Тема 29 ЕКОЛОГІЧНЕ ЗАКОНОДАВСТВО
§ 160. Загальна характеристика законодавства про охорону навколишнього середовища
Слово "екологія" грецького походження: це наука про зв'язок організмів із середовищем. Охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини — невід'ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України. З цією метою держава здійснює на своїй території екологічну політику, спрямовану на збереження безпечного для існування живої і неживої природи навколишнього середовища, на захист життя і здоров'я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, на досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів.
Охорона навколишнього середовища — це система визначених правових, економічних та соціальних заходів, спрямованих на збереження природи в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.
Система екологічного законодавства України — це сукупність правових норм (нормативно-правових актів), що регулюють використання і охорону навколишнього середовища. Основу їх започатковано у Конституції України, де закріплюються найважливіші принципи та форми використання природних ресурсів, декларуються екологічні права громадян, вимоги щодо охорони довкілля і забезпечення екологічної безпеки у процесі реалізації функцій різних державних структур влади (ст. 13, 16, 49, 50, 66, 85 тощо).
Конституція України (ст. 16) визначає, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи — катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду українського народу є обов'язком держави.
Екологічно-правове регулювання базується на нормах Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25 червня 1991 р. У Законі закріплюється мета, завдання, принципи та механізм забезпечення ефективного природокористування, охорони довкілля, екологічної безпеки України. Цей Закон закріплює комплекс екологічних прав громадян.
Забезпечувати такі права громадян, та їх об'єднань, законні екологічні інтереси держави, юридичних осіб покликані закони та підзаконні акти, прийняті на його розвиток:
Закон України "Про охорону атмосферного повітря" (2001 p.);
Закон України "Про природно-заповідний фонд України" (1992 p.);
Земельний кодекс України (2001 p.);
Закон України "Про тваринний світ" (2001 p.);
Лісовий кодекс України (1994 p.);
Кодекс України про надра (1994 p.);
Водний кодекс України (1995 p.);
Закон України "Про Червону книгу України" (2002 р.) тощо.
§ 161. Екологічні права та обов'язки природокористувачів
Право природокористування — це можливості раціонального використання фізичними та юридичними особами природних ресурсів для задоволення різних потреб та інтересів.
У Конституції України визначається, що кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону, закріплюється право кожного на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена. За Конституцією України, кожний громадянин зобов'язаний не заподіювати шкоди природі, відшкодовувати завдані ним збитки.
Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" розвиває й конкретизує конституційні екологічні права та обов'язки громадян. Так, у ст. 10 цього Закону зазначається, що екологічні права громадян забезпечуються: проведенням широкомасштабних державних заходів щодо підтримання, відновлення і поліпшення стану навколишнього природного середовища; обов'язком міністерств, відомств, установ, організацій здійснювати технічні та інші заходи для запобігання шкідливому впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, виконувати екологічні вимоги при плануванні, розміщенні продуктивних сил, будівництві та експлуатації народногосподарських об'єктів; участю громадян у діяльності щодо охорони навколишнього природного середовища; здійсненням державного та громадського контролю за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища; компенсацією в установленому порядку шкоди, заподіяної здоров'ю і майну громадян внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; невідворотністю відповідальності за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Громадяни-природокористувачі України зобов'язані:
берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатства відповідно до вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища;
здійснювати діяльність з додержанням вимог екологічної безпеки, інших екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів;
не порушувати екологічні права та законні інтереси інших суб'єктів;
вносити плату за спеціальне використання природних ресурсів та сплачувати штрафи за екологічні правопорушення;
компенсовувати шкоду, заподіяну забрудненням та іншим негативним впливом на навколишнє природне середовище.
Місцеві Ради, спеціально уповноважені державні органи управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів зобов'язані надавати всебічну допомогу громадянам у здійсненні природоохоронної діяльності, враховувати їх пропозиції щодо поліпшення стану навколишнього природного середовища та подальшого використання природних ресурсів, залучення громадян до участі у виррішенні питань охорони природного середовища та використання природних ресурсів.
По законодавству порушенні права громадян щодо навколишнього природного середовища мають бути поновлені, а їх захист провадиться в судовому порядку відповідно до законодавства України. Велику роль в реалізації екологічних прав громадян відіграє організація заповідників і національних природних парків. У 2000 р. в Україні було понад заповідників і національних парків.
§ 162. Червона книга України
Червона книга в Україні ведеться з 1976року. До неї внесені понад 15видів вищих рослин і близько 90 видів і підвидів тварин. Верховна Рада України 7 лютого прийняла ЗУ "Про Червону книгу України . Відповідно до цього Закону Червона книга України є основним державним документом, в якому містяться узагальнені відомості про сучасний стан видів тварин і рослин - що перебувають під загрозою зникнення, та заходи щодо їх збереження і науково обґрунтованого відтворення.
до Червоної книги України, вони поділяються на такі категорії:
1) зниклі види, про які після неодноразових пошуків, проведених у типових місцевостях або в інших можливих та відомих місцях поширення, відсутня будь-яка інформація щодо наявності їх У природі чи в спеціально створених умовах;
2) зниклі в природі види, які зникли в природі, але збереглися у спеціально створених умовах;
3) зникаючі види, які перебувають під загрозою зникнення у природних умовах і збереження яких є малоймовірними, якщо триватиме дія факторів, що негативно впливають на стан їх популяцій;
вразливі види, які у найближчому майбутньому можуть бути віднесені до категорії зникаючих, якщо триватиме дія факторів, що негативно впливають на стан їх популяцій;
рідкісні види, популяції яких невеликі і на даний час не належать до категорії зникаючих чи вразливих, хоча їм і загрожує небезпека;
неоцінені види, про які відомо, що вони можуть належати до категорії зникаючих, вразливих чи рідкісних, але ще не віднесені до неї;
недостатньо відомі види, які не можна віднести до жодної із зазначених категорій через відсутність необхідної повної і достовірної інформації.
Національною комісією з питань Червоної книги України можуть бути внесені пропозиції про встановлення й інших категорій видів тваринного і рослинного світу, що заносяться до Червоної книги України.
Ведення Червоної книги України покладено на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.
Наукове забезпечення ведення Червоної книги України, підготовку пропозицій про занесення до Червоної книги України та про виключення з неї здійснює Національна комісія з питань Червоної книги України, яка створюється Кабінетом Міністрів України.
До Червоної книги України занесені, зокрема, тварини: зубр, видра, орлан, сокіл сапсан, чорний баклан, дрохва, беркут, ведмідь карпатський, байбак, лосось дунайський, дельфін азовка, тюлень монах, камбала калкан, султанка; рослини: ковиль-трава, шафран, черемша, білоцвіт літній, тюльпан дикий, едельвейс, евкаліпт, платан та ін.