Розділ II КОНСТИТУЦІЙНЕ ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ Тема 7 ЗАКРІПЛЕННЯ ДЕРЖАВНОГО, НАРОДНОГО Й НАЦІОНАЛЬНОГО СУВЕРЕНІТЕТУ ДО ПРИЙНЯТТЯ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ
§ 26. Декларація про державний суверенітет України
Державний суверенітет означає, що влада держави є верховною, повною, самостійною і неподільною у відносинах, які мають місце в межах її кордонів, а також що держава є незалежною і рівноправною у взаємовідносинах з іншими державами.
Народний суверенітет — це повновладдя народу, визнання народу єдиним джерелом влади, похідність влади держави від народу.
Національний суверенітет — це можливість нації вільно вирішувати всі питання свого життя, в тому числі й щодо створення самостійної держави.
16 липня 1990 р. Верховна Рада Української РСР — коли Україна ще перебувала у складі Союзу РСР — прийняла важливий політичний і правовий акт — Декларацію про державний суверенітет України, який відіграв значну роль у розбудові української держави.
У преамбулі та в десяти розділах Декларації державний суверенітет України розкрито як верховенство, неподільність, повнота і самостійність влади республіки на її території. У Декларації зазначено, що Україна як суверенна національна держава розвивається в існуючих кордонах на основі здійснення українською нацією свого невід'ємного права на самовизначення; що громадяни всіх національностей становлять народ України, який є єдиним джерелом державної влади в Республіці; що від імені всього народу може виступати виключно Верховна Рада України.
Декларація проголосила: народ України має виключне право на володіння, користування і розпорядження національним багатством України. У Декларації гарантується всім національностям, що проживають на території України, право вільного національно-культурного розвитку, визнається пріоритет загальнолюдських цінностей перед класовими, норм міжнародного права перед нормами внутрішньодержавного права.
§ 27. Закон України "Про економічну самостійність України"
Закон України "Про економічну самостійність України", прийнятий Верховною Радою Української РСР 3 серпня 1990 p., закріпив право України самостійно визначати стратегію соціально-економічного розвитку в інтересах народу України, структуру народного господарства, пріоритетні напрями господарської діяльності, форми і методи господарювання.
Закон передбачив різноманітність і рівноправність форм власності, свободу підприємництва всіх юридичних і фізичних осіб, самостійне регулювання грошового обігу та захищеність внутрішнього ринку.
§ 28. Акт проголошення незалежності України. Референдум 1991 року
Юридично самостійність України була закріплена Актом проголошення незалежності України, прийнятим Верховною Радою України 24 серпня 1991 р.
Цим Актом:
1) проголошувалася незалежність України і створення самостійної української держави з офіційною назвою "Україна";
2) територія України визнавалася недоторканою і неподільною;
3) встановлювалося, що з моменту прийняття Акта на території України мають чинність виключно Конституція і закони України. 24 серпня оголошено національним святом — Днем незалежності України.
З метою підтвердження Акта проголошення незалежності України 1 грудня 1991 р. було проведено Всеукраїнський референдум, під час якого 90,32% виборців висловилися за незалежність України.
§ 29. Питання правонаступництва України
Правонаступництво — перехід прав і обов'язків від одного суб'єкта (держави, організації тощо) до іншого.
Закон України "Про правонаступництво України" від 12 вересня 1991 р. проголосив Україну правонаступницею УРСР і частково правонаступницею СРСР. Закони та інші нормативні акти УРСР визнавалися чинними, якщо вони не суперечили законам України, прийнятим після проголошення незалежності.
Державним кордоном України було визнано кордони УРСР у складі СРСР. Громадяни СРСР, які на момент проголошення незалежності України постійно проживали на її території, визнавалися громадянами України.