Печать
PDF

Розділ ХІІ Злочини проти безпеки виробництва

Posted in Уголовное право - Кримінальне право України Особлива частина

Розділ ХІІ Злочини проти безпеки виробництва

 

§ 1. Поняття та види злочинів проти безпеки виробництва

У сучасних умовах важливе значення має охорона безпеки виробництва[1]. Відхилення від нормативних приписів та встановлених вимог безпеки, що є на підприємствах, шахтах, будовах, у сільському госпо­дарстві, можуть спричинити або спричиняють серйозну шкоду життю і здоров’ю працівників виробництва, сторонніх осіб, власності, до­вкіллю.

Родовим об ’єктом злочинів, що розглядаються, є суспільні від­носини, які забезпечують безпеку виробництва. Під виробництвом слід розуміти не тільки діяльність, пов’язану безпосередньо зі створенням продукції, а й будь-яку діяльність підприємства, установи, організації чи громадянина — суб’єкта підприємницької діяльності, в основі функціонування якої лежить праця людини, спрямована на одержання суспільно-корисного результату.

У ході виробничої діяльності або використанні її результатів лю­дина зазнає або може бути піддана небезпечним чи шкідливим впливам виробничих факторів найрізноманітнішого характеру і ступеня — ме­ханічним, хімічним, тепловим, електричним, електромагнітним тощо. Наявність на виробництві небезпечних і шкідливих факторів зумовлює потребу в станах (умовах), що необхідні для охорони життя, здоров’я, збереження майна, довкілля. Таким станом на виробництві є його без­пека. Безпека виробництва — це такий технічний стан, за якого ней­тралізується можливість уражаючого впливу на людей, майно і до­вкілля небезпечних та шкідливих виробничих факторів. Для забезпечення безпеки виробництва використовуються закони та підзаконні акти, що стосуються різних галузей законодавства (трудового, при­родоохоронного, цивільного, господарського, адміністративного, кри­мінального та ін.), а також технічні норми. У цій системі норми кри­мінального законодавства охороняють відносини безпеки виробництва від найбільш небезпечних посягань.

Безпосередні об ’єкти окремих злочинів проти безпеки виробництва входять до системи суспільних відносин, що являють родовий об’єкт, хоча й мають свої особливості. Вони залежать передусім від видів без­пеки виробництва, рівнів безпеки, характеру можливої шкоди та сфер її поширення.

Необхідною складовою безпеки будь-якого виробництва є безпека праці, яка поділяється на технічну і санітарну, а за рівнями — на без­пеку звичайних і підвищено небезпечних робіт. Деякі виробництва (як технічне ціле), окремі речовини (що є предметами праці) мають ви­няткову небезпечність, що вимагає особливих організаційно-технічних режимів їх функціонування (використання), враховуючи правове за­безпечення. Такими є: вибухонебезпечні виробництва, а також вироб­ництва, в яких використовуються ядерні та радіоактивні матеріали. Нарешті, низка виробництв здатна заподіяти шкоду позавиробничим інтересам у зв’язку з використанням готової промислової продукції, її напівфабрикатів, а також експлуатацією зведених будівель та споруд.

Основними безпосередніми об ’єктами цих злочинів є безпека окре­мих видів виробництв. Додатковими обов’язковими об’єктами всіх злочинів, що посягають на безпеку виробництва, є життя і здоров’я людини, а додатковими факультативними об’єктами злочинів, перед­бачених статтями 272-275 КК, — власність і довкілля (екологічна безпека).

Потерпілими від цих злочинів можуть бути або тільки працівники виробництва (ст. 271 КК), або і працівники виробництва, і сторонні особи (статті 272-274 КК), або тільки сторонні особи (ст. 275 КК).

З об ’єктивної сторони злочини проти безпеки виробництва скон­струйовані однотипно. Усі вони описані в законі як злочини з так званим матеріальним складом і тому вимагають встановлення діяння, наслідків і причинного зв’язку.

Суспільно небезпечне діяння як ознака об’єктивної сторони ви­являється в порушенні шляхом дії або бездіяльності вимог безпеки, що містяться в правилах безпеки праці та виробництва. При цьому порушення зазвичай становить не одиничну дію (бездіяльність), а є сукупністю діянь (системою), де порушується не одне, а різноманітні вимоги безпеки. Під порушенням слід розуміти недотримання або не­належне дотримання вимог безпеки, передбачених правилами, або здійснення в ході виробничої діяльності дій, прямо заборонених пра­вилами.

Злочини проти безпеки виробництва являють собою порушення єдино писаних правил безпеки. Диспозиції статей, що розглядаються, є бланкетними, у зв’язку з чим для їх застосування слід звертатися до законодавчих та інших нормативно-правових актів (постанов, правил, інструкцій, стандартів тощо), що регулюють безпеку виробництва та з’ ясовувати, які з них порушено.

Відповідальність за порушення вимог законодавства щодо безпеки осіб під час здійснення іншої діяльності залежно від конкретних об­ставин справи настає за статтями КК про злочини проти життя і здоров’ я особи, у сфері службової діяльності, проти довкілля тощо.

Обов’язковою ознакою цих злочинів є суспільно небезпечні наслід­ки. Вони можуть бути двох видів. Перший вид наслідків закон пов’язує зі створенням загрози загибелі людей чи настання інших тяжких на­слідків (частини перші статей 272-275 КК). Другий вид наслідків становлять ті, настання яких пов’язане зі спричиненням реальної шко­ди. Це: «шкода здоров’ю потерпілого» (частини перші статей 271-275 КК); «загибель людей» (частини другі статей 271-275 КК) та «інші тяжкі наслідки» (частини другі статей 271-275 КК).

Створення загрози загибелі людей чи настання інших тяжких на­слідків має бути реальним, свідчити про виникнення в конкретному виробничому процесі або внаслідок його такого небезпечного стану (загрози), коли з необхідністю можуть настати передбачені законом наслідки. Тяжкість імовірних наслідків визначається залежно від цін­ності благ, які поставлено під загрозу, кількості осіб, які можуть по­страждати від небезпечних дій, розміру можливої матеріальної шкоди тощо. Ненастання наслідків може бути пов’язане або зі своєчасним припиненням порушення як самим порушником, так і іншими особами, або за «щасливої випадковості» (наприклад, при руйнації конструкції, коли в зоні її падіння нікого не виявилося).

Шкода здоров’ю потерпілого охоплює види виробничого травма­тизму або нещасних випадків із сторонніми на виробництві, пов’ язані із заподіянням одній особі середньої тяжкості тілесного ушкодження або заподіянням одній чи кільком особам легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я або незначну втрату працездатності.

Загибель людей — це випадки смерті однієї або кількох осіб.

Під іншими тяжкими наслідками слід розуміти випадки заподіяння тяжких тілесних ушкоджень одній чи кільком особам або середньої тяжкості тілесних ушкоджень двом і більше особам. Злочини, перед­бачені статтями 272-275 КК, охоплюють також випадки заподіяння шкоди у великих розмірах підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності та видів їх діяльності, окремим грома­дянам, а також довкіллю. Однак самого лише заподіяння шкоди у ве­ликому розмірі недостатньо для визнання його наслідком злочинів, що розглядаються. Потрібно, щоб такий наслідок був результатом пору­шення вимог безпеки на виробництві й супроводжувався створенням загрози життю або здоров’ ю людей або заподіянням їм різних за сту­пенем тяжкості тілесних ушкоджень. В іншому випадку може йтися лише про злочин проти власності або у сфері господарської чи служ­бової діяльності.

У випадках, коли при вчиненні злочинів, передбачених статтями 271-275 КК, одночасно настали наслідки, передбачені різними части­нами цих статей, усі ці наслідки повинні бути зазначені у відповідному процесуальному документі (постанові, вироку), а дії особи належить кваліфікувати тільки за тією частиною статті КК, яка передбачає від­повідальність за більш тяжкі наслідки.

Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони злочинів, що розгля­даються, є причинний зв ’язок між допущеними порушеннями правил безпеки і реальною шкодою або можливістю її настання. Причинний зв’язок у цих злочинах має низку особливостей. Зокрема, у більшості випадків має місце опосередкований, а не прямий розвиток причинно­го зв’язку. Крім того, настання наслідку може бути зумовлене пору­шенням кількох вимог безпеки. Такі порушення можуть бути допуще­ні одним або кількома суб’єктами. Тому у випадках, коли для встанов­лення причинного зв’язку необхідні наукові, технічні або інші спеці­альні знання, призначаються експертизи.

Суб’єктивна сторона злочинів визначається їх об’ єктивною сто­роною. Щодо порушення правил безпеки можуть мати місце умисел або необережність, щодо наслідків — тільки необережність (тобто змішана форма вини або необережність у чистому вигляді). Ставлення суб’єкта до наслідків є визначальним, тому в цілому злочини проти безпеки виробництва є необережними.

Суб’єкт злочинів проти безпеки виробництва — спеціальний. Це особи, які зобов’язані дотримуватися правил безпеки виробництва. За правовим статусом їх можна поділити на три групи: службові особи та громадяни — суб’єкти підприємницької діяльності, на що прямо вказано у ст. 271 КК, в інших випадках це випливає із закону (стат­ті 272-275 КК); робітники і службовці (статті 272-275 КК); сторонні для виробництва особи (статті 273 і 274 КК). Виходячи з виняткової небезпеки вибухонебезпечних підприємств (цехів), виробництв, де використовуються ядерні та радіоактивні матеріали, сторонні особи, які перебували з дозволу (правомірно) на таких підприємствах (екс­курсанти, працівники інших підприємств, установ, організацій та ін.), зобов’язані у встановленому нормативними актами порядку дотриму­ватися правил безпеки, зміст яких можна сприйняти без спеціальної підготовки. Наприклад, на вибухонебезпечному виробництві — «ку­рити заборонено».

Отже, під злочинами проти безпеки виробництва потрібно розуміти суспільно небезпечні винні діяння, що порушують встановлені законо­давчими та іншими нормативно-правовими актами правила безпеки виробництва, які призвели до настання передбачених кримінальним за­коном суспільно небезпечних наслідків, вчинені суб ’єктом злочину.

Виходячи з подібності безпосередніх об’єктів, характеру виробни­цтва та суспільно небезпечних наслідків, потрібно розрізняти:

-   злочини у сфері безпеки праці (статті 271 і 272 КК);

-   інші злочини у сфері безпеки виробництва (статті 273-275 КК).