Стаття 68. Порушення правил відновлення і поліпшення лісів, використання ресурсів спілої деревини

Порушення правил та інструкцій по відновленню, поліпшенню стану і   породного   складу   лісів,   підвищенню  їх   продуктивності,   а   також   по використанню ресурсів спілої деревини - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У статтю 68 внесено зміни згідно із Законом України № 81/96-ВР від 06. 03.96 p.] [У статтю 68 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 p.]

Об'єкт: суспільні відносини у сфері відновлення і поліпшення лісів, їх раціонального використання.

Ці відносини регулюються Лісовим кодексом, Правилами відновлення лісів і лісорозведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів від 16.01.1996 p., Інструкцією з проектування, технічного приймання, обліку та оцінки якості лісокультурних об'єктів, затвердженою наказом Міністерства лісового господарства України від 08.07.1997 p., та іншими відповідними нормативно-правовими актами.

Правила регулюють здійснення лісівничих та агротехнічних заходів відповідно до природоохоронних вимог з метою підвищення ефективності робіт, пов'язаних із створенням нових лісонасаджень. Правила є обов'язковими для всіх постійних лісокористувачів.

Об'єктивна сторона виражається у здійсненні таких дій, що порушують встановлені правила та інструкції з відновлення, поліпшення стану і породного складу лісів, підвищення їх продуктивності, а також з використання ресурсів спілої деревини.

Відновлення лісів і лісорозведення здійснюються постійними лісокористувачами. На землях, що були вкриті лісовою рослинністю (зруби, згарища тощо), проводиться відновлення лісів, а на землях, не вкритих лісовою рослинністю, насамперед непридатних для використання в сільському господарстві, низькопродуктивних (яри, еродовані балки, крутосхили, піски, пустища тощо),- лісорозведення. Відновлення лісів і лісорозведення мають забезпечувати: раціональне використання лісового фонду; поліпшення якісного складу лісів, підвищення їх продуктивності й біологічної стійкості; підвищення водоохоронних, ґрунтозахисних, санітарно-гігієнічних, інших корисних властивостей лісів і захисних лісових насаджень; досягнення оптимальної лісистості шляхом створення в максимально короткі терміни нових насаджень найбільш економічно доцільними способами і технологіями.

Суб'єкт: посадові особи.

Суб'єктивна сторона: вина у формі як умислу, так і необережності.

Стаття 69. Пошкодження сінокосів і пасовищних угідь на землях державного лісового фонду

Пошкодження сінокосів і пасовищних угідь на землях державного лісового фонду - тягне за собою накладення штрафу на громадян від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У статтю 69 внесено зміни згідно із Законом України № 81/96-ВР від Об. 03.96 p.] [У статтю 69внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97p.]

Об'єкт: суспільні відносини, що виникають у сфері охорони земель держаного лісового фонду.

Об'єктивна сторона виражається у вчиненні таких дій, що призводять до пошкодження сінокосів та пасовищних угідь.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті  і  пасовища.  Також згідно  із ст.  34 Земельного  кодексу  громадяни  можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби. Сінокосіння, випасання худоби здійснюється на підставі дозволу, що посвідчується лісовим квитком.

Призначення земель, відведених для сінокосіння, є вирощування корму для сільськогосподарських тварин (заготівля сіна). Для сінокосіння можуть використовуватися незаліснені зруби, галявини та інші не вкриті лісовою рослинністю землі, на яких не очікується природне лісовідновлення. В окремих випадках для заготівлі сіна можуть використовуватися міжряддя лісових культур, плантацій, зріджені лісонасадження.

Пошкодження сінокосів полягає у приведенні їх у такий стан, що їх вже неможливо використовувати за призначенням.

Землі, які належать для випасу худоби без завдання шкоди до лісового господарства, є пасовищами. Випасання худоби, за винятком кіз, дозволяється на вкритих і не вкритих лісовою рослинністю землях лісового фонду, якщо це не завдає їм шкоди. Місця та терміни випасання худоби зазначаються у лісовому квитку. На територіях об'єктів природно-заповідного фонду випасання худоби може здійснюватися лише за умови, що воно не суперечить їх цільовому призначенню. Випасання худоби забороняється: у державних захисних і полезахисних лісових смугах, протиерозійних лісах, особливо цінних лісових масивах, лісах першого та другого поясів зон санітарної охорони джерел водопостачання, лісах першої і другої зон округів санітарної охорони лікувально-оздоровчих територій та інших категорій захисності лісів, де це передбачено законодавчими актами; на площах лісових культур, природних молодняків і у насадженнях з наявністю життєздатного підросту- до досягнення ними висоти, коли вершини не пошкоджуються тваринами, на лісонасіннєвих та інших плантаціях, а також ділянках, де проводяться заходи сприяння природному поновленню лісів; на зрубах та інших не вкритих лісовою рослинністю землях, призначених для природного відновлення лісів; на площах з легко розмивними та легко розвіюваними ґрунтами та у місцях масового зростання ягідників і грибів; без пастуха, за винятком випасання на огороджених ділянках або на прив'язі; з використанням собак. Норми випасання худоби на земельних ділянках лісового фонду встановлюються Міністерством лісового господарства України. Під пошкодженням пасовищ розуміють вчинення таких дій, що землі стають непридатними для випасання худоби. Пошкодження сінокосів та пасовищ може здійснюватися різними шляхами, як механічними засобами, так і в результаті перевипасу, прогону тварин та ін.

Земельні ділянки лісового фонду для заготівлі сіна і випасання худоби щороку визначаються постійними лісокористувачами на підставі матеріалів лісовпорядкування або спеціального обстеження. При веденні лісового господарства лісокористувачі, незалежно від форми власності і господарювання, повинні забезпечувати раціональне використання земель державного лісового фонду, їх належний екологічний стан відповідно до вимог законодавства України.

Суб'єкт: громадяни і посадові особи.

Суб'єктивна сторона: вина може виражатися як формі умислу, так і у формі необережності.