§ 2. Сім'я за сімейним законодавством

Сім'я в соціальному розумінні — це заснована на шлюбі чи кровному спорідненні невелика група людей, члени якої пов'я­зані спільністю побуту, взаємною матеріальною та моральною відповідальністю та взаємодопомогою. Сім'я є первинним і ос­новним осередком суспільства. її складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхід­ністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина також належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднен­ня, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспіль­ства. Права члена сім'ї має й одинока особа.

Особа, яка досягла шлюбного віку, має право на створення сім'ї. Разом із тим, сім'ю може створити особа, яка народила ди­тину, незалежно від віку. Особа може бути примусово ізольова­на від сім'ї лише у випадках і в порядку, встановлених законом. До того ж, держава охороняє сім'ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім'ї. Вона бере під свою охорону кожну дитину, яка позбавлена належного батькі­вського піклування. При цьому правовий статус дитини має осо­ба до досягнення нею повноліття, а малолітньою вважається ди­тина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою визнається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Права, що набуває особа у сім'ї, тобто сімейні права, не мо­жуть бути передані іншій особі. Якщо дитина або особа, яка об­межена у дієздатності, не може самостійно здійснювати свої пра­ва, ці права здійснюють (або допомагають їй здійснювати) бать­ки чи піклувальники. Сімейні обов'язки не можуть бути перекладені на іншу особу. Якщо особа визнана недієздатною, її сімейний обов'язок особистого, немайнового характеру при­пиняється у зв'язку з неможливістю його виконання.

Кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права чи інтересу. Суд застосовує способи захисту, вста­новлені законом або домовленістю (договором) сторін. Способа­ми захисту сімейних прав та інтересів, зокрема, є: а) встановлен­ня правовідносин; б) примусове виконання добровільно невико­наного обов'язку; в) припинення правовідносин, а також їх анулювання; г) припинення дій, які порушують сімейні права; ґ) відновлення правовідносин, які існували до порушення права; д) відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Особа також має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування.

Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до вико­нання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення заін­тересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інте­ресів до суду. Звернення за захистом до органу опіки та піклу­вання не позбавляє особу права на звернення до суду.

§ 3. Шлюб за сімейним законодавством

Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Прожи­вання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підста­вою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

Отже, ознаками шлюбу є:

а) добровільність, тобто наявність добровільної згоди обох із подружжя;

б) досягнення шлюбного віку жінкою та чоловіком, що бе­руть шлюб;

в) реєстрація шлюбу у встановленому законом порядку ор­ганом, визначеним Сімейним кодексом;

г) спрямованість на утворення особистого сімейного союзу чоловіка і жінки.

Шлюбний вік для жінки встановлюється у сімнадцять, а для чоловіка — у вісімнадцять років. При цьому особи, які бажають зареєструвати шлюб, мають досягти шлюбного віку на день реє­страції шлюбу, але за заявою особи, яка досягла чотирнадцяти років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам.

Шлюб ґрунтується на вільний згоді жінки та чоловіка, тобто примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. При цьому жінка та чоловік можуть одночасно перебувати ли­ше в одному шлюбі, тобто вони мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього.

У шлюбі між собою не можуть перебувати особи, які є роди­чами прямої лінії споріднення, а саме:

а) рідні (повнорідні, неповнорідні) брат і сестра. Повнорідними є брати і сестри, які мають спільних батьків. Неповнорідними —
які мають спільну матір або спільного батька;

б) двоюрідні брат і сестра, рідні тітка, дядько та племінник, племінниця;

в) усиновлювач та усиновлена ним дитина.

Державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства. Вона проводиться урочисто та засвідчується Сві­доцтвом про шлюб.

Заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком до будь-якого державного органу реєстрації актів цивільного стану за їхнім вибором, особисто. Якщо жінка і (або) чоловік не можуть че­рез поважні причини особисто подати заяву про реєстрацію шлюбу до державного органу реєстрації актів цивільного стану, таку заяву, нотаріально посвідчену, можуть подати їх представники. Повнова­ження представника мають бути нотаріально засвідчені.

Орган державної реєстрації актів цивільного стану зобов'яза­ний ознайомити осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, з їхніми правами та обов'язками як майбутніх подружжя і батьків та попередити про відповідальність за приховання перешкод до реєстрації шлюбу. А особи, які подали заяву про реєстрацію шлю­бу, повинні повідомити одна одну про стан свого здоров'я.

Шлюб реєструється по закінченню одного місяця від дня по­дання особами заяви про реєстрацію шлюбу. За наявності поваж­них причин керівник державного органу реєстрації актів цивільно­го стану дозволяє реєстрацію шлюбу до закінчення цього строку.

Реєструється шлюб у приміщенні державного органу реєст­рації актів цивільного стану. За заявою наречених реєстрація шлюбу в урочистій обстановці може бути проведена в іншому місці. Присутність нареченої та нареченого в момент реєстрації їхнього шлюбу є обов'язковою.

Наречені мають право обрати прізвище одного з них як спіль­не прізвище подружжя або надалі іменуватися дошлюбними прізвищами. Вони мають право приєднати до свого прізвища прізвище нареченого, нареченої.

Шлюб є підставою для виникнення прав і обов'язків подруж­жя. Він не може бути підставою для надання особі пільг чи пе­реваг, а також для обмеження її прав і свобод, встановлених Кон­ституцією та законами України.

Недійсним є шлюб, зареєстрований:

а) з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрова­ному шлюбі;

б) між особами, які є родичами прямої лінії споріднення, а також між рідними братом і сестрою;

в) з особою, яка визнана недієздатною.

Шлюб визнається недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, або у разі йо­го фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім'ї та набут­тя прав та обов'язків подружжя. Шлюб також може бути визна­ний недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований:

а) між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною з пору­шенням вимог, Сімейного кодексу;

б) між двоюрідними братом та сестрою;

в) з особою, яка приховала свою тяжку хворобу або хворобу,небезпечну для другого з подружжя і (або) їхніх нащадків;

г) з особою, яка не досягла шлюбного віку і якій не було на­ дано право на шлюб.

Право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним мають дружина або чоловік, інші особи, права яких порушені у зв'язку з реєстрацією шлюбу, батьки, опікун, піклу­вальник дитини, опікун недієздатної особи, орган опіки та пік­лування, якщо захисту потребують права та інтереси дитини або осіб, які визнані недієздатними чи обмежені у дієздатності.

Шлюб, зареєстрований за відсутності нареченої і (або) наре­ченого, вважається неукладеним. Запис про такий шлюб у дер­жавному органі реєстрації актів цивільного стану анулюється за рішенням суду за заявою заінтересованої особи.