Стаття 92. Порушення правил охорони і використання пам'яток історії та культури

Порушення правил охорони і використання пам'яток історії та культури - тягне за собою попередження або накладення штрафу на громадян від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і попередження або накладення штрафу на посадових осіб - від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У статтю 92 внесено зміни згідно із Законом України№ 55/97-ВР від 07.02.97p.]

Об'єкт: суспільні відносини у сфері охорони та використання пам'яток історії і культури. Предметом цього правопорушення є пам'ятки історії і культури.

Пам'ятка - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України;

За типами об'єкти культурної спадщини поділяються на: споруди (витвори) -твори  архітектури  та  інженерного  мистецтва,  твори   монументальної скульптури  та монументального малярства, археологічні об'єкти, печери з наявними свідченнями життєдіяльності людини, будівлі або приміщення в них, що зберегли автентичні свідчення про визначні історичні події, життя та діяльність відомих осіб; комплекси (ансамблі)- топографічно визначені сукупності окремих або поєднаних між собою об'єктів культурної спадщини; визначні місця - зони або ландшафти, природно-антро­погенні витвори, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду.

За видами об'єкти культурної спадщини поділяються на: археологічні - рештки життєдіяльності людини (нерухомі об'єкти культурної спадщини: городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскельні зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, а також пов'язані з ними рухомі предмети), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації; історичні — будинки, споруди, їх комплекси (ансамблі), окремі поховання та некрополі, місця масових поховань померлих та померлих (загиблих) військовослужбовців (зокрема, іноземців), які загинули у війнах, внаслідок депортації та політичних репресій на території України, місця бойових дій, місця загибелі бойових кораблів, морських та річкових суден, зокрема, із залишками бойової техніки, озброєння, амуніції тощо, визначні місця, пов'язані з важливими історичними подіями, з життям та діяльністю відомих осіб, культурою та побутом народів; об'єкти монументального мистецтва- твори образотворчого мистецтва: як самостійні (окремі), так і ті, що пов'язані з архітектурними, археологічними чи іншими пам'ятками або з утворюваними ними комплексами (ансамблями); об'єкти архітектури та містобудування - окремі архітектурні споруди, а також пов'язані з ними твори монументального, декоративного та образотворчого мистецтва, які характеризуються відзнаками певної культури, епохи, певних стилів, традицій або авторів; природно-архітектурні комплекси (ансамблі), історичні центри, вулиці, квартали, площі, залишки давнього розпланування та забу­дови, що є носієм певних містобудівних ідей; об'єкти садово-паркового мистецтва — поєднання паркового будівництва з природними або створеними людиною ландшафтами; ландшафтні - природні території, які мають історичну цінність; об'єкти науки і техніки -унікальні промислові, виробничі, науково-виробничі, інженерні, інженерно-транспортні, видобувні об'єкти, що визначають рівень розвитку науки і техніки певної епохи, певних наукових напрямів або промислових галузей.

Відносини у сфері охорони і використання пам'яток історії і культури регулюються законами України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 p., «Про охорону археологічної спадщини» від 18.03.2004 p., «Про затвердження Загальнодержавної програми збереження та використання об'єктів культурної спадщини на 2004-2010 роки» від 20.04.2004 р. та іншими нормативно-правовими актами.

Об'єктивна сторона цього правопорушення виражена у вчиненні дій, що порушують встановлені правила охорони і використання пам'яток історії і культури.

Суб'єкт: громадяни та посадові особи.

Суб'єктивна сторона: вина у формі як умислу, так і необережності.

Стаття 92¹. Порушення законодавства про Національний архівний фонд та архівні установи

Недбале зберігання, псування, незаконне знищення, приховування, незаконна передача іншій особі архівних документів, порушення порядку щодо доступу до зазначених документів, а також неповідомлення державної архівної установи про наявні архівні документи в разі виникнення загрози знищення або значного погіршення їх стану -

[Абзац перший частини першої статті 92' викладено у новій редакції згідно із Законом України № 534-Увід 22.12.2006p.]

тягнуть за собою попередження або накладення штрафу на громадян від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і попередження або накладення штрафу на посадових осіб - від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від семи до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від десяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[Кодекс доповнено статтею 92' згідно із Законом України № 2888-ІП від 13.12.2001 p.]

Об'єкт: суспільні відносини у сфері діяльності, пов'язаною із Національним архівним фондом та архівними установами.

Такі відносини регулюються законами України «Про національний архівний фонд та архівні установи» від 24.12.1993 p., постановою Кабінету Міністрів України «Про деякі питання формування і функціонування Національного архівного фонду» від 16.11.2002 р. № 1739 та іншими відповідними нормативно-правовими актами.

Національний архівний фонд- сукупність архівних документів, що відображають історію духовного і матеріального життя українського народу та інших народів, мають культурну цінність і є надбанням української нації.

Архівна установа - це відповідно установа, що забезпечує облік і зберігання архівних документів, використання відомостей, що в них містяться, та формування Національного архівного фонду і (або) здійснює управління, науково-дослідну та інформаційну діяльність у сфері архівної справи і діловодства. Архівні установи можуть засновуватися на будь-якій формі власності. Засновниками архівних установ можуть бути органи державної влади, органи місцевого самоврядування, юридичні та фізичні особи. Діяльність архівних установ здійснюється у порядку, визначеному Законом України «Про національний архівний фонд та архівні установи», правилами, положеннями, інструкціями, затвердженими центральним органом виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства, державними стандартами та іншими нормативно-правовими актами.

Об'єктивна сторона виражена у вчиненні таких дій:

-      недбале зберігання документів Національного архівного фонду або документів, що підлягають внесенню до нього;

-      псування   документів   Національного   архівного   фонду   або   документів,   що підлягають внесенню до нього;

-      незаконне знищення документів Національного архівного фонду або документів, що підлягають внесенню до нього;

-      приховування документів Національного архівного фонду або документів,  що підлягають внесенню до нього;

-      незаконна передача іншій особі документів Національного архівного фонду або документів, що підлягають внесенню до нього;

-      незаконний доступ до зазначених документів;

-     неповідомлення державної архівної установи про наявні архівні документи в разі виникнення загрози знищення або значного погіршення їх стану.

Документ Національного архівного фонду — архівний документ, культурна цінність якого визнана відповідною експертизою, і який зареєстрований як складова Національного архівного фонду. Документи Національного архівного фонду є культурними цінностями, що постійно зберігаються на території України або згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, підлягають поверненню в Україну. Документи Національного архівного фонду підлягають обов'язковому державному обліку, що ведеться у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства, також вони підлягають грошовій оцінці за нормами і методиками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Документи Національного архівного фонду можуть перебувати в будь-якій формі власності, передбаченій Конституцією та законами України, але повинні бути обов'язково зареєстровані. Внесення документів до Національного архівного фонду або вилучення документів з нього здійснюється на підставі експертизи їх цінності комісією з фахівців архівної справи і діловодства, представників наукової і творчої громадськості, інших фахівців. Юридичні та фізичні особи зобов'язані забезпечувати збереженість Національного архівного фонду та сприяти його поповненню.

Під недбалим зберіганням розуміється таке зберігання зазначених документів особами, на яких покладено відповідні обов'язки щодо їхнього зберіганню, що не відповідає встановленим правилам та нормам. Внаслідок недбалого зберігання документ стає непридатним до користування або потребує певних заходів щодо його відновлення.

Псування документів є активна дія особи, що спрямована на часткову непридатність документа до використання.

Знищення документів передбачає повне втрачання ними своєї історично-культурної, інформаційної, іншої цінності, що призводить до неможливості використовувати їх за призначенням.

Приховування передбачає ненадання уповноваженим особам інформації про наявність зазначеного документа.

Передача зазначених документів можлива лише в установленому законом порядку.

На ознайомлення з деякими, передбаченими законом, архівними документами, необхідно мати право, яке визначається режимом доступу до відповідних документів.

Слід зазначити, що застосування адміністративних стягнень не звільняє винного у порушенні законодавства про Національний архівний фонд та архівні установи від обов'язку відшкодувати шкоду, завдану власнику документів Національного архівного фонду або уповноваженій ним особі.

Частина 2 цієї статті встановлює відповідальність за вчинення тих самих дій особою, яка протягом року була піддана адміністративному стягненню за одне з зазначених порушень.

Суб'єкт: громадяни і посадові особи.

Суб'єктивна сторона: правопорушення може бути вчинене як з необережності наприклад, недбале зберігання документів, або з умислом, наприклад, незаконний доступ до зазначених документів.