Загальна характеристика земельного права, його поняття, відносини та предмет правового регулювання; види земель та їх правовий статус; права та форми власності на землю; порядок набуття і реалізації права на землю; система гарантій прав на землю; порядок охорони земель; головні закономірності управління в галузі використання і охорони земель; проблема відповідальності за порушення земельного законодавства

§ 1. Загальна характеристика земельного права. Поняття, відносини та предмет правового регулювання

Земельне право — це галузь права, що регулює земельні відно­сини з метою забезпечення раціонального використання земель, створення умов для підвищення ефективності цього процесу, охорони прав організацій і громадян як землевласників і земле­користувачів. Звідси земельні відносини — це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єк­тами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єкта­ми земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються Земельним кодексом, нормативно-право­вими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, за умови, якщо вони не суперечать Земель­ному кодексу України.

Отже, предметом правового регулювання земельного права є відносини з володіння, користування та розпорядження зе­мельними ресурсами, а також їх охорони та раціонального ви­користання. Земельне право — комплексна галузь права Украї­ни, оскільки її основу складають норми цивільного права, орга­нічно пов'язані з нормами адміністративного й екологічного права.

Головними джерелами земельного права слід визнати Консти­туцію України, Земельний кодекс України, що був прийнятий 25 жовтня 2001 p., набрав чинності з 1 січня 2002 р.¹ Саме в останньо­му встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, а тому право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і при­родні якості землі. А завданням земельного законодавства є ре­гулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та дер­жави, раціонального використання та охорони земель.

Земельний кодекс в галузі земельних відносин первинними вважає повноваження Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самовряду­вання. Так, до повноважень Верховної Ради України в цій га­лузі відносять:

—прийняття законів у галузі регулювання земельних відно­син;

—визначення засад державної політики в галузі використан­ня та охорони земель;

—затвердження загальнодержавних програм щодо викорис­тання та охорони земель тощо.

До повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим у галузі земельних відносин на території республіки належать:

—розпорядження землями, що перебувають у спільній влас­ності територіальних громад;

—забезпечення реалізації державної політики в галузі вико­ристання та охорони земель;

—   погодження загальнодержавних програм використання та охорони земель, участь в їх реалізації в межах території Авто­номної Республіки Крим тощо.

Визначаються відповідні повноваження у цій сфері і для органів виконавчої влади. Так, до повноважень Кабінету Міністрів України належать:

—розпорядження землями державної власності;

—реалізація державної політики у галузі використання та охорони земель;

—викуп земельних ділянок для суспільних потреб;

—координація проведення земельної реформи тощо.

До повноважень центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів віднесено:

—внесення пропозицій про формування державної політи­ки у галузі земельних відносин і забезпечення її реалізації;

—координація робіт з проведення земельної реформи;

—участь у розробленні та реалізації загальнодержавних, ре­гіональних програм використання та охорони земель;

—ведення державного земельного кадастру, в тому числі дер­жавної реєстрації земельних ділянок тощо.