Стаття 77¹. Самовільне випалювання рослинності або її залишків

Випалювання стерні, луків, пасовищ, ділянок із степовою, водно-болотною та іншою природною рослинністю, рослинності або її залишків та опалого листя у смугах відводу автомобільних доріг і залізниць, у парках, інших зелених насадженнях та газонів у населених пунктах без дозволу органів державного контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища або з порушенням умов такого дозволу, а так само невжиття особою, яка одержала дозвіл на випалювання зазначеної рослинності або її залишків та опалого листя, заходів щодо своєчасного їх гасіння -тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від п'ятдесяти до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ті самі дії, вчинені в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду, -тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від сімдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[Кодекс доповнено статтею 77' згідно із Законам України № 81/96-ВР від 06.03.96 p.] [Статтю 77' викладено у новій редакції згідно із Законом України № 2250-IV від 16.12.2004 р.]

Прийняття Закону України «Про внесення зміни до статті 77^і Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо відповідальності за самовільне випалювання сухої рослинності або її залишків» спонукала ситуація, що виникла на території держави. Практично в усіх регіонах значно почастішали випадки спалювання сухої рослинності і насамперед стерні та решток соломи. Такі дії призводять до забруднення повітря продуктами горіння, пошкодження лісосмуг, лісів, унікальної заповідної рослинності, завдають значної шкоди якісному стану Грунтів.

Об'єкт: суспільні відносини у сфері пожежної безпеки та навколишнього природного середовища, а також порядок управління у сфері контролю в цій галузі.

Об'єктивна сторона полягає у вчиненні дій, спрямованих на випалювання сухої природної рослинності або її залишків без відповідного дозволу або з порушенням умов такого дозволу, а також у невиконанні посадовими особами своїх обов'язків щодо своєчасного гасіння випалювання сухої рослинності або її залишків.

Випалювання сухої рослинності або її залишків допускається лише в разі господарської необхідності за відповідним дозволом територіальних органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів. У випадку отримання такого дозволу особа, що здійснює відповідні дії з випалювання, повинна дотримуватися умов, зазначених у дозволі та які визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють правила пожежної безпеки у лісі та охорону лісу і навколишнього природного середовища.

Під випалюванням сухої природної рослинності або її залишків варто розуміти усі випадки несанкціонованого спалювання. Повноваження щодо накладання штрафних санкцій надані органам Міністерства екології та природних ресурсів України.

Також у ч. 1 зазначається окремо відповідальність посадових осіб, які одержали дозвіл на випалювання відповідних об'єктів. Така відповідальність настає у разі, якщо такі особи не вживають відповідних заходів щодо своєчасного гасіння випалювання. Дії щодо гасіння випалювання є обов'язковими.

Частина 2 цієї статті встановлює відповідальність за вчинення зазначених дій на певній території та щодо певних об'єктів - природно-заповідного фонду. Територією чи об'єктом природно-заповідного фонду України оголошуються ділянки суші та водного простору, природні комплекси й об'єкти, які мають особливу екологічну, наукову, естетичну і народногосподарську цінність і призначені для збереження природної різноманітності, генофонду видів тварин і рослин, підтримання загального екологічного балансу та фонового моніторингу навколишнього природного середовища, та які вилучаються з господарського використання повністю або частково.

До складу природно-заповідного фонду України належать державні заповідники, природні національні парки, заказники, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні та зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва, заповідні урочища.

Суб'єкт: громадяни та посадові особи.

Суб'єктивна сторона: це правопорушення може бути вчинене як з умислом, так і з необережності.

Стаття 78. Порушення порядку здійснення викиду забруд­нюючих речовин в атмосферу або впливу на неї фізичних та біологічних факторів

[У назві статті 78 деякі слова виключено згідно із Законом України № 198-IV від 24.10.2002 p.]

Викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади або недодержання вимог, передбачених наданим дозволом, інші порушення порядку здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря або перевищення граничних нормативів утворення забруднюючих речовин під час експлуатації технологічного устаткування, споруд і об'єктів - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У частину першу статті 78внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 р.]

[У частину першу статті 78 внесено зміни згідно із Законом України № 198-IV від 24.10.2002 p.]

Перевищення гранично допустимих рівнів впливу фізичних та біологічних факторів на атмосферне повітря або вплив фізичних та біологічних факторів на атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у випадках, коли необхідність одержання такого дозволу передбачена законодавством, - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від п'яти до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

/У частину другу статті 78 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 р.]

[У частину другу статті 78 внесено зміни згідно із Законом України № 198-IV від 24.10.2002 р.]

[У статтю 78 внесено зміни згідно із Законом України № 81/96-ВР від 06.03.96 p.]

Об'єкт: суспільні відносини у сфері охорони атмосфери.

Підприємства, установи, організації та громадяни при здійсненні своєї діяльності зобов'язані вживати необхідних заходів щодо запобігання та усунення причин забруднення атмосферного повітря, фізичного впливу на атмосферу в населених пунктах, рекреаційних зонах, а також повітря у жилих та виробничих приміщеннях, у навчальних, лікувально-профілактичних та інших закладах, інших місцях тривалого чи тимчасового перебування людей.

Об'єктивна сторона цього правопорушення полягає у здійсненні таких дій: викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря без спеціального дозволу; недодержання вимог, передбачених дозволом; інші порушення порядку здійснення викидів у атмосферне повітря; перевищення технологічних нормативів допустимого викиду забруднюючих речовина нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел під час експлуатації технологічного устаткування, споруд і об'єктів; перевищення гранично допустимих рівнів впливу фізичних та біологічних факторів на атмосферне повітря; вплив гранично допустимих рівнів впливу фізичних та біологічних факторів на атмосферне повітря без спеціального дозволу.

Атмосферне повітря - життєво важливий компонент навколишнього природного середовища, яка є природною сумішшю газів, що є за межами жилих, виробничих та інших приміщень.

Забруднююча речовина - речовина хімічного або біологічного походження, що наявна або надходить в атмосферне повітря і може прямо або опосередковано справляти негативно впливати на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища. Викид- надходження в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміші таких речовин. Забруднення атмосферного повітря- змінення складу і властивостей атмосферного повітря в результаті надходження або утворення в ньому фізичних, біологічних факторів і (або) хімічних сполук, що можуть несприятливо впливати на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища.

Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами — це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам -суб'єктам підприємницької діяльності експлуатувати об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну.

Дозвіл видається безоплатно територіальними органами Мінекоресурсів за погодженням з установами державної санітарно-епідеміологічної служби на термін не менш як п'ять років.

Порядок та умови видачі дозволу регулюється Порядком проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян -суб'єктів підприємницької діяльності, які отримали такі дозволи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 13.03.2002 р. У дозволі встановлюються певні вимоги щодо викиду забруднюючих речовин у повітря, виконання яких є обов'язковим.

Вимоги щодо порядку здійснення викидів у атмосферне повітря встановлюються у відповідних нормативно-правових актах, таких, наприклад, як Державні санітарні правила охорони атмосферного повітря населених місць (від забруднення хімічними та біологічними речовинами), Інструкція про порядок та критерії взяття на державний облік об'єктів, які справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров'я людей і стан атмосферного повітря, видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, та інші. Порушення встановлених вимог має наслідком за цією статтею.

Норматив гранично допустимого викиду забруднюючої речовини стаціонарного джерела- гранично допустимий викид забруднюючої речовини або суміші цих речовин в атмосферне повітря від стаціонарного джерела викиду. Порядок розроблення та затвердження нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел затверджується постановою Кабінету Міністрів (на даний час діє Порядок, затверджений постановою від 28.12.2001 р. № 1780). Гранично допустимим рівнем концентрації у повітрі, наприклад, оксиду азоту є від 0,04 до 0,085 мг/м³, цей норматив стає небезпечним, у випадку, коли він дорівнює 2 мг/м³.

Нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин та їх сукупності, які містяться у складі пилогазоповітряних сумішей, що відводяться від окремих типів обладнання, споруд і надходять в атмосферне повітря від стаціонарних джерел, встановлюються з метою забезпечення дотримання нормативів екологічної безпеки атмосферного повітря з урахуванням економічної доцільності, рівня технологічних процесів, технічного стану обладнання, газоочисних установок.

Норматив гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел - норматив, який встановлюється для кожного стаціонарного джерела акустичного, електромагнітного, іонізуючого та інших фізичних і біологічних факторів на рівні, за якого фізичний та біологічний вплив усіх джерел у цьому районі з урахуванням перспектив його розвитку в період терміну дії встановленого нормативу не призведе до перевищення нормативів екологічної безпеки атмосферного повітря (за найбільш суворим нормативом). У деяких випадках, передбачених законодавством, на вплив фізичних та біологічних факторів видається дозвіл спеціально уповноваженим органом виконавчої влади. Такі випадки встановлюються у Порядку видачі дозволів на експлуатацію устаткування з визначеними рівнями впливу фізичних та біологічних факторів на стан атмосферного повітря, проведення оплати цих робіт та обліку підприємств, установ, організацій і громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, які отримали такі дозволи, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 р. №432.

Перелік фізичних та біологічних факторів, а також критерії визначення стаціонарних джерел забруднення, для яких розробляються нормативи, встановлюються Мінекоресурсів за погодженням з Міністерство охорони здоров'я. Розроблення нормативів здійснюється підприємствами, установами, організаціями та громадянами-суб'єктами підприємницької діяльності за власні кошти.

Суб'єкт: це правопорушення може бути вчинене тільки посадовими особами організацій, установ, підприємств, що здійснюють діяльність, пов'язану з викидом забруднюючих речовин в атмосферу або з впливом на неї фізичних та біологічних факторів.

Суб'єктивна сторона: вина у формі як умислу, так і необережності.