§ 6. Причетність до злочину та її види

Причетність до злочину — це дії чи бездіяльність особи, які хоча й пов’язані певним чином з вчиненням злочину, але не становлять співучасті у ньому. На підставі чинного КК (частини 6 і 7 ст. 27), а також досягнень теорії кримінального права і судової практики відрізняють чотири види причетності до злочину:

1) заздалегідь не обіцяне переховування злочину;

2)  заздалегідь не обіцяне придбання чи збут майна, здобутого зло­чинним шляхом;

3)  заздалегідь не обіцяне потурання злочину;

4)  неповідомлення про достовірно відомий підготовлюваний або вчинюваний злочин.

Розглянемо ці види причетності докладніше.

1.  Заздалегідь не обіцяне переховування злочину — це активна ді­яльність особи з переховування злочинця, знарядь і засобів учинення злочину, слідів злочину чи предметів, здобутих злочинним шляхом (ч. 6 ст. 27). Цей вид причетності до злочину характеризується тим, що переховування є заздалегідь не обіцяним і має місце на стадії вже за­кінченого злочину. Зазначені дії хоча й пов’ язані зі вчиненням злочину, але не перебувають з ним у причинному зв’язку, вчиняються після того, як злочин закінчено (наприклад, особа переховує вбивцю — свого приятеля, хоча знає, що він учинив убивство, або ж приховує знаряддя, засоби вчинення вбивства). Якщо такі дії були заздалегідь обіцяні — до початку чи в процесі вчинення злочину, але до його закінчення, — то вони перебувають у причинному зв’язку зі вчиненням злочину і повинні розглядатися як співучасть у вигляді пособництва (ч. 5 ст. 27 КК).

Заздалегідь не обіцяне приховування злочину чи злочинця як при­четність до злочину згідно з ч. 6 ст. 27 і ст. 396 КК тягне за собою кримі­нальну відповідальність лише за приховування тяжкого чи особливо тяжкого злочину. Приховування злочинів невеликої або середньої тяжко­сті кримінальної відповідальності за собою не тягне. Відповідно до ч. 2 ст. 396 КК за заздалегідь не обіцяне приховування тяжких чи особливо тяжких злочинів не підлягають кримінальній відповідальності члени сім’ї особи, яка вчинила злочин, а також його близькі родичі (батьки, дружина, діти, рідні брати і сестри, дід, баба, онуки — п. 11 ст. 32 КПК).

Спеціальним видом причетності до злочину є заздалегідь не обі­цяне сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності шляхом надання приміщень, сховищ, транспортних засобів, інформації, документів, технічних пристроїв, грошей, цінних паперів, а також заздалегідь не обіцяним здійсненням інших дій щодо створення умов, що сприяють їх злочинній діяльності. Названі дії ха­рактеризуються підвищеною суспільною небезпечністю, посягають на притаманний їм самостійний об’єкт — громадську безпеку. Ось чому законодавець визнає такі дії самостійним злочином, установлюючи в ч. 1 ст. 256 КК за них досить суворе покарання — позбавлення волі на строк від трьох до п’ яти років, а за ті самі дії, вчинені службовою осо­бою або повторно (ч. 2 ст. 256 КК), — позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2.  Заздалегідь не обіцяне придбання чи збут майна, здобутого зло­чинним шляхом. Цей вид причетності до злочину виражається в актив­ній діяльності тієї чи іншої особи, що полягає в купівлі, іншому оплат- ному чи безоплатному придбанні чи збуті майна, здобутого шляхом вчинення злочину, а також у його зберіганні. Для цього виду причет­ності також характерно те, що зазначені дії заздалегідь не обіцяні. Якщо ж вони заздалегідь, тобто до вчинення злочину, обіцяні, вони утворю­ють співучасть у злочині у вигляді пособництва (ч. 5 ст. 27 КК).

Як пособництво треба розглядати також систематичне придбання (купівлю краденого) в однієї й тієї самої особи предметів, здобутих злочинним шляхом, оскільки така діяльність останньої створює у зло­чинця надію, впевненість у тому, що такі предмети обов’язково будуть у будь-якому разі придбані чи збуті (реалізовані). Отже, така діяльність причетника зміцнює умисел злочинця на вчинення злочину і тому перебуває у причинному зв’язку з діяльністю суб’єкта злочину, оскіль­ки він упевнений, що його злочинні наміри будуть реалізовані вна­слідок діяльності причетника. Такі дії сприяють приховуванню зло­чину й охоплюються поняттям «співучасть у злочині у вигляді пособ- ництва» (ч. 5 ст. 27 КК).

Придбання чи збут предметів, здобутих злочинним шляхом, що не були заздалегідь обіцяні до закінчення злочину, тягнуть за собою від­повідальність згідно з ч. 6 ст. 27 КК як за самостійний злочин, перед­бачений ст. 198 КК чи ст. 209 КК (легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом), за наявності всіх ознак складу зло­чину останнього. Для цього виду причетності потрібно встановити, що причетний усвідомлює той факт, що майно, яке він придбає чи збуває, здобуто злочинним шляхом, тобто в результаті вчинення кон­кретного злочину (крадіжки, розбою, бандитизму тощо).

3. Заздалегідь не обіцяне потурання злочину. Ці дії полягають у тому, що особа, яка була зобов’ язана і могла перешкодити злочину, не перешко­джає цьому, і злочин вчиняється. Як правило, йдеться про невиконання чи неналежне виконання певними службовими особами своїх обов’язків щодо перешкоджання злочинам, що готуються чи має місце замах на зло­чин. У Загальній частині КК не передбачено такого виду причетності до злочину, як потурання. Але про нього можна зробити висновок на під­ставі аналізу норм Особливої частини КК, у яких встановлено криміналь­ну відповідальність службових осіб. Це такі злочини, як службова недба­лість (ст. 367 КК), зловживання службовим становищем (ст. 364 КК), за­здалегідь не обіцяне сприяння учасникам злочинних організацій та укрит­тя їх злочинної діяльності (ч. 2 ст. 256 КК), бездіяльність військової влади (ст. 426 КК) та ін. Для зазначених видів потурання також характерно те, що вони заздалегідь не обіцяні. У цьому разі відповідальність настає як за самостійні злочини, передбачені відповідними статтями Особливої частини КК. У випадках, коли потурання було заздалегідь обіцяним, воно набуває ознак співучасті у злочині у вигляді пособництва, оскільки в цьому разі є наявність усунення перешкод учиненню злочину чи сприян­ня приховуванню його (ч. 5 ст. 27 КК).

Таким чином, у всіх названих видах причетності до вчинення зло­чину завжди треба встановити, що приховування злочину, придбання чи збут майна, потурання вчиненню злочину повинні бути заздалегідь не обіцяними. У такому разі вони тягнуть за собою кримінальну відпові­дальність згідно з нормами Особливої частини КК як за самостійні зло­чини. Якщо ці дії (бездіяльність) були обіцяні до моменту закінчення злочину (на стадії готування чи замаху на нього), вони мають розгляда­тися як співучасть у злочині у вигляді пособництва (ч. 5 ст. 27 КК).

4.  Неповідомлення про достовірно відомий підготовлюваний або вчинюваний злочин. Цей вид причетності полягає у пасивній поведінці особи незалежно від того, була ця бездіяльність заздалегідь обіцяна чи не була. Зазначені дії не є співучастю у злочині. Такі дії тягнуть за со­бою кримінальну відповідальність лише у випадках, коли вчинені особою діяння містять ознаки іншого самостійного злочину (ч. 7 ст. 27 КК). Наприклад, особа, яка вчиняє заздалегідь не обіцяне зберігання чи збут одержаного злочинним шляхом майна, несе відповідальність за ст. 198 КК. У той же час вона не несе відповідальності за недоне­сення за злочин, шляхом вчинення якого було одержано це майно, хоча дана особа щодо цього злочину й була обізнана. Також несе відпові­дальність за ч. 1 ст. 256 КК й особа, яка вчинила заздалегідь не обі­цяне сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх зло­чинної діяльності. Але вона не підлягає відповідальності згідно з ч. 7 ст. 27 КК за неповідомлення стосовно злочинів, учинених учасниками цієї злочинної організації, про які їй стало відомо.

Контрольні запитання

1. Сформулюйте поняття співучасті у злочині.

2. Розкрийте зміст об’єктивних ознак співучасті у злочині.

3. Розкрийте зміст суб’єктивних ознак співучасті у злочині, Покажіть особливості інтелектуального та вольового момен­тів умислу співучасті у злочині. Що таке спільність умислу співучасників?

4. Наведіть визначення видів співучасників: виконавця, орга­нізатора, підбурювача та пособника злочину.

5. Проведіть відмінність дій організатора злочину та інтелек­туального пособника від підбурювача.

6. Які форми співучасті передбачені в законі? Наведіть визна­чення цих форм.

7. Які підстави кримінальної відповідальності співучасників?

8. Особливості кваліфікації дій співучасників та їх відповідаль­ність при різних формах співучасті.

9. Які особливості відповідальності організаторів та учасників орга­нізованої групи чи злочинної організації передбачено у КК?

10. Наведіть визначення поняття посереднього виконання (по­середньої винності).

11. Які особливості кримінальної відповідальності за співучасть у злочинах зі спеціальним суб’єктом?

12. Особливості відповідальності за провокацію злочину.

13. Що таке ексцес виконавця, які його види? Відповідальність співучасників.

14. Як відповідають співучасники при добровільній відмові ви­конавця?

15. Як відповідають інші співучасники при невдалому підбурю - ванні та пособництві?

16. Як визначається причетність до злочину? Які її види?

17. Чим відрізняється причетність до злочину від співучасті у злочині?

18. Яку відповідальність за причетність до злочину передбачено в КК України?

^[1] Докладніше про ексцес виконавця див § 5 цього розділу.