Печать
PDF

Тема 29 ЕКОЛОГІЧНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

Posted in Право - Т.В. Варфоломеєва Правознавство

§ 160. Загальна характеристика законодавства про охорону навколишнього середовища

Слово "екологія" грецького походження: це наука про зв'язок організмів із середовищем. Охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання при­родних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життє­діяльності людини — невід'ємна умова сталого еконо­мічного та соціального розвитку України. З цією метою держава здійснює на своїй території екологічну політику, спрямовану на збереження безпечного для існування живої і неживої природи навколишнього середовища, на захист життя і здоров'я населення від негативного впливу, зумов­леного забрудненням навколишнього природного середо­вища, на досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів.

Охорона навколишнього середовища — це система ви­значених правових, економічних та соціальних заходів, спрямованих на збереження природи в інтересах ниніш­нього і майбутніх поколінь.

Система екологічного законодавства України — це су­купність правових норм (нормативно-правових актів), що регулюють використання і охорону навколишнього сере­довища. Основу їх започатковано у Конституції України, де закріплюються найважливіші принципи та форми ви­користання природних ресурсів, декларуються екологічні права громадян, вимоги щодо охорони довкілля і забез­печення екологічної безпеки у процесі реалізації функцій різних державних структур влади (ст. 13, 16, 49, 50, 66, 85 тощо).

Конституція України (ст. 16) визначає, що забезпечен­ня екологічної безпеки і підтримання екологічної рівно­ваги на території України, подолання наслідків Чорно­бильської катастрофи — катастрофи планетарного масш­табу, збереження генофонду українського народу є обо­в'язком держави.

Екологічно-правове регулювання базується на нормах Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25 червня 1991 р. У Законі закріплюється мета, завдання, принципи та механізм забезпечення ефек­тивного природокористування, охорони довкілля, еколо­гічної безпеки України. Цей Закон закріплює комплекс екологічних прав громадян.

Забезпечувати такі права громадян, та їх об'єднань, законні екологічні інтереси держави, юридичних осіб по­кликані закони та підзаконні акти, прийняті на його розвиток:

Закон України "Про охорону атмосферного повіт­ря" (2001 p.);

Закон України "Про природно-заповідний фонд України" (1992 p.);

Земельний кодекс України (2001 p.);

Закон України "Про тваринний світ" (2001 p.);

Лісовий кодекс України (1994 p.);

Кодекс України про надра (1994 p.);

Водний кодекс України (1995 p.);

Закон  України  "Про  Червону книгу України" (2002 р.) тощо.

§ 161. Екологічні права та обов'язки природокористувачів

Право природокористування — це можливості раціо­нального використання фізичними та юридичними особами природних ресурсів для задоволення різних потреб та ін­тересів.

У Конституції України визначається, що кожний гро­мадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону, закріплю­ється право кожного на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Кожному гарантується право вільного до­ступу до інформації про стан довкілля, про якість хар­чових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засек­речена. За Конституцією України, кожний громадянин зобов'язаний не заподіювати шкоди природі, відшкодо­вувати завдані ним збитки.

Закон України "Про охорону навколишнього природ­ного середовища" розвиває й конкретизує конституційні екологічні права та обов'язки громадян. Так, у ст. 10 цього Закону зазначається, що екологічні права громадян забезпечуються: проведенням широкомасштабних держав­них заходів щодо підтримання, відновлення і поліпшення стану навколишнього природного середовища; обов'язком міністерств, відомств, установ, організацій здійснювати тех­нічні та інші заходи для запобігання шкідливому впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, виконувати екологічні вимоги при плануванні, розміщенні продуктивних сил, будівництві та експлуатації народногосподарських об'єктів; участю громадян у діяль­ності щодо охорони навколишнього природного середо­вища; здійсненням державного та громадського контролю за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища; компенсацією в установленому по­рядку шкоди, заподіяної здоров'ю і майну громадян вна­слідок порушення законодавства про охорону навколиш­нього природного середовища; невідворотністю відповідаль­ності за порушення законодавства про охорону навко­лишнього природного середовища.

Громадяни-природокористувачі України зобов'язані:

берегти природу, охороняти, раціонально викорис­товувати її багатства відповідно до вимог зако­нодавства про охорону навколишнього природ­ного середовища;

здійснювати діяльність з додержанням вимог еко­логічної безпеки, інших екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів;

не порушувати екологічні права та законні інте­реси інших суб'єктів;

вносити плату за спеціальне використання при­родних ресурсів та сплачувати штрафи за еко­логічні правопорушення;

компенсовувати шкоду, заподіяну забрудненням та іншим негативним впливом на навколишнє природне середовище.

Місцеві Ради, спеціально уповноважені державні орга­ни управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів зобов'язані надавати всебічну допомогу громадянам у здійсненні природоохоронної діяльності, враховувати їх пропозиції щодо поліпшення стану навколишнього природного середовища та  подальшого використання природних ресурсів, залучення громадян до участі у виррішенні питань охорони природного   середовища   та   використання природних ресурсів.

По законодавству порушенні права громадян щодо навколишнього при­родного   середовища  мають   бути   поновлені,   а  їх   захист провадиться в судовому порядку відповідно до законо­давства України. Велику роль в реалізації екологічних прав громадян відіграє організація заповідників і націо­нальних природних парків. У 2000 р. в Україні було понад  заповідників і національних парків.

§ 162. Червона книга України

Червона  книга  в  Україні  ведеться  з  1976року.   До  неї внесені понад 15видів вищих рослин і близько 90 видів і підвидів тварин. Верховна Рада України 7 лютого прийняла ЗУ "Про Червону книгу України . Відповідно до цього Закону Червона книга Ук­раїни є основним державним документом, в якому міс­тяться узагальнені відомості про сучасний стан видів тварин і рослин - що перебувають під загрозою зник­нення, та заходи щодо їх збереження і науково обґрун­тованого відтворення.

до Червоної книги України, вони поділяються на такі категорії:

1) зниклі види, про які після неодноразових пошу­ків, проведених у типових місцевостях або в інших можливих та відомих місцях поширення, відсутня будь-яка інформація щодо наявності їх У природі чи в спеціально створених умовах;

2)         зниклі в природі види, які зникли в природі, але збереглися у спеціально створених умовах;

3)         зникаючі види, які перебувають під загрозою зникнення у природних умовах і збереження яких є малоймовірними, якщо триватиме дія факторів, що негативно впливають на стан їх популяцій;

вразливі види, які у найближчому майбутньому можуть бути віднесені до категорії зникаючих, якщо триватиме дія факторів, що негативно впли­вають на стан їх популяцій;

рідкісні види, популяції яких невеликі і на да­ний час не належать до категорії зникаючих чи вразливих, хоча їм і загрожує небезпека;

неоцінені види, про які відомо, що вони можуть належати до категорії зникаючих, вразливих чи рідкісних, але ще не віднесені до неї;

недостатньо відомі види, які не можна віднести до жодної із зазначених категорій через від­сутність необхідної повної і достовірної інфор­мації.

Національною комісією з питань Червоної книги Ук­раїни можуть бути внесені пропозиції про встановлення й інших категорій видів тваринного і рослинного світу, що заносяться до Червоної книги України.

Ведення Червоної книги України покладено на спе­ціально уповноважений центральний орган виконавчої вла­ди з питань екології та природних ресурсів.

Наукове забезпечення ведення Червоної книги Украї­ни, підготовку пропозицій про занесення до Червоної кни­ги України та про виключення з неї здійснює Національна комісія з питань Червоної книги України, яка створюється Кабінетом Міністрів України.

До Червоної книги України занесені, зокрема, тва­рини: зубр, видра, орлан, сокіл сапсан, чорний баклан, дрохва, беркут, ведмідь карпатський, байбак, лосось ду­найський, дельфін азовка, тюлень монах, камбала калкан, султанка; рослини: ковиль-трава, шафран, черемша, біло­цвіт літній, тюльпан дикий, едельвейс, евкаліпт, платан та ін.