Стаття 166¹⁰. Порушення порядку видачі документа дозвільного характеру

Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення дозвільним органом або адміністратором суб'єкта господарювання про прийняття рішення про відмову у видачі такого документа у строк, встановлений законом, - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушення строків прийняття дозвільним органом рішення про видачу документа дозвільного характеру, неповідомлення адміністратором суб'єкта господарювання про одержання від дозвільних органів відповідних документів у строк, встановлений законом, - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені посадовою особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від п'ятдесяти до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Безпідставна відмова дозвільним органом суб'єкту господарювання у видачі документа дозвільного характеру - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[Кодекс доповнено статтею 166"' згідно із Законом України № 2806-IV від 06.09.2005 p.]

Об'єкт: суспільні відносини в галузі функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності. Дозвільна система у сфері господарської діяльності - це сукупність урегульованих законодавством відносин, які виникають між дозвільними органами,   адміністраторами   та   суб'єктами   господарювання   у   зв'язку   з   видачею документів дозвільного характеру. Дозвільні органи - це органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, а також підприємства, установи, організації, уповноважені відповідно до закону видавати документи дозвільного характеру; документ дозвільного характеру - дозвіл, висновок, погодження, свідоцтво тощо, який дає суб'єкту господарювання право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності. Суспільні відносини в галузі дозвільної діяльності регулюються Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», іншими законами, які визначають особливості надання дозволів в різних сферах господарювання, Положенням про дозвільну систему, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 р. № 576, Порядком здійснення контролю за додержанням вимог законодавства з питань видачі документів дозвільного характеру, затвердженим наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 15.05.2006 р. № 45 та іншими правовими документами.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого частиною першою коментованої статті, полягає у неповідомленні або несвоєчасному повідомленні дозвільним органом або адміністратором суб'єкта господарювання про прийняття рішення про відмову у видачі такого документа у строк, встановлений законом. Адміністратор — це посадова особа міської ради, районної та районної у містах Києві і Севастополі державних адміністрацій, яка організовує видачу суб'єкту господарювання документів дозвільного характеру та забезпечує взаємодію місцевих дозвільних органів щодо видачі документів дозвільного характеру. Основними завданнями адміністратора є: надання суб'єкту господарювання вичерпної інформації щодо вимог та порядку одержання документа дозвільного характеру; прийняття від суб'єкта господарювання документів, необхідних для одержання документів дозвільного характеру, їх реєстрація та подання документів (їх копій) відповідним місцевим дозвільним органам; видача суб'єкту господарювання документів дозвільного характеру; забезпечення взаємодії місцевих дозвільних органів та документообігу; організаційне та інформаційне забезпечення проведення представниками місцевих дозвільних органів спільного обстеження об'єкта, на який видається документ дозвільного характеру; контроль за додержанням посадовими особами місцевих дозвільних органів строків розгляду та видачі документів дозвільного характеру; формування та ведення реєстру документів дозвільного характеру; інформування посадової особи, якій він підпорядковується, а також територіального органу уповноваженого органу про порушення вимог законодавства з питань видачі документів дозвільного характеру посадовою особою місцевого дозвільного органу; підготовка пропозицій щодо удосконалення процедури видачі документів дозвільного характеру. Відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», місцеві дозвільні органи протягом п'яти робочих днів з дати одержання від адміністратора заяви та документів, якщо інше не передбачено законом, приймають рішення про видачу або відмову у видачі суб'єкту господарювання документа дозвільного характеру та передають протягом двох робочих днів з дати прийняття відповідного рішення адміністратору відповідні документи. У рішенні про відмову у видачі документа дозвільного характеру зазначаються підстави такої відмови. У разі прийняття місцевим дозвільним органом рішення про відмову у видачі документа Дозвільного характеру адміністратор повідомляє про це заявника наступного робочого Дня після одержання відповідного рішення. Порушення вказаних строків і складає правопорушення, передбачене частиною першою коментованої статті.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого частиною другою коментованої статті, полягає у порушенні строків прийняття дозвільним органом рішення про видачу документа дозвільного характеру, неповідомлення адміністратором ^суб’єкта господарювання про одержання від дозвільних органів відповідних документів У строк, встановлений законом.  Відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», місцеві дозвільні органи протягом п'яти робочих днів з дати одержання від адміністратора заяви та документів, якщо інше не передбачено законом, приймають рішення про видачу або відмову у видачі суб'єкту господарювання документа дозвільного характеру. Адміністратор наступного робочого дня після одержання документа дозвільного характеру повідомляє заявника про місце і час видачі документа дозвільного характеру. Порушення вказаних строків і складає правопорушення, передбачене частиною другою коментованої статті.

Частина третя коментованої статті встановлює відповідальність за повторне протягом року вчинення правопорушень, передбачених ч. 1 та 2 цієї статті.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого частиною четвертою коментованої статті, полягає у безпідставній відмові дозвільним органом суб'єкту господарювання у видачі документа дозвільного характеру. Відповідно до положень ст. 4 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» вичерпний перелік підстав для відмови у видачі документа дозвільного характеру встановлюється виключно законами, які регулюють відносини, пов'язані з одержанням документів дозвільного характеру. Так, наприклад, відповідно до ч. 5 ст. 43 Закону України «Про радіочастотний ресурс України» підставами для прийняття рішення про відмову у видачі дозволу на експлуатацію є: недостовірність даних у документах, поданих заявником для отримання дозволу; невідповідність поданих документів технічним умовам, встановленим на експлуатацію радіоелектронного засобу; неможливість видачі дозволу внаслідок раніше прийнятого рішення щодо обмеження радіочастотного ресурсу та розподілу його на конкурсних або тендерних засадах.

Суб'єктом правопорушень, передбачених коментованою статтею, може бути державний реєстратор - посадова особа, яка від імені держави здійснює державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Суб'єктивна сторона правопорушень характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

Стаття 166¹¹. Порушення законодавства про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців

Порушення встановлених законом строків для проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця чи видачі свідоцтва про державну реєстрацію, вимагання не передбачених законом документів для проведення державної реєстрації - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[Кодекс доповнено статтею 166" згідно із Законом України № 577-Vвід 11.01.2007р]

Об'єкт: суспільні відносини у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців. Вказані відносини регулюються Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», Порядком оформлення бланка свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи і бланка свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, затвердженим наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва 06.04.2004 р. № 39 та іншими правовими актами. Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру. Порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців включає, зокрема: перевірку комплектності    документів,    які    подаються    державному    реєстратору,    та    повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці; перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації; внесення відомостей про юридичну особу або фізичну особу - підприємця до Єдиного державного реєстру; оформлення і видачу свідоцтва про державну реєстрацію та виписки з Єдиного державного реєстру.

Об'єктивна сторона першого правопорушення, передбаченого коментованою статтею, полягає у порушенні встановлених законом строків для проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи — підприємця чи видачі свідоцтва про державну реєстрацію. Строк державної реєстрації юридичної особи не повинен перевищувати три робочих дні з дати надходження документів для проведення державної реєстрації юридичної особи, а строк державної реєстрації фізичної особи - підприємця - два робочих дні з дати надходження документів для проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця. Об'єктивна сторона другого правопорушення, передбаченого коментованою статтею, полягає у вимаганні не передбачених законом документів для проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи -    підприємця.   Для   проведення   державної   реєстрації   юридичної   особи   засновник (засновники)  або  уповноважена  ними  особа  повинні  особисто   подати  державному реєстратору (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації юридичної особи; примірник   оригіналу   або   нотаріально   посвідчену   копію   рішення   засновників   або уповноваженого ними органу про створення юридичної особи у випадках, передбачених законом;  два примірники установчих документів;  документ,  що  засвідчує  внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації юридичної особи.

У разі, якщо проводилося резервування найменування юридичної особи, крім документів, вказаних вище, додатково подається чинна довідка з Єдиного державного реєстру про резервування найменування юридичної особи.

У випадках, що передбачені законом, також додатково подається (надсилається) копія рішення органів Антимонопольного комітету України або Кабінету Міністрів України про надання дозволу на узгоджені дії або на концентрацію суб'єктів господарювання.

У разі державної реєстрації юридичної особи, для якої законом встановлено вимоги щодо формування статутного фонду (статутного або складеного капіталу) додатково подається документ, що підтверджує внесення засновником (засновниками) вкладу (вкладів) до статутного фонду (статутного або складеного капіталу) юридичної особи в розмірі, який встановлено законом.

У разі державної реєстрації відкритих акціонерних товариств додатково подається звіт про проведення підписки на акції, який засвідчено Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку України.

У разі державної реєстрації фермерського господарства додатково подається копія Державного акта на право приватної власності засновника на землю або копія Державного акта на право постійного користування землею засновником, або нотаріально посвідчена копія договору про право користування землею засновником, зокрема на умовах оренди.

У разі державної реєстрації юридичної особи, засновником (засновниками) якої є іноземна юридична особа, додатково подається документ про підтвердження реєстрації іноземної особи в країні її місцезнаходження, зокрема витяг із торговельного, банківського або судового реєстру, який відповідає вимогам частини шостої статті 8   Закону   України   «Про   державну   реєстрацію   юридичних   осіб   та  фізичних   осіб -  підприємців».

Якщо документи для проведення державної реєстрації юридичної особи подаються засновником юридичної особи, державному реєстратору додатково пред'являється його паспорт. Якщо документи для проведення державної реєстрації юридичної особи подаються особою, уповноваженою засновником (засновниками) юридичної особи, державному реєстратору додатково пред'являється її паспорт та надається документ, що засвідчує її повноваження.

Для проведення державної реєстрації фізична особа, яка має намір стати підприємцем та має ідентифікаційний номер, або уповноважена нею особа (далі - заявник) повинна подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу державному реєстратору за місцем проживання такі документи: заповнену  реєстраційну картку  на проведення  державної реєстрації фізичної особи -   підприємця; копію довідки про включення заявника до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; документ, що підтверджує внесення  реєстраційного  збору за  проведення  державної реєстрації фізичної особи -    підприємця;  нотаріально  посвідчену  письмову згоду  батьків  (усиновлювачів)  або піклувальника, або органу опіки та піклування, якщо заявником є фізична особа, яка досягла шістнадцяти років і має бажання займатися підприємницькою діяльністю.

Для проведення державної реєстрації фізична особа, яка через свої релігійні або інші переконання відмовилася від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомила про це відповідні державні органи, має відмітку у паспорті та намір стати підприємцем, повинна подати виключно особисто: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації фізичної особи — підприємця; документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця.

Якщо документи для проведення державної реєстрації подаються заявником особисто, державному реєстратору додатково пред'являється паспорт. Фізична особа, яка через свої релігійні або інші переконання відмовилася від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомила про це відповідні органи державної влади, повинна особисто пред'явити державному реєстратору паспорт із відповідною відміткою. Уповноважена особа повинна пред'явити свій паспорт та документ, що засвідчує її повноваження.

Суб'єктом правопорушень, передбачених коментованою статтею, можуть бути лише посадові особи.

Суб'єктивна сторона першого правопорушення, передбаченого коментованою статтею, характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності, друге правопорушення може бути вчинене лише з умислом.

Стаття 166¹². Порушення законодавства про ліцензування певних видів господарської діяльності

Порушення встановлених законом строків для видачі ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, вимагання не передбачених законодавством документів для одержання такої ліцензії - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[Кодекс доповнено статтею 16б'² згідно із Законом України № 577-V від 11.01.2007 p.]

Об'єкт: суспільні відносини у сфері ліцензування. Під ліцензуванням розуміється видача, переоформлення та анулювання ліцензій, видача дублікатів ліцензій, ведення ліцензійних справ та ліцензійних реєстрів, контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов, видача розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов, а також розпоряджень про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування. Вказані відносини регулюються Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2000 р. № 1698 «Про затвердження переліку органів ліцензування» та іншими правовими актами. Реалізацію державної політики у сфері ліцензування здійснює Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважений орган з питань ліцензування, а також органи виконавчої влади, визначені Кабінетом Міністрів України, спеціально уповноважені виконавчі органи рад, уповноважені провадити ліцензування певних видів господарської діяльності.

Об'єктивна сторона першого правопорушення, передбаченого коментованою статтею, полягає у порушенні встановлених законом строків для видачі ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню. Орган ліцензування приймає рішення про видачу ліцензії або про відмову у її видачі у строк не пізніше ніж десять робочих днів з дати надходження заяви про видачу ліцензії та документів, що додаються до заяви, якщо спеціальним законом, що регулює відносини у певних сферах господарської діяльності, не передбачений інший строк видачі ліцензії на окремі види діяльності. Так, наприклад, ст. 36 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено, що уповноважений орган здійснює нагляд за діяльністю відповідних фінансових установ, приймає рішення про видачу ліцензії або про відмову у її видачі у строк не пізніше ніж тридцять календарних днів з дати надходження заяви про видачу ліцензії та документів, що додаються до заяви, якщо законом, що регулює відносини у певних сферах господарської діяльності, не передбачений інший строк видачі ліцензії на окремі види діяльності.

Об'єктивна сторона другого правопорушення, передбаченого коментованою статтею, полягає у вимаганні не передбачених законодавством документів для одержання такої ліцензії. Суб'єкт господарювання, який має намір провадити певний вид господарської діяльності, що ліцензується, особисто або через уповноважений ним орган чи особу звертається до відповідного органу ліцензування із заявою встановленого зразка про видачу ліцензії. У заяві про видачу ліцензії повинні міститися такі дані: 1) відомості про суб'єкта господарювання - заявника: найменування, місцезнаходження, банківські реквізити, ідентифікаційний код - для юридичної особи; прізвище, ім'я, по батькові, паспортні дані (серія, номер паспорта, ким і коли виданий, місце проживання), ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів - для фізичної особи; 2) вид господарської діяльності, вказаний згідно з статтею 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (повністю або частково), на провадження якого заявник має намір одержати ліцензію. У разі наявності у заявника філій, інших відокремлених підрозділів, які провадитимуть господарську діяльність на підставі отриманої ліцензії, у заяві зазначається їх місцезнаходження. До заяви про видачу ліцензії додається копія свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності або копія довідки про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчена нотаріально або органом, який видав оригінал документа. Для окремих видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, до заяви про видачу ліцензії також додаються документи, вичерпний перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування.

Суб'єктом правопорушень, передбачених коментованою статтею, можуть бути лише посадові особи спеціально уповноважених органів з питань ліцензування, а також органів виконавчої влади, визначених Кабінетом Міністрів України, спеціально уповноважених виконавчих органів рад, уповноважених провадити ліцензування певних видів господарської діяльності.

Суб'єктивна сторона першого правопорушення, передбаченого коментованою статтею, характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності, друге правопорушення може бути вчинене лише з умислом.