Стаття 248. Розгляд справи про адміністративне правопо­рушення на засадах рівності громадян

Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.

[У статтю 248 внесено зміни згідно із Законом України № 2342-ІП від 05.04.2001 p.]

Ця стаття закріплює принцип рівноправності усіх громадян перед законом. Відповідно до ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. В адміністративній юрисдикції це виявляється у тому, що при провадженні справ про адміністративне правопорушення ніхто не має ніяких привілеїв, ні до кого не можуть бути застосовані обмеження в правах, усі є рівними перед органом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення.

Також ця рівноправність проявляється і стосовно органів, які розглядають справи про адміністративні правопорушення. Так, немає ніяких привілеїв для громадян залежно від того, який орган розглядав справу: чи то був суд, чи адміністративна комісія, чи інший орган, передбачений ст. 213 КпАП. Також уповноважений орган (посадова особа) не може розглядати справи лише, наприклад, віруючих чи жінок, або диференціювати осіб, щодо яких розглядається справа за іншими ознаками.

Стаття 249. Відкритий розгляд справи про адміністративне правопорушення

Справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, крім випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці.

[Частину першу статті 249 доповнено згідно із Законом України № 1703-IV від 11.05.2004 р.]

З метою підвищення виховної і запобіжної ролі провадження в справах про адміністративні правопорушення такі справи можуть розглядатися безпосередньо в трудових колективах, за місцем навчання або проживання порушника.

Відкритий розгляд справи означає обов'язок відповідного органу або посадової особи своєчасно повідомити учасникам про місце, час розгляду справ. При розгляді справ про адміністративні правопорушення адміністративними комісіями через громадські організації, органи громадської самодіяльності, шляхом вивішування оголошень повідомляється населення мікрорайонів, трудовий колектив про місце і час розгляду справи. У проханні заінтересованих осіб бути присутніми на розгляді конкретних справ про адміністративні правопорушення органи і посадові особи не мають права відмовляти. Однак виконання цієї вимоги має деякі виключення. Вони стосуються випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці. Це виключення є організаційно-правовим заходом, спрямованим на запобігання розголошенню секретної інформації.

Державна таємниця (секретна інформація) - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому Законом України «Про державну таємницю» від 21.01.1994 p., державною таємницею і підлягають охороні державою. Конкретні відомості можуть бути віднесені до державної таємниці за ступенями секретності «особливої важливості», «цілком таємно» та «таємно» лише за умови, що вони належать до визначених категорій, і їх розголошення завдаватиме шкоди інтересам національної безпеки України.

Забороняється віднесення до державної таємниці будь-яких відомостей, якщо цим будуть звужуватися зміст і обсяг конституційних прав та свобод людини й громадянина, задаватиметься шкода здоров'ю та безпеці населення. Не належать до державної таємниці інформація:

про стан довкілля, якість харчових продуктів і предметів побуту; про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, які сталися або можуть статися і загрожують безпеці громадян;

про стан здоров'я населення, його життєвий рівень, зокрема харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та соціальне забезпечення, а також про соціально-демографічні показники, стан правопорядку, освіти і культури населення; про факти порушень прав і свобод людини і громадянина;

про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб;

інша інформація, яка відповідно до законів та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, не може бути засекречена. Стаття  286   КпАП  встановлює  обов'язок  доведення   постанови   про   накладення адміністративного стягнення до відома громадськості у певних випадках.

Частина 2 цієї статті зазначає, що справи про адміністративні правопорушення можуть розглядатися в трудових колективах, за місцем навчання або проживання порушника. Цей захід уживається з метою підвищення виховної запобіжної ролі провадження. До того ж необхідна тісна взаємна співпраця адміністративної комісії, що здійснює виїзний розгляд справи, з громадськими організаціями, їх адміністраціями. В таких випадках підбираються найбільш «показові справи», тобто такі, вирішення яких дійсно сприятиме підвищенню законослухняності громадян.

Стаття 250. Прокурорський нагляд за виконанням законів при провадженні в справах про адміністративні правопорушення

Прокурор, заступник прокурора, здійснюючи нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів при провадженні в справах про адміністративне правопорушення має право: порушувати провадження в справі про адміністративне правопорушення; знайомитися з матеріалами справи; перевіряти законність дій органів (посадових осіб) при провадженні в справі; брати участь у розгляді справи; заявляти клопотання; давати висновки з питань, що виникають під час розгляду справи; перевіряти правильність застосування відповідними органами (посадовими особами) заходів впливу за адміністративні правопорушення; опротестувати постанову і рішення по скарзі в справі про адміністративне правопорушення; зупиняти виконання постанови, а також вчиняти інші передбачені законом дії.

[У статтю 250 внесено зміни згідно із Законом України № 2857-ХІІ від 15.12.92 p.]

Діяльність прокуратури України регулюється Законом України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 р. Прокуратура України становить єдину систему, на яку відповідно до Конституції України та законів України «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру» від 12.07.2001 p., покладаються такі функції:

1)      підтримання державного обвинувачення в суді;

2)      представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом;

3)      нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

4)  нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах,   а   також   при   застосуванні   інших   заходів   примусового   характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Також, згідно із Законом № 2222-IV від 08.12.2004 p., у Конституції України до визначених функцій була додана ще одна:

5)  нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.

Таким чином, функцію нагляду за додержанням і правильним застосуванням законів при провадженні в справах про адміністративні правопорушення прокуратура з прийняттям Конституції України втратила. Однак у зв'язку з тим, що поки що спеціалізовані органи для здійснення таких функцій не створені, прокуратура продовжує виконувати відповідно до чинних законів функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів до введення в дію відповідних законів, що регулюватимуть діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів (п. 9 Перехідних положень Конституції України).

Згідно з наказом Генерального прокурора України від 05.04.2000 р. № 4 на Управління Генеральної прокуратури України, прокурорам Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя покладається обов'язок здійснювати нагляд за відповідністю вимогам Конституції України та чинним законам актів, які видаються органами Служби безпеки України, Державної митної служби України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України з питань провадження у справах про адміністративні правопорушення.