11.4. Організаційна побудова нотаріату в Україні

Структура нотаріальних органів та організаційні форми нотаріальної діяльності

Відповідно до ст. 1 Закону вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють у державних нотаріальних конторах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотарі­альною діяльністю (приватні нотаріуси). Документи, оформлені дер­жавними і приватними нотаріусами, мають однакову юридичну силу.

У населених пунктах, де немає нотаріусів, нотаріальні дії вчиня­ють уповноважені на це посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, місцевих рад народних депутатів.

Вчинення нотаріальних дій за кордоном покладається на кон­сульські установи, а в передбачених законом випадках — на дипло­матичні представництва України.

Крім того, посвідчення заповітів і доручень, що прирівнюються до нотаріально посвідчених, можуть здійснювати посадові особи, зазначені у ст. 40 Закону (головні лікарі лікарень, інших стаціонар­них лікувальних установ, санаторіїв тощо, капітани морських суден, начальники експедицій та ін.).

Покладаючи на нотаріальні органи та посадових осіб функції вчинення нотаріальних дій, держава наділяє їх відповідними повно­важеннями.

Державні нотаріальні контори

Органами, які здійснюють більшість нотаріальних дій, є державні нотаріальні контори, що утворюються в містах і великих населених пунктах.

Державні нотаріальні контори відкриває і ліквідує Міністерство юстиції України. Штати державних нотаріальних контор затверджу­ють управління юстиції в межах, встановлених для державних нота­ріальних контор щодо штатної чисельності й фонду заробітної пла­ти. Державна нотаріальна контора є юридичною особою. Очолює контору завідуючий. Державних нотаріусів і завідуючих признача­ють на посаду і звільняють з неї відповідні управління юстиції.

Державні нотаріальні контори утримуються за рахунок держав­ного бюджету.

Державні нотаріальні архіви

Діяльність державних нотаріальних архівів регулюється Поло­женням про державний нотаріальний apхiв. Згідно зі ст. 23 Закону державні нотаріальні архіви створюються в обласних центрах, міс­тах Києві, Севастополі та Сімферополі для тимчасового (до 75 років) централізованого зберігання нотаріальних документів, передавання їх у відповідний державний архів, подання методичної та практич­ної допомоги фондоутворювачам у вдосконаленні роботи з докумен­тами.

Державний нотаріальний архів є юридичною особою, що має пе­чатку із зображенням Державного герба України і своїм найменуван­ням. Державний нотаріальний архів очолює завідуючий, якого при­значає на посаду і звільняє з неї yпpaвління юстиції. Державні нота­ріальні архіви є складовою Національного архівного фонду України.

Основні завдання державного нотаріального архіву:

• комплектування документами, склад яких передбачений Поло­женням;
• забезпечення збереження та використання документів, що збе­рігаються;
• підготовка та своєчасне передавання документів на зберігання до відповідного державного архіву з додержанням правил і ви­мог головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України.

Фондоутворювачами архівів є державні нотаріальні контори, приватні нотаріуси, посадові особи виконавчих комітетів відповід­них місцевих рад і посадові особи, які посвідчують заповіти та дору­чення, що прирівнюються до нотаріально посвідчених.

Приватна нотаріальна діяльність

Закон України "Про нотаріат", що був прийнятий у 1993 p., змінив організаційну структуру побудови нотаріату в Україні. Ос­новним прогресивним положенням Закону було створення інститу­ту приватного нотаріату. Це поклало початок нотаріальної рефор­ми, мета якої полягає у створенні нотаріату, адекватного ринковій економіці демократичної держави.

З часу прийняття зазначеного Закону у правовому житті суспіль­ства з'явився новий cyб'єкт нотаріальної діяльності — приватно практикуючий нотаріус. Приватний нотаріус здійснює діяльність від імені держави, що делегує йому спеціальні повноваження і наділяє його відповідними правами та обов'язками. Приватний нотаріус не перебуває у штаті державного апарату і організовує свою діяльність самостійно.

Для того щоб стати приватним нотаріусом, необхідно одержати свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю і зареєст­рувати приватну нотаріальну діяльність в установленому законом порядку.

Згідно зі ст. 24 Закону приватну нотаріальну діяльність реєстру­ють Головне управління Міністерства юстиції в Автономній Рес­публіці Крим, управління юстиції областей, міст Києва і Севастопо­ля на підставі Положення про порядок реєстрації приватної нотарі­альної діяльності.

Реєстрація приватної нотаріальної діяльності почалася з часу вве­дення в дію Закону України "Про нотаріат" — 1 січня 1994 p. По­свідчення про реєстрацію цієї діяльності видавалися відповідними управліннями юстиції у 15-денний строк з дня надходження заяви від заінтересованої особи. Відмовляти в реєстрації приватної нотаріаль­ної діяльності заборонялося.

Згідно з Указом Президента України "Про врегулювання діяль­ності нотаріату в Україні", який набрав чинності з 1 жовтня 1998 p., кількість приватних нотаріусів у межах нотаріального округу виз­начає Міністерство юстиції України залежно від чисельності насе­лення в окрузі на підставі аналізу статистичних даних про діяльність нотаріусів у різних регіонах України. Якщо Міністерство юстиції України встановило для конкретного нотаріального округу певну кількість приватних нотаріусів (а така кількість або й більше вже за­реєстрована), управління юстиції має право відмовити заінтересо­ваній особі в реєстрації приватної нотаріальної діяльності.

У разі позитивного вирішення питання про реєстрацію приват­ної нотаріальної діяльності управління юстиції видає реєстраційне посвідчення. Про видане реєстраційне посвідчення управління юс­тиції повідомляє податкову інспекцію за місцем розміщення робочо­го місця нотаріуса.

У реєстраційному посвідченні приватної нотаріальної діяльності зазначаються прізвище, ім'я, по батькові приватного нотаріуса, те­риторія його діяльності (нотаріальний округ) і адреса розміщення робочого місця.

Нотаріальний округ визначає управління юстиції за заявою но­таріуса відповідно до адміністративно-територіального поділу України. У містах, що мають районний поділ, округом діяльності но­таріуса є територія відповідного міста, де повинно розміщуватись робоче місце нотаріуса. Уразі зміни адреси робочого місця нотаріус зобов'язаний у п'ятиденний строк повідомити про це орган юстиції для внесення змін у реєстраційне посвідчення щодо адреси робочого місця, а управління юстиції повідомляє про ці зміни податкову інспекцію.

Після отримання реєстраційного посвідчення приватний нотаріус зобов'язаний у тримісячний строк розпочати нотаріальну діяльність. Якщо він порушить цей строк, за рішенням управління юстиції вида­не йому реєстраційне посвідчення може бути анульоване.

На підставі реєстраційного посвідчення нотаріус виготовляє пе­чатку із зображенням Державного герба України (відповідно до Указу Президента України "Про врегулювання діяльності нотаріа­ту в України"), зазначенням посади, свого прізвища, імені та по батькові, а також нотаріального округу і відкриває розрахунковий та інші рахунки в установах банку.

На відміну від державного приватний нотаріус несе особисту відповідальність за заподіяну шкоду. Шкоду, яку може заподіяти особі приватний нотаріус внаслідок власних незаконних дій або нед­балості, він відшкодовує в повному розмірі.

Згідно зі ст. 28 Закону для забезпечення відшкодування заподія­ної шкоди протягом тримісячного строку, встановленого ст. 24 За­кону, приватний нотаріус зобов'язаний укласти з органом страху­вання договір службового страхування або внести на спеціальний рахунок у банківську установу страхову заставу в розмірі стократ­ної мінімальної заробітної плати. У разі витрачення коштів на від­шкодування заподіяної шкоди приватний нотаріус зобов'язаний протягом одного року поповнити страхову заставу до встановлено­го розміру. Розмір заподіяної шкоди визначається за згодою сторін або в судовому порядку.

Припинення приватної нотаріальної діяльності регулює ст. 30 За­кону. Із припиненням приватної нотаріальної діяльності реєстрацій­не посвідчення приватного нотаріуса анулюється і особа перестає ним бути. У ч. 1 ст. 30 Закону зазначено перелік випадків, коли при­ватна нотаріальна діяльність припиняється. Цей перелік вичерпний і не підлягає розширеному тлумаченню.

Приватна нотаріальна діяльність припиняється в таких випад­ках:

• за поданням приватним нотаріусом письмового клопотання про припинення своєї діяльності;
• у разі анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріаль­ною діяльністю;
• коли приватний нотаріус не уклав угоду службового страху­вання або не вніс страхову заставу для забезпечення відшкоду­вання шкоди, що передбачається ст. 28 Закону, або не попов­нив страхову заставу до встановленого розміру;
• якщо приватний нотаріус без поважних причин не виконує своїх обов'язків протягом двох місяців і не повідомив про це управління юстиції;
• у разі невідповідності приватного нотаріуса обійманій посаді або виконуваній роботі через стан здоров'я, що на тривалий час перешкоджає нотаріальній діяльності.

Приватний нотаріус, діяльність якого припиняється, у місячний строк зобов'язаний передати документи, що стосуються вчинених ним нотаріальних дій, до державного нотаріального архіву.

Контроль за законністю виконання приватними нотаріусами їхніх обов'язків здійснюється відповідними управліннями юстиції.

Згідно зі ст. 31 Закону за вчинення нотаріальних дій приватні но­таріуси справляють плату, розмір якої визначається за домовленістю між нотаріусом і громадянином або посадовою особою.

З набранням чинності Указу Президента України "Про впоряд­кування справляння плати за вчинення нотаріальних дій" розмір плати за вчинення нотаріальних дій приватним нотаріусом не може бути менший від розміру ставок державного мита, яке справляється державним нотаріусом за аналогічні нотаріальні дії. Гроші, які при­ватний нотаріус одержує за вчинення нотаріальних дій, є його дохо­дом. Але відповідно до вимог Указу Президента "Про врегулюван­ня діяльності нотаріату в України" діяльність приватного нотаріуса не може бути визнана підприємницькою, що спрямована на одер­жання прибутку.

З доходу приватного нотаріуса справляється прибутковий пода­ток за ставками, встановленими чинним законодавством.

Приватний нотаріус має право відкрити контору, укладати ци­вільно-правові та трудові договори, а також відкривати розрахун­кові та інші рахунки в установах банку.

Організація діяльності посадових осіб виконавчих комітетів місцевих рад щодо вчинення нотаріальних дій

Відповідно до ст. 1 Закону в населених пунктах, де немає нотарі­усів, нотаріальні дії вчиняють посадові особи виконавчих комітетів (виконкомів) відповідних місцевих рад.

Нотаріальні дії у виконкомах мають право вчиняти безпосеред­ньо голова виконкому, його заступник або секретар. Таке право ви­никає за наявності рішення виконкому про покладення на одного з них обов'язків вчинення нотаріальних дій. Найчастіше обов'язок вчинення нотаріальних дій покладається на секретаря виконкому. Посадові особи виконкомів місцевих рад вчиняють нотаріальні дії, реалізуючи такі самі принципи, що й нотаріуси.

Консульські установи і дипломатичні представництва

Нотаріальні дії за кордоном вчиняють консульські установи, а в передбачених законом випадках — дипломатичні представництва України.

У консульських установах нотаріальні дії вчиняють безпосеред­ньо консули, а в дипломатичних представництвах — один з членів дипломатичного персоналу.

Діяльність консульських установ і дипломатичних представництв щодо вчинення нотаріальних дій регулюється гл. XI Консульського статуту України, затвердженого Президентом України 2 квітня 1994 p. Ця діяльність підпорядкована таким самим принципам, що й діяльність нотаріусів.

Повноваження управлінь юстиції щодо організації і контролю за діяльністю нотаріату

Безпосереднє керівництво нотаріальними органами здійснюють Головне управління юстиції в Автономній Республіці Крим, обласні, Київський та Севастопольський міські управління юстиції.

Управління юстиції створює Міністерство юстиції України, і ці управління підпорядковуються йому.

Одним із завдань управлінь юстиції є організація і матеріально-технічне забезпечення діяльності нотаріату.

Управління юстиції мають право:

• організовувати і перевіряти діяльність установ нотаріату, вжи­вати заходів щодо поліпшення цієї діяльності;
• здійснювати контроль за законністю вчинення нотаріальних дій;
• організовувати роботу з добору кадрів та підвищення кваліфі­кації працівників нотаріальних органів;
• забезпечувати діяльність кваліфікаційних комісій нотаріату.

Наказом Міністерства юстиції України від 01.06.98 № 8/5 затвер­джено Положення про районні, районні в містах, міські (міст облас­ного значення) управління юстиції зі змінами, внесеними наказом Міністерства юстиції України від 05.02.99. Відповідно до цього По­ложення щодо нотаріальної діяльності управління юстиції повинні:

• забезпечувати діяльність установ нотаріату;
• вести облік і підтримувати в контрольному стані акти законо­давства та нотаріальної практики;
• організовувати і перевіряти діяльність установ нотаріату, вжи­вати заходів її поліпшення;
• здійснювати контроль за законністю вчинення нотаріальних дій державними та приватними нотаріусами, обігом спеціаль­них бланків нотаріальних документів і за стажуванням осіб, які мають намір здійснювати нотаріальну діяльність;
• готувати до розгляду Головним управлінням Міністерства юс­тиції в Автономній Республіці Крим, обласними, Київським та Севастопольським управліннями юстиції матеріали щодо ану­лювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяль­ністю;
• здійснювати контроль за організацією та змістом стажування осіб, які мають намір здійснювати нотаріальну діяльність;
• визначати нотаріальний округ, реєструвати приватну нотарі­альну діяльність, вносити зміни в реєстраційне посвідчення приватного нотаріуса;
• призупиняти діяльність нотаріусів і готувати до розгляду Міністерством юстиції України подання щодо анулювання свідоцтв про право на зайняття нотаріальною діяльністю;
• затверджувати розміри оплати за подання державними нота­ріальними конторами додаткових платних послуг правового і технічного характеру;
• здійснювати контроль за використанням спеціальних бланків нотаріальних документів.

Українська нотаріальна палата

Відповідно до ст. 16 Закону нотаріуси можуть об'єднуватись у ре­гіональні, загальнодержавні, міжнародні спілки та асоціації. Ці об'єднання репрезентують інтереси нотаріусів у державних та інших органах, захищають їх соціальні та професійні інтереси, здійснюють видавничу та методичну діяльність, можуть створювати спеціальні фонди і діють відповідно до статутів.

Саме на зазначених принципах утворено Українську нотаріаль­ну палату, що діє як добровільна громадська організація нотаріусів. Українська нотаріальна палата має статут, затверджений установ­чою конференцією нотаріусів 22 квітня 1993 p. зі змінами та допов­неннями, затвердженими третьою конференцією Української нота­ріальної палати 9 серпня 1997 p.

Основна мета Української нотаріальної палати полягає в об'єд­нанні на професійній основі нотаріусів з метою захисту їхніх закон­них професійних і соціальних інтересів Основне завдання палати — сприяти підвищенню професійного рівня нотаріусів, удосконалюва­ти правову допомогу, яку нотаріуси подають фізичним і юридичним особам. Важливе завдання палати полягає також у сприянні розвит­ку міжнародних зв'язків, обміну досвідом, співробітництві з міжна­родними організаціями нотаріату.

Українська нотаріальна палата є типовою громадською органі­зацією, створеною на професійному рівні.

11.5. Компетенція нотаріальних органів щодо вчинення нотаріальних дій

Поняття компетенції нотаріальних органів

Компетенція нотаріальних органів — це визначене законом коло дій, які вчиняють нотаріальні органи з метою виконання покладе­них на них завдань. До поняття компетенції нотаріальних дій вхо­дить комплекс дій, які вчиняють нотаріальні органи відповідно до ст. 34 Закону, а також певні права та обов'язки, що надають їм мож­ливість здійснювати дії, підвідомчі нотаріальним органам.

Компетенція нотаріальних органів щодо вчинення нотаріальних дій регламентується залежно від суб'єкта, уповноваженого вчиняти нотаріальні дії.

Нотаріальні органи мають право вчиняти лише ті дії, які згідно із законом належать до їх компетенції. Точне і неухильне дотриман­ня правових норм щодо компетенції гарантує належний захист прав і законних інтересів громадян та організацій.

Компетенція державних нотаріальних контор

Переважну більшість нотаріальних дій вчиняють державні нота­ріальні контори.

Компетенція державних нотаріальних контор регулюється поло­женнями ст. 34 Закону. У державних нотаріальних конторах вчиня­ються такі нотаріальні дії:

• посвідчуються угоди (договори, заповіти, доручення, шлюбні контракти та ін.);
• вживаються заходи до охорони спадкового майна;
• видаються свідоцтва про право на спадщину;
• видаються свідоцтва про право власності на частку у спільно­му майні подружжя;
• видаються свідоцтва про придбання жилих будинків з прилюд­них торгів;
• видаються дублікати документів, що зберігаються у справах нотаріальної контори;
• накладається заборона відчуження жилого будинку, квартири,дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого не­рухомого майна:
• засвідчується правильність копій документів і виписок з них;
• засвідчується справжність підпису на документах;
• засвідчується правильність перекладу документів з однієї мови на іншу;
• посвідчується факт, що громадянин живий;
• посвідчується факт перебування громадянина в певному місці;
• посвідчується тотожність громадянина з особою, зображеною на фотокартці;
• посвідчується час пред'явлення документів;
• передаються заяви фізичних і юридичних осіб іншим фізичним та юридичним особам;
• приймаються у депозит грошові суми та цінні папери;
• вчиняються виконавчі написи;
• вчиняються протести векселів;
• пред'являються чеки до платежу і посвідчується несплата чеків;
• вчиняються морські протести;
• приймаються на зберігання документи.

Законодавством України на державних нотаріусів може бути по­кладено також вчинення інших нотаріальних дій.

Компетенція приватних нотаріусів

У вчиненні нотаріальних дій нотаріуси мають однакові права та обов'язки незалежно від того, працюють вони в державній нотарі­альній конторі або займаються приватною практикою. Оформлені державними і приватними нотаріусами документи мають однакову юридичну силу. І державні, і приватні нотаріуси вчиняють нотарі­альні дії від імені держави.

До компетенції приватного нотаріуса входять майже всі нотарі­альні дії, передбачені ст. 34 Закону. Проте відповідно до ст. 36 Зако­ну з компетенції приватного нотаріуса виключається вчинення таких дій:

• накладання і зняття заборони відчуження нерухомості;
• видача свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя в разі смерті одного з них;
• видача свідоцтва про право на спадщину, вжиття заходів охо­рони спадкового майна;
• посвідчення договорів довічного утримання;
• посвідчення правильності підписів на документах, призначе­них для дії за кордоном;
• посвідчення доручення для дії за кордоном;
• засвідчення підпису батьків чи опікунів на заяві про згоду на усиновлення дитини.

Перелічені винятки з компетенції приватних нотаріусів спричи­няли певні незручності в їхній діяльності, особливо щодо заборони посвідчення доручень і справжності підписів на документах, призна­чених для дії за кордоном.

Відповідно до Указу Президента України "Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні" з 1 жовтня 1998 p. приватні нотарі­уси не мають права вчиняти тільки дві нотаріальні дії: видавати свідоцтво про право на спадщину і вживати заходів до охорони спадкового майна.

Компетенція виконавчих комітетів місцевих рад

Посадові особи виконкомів місцевих рад мають право вчиняти окремі найпоширеніші й нескладні нотаріальні дії, якщо в місцевості немає нотаріусів. Відповідно до ст. 37 Закону зазначені посадові осо­би мають право посвідчувати односторонні угоди — заповіти і до­ручення, засвідчувати правильність копій документів і виписок з них, справжність підпису на документах.

До компетенції виконкомів місцевих рад входять вжиття заходів до охорони спадкового майна і реєстрація заборони на відчуження нерухомості.

Посадові особи виконкомів не мають права оформлювати доку­менти, призначені для дії за кордоном.

Повноваження консульських установ і дипломатичних представництв України

Консульські установи вчиняють нотаріальні дії, що передбачені ст. 38 Закону і Консульським статутом, затвердженим Указом Пре­зидента України від 02.04.94. Згідно з Положенням про дипломатич­не представництво України за кордоном, затвердженим розпоряд­женням Президента України від 22.10.92, дипломатичне представ­ництво за дорученням Міністерства закордонних справ України може виконувати також консульські функції. Повноваження кон­сульських установ аналогічні повноваженням державної нотаріаль­ної контори, що передбачені ст. 34 Закону, за винятком таких дій:

• посвідчення договорів про відчуження і заставу жилих бу­динків та іншого нерухомого майна, що знаходиться в Україні;
• передавання заяв фізичних і юридичних осіб іншим фізичним і юридичним особам та видача свідоцтв про передавання таких заяв;
• видача дублікатів документів, що зберігаються у справах но­таріальної контори;
• видача свідоцтв про придбання жилих будинків з прилюдних торгів;
• вчинення протестів векселів;
• пред'явлення чеків до платежу і посвідчення несплати чеків:
• накладення заборони відчуження нерухомого майна.

Консул має право вчиняти й інші передбачені законодавством України нотаріальні дії. Так, відповідно до ст. 44 Консульського ста­туту консул вчиняє ще одну додаткову нотаріальну дію — забезпе­чення доказів.

Посвідчення заповітів і доручень, що прирівнюються до нотаріально посвідчених

У ст. 40 Закону передбачене право посадових осіб окремих орга­нізацій посвідчувати заповіти й доручення, що прирівнюються до нотаріально посвідчених. Порядок посвідчення таких заповітів і доручень визначений постановою Кабінету Міністрів України "Про порядок посвідчення заповітів і доручень, що прирівнюються до но­таріально посвідчених" від 15.06.94.

Надання посадовим особам права посвідчувати заповіти й дору­чення зумовлене тим, що за певних обставин, коли поблизу немає нотаріуса, може виникнути нагальна необхідність вчинити ці дії.

Заповіти громадян, які перебувають на лікуванні в лікарнях, інших стаціонарних лікувально-профілактичних закладах, санато­ріях, посвідчують головні лікарі, їхні заступники з медичної части­ни або чергові лікарі цих закладів, а заповіти громадян, які прожи­вають у будинках для престарілих та інвалідів, — директори та го­ловні лікарі цих будинків.

Заповіти громадян, які перебувають у плаванні, мають право по­свідчувати капітани морських суден і суден внутрішнього плавання. Таке саме право мають начальники експедицій відносно громадян, які перебувають у розвідувальних, арктичних та інших експедиціях.

Посадові особи мають право посвідчувати не лише заповіти, а й доручення військовослужбовців та інших осіб, які перебувають на лікуванні в госпіталях, санаторіях та інших військово-лікувальних закладах. Таке саме право надається начальникам і заступникам з медичної частини, старшим і черговим лікарям цих закладів.

Право посвідчувати заповіти й доручення надається командирам військових частин і військово-навчальних закладів відносно військо­вослужбовців. У пунктах, де дислокуються військові частини та військово-навчальні заклади, командири мають право посвідчувати ці угоди також відносно робітників та службовців, членів їхніх сімей і членів сімей військовослужбовців за умови, що в пунктах дисло­кації немає державних нотаріальних контор і приватних нотаріусів, посадових осіб та органів, що вчиняють нотаріальні дії.

Заповіти й доручення осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі, мають право посвідчувати начальники місць позбавлення волі.

Стосовно посвідчення заповітів треба дотримуватися певних пра­вил їх подальшої реєстрації. Посадові особи, які посвідчили заповіт, повинні негайно передати один примірник заповіту до державного нотаріального архіву або державної нотаріальної контори за пос­тійним місцем проживання заповідача. Якщо заповідач не має пос­тійного місця проживання в Україні або місце його проживання не­відоме, заповіт надсилається до Державного нотаріального архіву Києва. Державна нотаріальна контора передає одержаний примірник заповіту на зберігання до відповідного державного нотаріаль­ного архіву з повідомленням про це заповідача і посадової особи, яка посвідчила заповіт.

Територіальна компетенція нотаріальних органів

Територіальна компетенція — це розмежування кола нотаріаль­них дій між нотаріальними органами з урахуванням території діяль­ності цих органів.

Відповідно до ст. 41 Закону нотаріальні дії може вчиняти будь-який нотаріус або посадова особа будь-якого виконкому на всій те­риторії України.

Законом передбачено винятки з цього загального правила, коли за вчиненням нотаріальної дії можна звернутися до певного нотарі­уса чи посадової особи певного виконкому місцевих рад. Ці винят­ки стосуються найскладніших і найважливіших нотаріальних дій. Перелічимо їх:

1.  Відповідно до ст. 55 Закону посвідчення угод про відчуження чи заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будин­ку, гаража, земельної ділянки та іншого нерухомого майна здійснюється за місцем знаходження нерухомого майна.

2. Заходи з охорони спадкового майна (ст. 60 Закону), видача свідоцтв про права на спадщину (ст. 66 Закону), про право власності на частину у спільному майні подружжя в разі смерті одного з них (ст. 71 Закону) здійснюються за місцем відкриття спадщини.

3. Свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя за життя обох, якщо до складу майна входять жилий будинок, квартира, дача, садовий будинок, гараж, земельна ділянка та інше нерухоме майно, про придбання жилих будин­ків з прилюдних торгів, про накладання заборони відчуження нерухомого майна видаються за місцем знаходження нерухо­мого майна.

4. Прийняття в депозит грошових сум і цінних паперів здійсню­ється за місцем виконання зобов'язань (ст. 85 Закону).

5. Прийняття чеків для пред'явлення до платежу і посвідчення несплати чеків здійснюються за місцем знаходження платника (ст. 93 Закону).