§ 4. Покарання, що можуть призначатися і як основні, і як додаткові

1.  Штраф (ст. 53 КК) — це покарання, яке полягає у грошовому стягненні, що накладається судом у випадках і межах, встановлених в Особливій частині КК. Штраф належить до так званих змішаних по­карань, бо може бути призначений судом не тільки як основне, а й як додаткове покарання (ч. 3 ст. 52 КК). Проте згідно з ч. 4 ст. 52, части­нами 1 та 3 ст. 53 КК у всіх випадках штраф може бути призначено лише за умови, якщо він безпосередньо передбачений у санкції стат­ті Особливої частини КК, за якою засуджується винний, за винятком його призначення як більш м’ якого виду основного покарання на під­ставі ч. 1 ст. 69 КК.

Розмір штрафу визначається в ставках неоподатковуваного мініму­му доходів громадян¹ у межах від тридцяти до однієї тисячі таких мі­німумів. Однак згідно з ч. 2 ст. 53 КК у санкціях статей Особливої частини КК може бути передбачено і більш високий розмір штрафу (наприклад, у санкції ст. 220 КК він встановлений у розмірі від двох до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів). Конкретний розмір (сума) штрафу, що підлягає стягненню із засудженого, визначається судом відповідно до санкції, але з обов ’язковим урахуванням при цьо­му двох чинників: а) тяжкості вчиненого злочину і б) майнового стану винного. Саме з урахуванням майнового стану винного суд на підставі ч. 4 ст. 53 КК може призначити штраф із розстрочкою його виплати певними частинами строком до трьох років.

До неповнолітніх штраф призначається з додержанням вимог ста­тей 98, 99 та 103 КК.

У разі неможливості сплати штрафу суд на підставі ч. 5 ст. 53 КК може замінити несплачену суму штрафу покаранням у виді громад­ських або виправних робіт із розрахунку десять годин громадських робіт за один неоподатковуваний мінімум доходів громадян чи один місяць виправних робіт за чотири таких мінімумів. При цьому загаль­ний строк громадських робіт не може перевищувати двохсот сорока годин, а виправних робіт — двох років.

Заміна штрафу на підставі ч. 4 ст. 53 КК припустима лише у ви­падках, якщо встановлено, що неможливість сплатити штраф обумов­лена об’єктивними причинами (відсутність роботи, заробітку, загибель майна, на яке може бути звернено стягнення, тощо). Умисне ухилення засудженого від сплати штрафу тягне за собою відповідальність за ч. 1 ст. 389 КК.

Штраф як вид кримінального покарання відрізняється від анало­гічного заходу адміністративного стягнення, бо покарання у виді штра­фу: а) призначається лише за вчинення злочину; б) застосовується тільки за вироком суду; в) засудження особи до цього виду покарання має наслідком судимість (п. 5 ст. 89 КК).

2. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю (ст. 55 КК) належить до так званих змішаних по­карань, бо відповідно до ч. 3 ст. 52 та ч. 1 ст. 55 КК може застосовува­тися і як основне покарання на строк від двох до п’ яти років, і як до­даткове — на строк від одного до трьох років.

Це покарання є спеціальним, тому його призначення можливе лише при встановленні судом того, що: а) під час вчинення злочину винний у передбаченому законом порядку обіймав певну посаду чи займався певною діяльністю; б) вчинений злочин за своїм характером безпосе­редньо пов’язаний з тією посадою, яку винний обіймав, або з тією ді­яльністю, якою він займався; в) характер вчиненого злочину, дані про особу винного та інші обставини справи свідчать про неможливість (недоцільність) збереження за засудженим права обіймати певні по­сади або займатися певною діяльністю.

Зазначене покарання позбавляє засудженого суб’єктивного права на вільний вибір посади, певного роду занять протягом часу, встановленого вироком. Звідси випливають й інші, можливі у зв’язку із засудженням до цього покарання правообмеження: вимушений перехід на іншу роботу, перерив спеціального трудового стажу, зниження заробітку, втрата квалі­фікації, необхідність здобуття іншої професії, спеціальності тощо.

Як основне це покарання призначається у випадках, коли воно без­посередньо передбачено в санкції статті Особливої частини КК, за якою засуджується винний, за винятком його призначення на підставі ч. 1 ст. 69 КК.

Як додаткове це покарання призначається як тоді, коли безпосе­редньо передбачено в санкції статті Особливої частини КК, за якою засуджується винний (наприклад, статті 191, 286 та 368 КК), так і тоді, коли в санкції статті Особливої частини КК воно хоча й не передбаче­не, але з урахуванням характеру злочину, вчиненого за посадою чи у зв’язку із заняттям певною діяльністю, особи винного та інших об­ставин справи суд призначає це додаткове покарання на підставі ч. 2 ст. 55 Загальної частини КК.

Суд може позбавити засудженого права обіймати лише певні по­сади або займатися тільки певною діяльністю, тому в п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 жовтня 2003 р. увага судів звертається на те, що рішення про позбавлення особи цих прав має бути чітко сформульоване в резолютивній частині вироку для того, щоб не виникло жодних сумнівів під час виконання покарання.

Якщо це додаткове покарання приєднується до арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні чи позбавлення волі на певний строк, воно поширюється на весь строк відбування основного покарання і, крім того, на строк, встановлений вироком суду для цього додаткового по­карання. Якщо це покарання додається до інших видів основних покарань (наприклад, до виправних робіт) або призначається при звільненні особи від основного покарання з випробуванням (статті 75 та 77 КК), воно об­числюється з моменту набрання вироком законної сили.

Контрольні запитання

1. Як визначити систему покарань за кримінальним правом України і якими ознаками вона характеризується?

2. Які види покарань належать: а) до основних, додаткових і таких, що можуть бути призначені як основні і як додаткові; б) загальних та спеціальних; в) строкових та безстроко­вих. Які критерії покладено в основу класифікації всіх видів покарань на зазначені групи?

3. До яких видів покарань належить штраф, які підстави та порядок його призначення судом?

4. Які особливості призначення судом покарання у виді по­збавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу?

5. Які підстави та порядок призначення судом позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяль­ністю у виді основного та додаткового покарань?

6. До яких видів покарань належать громадські і виправні ро­боти і у чому полягають особливості їх застосування су­дом?

7. До яких категорій засуджених можуть бути застосовані такі види покарань, як службові обмеження для військовослуж­бовців і тримання в дисциплінарному батальйоні військо­вослужбовців, і в якому порядку вони можуть бути призна­чені судом?

8. За яких умов може бути призначено судом покарання у виді конфіскації майна?

9. До яких видів покарань належать арешт, обмеження і по­збавлення волі та на який строк вони можуть бути призна­чені судом?

10. За яких умов судом може бути призначене довічне позбав­лення волі?

^[1] Вісн. Верхов. Суду України. - 2003. - № 6. - С. 14-20; 2005. - № 1. - С. 13; 2009. -   № 7. - С. 11-13.