12.1. Поняття, предмет і метод адміністративного права.

Адміністративне право – це галузь права, що регулює суспільні відносини управлінського характеру, які виникають у процесі організації і здійснення органами держави виконавчої і розпорядчої діяльності, тобто в процесі державного управління.

Предметом регулювання адміністративного права є суспільні відносини, які виникають в процесі і здійснення управлінської діяльності в державі.

Державне управляння в Україні – це підзаконна, юридично-владна, організуюча діяльність державних органів виконавчої влади, яка полягає в практичному виконанні законів у процесі повсякденного управління господарським, соціально-культурним і адміністративно-політичним будівництвом.

До специфічних ознак, які визначають сутність державного управління, належать:

• загальнодержавний характер;
• виконавча діяльність, що здійснюється на основі закону;
• об’єктом виконавчої діяльності є економіка, соціально-культурне й адміністративно-політичне будівництво;
• організуючий зміст державного управління;
• безперервність і постійність;
• розпорядчий характер.

Основні методи державного управління:

1)   метод переконання – це система виховних, роз’яснювальних та заохочувальних заходів, спрямованих на формування у громадян розуміння необхідності чіткого виконання владних приписів.

2)   метод примусу – це психологічний, фізичний або матеріальний вплив на певні особи з метою змусити їх виконувати владні приписи.

В Україні, яка йде шляхом створення громадянського суспільства та будівництва демократичної держави, пріоритет в державному управлінні надається методу переконання.

Систему джерел адміністративного права складають:

• · Конституція України;
• · Кодекс України про адміністративні правопорушення;
• · Закони України “Про об’єднання громадян”, “Про державну службу”, “Про місцеве самоврядування в Україні” та ін.;
• · Постанови Верховної ради України;
• · Укази і розпорядження Президента України;
• · Постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України;
• · Нормативні акти виконавчих органів влади та органів місцевого самоврядування.

Адміністративно-правові відносини можна визначити як відносини:

• · між вищими і підпорядкованими їм органами державного управління;
• · між органами державного управління і відомчими державними підприємствами, установами і організаціями;
• · між органами державного управління і недержавними підприємствами, організаціями;
• · між органами державного управління і громадянами.

12.2. Загальна характеристика Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Кодекс України про адміністративні правопорушення затверджений 7.12.1984 р., введений в дію з 1.06.1985р.; охоплює 5 розділів. 33 глави, 330 статей.

Основні завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення:

1)   охорона суспільно-економічних, політичних та особистих прав і свобод громадян, а також прав юридичних осіб;

2)   охорона суспільного (конституційного) ладу України;

3)   охорона всіх форм власності;

4)   охорона встановленого порядку управління, державного і громадського порядку;

5)   зміцнення законності;

6)   запобігання протиправним діям;

7)   виховання громадян нашої держави у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі і гідності громадян інших держав, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов’язків, відповідальності перед суспільством.

Суспільні відносини, що склалися в Україні за час її незалежності потребують прийняття нового адміністративного кодексу.

12.3. Поняття і види адміністративних проступків

Адміністративне правопорушення (проступок) – протиправна, суспільно-небезпечна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність.

Ознаки адміністративного правопорушення:

• протиправність дії або бездіяльності (тобто діяння, заборонене законом, оскільки може завдати шкоди інтересам особи, матеріальним речам, а також загрожувати небезпекою);
• винна дія або бездіяльність (є адміністративним правопорушенням тоді, коли встановлено вину особи у його вчиненні, а також доведено причинний зв'язок між такими діяннями (дією або бездіяльністю) і шкідливими наслідками, якщо такі настали;
• караність дії або бездіяльності (за вчинення адміністративного правопорушення до особи можуть бути застосовані заходи державного примусу;
• суспільна небезпечність дії або бездіяльності (не є універсальною ознакою всіх без винятку адміністративних правопорушень, багатьом із них вона не властива).

Перелік видів адміністративних проступків містить Особлива частина кодексу про адміністративні правопорушення.

До них належать:

v гл.5 В галузі охорони праці і здоров’я населення;

v гл.6 Посягання на власність;

v гл.7 В галузі охорони природи, використання природних ресурсів, охорони пам’яток історії та культури;

v гл.8 В промисловості, будівництві та в галузі використання електричної і теплової енергії;

v    гл.9 У сільському господарстві; порушення ветеринарно-санітарних правил;

v    гл.10 На транспорті, в галузі шляхового господарства і зв’язку;

v    гл.11 В галузі житлових прав громадян, житлово-комунального господарства та благоустрою;

v    гл.12 В галузі торгівлі, громадського харчування, сфері послуг, в галузі фінансів і підприємницької діяльності;

v    гл.13 В галузі стандартизації, якості продукції, метрології та сертифікації;

v гл.14 Посягання на громадський порядок і громадську безпеку;

v    гл.15 Посягання на встановлений порядок управління.

Адміністративне правопорушення переростає у злочин, якщо:

1)   адміністративний проступок набув ознак складу злочину;

2)   адміністративне правопорушення вчинене вдруге.

12.4. Склад адміністративного правопорушення.

Адміністративне правопорушення має свою юридичну модель (склад) – передбачені у законі об’єктивні і суб’єктивні ознаки, які у своїй сукупності характеризують певне діяння як адміністративне правопорушення.

Склад адміністративного правопорушення становлять:

• суб’єкт (громадяни України, іноземці, особи без громадянства, які досягли 16 років, осудні особи; посадові особи);
• об’єкт (суспільні відносини. які складаються у сфері адміністративно-організаційної діяльності і порядку управління; людина, її здоров’я, честь і гідність; власність; права і свободи громадян).
• суб’єктивна сторона (вина у формі умислу або необережності);
• об’єктивна сторона (причинно-наслідковий зв'язок між дією і шкідливими наслідками).

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа. яка його вчинила:

-     усвідомлювала протиправний характер, шкідливі наслідки своєї дії чи бездіяльності;

-     передбачала її;

-     бажала її шкідливих наслідків;

-     свідомо допускала настання шкідливих наслідків.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності. коли особа, яка його вчинила:

-     передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення;

-     не передбачала можливості настання шкідливих наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачати.

12.5. Поняття і види адміністративної відповідальності.

Адміністративна відповідальність – це вид юридичної відповідальності громадян і посадових осіб, що полягає у застосуванні до особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, заходів державного примусу.

Адміністративній відповідальності підлягають:

§ особи, які досягли 16-річного віку (застосовуються заходи впливу);

§ посадові особи (несуть відповідальність за адміністративні правопорушення, пов’язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку, управління, державного і громадського порядку, природи, здоров’я населення та інших правил, забезпечення виконання яких призводить до їх посадових обов’язків;

§ військовослужбовці, а також особи рядового і начальницького складів органів внутрішніх справ (несуть відповідальність за адміністративні правопорушення відповідно до дисциплінарних статутів або спеціальних положень про дисципліну. До цих осіб не може бути застосовано штраф, виправні роботи і адміністративний арешт;

§ іноземні громадяни і особи без громадянства (підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах з громадянами України.

Не підлягають адміністративній відповідальності особи, які діяли:

• у стані крайньої необхідності;
• у стані необхідної оборони;
• у стані неосудності.

До підстав адміністративної відповідальності належать:

1)   склад адміністративного правопорушення;

2)   наявність актів адміністративного законодавства;

3)   набрання чинності актом застосування норм адміністративного права (наприклад, прийняття судом постанови в адміністративній справі).

До органів адміністративної юрисдикції належать:

-     адміністративні суди;

-     органи внутрішніх справ;

-     транспорту;

-     рибоохорони;

-     лісового господарства;

-     адміністративні комісії місцевих державних адміністрацій;

-     виконавчі комітети селищних і сільських рад.