§ 3. Види складів злочинів

1.  Виділення окремих видів складів злочинів (їх класифікація) має важливе значення для пізнання окремих складів злочинів і встановлен­ня їх істотних ознак та в кінцевому результаті для точної кваліфікації злочину. Склади злочинів можна класифікувати за різними критеріями: за ступенем суспільної небезпечності; за структурою, тобто за спосо­бом опису ознак складу в законі; за особливістю законодавчого кон­струювання.

2. Суспільна небезпечність злочину — це антисоціальна власти­вість, об’ єктивно існуюча, зумовлена всією сукупністю його негатив­них ознак, що свідчать про реальну можливість заподіяти шкоду охо- ронюваним кримінальним законом суспільним відносинам. Причому слід відрізняти суспільну небезпечність як передбачену в законі певну нормативну абстракцію і небезпечність конкретно вчиненого злочину. У кримінальному законі вона закріплюється лише як можливість (здат­ність) заподіяти шкоду, а при вчиненні конкретного злочину ця мож­ливість перетворюється на дійсність і характеризує суспільну небез­печність саме цього злочину.

За ступенем суспільної небезпечності (тяжкості) розрізняють:

1)  простий (іноді його називають «основний») склад злочину — він містить основні ознаки злочину і не містить пом’якшуючих чи обтя­жуючих (кваліфікуючих) обставин. Так, у ч. 1 ст. 185 КК наводиться визначення крадіжки як таємного викрадення чужого майна (без пом’якшуючих чи обтяжуючих обставин);

2)  склад злочину з пом ’якшуючими обставинами (так званий при­вілейований склад), який характеризується обставинами, що значною мірою знижують суспільну небезпечність і караність даного виду зло­чину (наприклад, умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевно­го хвилювання (ст. 116 КК), або вбивство при перевищенні меж необ­хідної оборони (ст. 118 КК));

3) склад із кваліфікуючими ознаками, тобто з такими, що обтяжують відповідальність і впливають на кваліфікацію. Прикладом кваліфіко­ваного складу можна вважати ч. 2 ст. 185 КК, тобто крадіжку, вчинену повторно або за попередньою змовою групою осіб;

4)  склад з особливо обтяжуючими (особливо кваліфікуючими) об­ставинами, тобто такими, що надають злочину особливу суспільну небезпечність (наприклад, крадіжка, вчинена в особливо великих роз­мірах або організованою групою (ч. 5 ст. 185 КК)).

3.  За характером структури складів, тобто за способом опису їх ознак безпосередньо в законі, всі вони можуть бути поділені на прості та складні.

До простих складів належать ті, що містять ознаки одного сус­пільно небезпечного діяння, яке посягає на один об’єкт. Прикладом простих складів є умисне вбивство (ч. 1 ст. 115 КК), грабіж (ч. 1 ст. 186 КК).

Складним є склад злочину, законодавчу конструкцію якого усклад­нено якими-небудь обставинами. Тому складними слід визнавати склади з двома об’єктами (розбій — ч. 1 ст. 187 КК), із двома діями (самовільне присвоєння владних повноважень або звання посадової особи, поєднане із вчиненням будь-яких суспільно небезпечних ді­янь, — ч. 1 ст. 353), із двома формами вини (умисне тяжке тілесне ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, — ч. 2 ст. 121 КК).

До складних належать також альтернативні склади, об’єктивна сторона яких може виражатися у декількох діях чи способах дії або в різних наслідках. Так, державну зраду в ст. 111 КК визначено як зло­чин, що може бути вчинений шляхом переходу на бік ворога в умовах воєнного стану або в період військового конфлікту, шпигунства, надан­ня іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допо­моги в проведенні підривної діяльності проти України. Як видно, кожна з названих дій утворює об’єктивну сторону зазначеного злочину. У той же час склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 277 КК, встановлює відпо­відальність за умисне руйнування або пошкодження транспортних за­собів за умови настання будь-якого із зазначених у даній статті наслідків: аварії поїзда, судна; порушення нормальної роботи транспорту; створен­ня небезпеки для життя людей, настання інших тяжких наслідків.

4.  За особливостями конструкції виділяють злочини з формальним складом, злочини з матеріальним складом та злочини з усіченим скла­дом.

Таке конструювання ґрунтується на тому, що будь-який злочин у своєму розвитку може пройти цілу низку стадій (етапів): готування, замах, закінчений злочин. Причому окремим видам злочинної діяль­ності притаманна винятково висока суспільна небезпечність уже на ранніх стадіях її розвитку. Тому законодавець нерідко закріплює мо­мент закінчення таких злочинів уже на стадії замаху чи навіть готу­вання, не пов’язуючи закінчення злочину з фактом настання суспільно небезпечних наслідків.

Злочинами з формальним складом прийнято називати такі, що не включають суспільно небезпечні наслідки як обов’язкову ознаку об’ єктивної сторони, а тому злочин вважається закінченим з моменту вчинення зазначеного у законі діяння. Наприклад, у ч. 1 ст. 278 КК вста­новлено відповідальність за угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна. Цей злочин вважа­ється закінченим з моменту вчинення самого діяння (угону або захо­плення транспорту) незалежно від можливих наслідків.

Злочинами з матеріальним складом прийнято вважати такі, при конструюванні об’єктивної сторони яких законодавець як обов’язкову ознаку передбачає певні суспільно небезпечні наслідки. У таких скла­дах об’ єктивна сторона одержує свій повний розвиток лише за умови настання зазначених наслідків і тільки з цього моменту злочин вважа­ється закінченим. У злочинах з матеріальним складом обов’язково треба встановлювати причинний зв’ язок між самим діянням і суспіль­но небезпечними наслідками, що настали. Прикладом злочину з мате­ріальним складом є вбивство, яке вважається закінченим тільки з мо­менту смерті потерпілого (ст. 115 КК). Сам по собі факт пострілу в жертву з метою її вбивства не утворює складу закінченого злочину, оскільки не настав передбачений законом наслідок — смерть іншої людини. Такі дії повинні кваліфікуватися лише як замах на вбивство (ст. 15 та ст. 115 КК).

Злочини з усіченим складом — це такі, в яких момент закінчення злочину самим законом переноситься на стадію готування або на ста­дію замаху. Наприклад, за ст. 129 КК відповідальність за погрозу вбивством настає з моменту самої погрози, а розбій вважається закін­ченим злочином з моменту нападу з метою заволодіння чужим майном (ст. 187 КК).