Розділ 11  НОТАРІАТ В УКРАЇНІ

 

11.1. Поняття нотаріату. Предмет і завдання нотаріальної діяльності

Згідно зі ст. 59 Конституції України кожному громадянину гаран­товане право на одержання правової допомоги. Нотаріат разом з іншими правовими інститутами забезпечує реалізацію цього консти­туційного права громадян. При цьому предмет діяльності нотаріату обмежений безспірною цивільною юрисдикцією.

Нотаріат в Україні — це система органів і посадових осіб, на яких покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, і вчиняти інші передбачені законодавством но­таріальні дії з метою надання їм юридичної вірогідності.

Основне завдання нотаріату:

• забезпечувати захист і охорону власності, права і законні інте­реси фізичних та юридичних осіб;
• сприяти зміцненню законності та правопорядку;
• попереджати пр ав опорушення.

Захист прав і законних інтересів громадян та організацій при вчиненні нотаріальних дій гарантує Закон України "Про нотаріат". Порушення встановленого законодавством порядку вчинення нота­ріальних дій призводить до недійсності нотаріального акту.

Виконуючи функцію контролю за законністю в цивільному обо­роті, нотаріат реалізує друге завдання — зміцнює законність і пра­вопорядок. Вчиняючи певну нотаріальну дію, нотаріус підтверджує цим законність і достовірність нотаріальної дії та запобігає можли­вим порушенням прав й інтересів осіб, які звернулися до нього.

Підтверджуючи законність і достовірність нотаріальної дії, нота­ріус виконує третє завдання — запобігає можливим правопорушен­ням. Так, якщо нотаріальна дія, за вчиненням якої звернулася заін­тересована особа, не відповідає законодавству України, нотаріус відмовляє у її вчиненні, запобігаючи можливим негативним на­слідкам.

 

11.2. Правові основи діяльності нотаріату

Правовою базою діяльності нотаріату є Конституція України, За­кон України "Про нотаріат" та інші державні законодавчі акти Ук­раїни.

У правовому регулюванні діяльності нотаріату велике значення мають закони України "Про власність" (1991 p.), "Про селянське (фермерське) господарство" (1993 р.), "Про приватизацію державно­го майна" (1997 p.) "Пpo заставу" (зі змінами 1997 p.), "Про плату за землю" (1992 p.), a також постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, зокрема Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату (1994 p.), декрети "Про приватизацію земельних ділянок" (1992 p.), "Про дepжaвнe мито" (1993 p.). Джерелом право­вого регулювання нотаріальної діяльності є накази і листи Міністер­ства юстиції України, які регламентують питання організації та діяльності нотаріальних органів, зокрема накази про затвердження Положення про кваліфікаційну комісію нотаріату (1993 р. із зміна­ми 1997 p.), Положення про державний нотаріальний архів (1994 р.), Положення про порядок видачі свідоцтва про право на зайняття но­таріальною діяльністю (1994 p. зі змінами 1997 p.), Положення про порядок реєстрації приватної нотаріальної діяльності (1994 p.), По­ложення про Єдиний реєстр для реєстрації заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (1997 p.) i Положення про єдиний реєстр доручень (1998 p.). Суттєвим доповненням до Закону України "Про нотаріат" (далі — Закон) є затверджена наказом Міністерства юс­тиції України Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій но­таріусами України (1994 p.) із змінами, внесеними згідно з наказами Міністерства юстиції (1996, 1997 p.), та Правила вeдeння нотаріаль­ного діловодства (1993 p.).

Для організації діяльності нотаріату особливе значення мають Укази Президента України "Про впорядкування справляння плати за вчинення нотаріальних дій" (1998 p.), "Про врегулювання діяль­ності нотаріату в Україні" (1998 p.).

 

11.3. Нотаріус

Вимоги до посади нотаріуса, його права і обов'язки. Присяга нотаріуса

Нотаріус — це посадова особа, на яку покладено обов'язок вчи­няти нотаріальні дії. Нотаріус вчиняє нотаріальні дії від імені дер­жави, яка надала йому відповідні повноваження.

Нотаріусом може бути тільки громадянин України, який має вищу юридичну освіту, пройшов стажування протягом шести місяців у державній нотаріальній конторі або у приватного нотаріуса, склав кваліфікаційний іспит і одержав свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю (ст. 3 Закону). Це свідоцтво є підставою для призначення на посаду державного нотаріуса або для реєстрації приватної нотаріальної діяльності. Особа, яка має намір розпочати нотаріальну діяльність, не повинна мати судимість.

Важливою вимогою для забезпечення об'єктивності в діяльності нотаріуса є заборона перебувати у штаті інших державних, приват­них і громадських підприємств та організацій, займатися підприєм­ницькою та посередницькою діяльністю, а також виконувати іншу оплачувану роботу. За сумісництвом нотаріуси мають право на вик­ладацьку та наукову діяльність у вільний від роботи час.

Особа, якій вперше надається право займатися нотаріальною діяльністю, в урочистій обстановці присягає в Головному управлінні юстиції Автономної Республіки Крим, обласних, Київському та Се­вастопольському міських управліннях юстиції (ст. 6 Закону).

Важливою гарантією діяльності нотаріуса є закріплення у ст. 4 За­кону його прав. Перелік цих прав великий, але не повний — чинним законодавством нотаріусу можуть надаватися також інші права.

Нотаріус витребовує від підприємств, установ, організацій, а та­кож від фізичних осіб відомості й документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії, якщо одержання їх безпосередньо заінтересованими особами утруднене; встановлює термін, протягом якого до нотарі­альної контори мають бути надіслані необхідні відомості чи доку­менти, але цей термін не повинен перевищувати одного місяця (ст. 42 Закону).

Нотаріус має право складати проекти угод, заяв та інших нотарі­альних документів, на прохання заінтересованих осіб виготовляти копії документів, наприклад для видачі свідоцтва про право на спадщину, давати роз яснення з питань вчинення конкретної нотарі­альної дії, надавати консультації правового характеру.

Обов'язки нотаріуса так само зумовлені реалізацією принципу сприяння фізичним і юридичним особам у здійсненні їхніх прав і за­хисті законних інтересів.

До обов'язків нотаріуса належать:

• роз'яснення учасникам нотаріального провадження їхніх прав та обов'язків, що випливають із вчинюваної дії, з метою з'ясу­вання взаємовідносин заінтересованих осіб, запобігання мож­ливим у майбутньому спорам і несподіваним ситуаціям;
• роз'яснення заінтересованим особам їхніх прав на вільне воле­виявлення при вчиненні нотаріальної дії, права відмовитися від її вчинення, поки не підписані документи; попередження про наслідки вчинюваних нотаріальних дій з метою запобігання можливим правопорушенням.

В основі нотаріальної діяльності лежить обов'язок нотаріуса до­держуватися таємниці нотаріальних дій.

Відповідно до ст. 8 Закону довідки про вчинені нотаріальні дії і нотаріальні документи видаються тільки громадянам та юридичним особам, за дорученням яких або стосовно яких вчинялися нотарі­альні дії. На письмову вимогу суду, господарського суду, прокура­тури, органів дізнання і слідства довідки про вчинені нотаріальні дії і документи видаються у зв'язку з кримінальними, цивільними, гос­подарськими справами, що перебувають у їх провадженні.

На письмову вимогу державної податкової інспекції видаються довідки, документи і копії з них, необхідні для визначення правиль­ності стягнення державного мита та цілей оподаткування.

Довідки про заповіти видаються тільки після смерті заповідача. Нотаріуси, винні в порушенні таємниці вчинюваних нотаріальних дій, несуть відповідальність у порядку, встановленому законодав­ством України.

У ст. 9 Закону передбачається обмеження у праві вчинення нота­ріальних дій, а саме: нотаріус не має права вчиняти нотаріальні дії на своє ім'я, від свого імені, на ім'я та від імені свого чоловіка чи дружини, його(її) та своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер), а також на ім'я і від імені працівників нотаріальної контори, працівників, що перебувають у трудових відносинах з при­ватним нотаріусом. У зазначених випадках нотаріальні дії вчиня­ються в будь-якій іншій державній нотаріальній конторі, у іншого приватного нотаріуса.

Нотаріальні дії, вчинені з порушенням встановлених законом ви­мог, є недійсними.

Стажування осіб, які мають намір займатися нотаріальною діяльністю

Згідно зі ст. 13 Закону з 1994 р. вперше введено інститут ста­жистів. Основне завдання стажування осіб, які мають намір займа­тися нотаріальною практикою, полягає у вивченні специфіки робо­ти, набутті практичних навичок і засвоєнні досвіду організації праці нотаріуса.

Кваліфікаційні комісії нотаріату при управліннях юстиції здій­снюють конкурсний відбір осіб з метою зарахування їх до резерву на заміщення посади стажиста нотаріуса. До стажування допуска­ються особи, які мають вищу юридичну освіту. Термін стажування — шість місяців. З жодних причин цей термін не підлягає скороченню. Стажист проходить стажування в державній нотаріальній конторі або у приватного нотаріуса. Умови роботи визначаються трудовим контрактом між стажистом і державною нотаріальною конторою чи приватним нотаріусом.

Керівництво і контроль за процесом стажування здійснюють відповідні управління юстиції. Відповідальність за стажування в дер­жавних нотаріальних конторах покладається на завідуючого нота­ріальної контори і приватного нотаріуса, якщо стажування відбу­вається безпосередньо у нього. Керівник стажування повинен мати щонайменше п'ятирічний практичний досвід на посаді нотаріуса за відсутності зауважень по роботі.

Після закінчення стажування керівник складає висновок про ре­зультати проходження стажування, зазначаючи ступінь підготовки стажиста, одержані ним знання і практичні навички.

Кваліфікаційна комісія нотаріату: склад і повноваження. Вища кваліфікаційна комісія нотаріату

Після проходження стажування особи, які мають намір займати­ся нотаріальною діяльністю, складають кваліфікаційний іспит. Для цього створено кваліфікаційні комісії нотаріату при Головному уп­равлінні юстиції Автономної Республіки Крим, обласних, Київсько­му та Севастопольському міських управліннях юстиції.

Основне завдання кваліфікаційних комісій нотаріату полягає у визначенні рівня професійної підготовки осіб, які мають намір зай­матися нотаріальною діяльністю. Організація і діяльність кваліфікаційних комісій нотаріату регламентуються Положенням про квалі­фікаційну комісію нотаріату. Строк повноважень кваліфікаційної комісії — три роки. Діє вона у складі семи осіб: чотирьох нотаріусів, двох представників Управління юстиції України та одного представ­ника Української нотаріальної палати. Повноваження комісії:

• розгляд заяв, здійснення конкурсного відбору з метою визна­чення професійного рівня осіб, які мають намір займатися но­таріальною діяльністю;
• зарахування до резерву на заміщення посади стажиста;
• призначення керівника стажування;
• допуск осіб до складання кваліфікаційного іспиту;
• приймання кваліфікаційного іспиту;
• прийняття рішення про можливість чи неможливість допуску особи до нотаріальної діяльності.

На підставі складеного іспиту кваліфікаційна комісія нотаріату виносить рішення про можливість допуску особи до нотаріальної діяльності. Якщо за рішенням комісії особа не склала іспит, вона має право скласти його знову не раніше як через один рік. Рішення ква­ліфікаційної комісії може бути оскаржене до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України в місячний строк від дня вручення заінтересованій особі копії рішення.

Вища кваліфікаційна комісія створюється при Міністерстві юс­тиції України і діє на підставі Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату. Cтрок повноважень Вищої кваліфікаційної комісії — три роки. До її складу входять чотири нотаріуси, три пред­ставники Міністерства юстиції України і два представники Укра­їнської нотаріальної палати.

Повноваження Вищої кваліфікаційної комісії:

• розгляд скарг на рішення кваліфікаційної комісії нотаріату про відмову допущення особи до нотаріальної діяльності;
• вирішення питання про можливість складання повторного ква­ліфікаційного іспиту особою, яка подала скаргу до Вищої ква­ліфікаційної комісії;
• розробка і затвердження програм та порядку складання квалі­фікаційних іспитів особами, які мають намір займатися нота­ріальною діяльністю.

Скарги на рішення кваліфікаційних комісій нотаріату розгляда­ються Вищою кваліфікаційною комісією в місячний строк за участю особи, яка подала скаргу, і представника кваліфікаційної комісії нотаріату, рішення якої оскаржується. За результатами розгляду Вища кваліфікаційна комісія може залишити рішення кваліфікацій­ної комісії нотаріату без змін, а скаргу або без задоволення, або до­пустити особу до повторного складання кваліфікаційного іспиту, але вже перед Вищою кваліфікаційною комісією, а також скасувати рішення кваліфікаційної комісії нотаріату і дозволити особі займа­тися нотаріальною діяльністю.

Порядок видачі свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю і підстави для його анулювання

На підставі рішення кваліфікаційної комісії нотаріату Міністер­ство юстиції України видає свідоцтво про право на зайняття нотарі­альною діяльністю. Таке свідоцтво є єдиною підставою для призна­чення на посаду державного нотаріуса або реєстрації приватної но­таріальної діяльності. Порядок видачі свідоцтва про право займатися нотаріальною діяльністю регулюється Положенням про порядок ви­дачі свідоцтва про право займатися нотаріальною діяльністю. Для одержання свідоцтва особа подає до Міністерства юстиції України заяву разом з рішенням кваліфікаційної комісії нотаріату або Вищої кваліфікаційної комісії, якщо іспит було складено повторно, доку­ментом банківської установи про внесення на рахунок Міністерства юстиції України плати за видачу свідоцтва (розмір плати встановле­ний постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.94 зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.96, і становить десять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), а також документом, який посвідчує особу заявника. Заз­начену заяву Міністерство юстиції України повинно розглянути про­тягом місяця від дня її подання. Після розгляду Міністерство юстиції України може винести три рішення: про видачу свідоцтва, про відмо­ву у видачі свідоцтва або про залишення заяви без розгляду. Якщо всі вимоги щодо видачі свідоцтва про право займатися нотаріальною діяльністю виконано, а Міністерство юстиції України дійде висновку про можливість заявника займатися нотаріальною діяльністю, то ви­носиться рішення про видачу свідоцтва про право на заняття нотарі­альною діяльністю.

Свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю може бути анульоване Міністерством юстиції України з власної ініціати­ви нотаріуса або за поданням відповідного управління юстиції у ви­падках, передбачених ст. 12 3aконy:

• через втрату нотаріусом громадянства України, виїзд за межі України на постійне місце проживання;
• вчинення нотаріусом злочину і винесення проти нього обвину­вального вироку, який набрав чинності;
• винесення ухвали про застосування до нотаріуса примусових заходів медичного характеру, що набрала законної сили;
• винесення постанови про припинення кримінальної справи стосовно нотаріуса з нереабілітуючих підстав;
• визнання рішенням суду особи нотаріуса обмежено дієздат­ною, недієздатною або безвісно відсутньою, оголошення її по­мерлою;
• систематичне порушення нотаріусом чинного законодавства при вчиненні нотаріальних дій або грубе порушення ним зако­ну, що завдало шкоди інтересам держави, підприємств, органі­зацій, установ, громадян;
• невідповідність нотаріуса обійманій посаді у зв'язку зі станом здоров'я, що перешкоджає нотаріальній діяльності;
• порушення нотаріусом вимог ст. 3, 8, 9 Закону щодо таємниці вчинюваних нотаріальних дій, обмеження у праві вчинення но­таріальних дій та ін.

Свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю ану­люється за поданням відповідного управління юстиції, що поперед­ньо розглядається Комісією з розгляду таких подань згідно з Поло­женням про Комісію Міністерства юстиції України з розгляду подань щодо анулювання свідоцтв про право на заняття нотаріальною ді­яльністю, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 13 листопада 1998 p. Ha час розгляду Комісією Міністерства юс­тиції України подання управління юстиції про анулювання свідоц­тва про право на заняття нотаріальною діяльністю діяльність нота­ріуса призупиняється. Печатка, реєстри, спеціальні бланки нотарі­альних документів, що залишились у нотаріуса, опечатуються представником управління юстиції. Максимальний строк призупи­нення діяльності нотаріуса — три місяці. Рішення про анулювання свідоцтва може бути оскаржене до суду в місячний строк від дня його одержання.