§ 36. Єдність і відмінність (спільне і відмінне) понять "людина", "особистість", "громадянин"

Людина — це істота, яка володіє даром мислення і мови, спроможна створювати знаряддя і користуватися ними, спілкуватися з оточенням, здатна до моральних почуттів і естетичних переживань. Згідно з релігійними вченнями людина є божим творінням.

Особистість — це людина як індивід, носій певних соціальних і морально-психологічних якостей. Особистість як єдність індивідуального і суспільного в людині фор­мується під впливом середовища проживання, в процесі трудової діяльності, участі у засвоєнні суспільної куль­тури. Людина набуває рис особистості через виховання, навчання, спостереження інших людей, працю, книги, за­соби масової інформації. На формування особистості впли­ває характер ідеологічної функції держави, релігія, стан суспільної моралі тощо.

Громадянин — це індивід, який перебуває у постій­ному юридичному зв'язку із конкретною державою, що знаходить своє вираження у відповідному громадянстві. Громадянин наділений правами, свободами, на нього по­кладаються певні обов'язки. Громадянин конкретної дер­жави відрізняється від іноземних громадян і осіб без громадянства (апатридів), які перебувають на території цієї держави, своїм правовим статусом. Зокрема, лише гро­мадянам держави належать політичні права і свободи.

У державах з монархічною формою правління поряд з визначенням "громадянство" вживається і термін "під­данство".

§ 37. Закон України "Про громадянство України"

Громадянство в Україні регулюється Конституцією Ук­раїни,  Законом  України  "Про  громадянство України"  від 18 січня 2001 р. і прийнятими відповідно до них законо­давчими актами України.

Закон "Про громадянство України" складається з пре­амбули та шести розділів (41 стаття):

І. Загальні положення;

II. Набуття громадянства України;

ІІІ. Припинення громадянства України та скасуван­ня рішень про набуття громадянства України;

IV. Повноваження   державних   органів,   які   беруть участь у вирішенні питань громадянства;

V. Оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності державної влади, посадових і службових осіб;

VI. Прикінцеві положення.

Громадянство України має такі суттєві ознаки:

право на громадянство є невід'ємним правом лю­дини: громадянин України не може бути по­збавлений громадянства, права змінити грома­дянство, не може бути вигнаний за межі Ук­раїни або виданий іншій державі;

в Україні існує єдине громадянство, тобто якщо особа визнається громадянином України, то факт визнання її своїм громадянином іншими дер­жавами не має в Україні ніяких юридичних наслідків;

усі громадяни України незалежно від підстав, порядку і часу набуття ними громадянства Ук­раїни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом;

Україна гарантує піклування і захист своїм гро­мадянам, які перебувають поза її межами;

проживання або тимчасове перебування громадя­нина України за межами держави не припиняє його громадянства України;

громадяни України не можуть бути видані іно­земній державі.

Громадянами України є:

усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 р.) постійно мешкали на території України;

особи, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 лис­топада 1991 р.) постійно мешкали в Україні, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, міс­ця проживання, мовних чи інших ознак, і які не є громадянами інших держав;

особи, які народилися або постійно проживали в Україні, також їхні нащадки (діти, онуки), якщо вони на 13 листопада 1991 р. проживали за межами України, не перебувають у громадянстві інших держав і до встановленого в законі строку подали заяву про визначення своєї належності до громадянства України;

особи, які набули відповідно до закону громадян­ство України.

<< Первая < Предыдущая 1 2 Следующая > Последняя >>