Розділ 12  АДВОКАТУРА УКРАЇНИ

12.1. Поняття адвокатури

Адвокатура — це правова інституція, яка виконує важливу сус­пільну функцію, що полягає в захисті прав, свобод та законних інте­ресів громадян.

У сучасних умовах розвитку суспільства проблема прав людини набула глобального значення. Дотримання прав і свобод людини стало символом справедливості у внутрішніх і зовнішніх справах виключної більшості держав.

В Україні право на захист є конституційним принципом. Вперше в Конституції України 1996 року закріплено право громадян на пра­вову допомогу. Роль адвокатури в забезпеченні цього права та її ос­новні завдання викладені в розд. II Конституції України, присвяче­ному правам, свободам і обов'язкам людини й громадянина.

Конкретно конституційний статус адвокатури визначено у ст. 59 Конституції України: "Кожен має право на правову допомогу. У ви­падках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура".

Забезпечуючи захист прав та законних інтересів громадян і юри­дичних осіб, адвокатура своєю діяльністю сприяє утворенню право­вої держави, оскільки згідно з Конституцією України права та сво­боди людини і їх гарантія визначають зміст та спрямованість діяль­ності держави.

Згідно з конституційним статусом адвокатури до її завдань нале­жать:

• захист прав, свобод і законних інтересів громадян та юридич­них осіб;
• представництво інтересів громадян і юридичних осіб як у відносинах з державою, так і між собою;
• представництво в судах та інших державних і правоохоронних органах інтересів фізичних та юридичних осіб; подання фізичним і юридичним особам, державним і громадсь­ким установам (об'єднанням) юридичної допомоги; підвищення рівня інформованості населення у правовій галузі.

12.2. Принципи і гарантії адвокатської діяльності

Організація і принципи діяльності адвокатури України визнача­ються Законом України "Про адвокатуру" від 12 грудня 1992 р. Цей закон відводить адвокатурі чільне місце, маючи на меті відновити престиж цієї професії, її історичні традиції, піднести роль адвоката в суспільстві як одного з гарантів забезпечення конституційних прав і свобод громадян.

За законом адвокатура України є добровільним професійним гро­мадським об'єднанням, покликаним сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян України, іноземців, осіб без громадянства, юридичних осіб, подавати їм юридичну допомогу.

Таке визначення поняття адвокатури як правового інституту є значним кроком у напрямку визнання адвокатури як громадської організації, адже до цього в законодавстві не акцентувалось на цій важливій ознаці юридичної природи адвокатури. За природою вона є вільною професією, а тому й має громадський характер.

Адвокатура України здійснює свою діяльність на принципах вер­ховенства закону, незалежності, демократизму, гуманізму, конфіден­ційності.

Закон України "Про адвокатуру" окремо закріплює норму щодо гарантій адвокатської діяльності. Цією нормою встановлено, що професійні права, честь і гідність адвоката охороняються законом: забороняється будь-яке втручання в адвокатську діяльність, вима­гання від адвоката, його помічника, інших працівників адвокатсь­ких об'єднань відомостей, що становлять адвокатську таємницю. З цих питань адвокати не можуть допитуватись як свідки. Документи, що пов'язані з виконанням адвокатом професійних обов'язків, не підлягають оглядові, розголошенню чи вилученню без його згоди. Забороняється прослуховування телефонних розмов адвоката у зв'язку з оперативно-розшуковим заходами без вмотивованого рішення на те суду. Не допускається офіційне негативне реагування з боку правоохоронних органів (дізнання, слідства, прокуратури, суду) на правову позицію адвоката у кримінальній справі.

Адвокату гарантується рівність прав з іншими учасниками про­цесу.

Кримінальна справа проти адвоката може бути порушена тільки Генеральним прокурором, його заступниками, прокурорами Авто­номної республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя. Ад­воката не можна притягнути до кримінальної, матеріальної, адміні­стративної відповідальності або погрожувати її застосуванням у зв'язку з поданням юридичної допомоги громадянам та юридичним особам.

Згідно із Законом України "Про адвокатуру" адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційний іспит і одержав свідоцтво про пра­во на заняття адвокатською діяльністю та прийняв присягу адвока­та України. Він не може працювати в суді, прокуратурі, нотаріаті, органах внутрішніх справ, національної безпеки. Адвокатом не може бути особа, яка має судимість.

12.3. Кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури

Для визначення рівня професійних знань осіб, які мають намір займатись адвокатською діяльністю в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, існують кваліфікаційно-дис­циплінарні комісії адвокатів, Положення про які затверджено Ука­зом Президента України від 05.05.93. Кваліфікаційно-дисциплінарні комісії діють у складі двох палат — атестаційної та дисциплінарної. Атестаційна палата має у складі 11 членів. До неї входять чотири адвокати, чотири судді та по одному представнику від відповідних міських рад і управлінь юстиції, а також відділення Спілки юристів України. Атестаційна палата приймає кваліфікаційні іспити, ухва­лює рішення про видачу або відмову у видачі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Особа, яка не склала кваліфі­каційного іспиту, має право скласти його повторно через рік.

Дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії ут­ворюється у складі 9 членів. До неї входять п'ять адвокатів, два судді, по одному представнику від управління юстиції та відділення спілки адвокатів України. Ця палата розглядає скарги громадян, ок­ремі ухвали судів, подання слідчих органів, заяви адвокатських об'єд­нань, юридичних осіб на дії адвокатів, а також вирішує питання про притягнення адвокатів до дисциплінарної відповідальності.

За порушення вимог Закону України "Про адвокатуру", інших актів законодавства України, що регулюють діяльність адвокатури і присяги адвокатів, рішенням дисциплінарної палати до адвоката можуть бути застосовані такі дисциплінарні стягнення:

• попередження;
• зупинення дії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на строк до одного року;
• анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Рішення про анулювання свідоцтва кваліфікаційно-дисциплінар­ною комісією приймається в таких випадках:

• втрати адвокатом громадянства України;
• засудження адвоката за вчинення злочину після набрання об­винувальним вироком законної сили;
• обмеження судом дієздатності адвоката або визнання його не­дієздатним;
• грубого порушення вимог Закону України "Про адвокатуру" та інших актів законодавства України, які регулюють діяль­ність адвокатури.

12.4. Вища кваліфікаційна комісія адвокатів

Уст. 14 Закону України "Про адвокатуру" передбачено створення та функціонування Вищої кваліфікаційної комісії адвокатів. Поря­док її діяльності визначається Положенням про Вищу кваліфікацій­ну комісію адвокатури, затвердженим Указом Президента України від 09.04.93. Вища кваліфікаційна комісія адвокатури утворюється при Кабінеті міністрів України і строк її повноважень становить три роки. До її складу входять по одному представнику від кожної ква­ліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Верховного суду України, Міністерства юстиції України, Спілки адвокатів України.

Вища кваліфікаційна комісія адвокатури має такі завдання:

• розгляд скарг на рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, відмову в допуску до кваліфікаційного іспиту, відмову у видачі свідоцтва про право на заняття адво­катською діяльністю, накладання на адвоката дисциплінарно­го стягнення;
• розробляє і затверджує програму складання кваліфікаційних іспитів;
• схвалює Правила адвокатської етики;
• затверджує Положення про Єдиний реєстр адвокатів України, складає, веде і систематично офіційно оприлюднює цей Ре­єстр, запроваджений відповідно до Указу Президента Украї­ни "Про деякі заходи щодо підвищення рівня адвокатури" від 30.09.99.

Вища кваліфікаційна комісія адвокатів є юридичною особою, що має печатку зі своїм найменуванням.

12.5. Організаційні форми адвокатської діяльності

Особа, що одержала свідоцтво про право на заняття адвокат­ською діяльністю, може практикувати індивідуально, відкрити влас­не бюро або об'єднатися з іншими адвокатами в колегії, фірми, кон­тори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до Закону України "Про адвокатуру" і своїх статутів.

Діяльність адвокатських об'єднань ґрунтується на засадах добро­вільності, самоврядування, колегіальності та гласності. Вони реєст­руються в Міністерстві юстицію України, після чого повідомляють місцевим органам влади про свою реєстрацію, а адвокати — про одержання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Адвокатські об'єднання є юридичними особами. Вони, як і адво­кати, які практикують приватно, мають рахунки в банках на тери­торії України, а у встановленому законом порядку і в іноземних бан­ках.

Закон України "Про адвокатуру" визначає відносини адвокату­ри з державними структурами, гарантуючи при цьому її са­мостійність і незалежність. Зокрема, Міністерство юстиції України забезпечує фінансування оплати праці адвокатів за рахунок держа­ви в разі участі адвоката у кримінальній справі за призначенням і при звільненні громадян від оплати юридичної допомоги, узагаль­нює статистичну звітність, сприяє здійсненню заходів підвищення професійного рівня адвокатів. Місцеві органи державного управління в межах своєї компетенції сприяють адвокатам і адвокатським об'єднанням у вирішення соціальних питань, забезпечують їх при­міщеннями для роботи тощо.

Закон України "Про адвокатуру" вперше надав адвокатам і ад­вокатським об'єднанням право створювати регіональні, загально­державні та міжнародні спілки, які представляють інтереси адво­катів у державних органах і громадських об'єднаннях, захищають їх соціальні та професійні права, здійснюють методичну і видавничу діяльність, сприяють підвищенню професійного рівня адвоката, а та­кож створюють спеціальні фонди. Особливо слід підкреслити, що організаційне оформлення української адвокатури, її незалежне від державних структур існування, як зазначалося, відбулось у вересні 1990 р. на установчому з'їзді адвокатів, де було створено Спілку ад­вокатів України — добровільну, громадську, незалежну, самоврядну організацію. Мета Спілки за її статутом полягає в об'єднанні зусиль адвокатів у розбудові демократичної, правової держави, поліпшенні юридичної допомоги, підвищенні ролі адвокатури в суспільстві, сприянні розвитку індивідуальної адвокатської практики, а також набутті адвокатурою повної самостійності та самоврядування, тур­боті про історичні традиції української адвокатури, розвитку і по­глиблення міжнародних зв'язків тощо.

12.6. Види адвокатської діяльності

Згідно із Законом України "Про адвокатуру" адвокати дають консультації і роз'яснення з юридичних питань; усні та письмові до­відки з норм законодавства; розглядають заяви, скарги, інші доку­менти правового характеру; посвідчують копії документів у справах, які вони ведуть; здійснюють представництво в суді, інших держав­них органах; подають юридичну допомогу підприємствам, устано­вам, організаціям; здійснюють правове забезпечення підприємниць­кої та зовнішньоекономічної діяльності громадян і юридичних осіб; виконують передбачені кримінально-процесуальним законодав­ством обов'язки, у процесі дізнання та досудового слідства. Адвока­ту надається можливість згідно із законом здійснювати й інші види юридичної допомоги.

Адвокат подає допомогу на підставі угоди з клієнтом про подан­ня правової допомоги.

12.7. Права адвоката при здійсненні адвокатської діяльності

До професійних прав адвоката згідно із законом належать пред­ставництво та захист прав і законних інтересів громадян та юридич­них осіб за їх дорученням в усіх органах, установах, підприємствах, організаціях; збирання фактів, які можуть бути використані як до­кази в цивільних, господарських, кримінальних справах і справах про адміністративні порушення. Наведений перелік прав адвоката при збиранні доказів не вичерпний. Зокрема, він може запитувати й отримувати документи або їх копії від підприємств, установ, органі­зацій, а від громадян — за їх згодою; ознайомлюватися на підпри­ємствах, в установах, організаціях з необхідними для виконання до­ручення документами, за винятком тих, таємниця яких охороняєть­ся законом; отримувати письмові висновки фахівців з питань, що потребують спеціальних знань.

Закон надає адвокату право мати одного або кількох помічників. Інститут помічника адвоката вже відомий українській адвокатурі — він існував до жовтня 1917 р.

Помічником адвоката може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту. Умови роботи помічника адвоката визнача­ються контрактом між ним та адвокатом або адвокатським об'єд­нанням з додержанням законодавства про працю. Помічник корис­тується рівними з адвокатом соціальними правами. Оплата праці визначається угодою між помічником та адвокатом або адвокат­ським об'єднанням. Заробітна плата помічника адвоката не може бути нижчою від встановленого державою мінімального розміру.

Згідно із законом України "Про адвокатуру" адвокати користу­ються правом на відпустку та всі види допомоги з державного со­ціального страхування. Внески в Державний фонд соціального стра­хування сплачуються адвокатом як особою, що займається діяльні­стю, яка базується на особистій власності особи та виключно на її праці.

Оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між гро­мадянином (юридичною особою) і адвокатським об'єднанням або адвокатом. У разі участі останнього у кримінальній справі за при­значенням та при звільненні громадянина від оплати юридичної до­помоги через його малозабезпеченість оплата праці адвоката здійснюється за рахунок держави.

Якщо договір розривається достроково, оплата праці здійсню­ється за фактично виконану роботу. У разі неналежного виконання доручення внесена плата повертається громадянину або юридичній особі повністю або частково, а при виникненні спору — за рішен­ням суду.

При здійсненні своїх професійних обов'язків адвокат зобов'яза­ний діяти відповідно до вимог закону, використовувати лише перед­бачені ним засоби захисту прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб. Адвокат не має права використовувати свої повно­важення на шкоду особі, інтереси якої він представляє, а також відмовитись від прийнятого на себе захисту. Якщо підозрюваний, обвинувачений чи підсудний визнає свою вину у вчиненні злочину, адвокат за наявності підстав для цього має обстоювати перед судом, прокурором, слідчим його невинуватість. При цьому він зобов'яза­ний погодити свою позицію з підзахисним, оскільки колізія між по­зиціями адвоката і підзахисного є неприйнятною. Адвокат не може визнавати доведеною вину свого підзахисного, якщо останній її за­перечує.

Адвокат не має права прийняти доручення про подання юридич­ної допомоги, якщо він подавав чи подає таку допомогу в цій або іншій пов'язаній з нею справі особам з протилежними інтересами, що може зашкодити особі, яка звернулась по юридичну допомогу.

Адвокат також не має права виступати як такий, якщо раніше він працював дізнавачем, слідчим, прокурором, суддею, секретарем су­дового засідання, експертом, перекладачем чи як спеціаліст, пред­ставник потерпілого, цивільний позивач, свідок, понятий брав участь у розслідуванні, судовому розгляді цієї чи іншої пов'язаної з нею справи щодо особи, яка звернулася за захистом.

Адвокат не може прийняти доручення на ведення справи і тоді, коли у розслідуванні або розгляді справи бере участь посадова осо­ба, з якою він перебуває в родинних стосунках.

Згідно зі ст. 61 КПК України за наявності перелічених обставин адвокат повинен відмовитись від виконання обов'язків захисника. На цих підставах він може бути усунутий від участі у справі слідчим, прокурором, судом. Рішення про це оформлюється мотивованою по­становою органу, якому це стало відомо. Постанова може бути ос­каржена як захисником, так і підзахисним відповідному прокурору чи суду.

Слід зазначити, що адвокат не може бути захисником чи пред­ставляти інтереси кількох осіб, якщо ці інтереси не збігаються чи істотно різняться.

Адвокат зобов'язаний зберігати адвокатську таємницю, предме­том і змістом якої є обставини, що змусили громадянина або юри­дичну особу звернутися до адвоката, а також зміст консультацій, по­рад, роз'яснень та інших відомостей, одержаних адвокатом при ви­конанні професійних обов'язків.

Дані попереднього слідства, які стали відомі адвокату, можуть бути розголошені тільки з дозволу слідчого або прокурора. Адвока­ти, що винні в розголошенні даних попереднього слідства, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.