має   змогу залучати додаткові кошти;   асоційовані члени  можуть користуватися  послугами  кооперати­ву за невисокими  цінами.

Членство в сільськогосподарському кооперативі може бути при­пинено внаслідок добровільного виходу з кооперативу або виклю­чення з його членів. І в першому, і в другому випадках припиня­ються членські відносини особи з кооперативом. Крім того, такі відносини в кооперативах припиняються в разі припинення існу­вання суб'єкта членських відносин. Це може бути смерть громадя­нина або ліквідація юридичної особи, яка була членом кооперати­ву,   чи   самого   кооперативу.

Членські відносини можуть бути припинені з ініціативи кожного окремого члена кооперативу. Поряд із правом добровільного вступу до кооперативу закон гарантує і право добровільного виходу з коопе­ративу. Член кооперативу, який вирішив вийти з нього, не зобов'яза­ний мотивувати свого вчинку. Закон не регламентує процедури доб­ровільного виходу з кооперативу. Водночас вона має бути докладно викладена в статуті кожного кооперативу: строк попередження про вихід, порядок розрахунків тощо. Особливо слід врегулювати порядок розрахунків, вирішення інших питань майнового характеру. Звичай­но, провадити розрахунки треба відразу ж після припинення член­ських відносин. Проте в сільськогосподарських кооперативах, особ­ливо у виробничих, не завжди є така можливість. Це пов'язано в ос­новному із сезонним характером сільськогосподарського виробниц­тва. Інколи вимога тієї чи іншої особи про негайний розрахунок мо­же негативно позначитися на майновому стані кооперативу (наприк­лад, напередодні посівної кампанії). Тому визначення у статутах ко­оперативів строків розрахунків, зокрема повернення пайових внесків особам,  які виходять з кооперативу,   є  обов'язковим.

Своє волевиявлення про вихід з кооперативу член кооперативу повинен засвідчити поданням заяви до .правління кооперативу (або його голові). Якщо заяви немає, а має місце фактичне припинен­ня членських відносин, наприклад, переїзд в іншу місцевість без подачі заяви про вихід із членів кооперативу, то в статуті також потрібно зазначити строк, коли саме членські відносини з таким членом  кооперативу,   що   фактично  вибув,   припиняються.

Членські відносини можуть бути припинені також виключен­ням із кооперативу. Таке виключення може бути лише крайнім за­ходом відповідно до умов та порядку, визначених статутом коопе­ративу. Прийняття такого рішення є виключно компетенцією за­гальних зборів (хоча очевидно, що готує його правління, а загаль­ні збори, по суті, лише затверджують його чи ні). Закон "Про сіль­ськогосподарську кооперацію", сучасне законодавство України не Містить переліку підстав, за якими члена кооперативу може бути виключено з нього. Такі підстави мають бути передбачені в статуті кожного   конкретного   кооперативу.

Виключення   з членів  кооперативу  може   бути оскаржене до   суду.

Членство   в   сільськогосподарському   кооперативі   припиняється також у  разі  припинення  трудової участі   в  діяльності   виробничого кооперативу,   реорганізації та ліквідації  кооперативу,   втрати  членом кооперативу   —   юридичною   особою   —   свого   статусу.