§ 1. Організаційно-правові засади управління юстицією

Управління юстицією — це діяльність, спрямована на виконання завдань зміцнення законності, організації захисту прав і законних інтересів громадян та їх об'єднань, підприємств, установ, організацій і держави.

Однією з особливостей юстиції є багатооб'єктність у цій га­лузі управління. До об'єктів юстиції належать судові устано­ви, нотаріальні контори, органи реєстрації актів громадянсь­кого стану, судово-експертні установи й адвокатура. Всі вони мають різне правове становище, відрізняються за своїм при­значенням і характером компетенції.

Іншу особливість юстиції обумовлено попередньою, і поля­гає вона в різноманітності форм і методів управління, які зас­тосовують органи юстиції.

Так, щодо державних нотаріальних органів і органів реєст­рації актів громадянського стану застосовують метод керівниц­тва; щодо органів адвокатури — метод регулювання. В цілому ж керуючий вплив органів управління юстицією носить реко­мендаційний характер і зводиться в основному до розв'язання організаційних питань, оскільки більшість об'єктів у цій галузі є самостійними й незалежними в своїй практичній діяльності.

Систему органів управління в галузі юстиції закріплено постановою Кабінету Міністрів України «Про систему органів юстиції» від 30 квітня 1998 р.¹. її складають: Міністерство юс­тиції України, Головне управління юстиції в АРК, обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції, ра­йонні, районні у містах управління юстиції, міські (міст облас­ного значення) управління юстиції.

Міністерство юстиції України (далі — Мін'юст України) згідно з Положенням про нього, затвердженим Указом Президента України від 30 грудня 1997 р.¹, є центральним органом виконавчої влади, який організовує здійснення державної пра­вової політики, керує дорученою йому сферою управління, несе відповідальність за її стан і розвиток.

Основними завданнями Мін'юсту України є: підготовка про­позицій щодо проведення в Україні правової реформи та вдос­коналення законодавства, сприяння розвиткові правової науки; забезпечення захисту прав і свобод людини й громадянина; організація виконання судових рішень, робота з кадрами, екс­пертне забезпечення правосуддя; організація роботи нотаріату, діяльності щодо реєстрації актів цивільного стану; розвиток пра­вової інформації, формування в громадян правового світогля­ду; здійснення міжнародно-правового співробітництва.

Мін'юст України розробляє проекти законів та інших нор­мативно-правових актів; здійснює роботу з систематизації за­конодавства України; веде Єдиний загальноправовий рубри-катор; здійснює заходи щодо вдосконалення роботи органів реєстрації актів громадянського стану й установ нотаріату, кон­тролює їх діяльність; сприяє роботі об'єднань адвокатів; видає й анулює спеціальні дозволи (ліцензії) на здійснення юридич­ної практики суб'єктами підприємницької діяльності тощо.

Важливим напрямом діяльності Мін'юсту України є орга­нізація виконання рішень судів та інших органів. Згідно із За­коном України «Про державну виконавчу службу» від 24 бе­резня 1998 р.² Мін'юст України здійснює підбір кадрів, мето­дичне керівництво діяльністю державних виконавців, підвищення їх професійного рівня, фінансове та матеріально-технічне забезпечення органів державної виконавчої служби, розглядає скарги на дії державних виконавців.

Мін'юст України має право: одержувати від міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів місцево­го самоврядування інформацію, документи й матеріали, а від органів статистики — статистичні дані для виконання покладе­них на нього завдань і залучати вчених, спеціалістів централь­них і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій для розгляду питань, що належать до його компетенції; скасовувати акти управлінь юстиції, що суперечать рішен­ням Мін'юсту України й актам законодавства України.

Мін'юст України як орган управління становить систему взаємодіючих елементів. До його організаційної структури вхо­дять: керівництво Мін'юсту України, патронатна служба Міністра юстиції України, галузеві та функціональні департа­менти, управління й відділи.

Міністра юстиції України призначає Президент України. У межах своїх повноважень Міністр видає накази, інструкції та вказівки, які є обов'язковими для органів підпорядкованої йому системи, й перевіряє їх виконання.

Для погодженого вирішення питань, що належать до компе­тенції Мін'юсту України, обговорення найважливіших напрямів його діяльності в Міністерстві утворюють колегію. Членів ко­легії затверджує на посаду та звільняє з посади Кабінет Міністрів України за поданням Міністра юстиції України. Рішення колегії проводять у життя наказами Міністра юстиції України.

Центральний апарат Мін'юсту України структурно органі­зований залежно від виконуваних завдань і функцій. Він скла­дається з департаментів (законопроектної роботи й експерти­зи законодавчих актів; забезпечення реалізації конституційних прав громадян, юридичних осіб та інтересів держави; держав­ної виконавчої служби; міжнародно-правової діяльності; фінан­сово-господарської діяльності), управлінь і відділів.

Безпосередньо керівництво установами й організаціями юстиції здійснюють Головне управління юстиції в АРК, об­ласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції, а також районні, районні в містах, міські (міст обласного зна­чення) управління юстиції. Ці управління утворюються та діють згідно з відповідними положеннями, затвердженими на­казом Мін'юсту України від 30 серпня 2000 р.¹.

Управління юстиції беруть участь в організації здійснення на місцях державної правової політики; узагальнюють прак­тику застосування законодавства, розробляють пропозиції щодо його вдосконалення та подають їх до Мін'юсту України; здійснюють державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, республіканських комітетів АРК, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, їх підрозділів і місцевих органів господарського управління й контролю; здійснюють контроль за дотриманням суб'єктами підприємницької діяльності ліцензійних умов щодо провад­ження підприємницької діяльності з юридичної практики тощо.

§ 2. Реєстрація актів цивільного стану

Актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав і обов'язків.

Державній реєстрації підлягають народження фізичної осо­би та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть. Здійснюють її відділи реєстрації актів ци­вільного стану відповідних управлінь юстиції, а в сільській місцевості — виконавчі комітети сільських і селищних рад.

Органи реєстрації актів цивільного стану забезпечують своє­часну й правильну реєстрацію актів цивільного стану; вносять до актових записів необхідні зміни, доповнення та виправлен­ня; поновлюють втрачені й анулюють повторно складені ак­тові записи; видають громадянам свідоцтва про реєстрацію; зберігають архівний фонд.

До працівників відділів реєстрації актів цивільного стану висувають відповідні вимоги. Керівником і спеціалістом відділу реєстрації актів цивільного стану може бути призначе­ний громадянин України, який має вищу юридичну освіту й рекомендований кваліфікаційною комісією для роботи в орга­нах реєстрації актів цивільного стану. Згідно з Положенням про ці комісії¹, вони утворюються й діють при Головному уп­равлінні юстиції в АРК, управліннях юстиції обласних, Київ­ської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Реєстрацію актів цивільного стану та ведення діловодства в органах реєстрації актів цивільного стану здійснюють у по­рядку, визначеному Мін'юстом України.

Керівництво органами реєстрації актів цивільного стану полягає в контролі за додержанням вимог законодавства про реєстрацію актів цивільного стану; розробці пропозицій щодо його вдосконалення; підготовці форм актів цивільного стану й форм звітності; наданні практичної та методичної допомоги органам реєстрації актів цивільного стану; здійсненні заходів щодо підвищення кваліфікації їх працівників.