§ 14. Зовнішньоекономічна діяльність

Зовнішньоекономічною діяльністю суб'єктів господарювання є господарська діяльність, яка в процесі її здійснення потребує перетинання митного кордону України майном та/або робочою силою. Зовнішньоекономічна діяльність провадиться на прин­ципах свободи її суб'єктів добровільно вступати у зовнішньо­економічні відносини, здійснювати їх у будь-яких формах, не заборонених законом, та рівності перед законом усіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності спрямовується на захист економічних інтересів України, прав і законних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, створення рівних умов для розвитку усіх видів підприємницт­ва у сфері зовнішньоекономічних відносин та використання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності доходів та інвес­тицій, заохочення конкуренції і обмеження монополізму суб'єктів господарювання у сфері зовнішньоекономічної діяль­ності.

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право ук­ладати будь-які зовнішньоекономічні договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодавством України Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається в пись­мовій формі, якщо інше не встановлено законом або чинним міжнародним договором, згоду на обов'язковість якого надано Верховною Радою України.

Форма зовнішньоекономічного договору (контракту) визна­чається правом місця його укладення. Місце укладення догово­ру (контракту) визначається відповідно до законів України.

Форма зовнішньоекономічних договорів (контрактів) щодо зе­мельних ділянок, будівель та іншого нерухомого майна, розта­шованого на території України, визначається законами Украї­ни. Права та обов'язки сторін зовнішньоекономічного договору (контракту) визначаються правом місця його укладення, якщо сторони не погодили інше. Порядок визначення права, яке має застосовуватися до договору (контракту) у разі недосягнення згоди сторін стосовно вказаного порядку, встановлюється зако­ном про зовнішньоекономічну діяльність.

Іноземними інвесторами визнаються такі суб'єкти, що здій­снюють інвестиційну діяльність на території України:

—юридичні особи, утворені за законодавством іншим, ніж законодавство України;

—іноземці та особи без громадянства, які не мають постійного місця проживання на території України;

—міжнародні урядові та неурядові організації;

—інші держави;

—інші іноземні суб'єкти інвестиційної діяльності, визначені законом.

Іноземні інвестори мають право здійснювати інвестиції на території України у вигляді іноземної валюти, що визнається конвертованою Національним банком України, будь-якого ру­хомого і нерухомого майна та пов'язаних з ним майнових прав; інших цінностей (майна), які відповідно до закону визнаються іноземними інвестиціями.

Іноземні інвестори мають право здійснювати всі види інвес­тицій в таких формах:

—участь у господарських організаціях, що створюються ра­зом із вітчизняними юридичними особами чи громадянами, або
придбання частки в діючих господарських організаціях;

—створення іноземних підприємств на території України,філій або інших структурних підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств;

—придбання безпосередньо нерухомого або рухомого май­на, що не заборонено законами України, або придбання акцій чи інших цінних паперів;

—придбання самостійно або за участі громадян чи вітчизня­них юридичних осіб прав користування землею та використан­ня природних ресурсів на території України;

—господарська діяльність на основі угод про розподіл про­дукції;

—придбання інших майнових прав;

—в інших формах, не заборонених законом.

З метою забезпечення стабільності правового режиму інозем­ного інвестування встановлюються такі гарантії для іноземних інвесторів:

—застосування державних гарантій захисту іноземних інве­стицій у разі зміни законодавства про іноземні інвестиції;

—гарантії щодо примусового вилучення, а також від неза­конних дій органів влади та їх посадових осіб;

—компенсація і відшкодування збитків іноземним інвесторам;

—гарантії у разі припинення інвестиційної діяльності;

—гарантії переказу прибутків та використання доходів від іноземних інвестицій.

У разі зміни законодавства про режим іноземного інвестуван­ня на вимогу іноземного інвестора у випадках і в порядку, визна­чених законом, застосовуються державні гарантії, які визначають­ся законодавством, що діяло на момент вкладення інвестицій.