11. СПЕКУЛЯЦІЯ
11. СПЕКУЛЯЦІЯ
Спекуляцією в кримінальному праві називається скуповування товарів або інших предметів, на які встановлено державні роздрібні ціни, та їх перепродаж з метою наживи (ч. 1 ст. 154 КК). Предметами спекуляції можуть бути:
1) товари широкого вжитку як вітчизняного, так і іноземного, як промислового, так і кустарного виробництва;
2) предмети, що перебувають у вільному обігу чи обіг Їх обмежений (не можуть бути предметами спекуляції ті предмети, обіг яких заборонений законом і розглядається як окремий самостійний склад злочину, зокрема порнографічні предмети (ст. 211 КК), зброя (ст. 222 КК), наркотичні засоби (ст. 229' КК) і т. ін.;
3) документи — посвідчення, дипломи, квитки на відвідування видовищ, документи державних підприємств, організацій, що надають право на одержання певного майна чи грошових сум або придбання майнових вигод (облігації, сертифікати), на проїзд будь-яким видом транспорту, оплачені касові чеки, путівки в санаторії та будинки відпочинку тощо[i].
Не можуть бути предметами спекуляції товари, скуплені за межами України. Перепродаж в Україні таких товарів не містить складу злочину, передбаченого ст. 154 КК[ii].
Предметами спекуляції можуть бути лише ті товари, на які встановлено державні роздрібні ціни. Роздрібними визнаються не тільки державні фіксовані ціни, а й регульовані, а також договірні (вільні) ціни, за якими підприємства (організації) державної торгівлі та споживчої кооперації реалізують товари. Обов'язковою ознакою спекуляції є скуповування товарів або інших предметів, на які встановлено державні роздрібні ціни. Не може кваліфікуватися за ст. 154 КК продаж товарів або Інших предметів (незалежно від ціни продажу), які були придбані не шляхом скуповування їх, а одержаних, наприклад, у спадщину, за договором дарування, як винагороду за роботу, виграних у лотерею тощо.
Не утворює складу злочину, передбаченого ст. 154 КК:
а) продаж предметів і речей, виготовлених продавцем чи здобутих ним з природного стану;
б) скуповування сировини для виготовлення товарів і наступний їх продаж;
в) продаж викрадених речей особою, яка набула їх викраденням чи іншим незаконним способом.
Наявність у діях особи складу злочину, передбаченого ст. 154 КК, залежить також від місця скуповування товарів. Згідно з постановою Верховної Ради України "Про застосування статей 154, 1556 Кримінального кодексу України та статей 1602, 208' Кодексу України про адміністративні правопорушення" від 26 січня 1993 р.[iii], крім зазначених у ч. 1 ст. 154 КК підприємств (організацій) державної торгівлі та споживчої кооперації, які реалізують населенню товари за державними роздрібними цінами, іншими підприємствами, які реалізують товари чи інші предмети, є:
бази і склади, що належать державі чи споживчій кооперації, з яких товари безпосередньо реалізуються населенню;
магазини-склади по продажу дрібно-оптових партій товарів; організації і підприємства, що надають послуги населенню, а також державні каси по продажу квитків на проїзд усіма видами транспорту і каси по продажу квитків на відвідування видовищних закладів.
Безпідставно, наприклад, був засуджений за ч. З ст. 154 КК Ц., який протягом двох років купив у громадян і перепродав через комісійні магазини два автомобілі ВАЗ, одержавши при цьому певну наживу. Президія обласного суду, розглянувши справу, вказала, що Ц. купував автомобілі не в системі державної чи кооперативної торгівлі, а у громадян за договірними цінами, оформляючи угоди через комісійні магазини. Згідно із законом, як зазначила президія у своїй постанові, відповідальність за спекуляцію можлива лише за наявності попереднього скуповування з метою наживи товарів, на які встановлено державні роздрібні ціни, у підприємств торгівлі та інших організацій, що реалізують товари населенню. Отже купівля Ц. у громадян автомобілів та наступний їх продаж за завищеною, порівняно з купівельною, ціною не містять складу злочину, передбаченого ч. З ст. 154 КК[iv].
Скуповування товарів, як ознака спекуляції, є укладення договору купівлі-продажу (ст. 224 ЦК) або договору міни (ст. 241 ЦЮ, згідно з якими продавець передає покупцеві у власність товари, а покупець стає їх власником. Дії особи, яка скуповує товари завідомо для наступного перепродажу іншим особам, кваліфікуються як пособництво спекуляції за ст. 19 і відповідною частиною ст. 154 КК.
Для кваліфікації діяння за ст. 154 КК не має значення:
1) на чиї кошти скуповувалися товари для перепродажу;
2) за якими цінами скуповувалися товари для перепродажу і за якими цінами вони перепродавалися;
З) факт отримання чи неотримання наживи від скуповування і перепродажу товарів.
Обов'язковою ознакою спекуляції є мета наживи, яку винний мав уже в момент скуповування товарів, а досягнути її мав намір перепродажем скуплених товарів. Випадковий продаж товарів або речей чи обмін речей, придбаних (скуплених) для особистого використання, а не для перепродажу, не містять складу спекуляції[v].
Отже, ознакою спекуляції є не факт отримання наживи як ознака об'єктивної сторони злочину, а мета отримати наживу як ознака суб'єктивної сторони злочину, тобто скуповування і перепродаж товарів з метою наживи кваліфікується за ст. 154 КК і тоді, коли від скуповування і Перепродажу товарів винний зазнав збитків.
Не може кваліфікуватися за ст. 154 КК як спекуляція переробка і перепродаж скуплених товарів чи сировини, якщо винна особа власною працею виробляє при цьому якісно нову продукцію. Скуповування товарів з наміром їх перепродажу, поєднане з незначними змінами вигляду, форми, кольору цих товарів без вироблення якісно нової продукції і без зазначених затрат власної праці, кваліфікується як спекуляція за ст. 154 КК.
Перепродажем товарів або інших предметів визнається відчуження їх у будь-якій формі — продаж за гроші, обмін на інші товари, плата за послуги чи за виконану роботу і т. ін. При цьому не мають значення час і частка оплати за продані товари, вони можуть бути продані і в кредит.
З моменту переходу права власності на товари спекуляція вважається закінченим злочином.
Спекуляція вважається закінченим злочином і в разі продажу хоч би частини скуплених товарів. Коли перепродаж скуплених товарів не встановлений, не відбувся, але суд, урахувавши всі обставини вчиненого, дійде висновку, що товари були скуплені для перепродажу (кількість товарів, потреба в них особи, яка скупила їх, тощо) з метою отримати наживу, дії винного належить кваліфікувати як замах на спекуляцію за ст. 17 і відповідною частиною ст. 154 КК залежно від розміру скупленого і суми гаданої наживи[vi].
Автор коментаря ст. 154 КК вважає, що у випадках, коли спекулянт мав намір отримати наживу у великому чи особливо великому розмірі, але фактично отримав наживу меншого розміру, діяння належить кваліфікувати як замах на спекуляцію у великих чи особливо великих розмірах[vii]. Але нажива від спекуляції і її розмір не є наслідками діяння, не є шкодою, заподіяною злочином у сфері об'єкта кримінально-правової охорони, а тому такий висновок не можна вважати обгрунтованим.
Наживою від спекуляції вважається доход, який становить різницю між ціною продажу і ціною покупки предметів спекуляції. При цьому не враховуються витрати на транспортування, зберігання та оброблення предметів спекуляції[viii].
Залежно від розміру наживи спекуляція кваліфікується за різними нормами ст. 154 КК:
1) за ч. 1 ст. 154 КК, якщо розмір наживи становить від 300 до 2000 крб.;
2) за ч. 2 ст. 154 КК, якщо розмір наживи становить від 2000 до 10 000 крб.
З) за ч. З ст. 154 КК, якщо розмір наживи перевищує 10000 крб.[ix].
Частина 2 ст. 154 КК передбачає відповідальність за кваліфіковані види спекуляції, кваліфікуючими ознаками якої є вчинення спекуляції:
1) неодноразово;
2) у великих розмірах;
3) за попереднім зговором групою осіб;
4) посадовою особою або іншим працівником торгівлі чи іншого підприємства, що здійснює реалізацію товарів або інших предметів населенню, з використанням свого службового становища.
Спекуляція вважається вчиненою неодноразово у випадках, коли винний вчинив скуповування і перепродаж товарів з метою наживи не менше ніж два рази, якщо не минули строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за перший із злочинів. Спекуляція не може кваліфікуватися за ч.2 ст. 154 КК за ознакою вчинення діяння неодноразово, якщо товар був скуплений в один прийом, а перепродаж його проводився в кілька прийомів або навпаки. Скуповування і перепродаж товарів з метою наживи, вчинені особою, раніше судимою за спекуляцію, кваліфікується за ч. З ст. 154 КК за наявності минулої судимості за той же злочин за умови, що цю судимість не знято або не погашено у встановленому законом порядку. При цьому належить мати на увазі, що кваліфікуючою ознакою спекуляції може бути лише судимість за ст. 154, а не за повторну дрібну спекуляцію (ст. 157 КАП)[x].
Спекуляція кваліфікується за ч. 2 ст. 154 КК як вчинена у великих розмірах, коли розмір наживи від спекуляції становить від 2000 до 10000 крб. (примітка до ст. 154 КК). Якщо спекуляція була вчинена за попереднім зговором групою осіб, то, щоб визначити великий чи особливо великий розмір спекуляції, слід виходити із загального обсягу наживи, одержаної всією групою спекулянтів, а не кожним її учасником[xi].
За ч. 2 ст. 154 КК діяння кваліфікується як вчинене за попереднім зговором групою осіб, якщо двоє або більше осіб домовилися до скупки товарів діяти спільно, гуртом.
Співвиконавство у спекуляції полягає в безпосередній участі двох чи більше осіб у скуповуванні і перепродажу товарів з метою наживи, в тому числі у випадку розподілу між ним ролей, коли скуповування проводилося одним (одними), а перепродаж іншим (іншими) учасником злочину.
Сприяння спекулянтам у скуповуванні чи перепродажу товарів або інші дії (підшукування покупців, надання транспорту тощо) кваліфікуються як співучасть у спекуляції за статтями 19 і 154 КК..
Разом з тим кваліфікація спекуляції, вчиненої у співучасті, має суттєві особливості. Дії осіб, які скуповують або перепродають товари, у більшості випадків утворюють співвиконавство. Такий розподіл ролей співучасників здебільшого не впливає на кваліфікацію злочину. Але іноді дії тих, хто перепродає товари, що були скуплені іншими особами, є не співвиконавством, а пособництвом спекуляції.
Пособник, на відміну від співвиконавця, не бере участі у скуповуванні товарів ні фізично, ні наданням для цього своїх коштів, не стає їх власником, не отримує частки прибутку від спекуляції, а отримує лише певну винагороду, яка не залежить від розміру наживи. Враховуючи це, дії особи, яка перепродає товари за дорученням іншої особи, повинні кваліфікуватися як: 1) співвиконавство (ст. 154 КК), якщо особа, яка перепродає товари брала участь у їх скуповуванні, є власником скуплених товарів І отримує частину прибутку від їх перепродажу; 2) пособництво спекуляції (статті 19 і 154 КК), якщо особа, яка перепродає товари, їх не скуповувала ні фізично, ні наданням своїх коштів, не є їх власником і одержує за перепродаж товарів лише винагороду, що не залежить від розміру наживи (прибутків). Така кваліфікація буде правильною за умови, що особа, яка перепродає товари, завідомо знає про скуповування цих товарів іншими особами, ЇЇ співучасниками. Якщо особа, яка перепродає товари, або не знає звідки беруться товари, які вона перепродає, або, помиляючись, вважає, що вони набуваються легально, то її дії не можна кваліфікувати як спекуляцію.
Спекуляція, вчинена посадовою особою або Іншим працівником торгівлі чи іншого підприємства, що здійснює реалізацію товарів або Інших предметів населенню з використанням свого посадового становища, кваліфікується за ч. 2 ст. 154 КК.
Разом з тим сприяння посадових осіб підприємств (організацій) торгівлі та інших організацій у скуповуванні і перепродажу товарів або інших предметів завідомо для спекуляції належить кваліфікувати за сукупністю за ст. 165 і статтями 19 і 154 КК, а якщо таке вчиняють за хабар — ще й за ст. 168 КК. Дії спекулянтів, які купують товари за хабар, кваліфікуються як спекуляція і хабарництво,
У тих випадках, коли інша посадова особа, що займається спекуляцією, зловживає посадовим становищем при скуповуванні або перепродажу товару, її дії кваліфікують за сукупністю злочинів — як спекуляція і зловживання посадовим становищем.
Дії посадових осіб по продажу товарів спекулянтам зі складів, баз, підсобних та інших приміщень підприємств (організацій) державної торгівлі (громадського харчування), інших державних підприємств (організацій) споживчої кооперації на порушення встановлених правил, а так само під час транспортування, або приховування товарів від покупців мають кваліфікуватися як співучасть у спекуляції за статтями 19 І 154 КК, а якщо дії, вчинені за попереднім зговором групою осіб чи у великих і особливо великих розмірах або особою, раніше судимою за порушення правил торгівлі, — за сукупністю статей 19, 154 і 1553 КК[xii].
Спекуляція, вчинена в особливо великих розмірах або особою, раніше судимою за спекуляцію, чи організованою групою, кваліфікується за ч. З ст. 154 КК. Спекуляція визнається вчиненою в особливо великих розмірах, коли розмір наживи від скуповування і перепродажу товарів перевищує 10000 крб. (примітка до ст. 154 КК).
Ознаки організованої групи були розглянуті у першій частині цієї праці. За наявності ознак організованої групи вчинення спекуляції у співучасті кваліфікується за ч. З ст. 154 КК.
Спекуляція у багатьох випадках утворює сукупність з іншими злочинами: придбанням або збутом майна, здобут того злочинним шляхом (ст. 213 КК), зловживанням посадовими повноваженнями (ст. 165 КК), хабарництвом (ст. 168 КК). Скуповування І перепродаж предметів, виготовлення, зберігання і збут яких утворює окремий самостійний злочин, кваліфікуються за сукупністю злочинів за ст. 154 і статтями 211, 222, 229 та 229' КК.
[i] Див.: п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за спекуляцію" від 25 червня 1982 р.// Там само.. — С. 137.
[ii] Див.: ухвала судової колегії Верховного Суду України від 28 червня 1990 р. у справі Д. // Практика... — С. 212—213.
[iii] Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 12. — С. 103.
[iv] Див.: постанова президії Сумського обласного суду від 3 вересня 1990 р. у справі Ц. // Практика... — С. 211—212.
[v] Див : п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 червня 1982 р. // Постанови... — С. 137.
[vi] Див.: п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 червня 1982 р. // Постанови . — С 138
[vii] Див : Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. — С. 452.
[viii] Див.: п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 червня 1982 р. // Постанови... — С. 137.
[ix] Ці розміри наживи були визначені до проведення в Україні грошової реформи 2—16 вересня 1996 р.
[x] Див.: п. 61 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 червня
1982 р. // Постанови... — С. 137—138.
[xi] Див.: п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 червня 1982 р. // Постанови... — С. 138.
[xii] Див.: п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 червня 1982 р. // Постанови... — С. 138—139.