З'ясування взаємозв'язків між адміністративно-правовими і суспіль­ними відносинами є важливим кроком у напрямі розуміння правової природи адміністративних правовідносин. Аналіз існуючих з цього при­воду уявлень дає можливість упевнено говорити про наявність двох най-змістовніших точок зору на це питання.

По-перше, вони розглядаються як результат впливу адміністративно-правової норми на суспільні відносини, внаслідок чого неправові відно­сини перетворюються на правові. Ключовою позицією у такому підході є теза про те, що адміністративно-правова норма безпосередньо впливає на існуючі суспільні відносини. Звідси висновок, що відносини — це резуль­тат правового регулювання.

По-друге, вони розглядаються не як результат впливу норм на сус­пільні відносини, а як регулюючий засіб. Ключовою позицією у такому підході є теза про те, що адміністративно-правова норма безпосередньо на суспільні відносини не впливає. Вона містить абстрактну конструкцію адміністративних правовідносин. У необхідних випадках така конструк­ція застосовується до конкретних людей і корегує їх поведінку. Таким чином, йдеться про опосередкований вплив норми на поведінку людей. Отже, адміністративно-правові відносини — це форма існування суспіль­них відносин.

Істотна різниця між зазначеними поглядами полягає в тому, що у першому випадку адміністративно-правові відносини розглядаються як окремий вид відносин, який існує поряд (паралельно) з іншими їх вида­ми. У другому випадку адміністративно-правові відносини розглядають­ся як форма існування відносин у суспільстві. Тобто на адміністративно-правову форму можуть перетворюватися різні види соціальних відносин, зокрема, державно-управлінські відносини. Існування суспільних відно­син в адміністративно-правовій формі не виключає можливість її зміни на іншу правову чи неправову форму.

У цьому зв'язку виникає питання про можливість правового регулю­вання за межами правовідносин. Якщо таке регулювання існує, то твер­дження про перетворення суспільних відносин на правові під впливом норм права (у процесі правового регулювання) не має під собою достатніх підстав. Існування правового регулювання за межами правовідносин свід­чить про взаємодію суспільних відносин з юридичною конструкцією пра­вовідносин, що пропонується для людини як варіант поведінки, яка відпо­відає інтересам держави. Таким чином, підтверджується справедливість другої позиції: правовідносини — форма існування суспільних відносин.

Адміністративно-правова практика на питання щодо можливості пра­вового регулювання за межами правовідносин дає позитивну відповідь. Реалізація адміністративно-правових норм шляхом додержання їх здій­снюється не у формі адміністративних правовідносин. Така реалізація є пасивною поведінкою суб'єкта адміністративно-правових відносин, який не допускає порушень відповідних норм.