§ 4. Порушення правил несення бойового чергування

Стаття 420. Порушення правил несення бойового чергування

1. Порушення правил несення бойового чергування (бойової служби), встановлених для своєчасного виявлення і відбиття раптового нападу на Україну або для захисту та безпеки України, якщо це спричинило тяжкі наслідки, —

карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

2. Те саме діяння, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, —

карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

Об’єктом цього злочину є порядок несення бойового чергування (бойової служби), встановлений для своєчасного виявлення і відбиття раптового нападу на Україну, захисту та забезпечення національної безпеки України.

Бойове чергування — це перебування спеціально виділених сил та засобів у повній бойовій готовності до виконання раптово виникаючих завдань та бойових дій^[54]. У ч. 3 розділу 9 Статуту внутрішньої Служби Збройних Сил України від 24 березня 1999 р. передбачено правила несення бойового чергування (бойової служби) та визначено, що склад чергових сил і засобів, ступені їх готовності, тривалість, порядок несення бойового чергування, підготування особового складу, озброєння, бойової та іншої техніки до чергування і його зміни встановлюються наказом командира військової частини, наказами і директивами міністра оборони України, начальника Генерального штабу Збройних Сил України, командувачів видів Збройних Сил України.

Забезпечення захисту і безпеки України, своєчасне виявлення і відбиття раптового нападу на Україну покладено перш за все на підрозділи і частини, що несуть бойове чергування. Несення бойового чергування є виконанням бойового завдання і одним із важливих військових обов’язків.

Відхилення від установленого порядку несення служби черговими підрозділами можуть призвести до тяжких наслідків і заподіяти велику шкоду обороноздатності держави.

Порядок несення бойового чергування у різних видах Збройних Сил і родах військ є неоднаковим і регламентується різними нормативними актами. Він залежить від цільового призначення чергового підрозділу, характеру бойової техніки, яка повинна застосовуватись, і специфіки завдання, що виконується. Один із видів бойового чергування — бойова служба, що також має на меті запобігання раптовому нападу на нашу державу.

Характер і завдання бойового чергування (бойової служби), правила їх несення, конкретні функціональні обов’язки кожної особи, що входить у склад чергового підрозділу, визначаються Статутом, положеннями, настановами, інструкціями, наказами, які видаються з урахуванням особливостей несення цієї спеціальної служби у тих чи інших військах. Тому, враховуючи це, при розслідуванні кожної кримінальної справи, пов’язаної з обвинуваченням у порушенні статутних правил несення бойового чергування (бойової служби), необхідно з’ясовувати особливості служби даного підрозділу і встановлювати, у чому конкретно виражається порушення і в яких актах передбачено правила несення служби.

Об’єктивна сторона злочину виражається в порушенні статутних правил шляхом невиконання або недбалого виконання військовослужбовцем як загальних вимог до бойового чергування, встановлених для чергового підрозділу, так і своїх спеціальних, функціональних обов’язків. Порушення може виявлятися як у дії, так і в бездіяльності. За Статутом внутрішньої служби особовому складу чергової зміни під час несення бойового чергування заборонено: передавати будь-кому, навіть тимчасово, виконання обов’язків з несення бойового чергування без дозволу командира чергових сил та засобів (оперативного чергового, начальника зміни, чергового командного пункту); займатися справами, не пов’язаними з виконанням обов’язків з несення бойового чергування; самовільно залишати бойовий пост або інше місце несення бойового чергування; проводити роботи на озброєнні чи військовій техніці, які знижують боєздатність.

Частіше за все порушення вчиняються внаслідок особистої недисциплінованості і відсутності належної відповідальності за виконання бойового завдання та у зв’язку з недоліками в організації несення служби, контролю за особовим складом. Порушення встановлених правил можуть бути пов’язані з професійною непридатністю, недостатньою спеціальною підготовкою, відсутністю досвіду, навичків, прийомів при роботі на складній апаратурі, неуважності і недбалості при виконанні функціональних обов’язків тощо, наприклад самовільне залишення позиційного р айону, вживання під час чергування спиртних напоїв, пошкодження бойової техніки і технічних засобів зв’язку, допущення на пост сторонніх осіб, порушення правил використання спеціальної апаратури, її самовільне виключення, неуважність, невиконання команд, несвоєчасне оповіщення про наближення цілі, несвоєчасне вжиття заходів до її знищення та ін.

З’ясування усіх обставин, які сприяли вчиненню злочину, має велике значення для встановлення рівня відповідальності винного і вжиття заходів щодо попередження порушень правил несення бойового чергування.

Це злочин з матеріальним складом. Відповідальність за порушення статутних правил несення бойового чергування передбачена, якщо це заподіяло тяжкі наслідки. Поняття тяжких наслідків є оцінним і з’ясовується в кожному конкретному випадку залежно від характеру і розміру заподіяної шкоди. Судова практика такими наслідками вважає проникнення на територію держави літаків, кораблів іноземних держав, загибель людей, виведення із ладу бойової техніки, що призвело до зриву або значних труднощів у виконанні бойового завдання.

Злочин, визначений ст. 420 КК, передбачає порушення військовослужбовцем покладених на нього спеціальних обов’язків з несення бойового чергування. Тому, якщо військовослужбовець, перебуваючи на бойовому чергуванні, припуститься злочинного порушення загальних вимог військової служби, не пов’язаних зі спеціальними правилами несення бойового чергування, вчинене ним не може кваліфікуватись за розглядуваною статтею.

Коли разом з порушенням статутних правил несення бойового чергування вчиняються інші злочини (ухилення від служби, умисне знищення або пошкодження військового майна та ін.), то злочинні дії слід кваліфікувати за сукупністю, оскільки винний одночасно посягає на різні об’єкти.

За зазначеною статтею мають кваліфікуватись і дії осіб, які порушили правила вахтової служби на кораблі, що виконує бойове чергування.

Суб’єктивна сторона злочину може виражатися як в умислі, так і в необережності.

Якщо при вчиненні злочину метою винного було заподіяння шкоди основам національної безпеки України, його дії слід кваліфікувати за статтями розділу I Особливої частини КК («Злочини проти основ національної безпеки України»).

Суб’єктом злочину може бути особа, яка входить до складу підрозділів, частин, бойових обслуг, чергових змін, екіпажів, постів. До несення бойового чергування (бойової служби) залучаються військовослужбовці строкової і служби за контрактом, прапорщики, мічмани та офіцери.

Наказом командування у кожному випадку визначаються склад, строк несення бойового чергування і рівень бойової готовності того чи іншого чергового підрозділу. Якщо на бойовому чергуванні знаходиться підрозділ у повному складі, то за порушення статутних правил його несення до кримінальної відповідальності може бути притягнено будь-якого військовослужбовця, що входить до складу бойової обслуги. У тих випадках, коли несення бойового чергування безпосередньо покладено тільки на чергову зміну або скорочену бойову обслугу, які здатні самостійно виконувати бойове завдання, то суб’єктом злочину можуть бути визнані тільки особи, що входять до складу чергової зміни або скороченої бойової обслуги. При цьому не має значення, порушення вчинено під час безпосереднього обслуговування бойової техніки і апаратури чи під час перебування у відпочиваючій зміні.

Відповідальність за ст. 420 КК можлива незалежно від того, на якому рівні готовності перебував черговий підрозділ, де порушено статутні правила бойового чергування (бойової служби).

Якщо військовослужбовець, що знаходиться на бойовому чергуванні, порушує загальні вимоги військової служби, то вчинене не може кваліфікуватися за цією статтею КК.

Коли разом з порушенням правил несення бойового чергування військовослужбовець вчиняє інший злочин (наприклад, самовільно залишає частину, порушує статутні правила відносин між військовослужбовцями чи викрадає військове майно), вчинене має кваліфікуватись за сукупністю злочинів.

Вчинення злочину в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, що передбачено ч. 2 ст. 420 КК, становить значно більшу суспільну небезпечність. Про воєнний стан та бойову обстановку див. ст. 401 КК.