Стаття 125. Інші порушення правил дорожнього руху

Інші порушення правил дорожнього руху, крім передбачених статтями 121 - 128, частинами першою і другою статті 129, частинами першою і другою статті 131, статтями 139 і 140 цього Кодексу, - тягнуть за собою попередження.

[У статтю 125 внесено зміни згідно з Указами Президії Верховної Ради Української РСР № 316-Х1І від 29.05.85 p., № 7542-Х1 від 19.05.89 p., № 1369-ХІІ від 29.07.91 p., № 1818-ХІІ від 15.11.91 p.; Законами України № 2547-ХП від 07.07.92 p., № 3785-ХІІ від 23.12.93 р.]

[У статтю 125 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 p.] [У статтю 125 внесено зміни згідно із Законом України № 2350-ІІІ від 05.04.2001 p.]

Особливістю положень цієї статті є охоплення нею всіх порушень правил дорожнього Руху, що не передбачені в диспозиціях інших статей КпАП. До того ж необхідно брати до уваги, що найбільш шкідливі для суспільних відносин правопорушення у сфері Дорожнього руху відображені законодавцем у відповідних диспозиціях статей КпАП. Інші порушення правил дорожнього руху, як правило, є незначними, не мають великої суспільної' шкоди. Так, наприклад, до таких правопорушень може бути віднесено користування водієм під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, які він тримає У Руці (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), діяння, при вчиненні  якого  водій  перешкоджає іншим транспортним засобам, рухаючись без потреби з дуже малою швидкістю, тощо. Низький рівень соціальної шкідливості, спричиненої даними правопорушеннями, підтверджується вибором законодавцем найбільш м'якої санкції- попередження.

Загальним об'єктом зазначених правопорушень є суспільні відносини у сфері дорожнього руху. Об'єктивна сторона цих правопорушень може мати різноманітний характер, обумовлений особливостями норми правил дорожнього руху, яку порушує винна особа. Суб'єктивна сторона правопорушень, передбачених коментованою статтею, виявляється, як правило, у формі необережності. Суб'єктом правопорушення може бути особа, якій виповнилося 16 років, оскільки саме в цьому віці особі може бути надано право на керування мототранспортними засобами і мотоколясками, і вона стає учасником дорожнього руху.

Стаття 126. Керування транспортними засобами особами, які не мають права керування або водіями, які не мають при собі чи не пред'явили для перевірки відповідних документів

Керування транспортними засобами особами, які не мають права керування цими засобами, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування, - тягне за собою накладення штрафу від двох до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У частину першу статті 126 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 p.]

Ті самі порушення, що спричинили пошкодження транспортних засобів, вантажів, шляхів, шляхових та інших споруд чи іншого майна, - тягнуть за собою накладення штрафу від чотирьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У частину другу статті 126 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97p.]

Керування транспортними засобами водіями, які не мають при собі або не пред'явили чи не передали для перевірки посвідчення, реєстраційних та інших документів, що підтверджують право на керування чи розпорядження транспортним засобом, дорожнього (маршрутного) листа та документів на вантаж, що перевозиться (крім власників транспортних засобів, які використовують їх в індивідуальних некомерційних цілях), талона про проходження державного технічного огляду, а у випадках, передбачених законодавством, страхового поліса про укладання договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, - тягне за собою накладення штрафу від 0,5 до одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

[У частину третю статті 126 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 p.]

[У частину третю статті 126 внесено зміни згідно із Законом України № 2350-Ш від 05.04.2001 p.]

[Частину третю статті 126 доповнено згідно із Законом України № 1961-1V від 01.07.2004р.]

[У статтю 126 внесено зміни згідно з Указами Президії Верховної Ради Української РСР № 316-ХІ від 29.05.85 р, № 7542-Х1 від 19.05.89 p., № 1369-ХП від 29.07.91 p., N° 1818 - ХІІвід 15.11.91 p.; Законом України № 3785-XU від 23.12.93 p.]

Одним із засобів досягнення високого рівня безпеки дорожнього руху в Україні є функціонування спеціальної системи навчання майбутніх водіїв механічних транспортних засобів. Відповідно до ст.  15 Закону України «Про дорожній рух» громадянин, який бажає отримати право на керування транспортним засобом, зобов'язаний пройти підготовку в обсязі, передбаченому програмою підготовки водіїв транспортних засобів відповідної категорії чи типу. Підготовка та підвищення кваліфікації водіїв здійснюються у навчальних закладах незалежно від форм власності та господарювання, що отримали у встановленому порядку ліцензію на цю діяльність. Підготовка та підвищення кваліфікації здійснюються спеціалістами, які відповідають установленим кваліфікаційним вимогам із застосуванням необхідних технічних засобів навчання. В особливих випадках допускається самопідготовка водіїв окремих категорій транспортних засобів. Порядок і типові програми підготовки та підвищення кваліфікації водіїв, кваліфікаційні вимоги до спеціалістів, які здійснюють таку підготовку, мінімальний перелік технічних засобів навчання, а також випадки допуску для засвоєння програми підготовки водіїв в індивідуальному порядку визначаються Міністерством освіти України і затверджуються відповідним державним органом з безпеки дорожнього руху.

Право на керування транспортними засобами підтверджується відповідним посвідченням. На території України діють національні і міжнародні посвідчення на право керування транспортними засобами, що відповідають Конвенції про дорожній рух. Порядок видачі цих посвідчень установлюється Кабінетом Міністрів України.

Власник транспортного засобу, а також особа, яка має тимчасовий реєстраційний талон, можуть передавати у своїй присутності керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, а також особі, яка навчається водінню транспортним засобом відповідно до вимог Правил дорожнього руху.

Об'єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 коментованої статті, є встановлений порядок отримання права на керування транспортним засобом, а також суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Частина 2 цієї статті, яка встановлює для тих самих порушень кваліфікуючу ознаку (спричинення пошкодження майнових об'єктів) має своїм об'єктом ще й суспільні відносини у сфері власності.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 коментованої статті, - це формальний склад керування транспортними засобами особами, які не мають права керування цими засобами, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування. Об'єктивна сторона правопорушення, визначеного частиною другою передбачає матеріальний склад - для кваліфікації за нею винного діяння необхідно настання певних наслідків: пошкодження транспортних засобів, вантажів, шляхів, шляхових та інших споруд чи іншого майна.

Об'єктом правопорушення, передбаченого ч. З коментованої статті, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Власники механічних транспортних засобів і причепів до них повинні зареєструвати (перереєструвати) їх у Державтоінспекції незалежно від їхнього технічного стану протягом 10 діб з моменту придбання (отримання), митного оформлення або переобладнання чи ремонту, якщо необхідно внести зміни до реєстраційних документів.

Відповідно до п. 2.1 Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії і талон, що додається до посвідчення; б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних сил - технічний талон), а у Разі відсутності в транспортному засобі його власника, крім того, - свідоцтво про право спільної власності на цей транспортний засіб чи тимчасовий реєстраційний талон; в) у Разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків і (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв - дозвіл, виданий Державтоінспекцією МВС, у разі розміщення реклами, - погодження, що видається підрозділами Державтоінспекції МВС; ^г) у встановлених законодавством випадках дорожній лист і документи на вантаж, що перевозиться; на маршрутних транспортних засобах додатково - схему маршруту та розклад руху; на транспортних засобах, що здійснюють перевезення великогабаритних чи великовагових вантажів, - дозвіл на рух; на транспортних засобах, що здійснюють перевезення небезпечних вантажів, - технічні умови на перевезення, свідоцтво про допуск водія і допуск транспортного засобу до перевезення небезпечного вантажу та дозвіл на дорожнє перевезення; ґ) поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

На вимогу працівника міліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог Правил дорожнього руху і передати для перевірки зазначені документи.

Об'єктивну сторону правопорушення, передбаченого ч. З коментованої статті, є керування транспортними засобами водіями, які не мають при собі або не пред'явили чи не передали для перевірки встановлені правилами дорожнього руху документи, які вони зобов'язані передати для перевірки працівнику міліції за його вимогою. Правопорушення вчинюється у формі бездіяльності.

Суб'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 коментованої статті, є вина у формі прямого умислу. Для правопорушення, передбаченого ч. 2, характерна вина у формі умислу щодо порушення встановленого порядку керування транспортним засобом, і у формі необережності - щодо наслідків діяння у вигляді пошкодження транспортних засобів, вантажів, шляхів, шляхових та інших споруд чи іншого майна. Для правопорушення, передбаченого ч. З коментованої статті, суб'єктивна сторона є як умислом, так і необережністю.