Печать
PDF

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИКОРИСТАННЯ МОДУЛЬНО-РЕЙТИНГОВОЇ ТЕХНОЛОГІЇ ВИКЛАДАННЯ КУРСУ "КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧЕ ПРАВО УКРАЇНИ"

Posted in Уголовное право - І.Г.Богатирьов Кримінально-виконавче право України

 

Кримінально-виконавче право України є самостійною галуззю серед юридичних наук, у системі юридичних дисциплін належить до фундаментальних і профілюючих. Воно має свій предмет, методологію, загальну і особливу теорію, тісно взаємодіє з іншими юридичними науками.

Кримінально-виконавче право як галузь у системі права відображає державну політику у сфері виконання і відбування кримінальних покарань. У 2003 р. сталася визначна подія -Верховна Рада України прийняла новий Кримінально-виконавчий кодекс України, який набув чинності 1 січня 2004 р.

Новий Кримінально-виконавчий кодекс (далі - КВК України) сформулював загальні положення виконання покарань, поняття та зміст основних його інститутів і норм, встановив обсяг і межі правового регулювання виконання конкретних видів покарань. Уперше в КВК України сформульовано розділ "Виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі". У новому Кодексі втілено досягнення української кримінально-правової науки, її традиції і новації, які апробовані часом і практикою.

Кримінально-виконавчий кодекс України є законодавчою базою регулювання порядку і умов виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави, що здійснюється шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському, або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.

Спроба викладання курсу "Кримінально-виконавче право України" на засадах модульно-рейтингової технології здійснена з метою розповсюдження та поглиблення теоретичних і практичних знань, потребу в яких сьогодні відчувають фахівці Державної кримінально-виконавчої служби України.

Курс "Кримінально-виконавче право", згідно зі структурою Кримінально-виконавчого кодексу України, поділяється на Загальну і Особливу частини.

Загальна частина кримінально-виконавчого права містить норми, які визначають мету і завдання, принципи, підстави виконання і відбування покарань, поняття виправлення і ресоціалізації засуджених та їх основні засоби, правовий статус засуджених, органи та установи виконання покарань, нагляд і контроль, участь громадськості у виправленні і ресоціалізації засуджених.

Норми Особливої частини кримінально-виконавчого права визначають порядок і умови виконання кримінальних покарань, звільнення від відбування покарань, особливості відбування покарань засудженими жінками і неповнолітніми, особливості відбування покарань у виправних колоніях різних рівнів безпеки. Ці норми вперше розміщені в певній ієрархічній послідовності у таких розділах КВК України: Розділ II "Виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі"; Розділ III "Виконання покарання у виді позбавлення волі"; Розділ IV "Виконання покарання у виді довічного позбавлення волі"; Розділ V "Звільнення від відбування покарання. Допомога особам, які звільнені від відбування покарання, контроль і нагляд за ними".

Курс "Кримінально-виконавче право" має завданням з одного боку, висвітлити основні та дискусійні проблеми в цій галузі, а з іншого - через засвоєння матеріалу й сприяти формуванню у студентів, курсантів та слухачів творчих здібностей і навичок. Основною методологічною ідеєю викладання курсу є:

— вивчення поняття "кримінально-виконавче право", його предмету, методу, структури та завдань;

— отримання знань про кримінально-виконавчу політику, дію кримінально-виконавчого законодавства у просторі та часі; основні засоби виправлення і ресоціалізації засуджених, правовий статус засуджених; органи і установи виконання покарань; виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі; виконання покарання у виді позбавлення волі, довічного позбавлення волі; відбування покарань неповнолітніми;

— ознайомлення зі змістом міжнародних нормативно-правових актів, що регламентують порядок і умови виконання і відбування кримінальних покарань, систему виконання покарань у зарубіжних країнах.

Основними формами занять з курсу "Кримінально-виконавче право України" є лекція, семінарське та практичне заняття, самостійна робота, екскурсія до кримінально-виконавчої установи, зустріч із практичними працівниками органів і установ виконання покарань.

Вивчення кримінально-виконавчого права України здійснюється на основі робочої навчальної програми, тематичного плану, плану семінарських та практичних занять, плану самостійної роботи.

Застосовуючи нові технології навчання, автор використовує такі поняття, як модульний контроль, модульний принцип, модульне навчання, навчальний модуль, інформаційний та організаційний модуль, модульно-рейтингова технологія навчання, модульна оцінка, заліковий кредит тощо. .

Важливо наголосити, що серед вчених відсутня єдина думка щодо сутності похідних від модуля понять. Розробці цієї теми присвятили свої роботи А. Артемов, А. Алексюк, С. Батишев, В. Вонсович, С. Горностаев, В. Збаровський, І. Клюй, А. Куландіна, Н. Повякель, А. Проказа, Н. Сазонова, В. Семиденко, М. Шут, А. Фурман, І. Цимбалюк, О. Яницька та ін. Навчальний модуль -це одиниця вимірювання навчальної інформації. Його засвоєння вимагає певної, доцільно обраної сукупності розумових операцій, практичних дій, способів узагальнення та застосування.

Модульне навчання - процес засвоєння навчальних модулів в умовах повного курсового циклу, який включає мету і завдання, мотивацію до якісного засвоєння, зміст (навчальний модуль), методи і форми прямої, опосередкованої та самостійної навчально-пізнавальної діяльності, корекцію, самооцінку й оцінку результатів засвоєння знань, умінь та навичок, що входять до його структури.

За таких умов зменшується частка прямого, ззовні завданого інформування і розширюється застосування інтерактивних форм та методів повноцінної самостійної роботи студентів під керівництвом викладача.

Модульна організація змісту навчальної дисципліни менше за все є механічним перенесенням розділів програми до навчальних модулів, оскільки вимагає серйозної, аналітико-логічної роботи над змістовним наповненням дисципліни, структурування її як системи, а не довільного конгломерату наукової інформації.

Не всі навчальні дисципліни можна і треба "модулювати", насамперед це доцільно робити з тими предметами, контекст яких піддається поділу на підсистеми з внутрішньою і зовнішньою структурою. За такої умови добре засвоєння одного модуля стане передумовою якісного опанування іншого, що у підсумку забезпечує формування цілісної системи знань.

Другою умовою реалізації модульного принципу структурування навчальної дисципліни є можливість виділити генеральні наскрізні світоглядні ідеї курсу, на розкриття і засвоєння яких спрямований кожний модуль. Крім того, не обійтися без вичленення певної кількості наукових категорій, зміст яких засвоюється в рамках кожного модуля.

Основу модульної технології в організації навчального процесу, складають блоки цілей і завдань, покликані стати вихідними під час структурування змісту вузівських дисциплін за модульним принципом. Під кожну ціль підводиться зміст з його теоретичними й емпіричними компонентами, структурою, видами зв'язку, способами та результатами функціонування процесів чи явищ, що вивчаються. Для студента — майбутнього юриста важливо не лише осмислити і засвоїти інформацію, а й оволодіти способами її практичного застосування.

Під час структурування змісту навчальної дисципліни на навчальні модулі ми враховували, що:

1)кожна частина — майбутній модуль має складатися із пов'язаних між собою в певному співвідношенні теоретичних, емпіричних і практичних компонентів змісту, сукупність яких виконує самостійну функцію;

2)модуль навчальної дисципліни має складну композицію, структурно побудовану з елементів, які перебувають у певному взаємозв'язку, що дає підстави вважати модуль підсистемою навчальної дисципліни;

3)зміст модуля і його призначення мають свою історію виникнення, становлення, розвитку і перспективу модернізації;

4) дидактика як система будується на базі категорій і понять, які не лише мають свою структуру, а й взаємодіють між собою за принципами теорії систем. Різні за сутністю, вони складають цілісну систему теорії освіти і навчання, яка може структуруватися за модулями;

5) модуль (від лат. *міра", "спосіб") є виразом кратних відношень розмірів комплексів, будов та їх частин. Застосування модулів надає комплексам, будовам, виробам та їх частинам співмірності, полегшує уніфікацію і стандартизацію будівництва.

Модуль - уніфікований функціональний вузол, виконаний у вигляді самостійного виробу. Якщо модифікувати характеристики модуля до умов дидактичних процесів, то навчальний модуль можна трактувати так: модуль - це частина цілого, одиниця співмірності цілого і частин певного об'єкта.

Кожна частина (модуль) складається з елементів, пов'язаних між собою, і виконує самостійну функцію. Отже, модуль навчальної дисципліни - це не просто її частина (тема чи розділ), а інформаційний вузол, який у свою чергу є одиницею, що уніфікує підхід до структурування цілого на частини, тобто на окремі модулі. Модульна технологія вивчення курсу "Кримінально-виконавче право" включає три компоненти: інформаційний, організаційний і контрольно-оцінний з його стимулюючою функцією.

На основі аналізу програми з курсу "Кримінально-виконавче право" та врахування принципів модульної побудови її змісту виділяються інформаційні модулі. Організаційний компонент пропонованої технології засвоєння змісту навчальних модулів з права являє собою сукупність різноманітних форм і методів організації навчального процесу: лекційних, семінарських, практичних і лабораторних занять. Лекційні заняття проводяться з курсовим потоком студентів, семінарські та практичні — в академічних групах, лабораторні — в (малих) групах у спеціально створених або природних умовах (у школі).

Контрольно-оцінний компонент модульної технології навчання реалізується безпосередньо на групових заняттях або підчас оцінювання самостійної роботи студентів у формі співбесіди, спеціальних колоквіумів, заліків чи екзаменів, перевірки контрольних завдань з наступним обговоренням результатів на групових заняттях.

На групових заняттях з курсу " Кримінально-виконавче право" можуть використовуватися різноманітні методи організації навчальної діяльності студентів: рольові ігри, дискусії, захисти проектів фрагментів уроку чи цілісної його структури тощо.

У процесі підготовки підручника враховувалися нові навчальні програми, а також такий основний принцип: сприяти свідомому творчому засвоєнню теоретичних та практичних засад кримінально-виконавчого права, їх формуванню стійкого інтересу до знань і вміння їх застосовувати у повсякденній практичній діяльності органів і установ виконання покарань.

В кінці підручника наведений перелік джерел, який був використаний під час його підготовки. Практика викладу курсу "Кримінально-виконавче право" засвідчує, що глибоке засвоєння його знань неможливе без постійної самостійної роботи над літературними джерелами.

У підручнику наведені різноманітні форми самостійної навчальної роботи студентів, що сприятимуть їх самоосвіті і формуванню умінь і навичок, необхідних для практичної роботи в Державній кримінально-виконавчій службі України (далі—ДКВС України).

Форми самостійного вивчення курсу "Кримінально-виконавче право" можуть бути різноманітними: анотування і конспектування літератури, підготовка реферату чи доповіді, виконання практичних завдань.

Анотування літератури передбачає створення переліку основних питань, що розглядаються автором тієї чи іншої праці. Конспектування літератури означає короткий виклад статті, книги, промови і т.д. Важливим тут є можливість звернення до конспекту з метою поглибленого або нового осмислення законспектованого чи анотованого матеріалу. Для цього конспект (анотація) має бути коротким, чітким і точним.

Аналітичний огляд за певною проблемою може бути побудований або у вигляді викладу історії вивчення проблеми (що нового внесено тими чи іншими дослідниками), або у вигляді аналізу сучасного стану розробки проблеми (при цьому роботи групуються за ознакою спільності). Ці дві форми огляду є одночасно й етапами роботи з літературними джерелами.

Велике значення для успішної навчальної діяльності студентів має планування самостійної роботи у часі: на навчальний рік, семестр, майбутній тиждень, і вміння організувати свою навчальну працю так, щоб кожного року добиватися її високої ефективності за найменших втрат часу.