Печать
PDF

Розділ II КОНСТИТУЦІЙНЕ ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ Тема 7 ЗАКРІПЛЕННЯ ДЕРЖАВНОГО, НАРОДНОГО Й НАЦІОНАЛЬНОГО СУВЕРЕНІТЕТУ ДО ПРИЙНЯТТЯ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ

Posted in Право - Т.В. Варфоломеєва Правознавство

§ 26. Декларація про державний суверенітет України

Державний суверенітет означає, що влада держави є верховною, повною, самостійною і неподільною у відно­синах, які мають місце в межах її кордонів, а також що держава є незалежною і рівноправною у взаємовідносинах з іншими державами.

Народний суверенітет — це повновладдя народу, ви­знання народу єдиним джерелом влади, похідність влади держави від народу.

Національний суверенітет — це можливість нації віль­но вирішувати всі питання свого життя, в тому числі й щодо створення самостійної держави.

16 липня 1990 р. Верховна Рада Української РСР — коли Україна ще перебувала у складі Союзу РСР — прийняла важливий політичний і правовий акт — Декла­рацію про державний суверенітет України, який відіграв значну роль у розбудові української держави.

У преамбулі та в десяти розділах Декларації держав­ний суверенітет України розкрито як верховенство, непо­дільність, повнота і самостійність влади республіки на її території. У Декларації зазначено, що Україна як суве­ренна національна держава розвивається в існуючих кор­донах на основі здійснення українською нацією свого не­від'ємного права на самовизначення; що громадяни всіх національностей становлять народ України, який є єдиним джерелом   державної   влади   в   Республіці;   що   від   імені всього   народу  може   виступати   виключно   Верховна  Рада України.

Декларація проголосила: народ України має виключне право на володіння, користування і розпорядження націо­нальним багатством України. У Декларації гарантується всім національностям, що проживають на території Ук­раїни, право вільного національно-культурного розвитку, визнається пріоритет загальнолюдських цінностей перед класовими, норм міжнародного права перед нормами вну­трішньодержавного права.

 

§ 27. Закон України "Про економічну самостійність України"

Закон України "Про економічну самостійність Украї­ни", прийнятий Верховною Радою Української РСР 3 серп­ня 1990 p., закріпив право України самостійно визначати стратегію соціально-економічного розвитку в інтересах на­роду України, структуру народного господарства, пріори­тетні напрями господарської діяльності, форми і методи господарювання.

Закон передбачив різноманітність і рівноправність форм власності, свободу підприємництва всіх юридичних і фізич­них осіб, самостійне регулювання грошового обігу та захи­щеність внутрішнього ринку.

 

§ 28. Акт проголошення незалежності України. Референдум 1991 року

Юридично самостійність України була закріплена Актом проголошення незалежності України, прийнятим Верхов­ною Радою України 24 серпня 1991 р.

Цим Актом:

1)         проголошувалася незалежність України і ство­рення самостійної української держави з офіцій­ною назвою "Україна";

2)         територія України визнавалася недоторканою і не­подільною;

3) встановлювалося, що з моменту прийняття Акта на території України мають чинність виключно Конституція і закони України. 24 серпня ого­лошено національним святом — Днем незалеж­ності України.

З метою підтвердження Акта проголошення незалеж­ності України 1 грудня 1991 р. було проведено Всеук­раїнський референдум, під час якого 90,32% виборців висловилися за незалежність України.

 

§ 29. Питання правонаступництва України

Правонаступництво — перехід прав і обов'язків від одного суб'єкта (держави, організації тощо) до іншого.

Закон України "Про правонаступництво України" від 12 вересня 1991 р. проголосив Україну правонаступницею УРСР і частково правонаступницею СРСР. Закони та інші нормативні акти УРСР визнавалися чинними, якщо вони не суперечили законам України, прийнятим після про­голошення незалежності.

Державним кордоном України було визнано кордони УРСР у складі СРСР. Громадяни СРСР, які на момент проголошення незалежності України постійно проживали на її території, визнавалися громадянами України.