§ 2. Поняття, загальна характеристика та види речових прав

Слід зазначити, що джерела римського права не містили визначен­ня речового права. Однак існувало посилання, що приватне право поділяється на право, яке стосується речей, і право, що стосується позовів. Перший «блок» відносин приватного права являв собою не еквівалент сучасного розуміння речового права, а охоплював усі норми, що регулюють майнові відносини, тобто майнове право. Згодом у складі норм майнового права було виокремлено дві групи правових норм: правові приписи, що забезпечували особам право використову­вати в своїх інтересах деякі речі та норми права, що наділяли певних осіб правом вимоги від інших вчинення певних дій на їх користь. Дже­рела римського права першу групу визначали як право на речі (jura in re), а другу — як право на особистість (jura in persona). Згодом право на річ перетворилося на речове право, під яким розуміли сукупність правових норм, що встановлювали постійні та безпосередні право­мочності окремих суб’єктів на свій розсуд використовувати пов­ністю або частково будь-які речі^[9].

Ще на ранніх стадіях розвитку римського права із речових прав сформувалося володіння^[10], яке згодом породило право власності як най­більш абсолютне речове право та похідні від нього речові права на чуже майно, а саме: сервітути, емфітевзис, суперфіцій, заставне право.

Таким чином, у Давньому Римі існували такі види речових прав: володіння, право власності та права на чужі речі.

^[1] Див.: Пухан И., Поленак-Акимовская М. Римское право (базовьій учебник). - М.: Зерцало-М, 2003. - С. 130-131.

^[2] Там само. - С. 131.

^[3] Див.: Дождев Д. В. Римское частное право: Учебник для вузов / Под общ. ред. акад. РАН, д. ю. н., проф. В. С. Нерсесянца. - М.: Норма, 2004. - С. 336.

^[4] Див.: ЧиларжК. Ф. Учебник институций римского права / Под ред. проф. В. А. Юш- кевича. - М.: Печатня А. Снегиревой, 1906. - С. 91.

^[5] Там само.

^[6] Римское частное право: Учебник / Под ред. проф. И. Б. Новицкого и проф. И. С. Перетерского. - М., 2001. - С. 123.

^[7] Див.: Дождев Д. В. Римское частное право: Учебник для вузов / Под общ. ред. акад. РАН, д. ю. н., проф. В. С. Нерсесянца. - М.: Норма, 2004. - С. 336.

^[8] Див.: Дождев Д. В. Римское частное право: Учебник для вузов / Под общ. ред. акад. РАН, д. ю. н., проф. В. С. Нерсесянца. - М.: Норма, 2004. - С. 350.

^[9] Пухан И., Поленак-Акимовская М. Римское право (базовьій учебник). - М.: Зер- цало-М, 2003. - С. 129.

^[10] Щодо віднесення володіння до речових прав ми використовуємо цей термін умовно.