ПЕРЕДМОВА
ПЕРЕДМОВА
Кваліфікація злочину є найскладнішим видом правозастосування. Ніяка інша правозастосовча діяльність не вимагає врахування такої кількості конкретних обставин вчинення діяння, такого досконалого знання законодавства, що передбачає відповідальність за його вчинення, та слідчо-прокурорської і судової практики. Саме в цій діяльності припускається й найбільша кількість помилок. Більшість вироків змінюється і скасовується через неправильну кваліфікацію злочинів.
Причому до помилки в кваліфікації злочину призводить неврахування чи неправильна оцінка якоїсь однієї, іноді незначної обставини чи ознаки злочину. Як зазначає Пленум Верховного Суду України, припускаються помилки при розмежуванні окремих видів розкрадання, відмежуванні розкрадань від інших злочинів, закінченого розкрадання від замаху на нього, продовжуваного від повторного1; при кваліфікації дій винних за способом вчинення розкрадання, розміром (вартістю) викраденого, за ознакою повторності2;
судами припускаються помилки при кваліфікації умисних вбивств при розбійному нападі, з хуліганських мотивів, способом, небезпечним для життя багатьох осіб, а також вчинених за інших обтяжуючих обставин3.
Із 59 кримінальних справ про злочини проти особи, що надруковані у збірнику "Практика судів України в кримінальних справах", у 56 справах було встановлено, що кваліфікація злочину була неправильною, помилковою4, з 20 кримінальних справ про злочини проти власності у 19 справах кваліфікація злочину була визнана невірною5.
Між тим правильна кваліфікація злочину має вирішальне значення в процесі здійснення кримінального судочинства6..
Незважаючи на це, теорія кваліфікації злочинів залишається недостатньо розробленою, а практика кваліфікації злочинів вивчається неналежним чином і не повною мірою. Крім того, теоретичні дослідження кваліфікації злочинів у більшості випадків тісно не поєднуються з проблемами практики. Від цього значною мірою страждають і теорія, і практика, оскільки така розірваність не дає можливості досягти головної наукової мети — розробити загальні засади, принципи і правила кваліфікації злочинів.
У цій праці автор намагався поєднати теорію і практику кваліфікації злочинів, застосувати вже відомі й запропонувати деякі нові правила кваліфікації найбільш поширених злочинів.
1 Див.: постанова Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства у справах про розкрадання державного та колективного майна" від 25 вересня 1981 р. // Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних та цивільних справах:
Бюлетень законодавства 1 юридичної практики України. — К., 1995. — № 1. — С. 75. (Далі — Постанови ..).
2 Див.: постанова Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства в справах про розкрадання продовольчих товарів, їх втрату і псування в системі державної торгівлі та споживчої кооперації" від 24 червня 1983 р. // Там само. — С. 79.
3 Див.: постанова Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров'я людини" від 1 квітня 1994 р. // Там само. — С. 86.
4 Див.: Практика судів України в кримінальних справах. — К., 1993. — С. 86—151. (Далі — Практика...).
5 Див.: Там само. — С. 63— 85.
6 Автор тут і далі за текстом вживає загальноприйняті терміни "кримінальне право", "кримінальна відповідальність" і т. ін. Але, як ми вже не раз зазначали (див.: Коржанський М.Й. Про принципи уголовного права України // Право України. — 1995. — № 1. — С. 69; Його ж. У головне право України. Частина загальна: Курс лекцій. — К., 1996. — С. 4), ця термінологія не є вдалою. Закон держави не може називатися кримінальним, тобто злочинним. В українській мові слово "кримінальний" значить "злочинний" (наприклад, кримінальний аборт, кримінальні структури, кримінальні угруповання, тобто злочинний аборт, злочинні структури, злочинні угруповання). Злочинним, кримінальним може бути лише закон кримінального світу, що створюється 1 діє в середовищі злочинців (у бандитських угрупованнях, у місцях позбавлення волі). Тому пропонуємо вживати історично першу назву цієї галузі права, що виникла ще за часів Київської Русі, — уголовне право.