§ 7. Права та обов'язки інших членів сім'ї та родичів

Баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі свої­ми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права пере­шкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Баба і дід мають право звернутися за захистом прав та інтересів малолітніх, неповно­літніх і повнолітніх непрацездатних внуків до органу опіки та піклування або до суду.

Права та обов'язки, встановлені законом для братів і сестер, мають рідні (повнорідні, неповнорідні) брати та сестри. Брати і сест­ри, зокрема ті, які не проживають разом, мають право на спілку­вання. Мати, батько, баба, дід, інші особи, з якими проживають не­повнолітні брати та сестри, зобов'язані сприяти їх спілкуванню.

Якщо мачуха, вітчим проживають однією сім'єю з малоліт­німи, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні.

Особа, яка взяла у свою сім'ю дитину, яка є сиротою або з інших причин позбавлена батьківського піклування, має права та обов'язки щодо її виховання та захисту.

Онуки, правнуки зобов'язані піклуватися про своїх бабу, ді­да, прабабу, прадіда, а повнолітні брати, сестри, пасинки, пад­черки — про брата, сестру, вітчима, мачуху, які виховували їх та надавали їм матеріальну допомогу. Такий обов'язок мають осо­би і щодо тих, з ким вони проживали однією сім'єю до досяг­нення повноліття.

Баба, дід зобов'язані утримувати своїх малолітніх, неповно­літніх онуків, якщо у них немає матері, батька або якщо батьки не можуть з поважних причин надавати їм належного утриман­ня, за умови, що баба, дід можуть надавати матеріальну допомо­гу, а повнолітні внуки, правнуки зобов'язані утримувати непра­цездатних бабу, діда, прабабу, прадіда, які потребують матері­альної допомоги, якщо у них немає чоловіка, дружини, повнолітніх дочки, сина або ці особи з поважних причин не мо­жуть надавати їм належного утримання, за умови, що повноліт­ні внуки, правнуки можуть надавати матеріальну допомогу.

Повнолітні брати, сестри зобов'язані утримувати малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних повнолітніх братів і сестер, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони не мають бать­ків, чоловіка, дружини або ці особи з поважних причин не мо­жуть надавати їм належного утримання, за умови, що повноліт­ні брати та сестри можуть надавати матеріальну допомогу.

Мачуха, вітчим зобов'язані утримувати малодітних, непов-ншцтних падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати мате­ріальну допомогу.

Особи, у сім'ї яких виховувалася дитина, зобов'язані надава­ти їй матеріальну допомогу, якщо у неї немає батьків, баби, ді­да, повнолітніх братів та сестер, за умови, що ці особи можуть надавати матеріальну допомогу.

§ 8. Застосування Сімейного кодексу України до іноземців та осіб без громадянства, законів іноземних держав і міжнародних договорів в Україні

Іноземці мають в Україні такі самі права і обов'язки у сімей них відносинах, як і громадяни України, якщо інше не встанов­лено законодавством. Особи без громадянства, які постійно про­живають в Україні, мають в Україні такі самі права і обов'язки у сімейних відносинах, як і громадяни України.

Шлюб між громадянином України та іноземцем, а також шлюб між іноземцями реєструються в Україні відповідно до Сімейного кодексу України. Шлюб між іноземцями, зареєст­рований в Україні у посольстві або консульстві іноземної дер­жави в Україні, є дійсним в Україні на умовах взаємності, як­що жінка і (або) чоловік у момент реєстрації шлюбу були гро­мадянами держави, яка призначила посла або консула. Шлюб між громадянами України, які проживають за межами Украї­ни, реєструється в консульській установі або дипломатично­му представництві України. Шлюб між іноземцями, зареєст­рований за законом будь-якої держави — місця його реєстра­ції, є дійсним в Україні.

Розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем, а також шлюбу іноземців між собою в Україні здійснюється за законодавством України. Розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем, здійснене за межами України за законом відповідної держави, є дійсним в Україні, якщо в момент розір­вання шлюбу хоча б один із подружжя проживав за межами Ук­раїни. Розірвання шлюбу між громадянами України, здійснене за межами України за законом відповідної держави, є дійсним в Україні, якщо обоє з подружжя в момент розірвання шлюбу про­живали за межами України. Така сама процедура між іноземця­ми, здійснена за межами України за законом відповідної держа­ви, є дійсною в Україні.

Визнання батьківства в Україні незалежно від громадянства батьків і дитини та місця їхнього проживання провадиться за за­конодавством України. Батьки дитини, які проживають за межа­ми України, можуть подати заяву про визнання батьківства до кон­сульської установи або дипломатичного представництва України.

Усиновлення громадянином України дитини, яка є грома­дянином України, але проживає за межами України, здійсню­ється в консульській установі або дипломатичному представ­ництві України.

Опіка, піклування над дитиною, яка є громадянином Украї­ни, але проживає за її межами, а також над дитиною, яка є іно­земцем, але проживає в Україні, встановлюються за законодав­ством України. Аналогічно цьому реєстрація шлюбу, народжен­ня дитини, визнання батьківства, розірвання шлюбу громадян України, які проживають за межами України, провадиться в консульських установах або дипломатичних представництвах України за законодавством України.

Загалом сімейне законодавство іноземних держав застосо­вується в Україні, якщо воно не суперечить основним засадам регулювання національного сімейного законодавства.

Запитання та завдання

для самостійної перевірки знань

1. Дайте загальну характеристику сімейного права та його джерел.

2. Що слід розуміти під сім'єю за сімейним законодавством?

3. Які умови та порядок укладання шлюбу передбачені сімейним законодавством ?

4. У яких випадках не допускається укладення шлюбу?

5. У яких випадках шлюб визнається недійсним?

*6. Порівняйте розірвання шлюбу та визнання його недійсним.

**7. Порівняйте особисті немайнові права подружжя та май­нові права подружжя.

8. Які особисті немайнові права та обов'язки подружжя Вам
відомі?

9. Які майнові права та обов'язки подружжя Вам відомі?

10. Які основні права та обов'язки матері, батька і дитини Вам відомі?

** 11. Доведіть взаємність прав та обов'язків батьків і дітей?

12. Які основні права та обов'язки інших членів сім'ї та родичів Вам відомі?

* 13. Які заходи передбачаються для влаштування дітей, позбав­лених батьківського піклування відповідно до чинного сімейного за­конодавства України?

*14. Порівняйте опіку та усиновлення.

*15. Порівняйте опіку та патронат.

*16. Який порядок застосування Сімейного кодексу України до іноземців та осіб без громадянства, законів іноземних держав та міжнародних договорів в Україні?

*17. Знайдіть правильну відповідь. Сімейний кодекс України не регулює сімейні особисті та майнові відносини:

а) між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір'ю та батьком дитини щодо її вихо­вання, розвитку та утримання;

б) між бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнука­ми, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчер­кою, пасинком;

в) між двоюрідними братами та сестрами, тіткою, дядьком та племінницею, племінником і між іншими родичами за походженням.

*18. Виберіть положення, що відповідають дійсності. Способа­ми захисту сімейних прав та інтересів є:

а) встановлення правовідносин;

б) позбавлення волі;

в) примусове виконання добровільно невиконаного обов'язку;

г) припинення правовідносин, а також їх анулювання;

ґ) встановлення обов'язку одружитися;

д) припинення дій, які порушують сімейні права;

є) відновлення правовідносин, які існували до порушення права;

є) відшкодування матеріальної та моральної шкоди;

ж) можливість інших представників сім'ї покарати окремого її члена.

**19. Уч. 1 cm. 24 Сімейного кодексу України зазначено, що «при­мушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається*. Цю норму доцільно було б сформулювати точніше. Як саме, з Вашої точки зору?