§ 3. Кодифікація Юстиніана

Найважливіша в римській історії кодифікація^[26] пов’язана з ім’ям імператора Юстиніана (527-565 рр.), який прагнув до створення єди­ної правової системи, тобто упорядкування законів, що накопичились за багато століть, та творів римських юристів^[27]. З цією метою було за­проваджено перегляд положень, що містилися у джерелах римського права, відбір тих із них, які б відповідали потребам часу, усунення між ними суперечностей.

Кодифікація здійснювалася спеціальними законодавчими комісіями протягом понад 30 років (528-565 рр.), наслідком роботи яких стало видання спеціальних збірників: у 529 р. Кодексу Юстиніана (Codex vetus); в 533 р. Дигестів (digesta), або Пандектів ^andectae), та Інсти­туцій (mstitutio); у 534 р. — оновленої редакції Кодексу Юстиніана (Codex repetitae prae^^^ms); в 565 р. — Новел (novellae). У XVI ст. Кодифікація Юстиніана називалася Звід цивільного права (Corpus juris civilis).

Кодекс Юстиніана. Комісія працювала над цим збірником під голо­вуванням блискучого юриста Трібоніана — квестора священного імпера­торського палацу в період із 13.02.528 р. до 7.04.529 р. шляхом перегляду всіх попередніх кодексів, усіх постанов, які видавалися після створення цих кодексів (далі — постанови). У ході роботи комісія вирішувала, які з указаних постанов можуть ще застосовуватися, а які мають втратити чинність. При цьому комісії було надано право змінювати первинну ре­дакцію постанов, скорочувати їх текст за рахунок тих положень, які вже не відповідали умовам часу, поєднувати постанови і таке інше.

Збірник отримав назву Codex vetus і після набрання ним чинності всі інші кодекси були позбавлені сили закону. У новому збірнику по­станови розташовувалися за предметом, до якого вони належали, в хронологічному порядку, містили титули тощо.

Дигести є найбільшою за обсягом і найважливішою частиною кодифі­кації Юстиніана. Поява цього збірника була обумовлена тим, що, як ука­зував Юстиніан, «уся генеалогія законів, яка сягає корінням часів засну­вання міст Рима та Ромула, настільки заплутана, що розширилася до безкраю і опанувати її не дано ніяким природним даруванням людини».

До комісії зі створення Дигестів, яку очолив також Трібоніан, увійшло 4 професори академій та 11 адвокатів. Головним завданням було вибрати найкращі фрагменти із творів класичних римських юристів (І-III ст. н. е.) і поєднати їх таким чином, щоб скласти логічний збірник, який був би придатним для використання діючими суддями та адвокатами-практиками.

Комісією було досліджено 2000 творів 39 видатних римських юристів і видано збірник, який складався з 50 книг. Як і при роботі над Кодексом Юстиніана, комісія вибирала з творів юристів минулого тільки те, що можна було застосувати в умовах того часу, а тому також мала право вносити у фрагменти певні доповнення та зміни, які пізні­ше дістали назву emblemata Triboniani.

За своєю будовою кожна з 50 книг поділялася на титули, які мали свою назву (їх було три), включали фрагменти, що містять назву, в якій зазначається ім’я юриста; твір, з якого береться фрагмент та параграф^[28].

Внутрішня системи Digesta включає: загальну частину, зокрема кн. 1 трактує загальні питання права, містить короткий нарис історії права і публічне право; у кн. 2-46 розглядається приватне право, зо­крема питання речового права — кн. 6-8; зобов’язальне право — кн. 9-19; особисте право та сімейне право — кн. 23-27; спадкове право — кн. 28-38. Усі інші книги, крім книг 47 і 48, що стосуються кримінального права та процесу, а також кн. 47 (тит. 14 та наступні) і кн. 50 (тит. 1-11 та 15), що мають своїм предметом окремі інститути публічного права, а саме адміністративне право, право імунітету, по­сольства тощо, є доповненням до різних частин вказаної внутрішньої системи. Титул XVI кн. 50 «Про значення слів» являє собою тлумачний словник римських юридичних термінів, а титул XVII цієї ж книги «Про різні правила середньовічного права» містить роз’яснення забу­тих термінів часів, коли діяв Закон XII таблиць та преторський едикт.

Інституції. Реформи, які Юстиніан проводив у праві, не могли не торкнутися проблеми викладання самого права, яке здійснювалося на матеріалах, що не були узгоджені з оновленим законодавством Юстиніана, зокрема за підручником Гая (Institutionеs). Тому було виріше­но створити новий підручник і з цією метою комісія у складі того ж

Трібоніана і професорів Теофіла і Дорофея у 533 р., користуючись Інституціями Гая, Ульпіана, Флорентіна і Марціана, Кодексом Юстиніа­на та Дигестами, розробила підручник, який дістав назву Institutiones imperials і в подальшому використовувався не тільки за своїм основним призначенням, а й як діючий закон, яким мали керуватися суди.

За своїм змістом це був невеликий твір, складений за зразком Інсти­туцій Гая, в якому коротко викладалося право часів Юстиніана. Institutiones imperials складалися з 4 книг: 1 кн. містила загальні положення про систе­му римського права, джерела, положення щодо правового статусу осіб, а також інститутів сімейного права; 2 кн. присвячувалась речам, праву власності і володіння, узуфруктам і сервітутам, заповіту; 3 кн. містила положення зі спадкування за законом і зобов’язальним правом, включаю­чи різні види контрактів і квазіконтрактів; 4 кн. присвячувалась зобо­в’язанням з деліктів, системі позовів, преторських інтердиктів, екстраор­динарному судовому процесу і державним злочинам.

Оновлена редакція Кодексу Юстиніана. Вже після видання Ди- гестів та Інституцій, а також збірника п’ятдесяти рішень (quinquaginta decisiones) з’ясувалося, що Кодекс 529 р. (Codex vetus) містить окремі положення, які суперечать положенням Дигестів та Інституцій. Тому у 534 р. почала працювати нова законодавча комісія, метою якої було узгодження положень Кодексу 529 р. із змінами, що відбулися за цей час у чинному законодавстві імперії. Цього ж року робота була завер­шена і оновлений Кодекс (Codex repetitae praelеctionіs) набув сили, відмінивши дію Кодексу 529 р.

Новели (лат. novellae — нове). Відомо, що після виходу Codex vetus, Digesta, Institutiones, Codex repetitae praelеctionіs Юстиніан про­жив ще 30 років, видавши багато постанов^[29], які, безумовно, змінювали законодавство, тобто вносили зміни до виданих ним же джерел. Указані постанови були зібрані в окремий збірник вже після його смерті. Так, збірник новел, який дістав назву Novellae («нове»), було видано про­фесором правознавства Юліаном. У подальшому він розглядався як остання частина Зводу цивільного права^[30]. За змістом новели є закона­ми, але містять й інструкції. Переважно новели торкаються проблем церковного та публічного права, але є й такі, що розглядають приватне право, зокрема питання спадкування.

^[1] Проблеми теории государства и права: Учеб. пособие / Под ред. М. Н. Марчен- ко. - М.: Юристь, 2001. - С. 317-318.

^[2] Докладніше про це див. розд. 1 цього підручника.

^[3] Див.: МоссМ. Общество. Обмен. Личность. - М., 1996. - С. 88-89, 91.

^[4] Слід зазначити, що такий погляд не поділявся юристами середньовічного Риму. Так, Гай у своїх Інституціях до джерел римського приватного права відносив лише закони (plebiscite), сенатусконсульти, конституції імператорів, едикти магістратів та відповіді юристів (response prudentium) (І. 1. 2.).

^[5] Докладніше про це див.: Пахман С. В. История кодификации гражданского права / Под ред. и с предисл. В. А. Томсинова. - М.: Зерцало, 2004. - С. 6-10.

^[6] Див.: Підопригора О. А., Харитонов Є. О. Римське право: Підручник. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - С. 85.

^[7] Див.: Пахман С. В. История кодификации гражданского право / Под ред. и с предисл. В. А. Томсинова. - М.: Зерцало, 2004. - С. 8.

^[8] Римское частное право: Учебник / Под ред. проф. И. Б. Новицкого и проф. И. С. Перетерского. - М.: Юристь, 2004. - С. 25.

^[9] Римское частное право: Учебник / Под ред. проф. И. Б. Новицкого, проф. И. С. Перетерского. - М.: Юристь, 2004. - С. 30-31.

^[10] Це правило ввійшло в практику з часів правління Октавіана Августа.

^[11] Див.: Муромцев С. А. Гражданское право Древнего Рима. - М.: Статут, 2003. - С.  587.

^[12] Xоча у 395 р. відбувся остаточний розподіл Римської імперії на Західну та Схід­ну, створення цього кодексу мало на меті продемонструвати єдність права незалежно від поділу державного апарату.

^[13] Докладніше див. § 3 розд. 1 цього підручника.

^[14] Докладніше про магістратуру див.: Підопригора О. А., Харитонов Є. О. Римське право: Підручник. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - Ч. 2. - С. 225-236.

^[15] Докладніше див. розд. 1 цього підручника.

^[16] Юриспруденція - право юристів, яке складається із теорії та практики. Див. про це: Гамбаров Ю. С. Гражданское право. Общая часть / Под ред. и с предисл.

В. А. Томсинова. - М.: Зерцало, 2003. - С. 342-355.

^[17] Цитується за: Гамбаров Ю. С. Гражданское право. Общая часть / Под ред. и с предисл. В. А. Томсинова. - М.: Зерцало, 2003. - С. 113.

^[18] У стародавні часи тільки жерці мали певну освіту, а отже, лише вони знали право.

^[19] Римское частное право: Учебник / Под ред. проф. И. Б. Новицкого и проф. И. С. Перетерского. - М.: Юристь, 2004. - С. 32.

^[20] Див.: Иоффе О. С., Мусин В. А. Основи римского гражданского права. - Л.: Изд- во Ленингр. ун-та, 1974. - С. 12.

^[21] Див.: Бартошек М. Римское право: (Понятия, терминьї, определения): Пер. с чешск. - М.: Юрид. лит., 1989. - С. 3.

^[22] Див.: Иоффе О. С., Мусин В. А. Основи римского гражданского права. - Л.: Изд- во Ленингр. ун-та, 1974. - С. 13.

^[23] Безумовно, наведена класифікація джерел не претендує на виключність. У літе­ратурі наводяться й інші класифікації.

^[24] Термін digesta дослівно означає «поділене навпіл діяння» і походить від дієсло­ва digere - розподіляти, розміщувати в порядку.

^[25] Див.: Иоффе О. С., Мусин В. А. Основи римского гражданского права. - Л.: Изд- во Ленингр. ун-та, 1974. - С. 13.

^[26] Сьогодні кодифікація - один з основних способів систематизації (впорядкуван­ня) законодавства, який полягає у прийнятті єдиного нового закону, зміст якого скла­дають як нові норми, так і положення прийнятих раніше законів або кодифікованих актів, які з уведенням у дію вказаного нового закону втрачають чинність.

^[27] Уперше таку назву кодифікація Юстиніана отримала у виданні Діонісія Гото- фреда. Див. про це: Пахман С. В. История кодификации гражданского права / Под ред. и с предисл. В. А. Томсинова. - М.: Зерцало, 2004. - С. 30;Муромцев С. А. Гражданское право Древнего Рима. - М.: Статут, 2003. - С. 30.

^[28] Вважається, що параграфи спочатку були відсутні і з’явилися лише пізніше, у середні віки, у глосаторів.

^[29] Існує припущення, що кількість постанов доходила до 170.

^[30] Деякі з дослідників, виходячи з того, що Novellae обмежуються імператорськи­ми конституціями, виданими протягом 535-563 рр., не визнають їх самостійною частиною Зводу, а тому вважають, що Звід складається тільки з трьох частин. Див. про це: Иоффе О. С., Мусин В. А. Основи римского гражданского права. - Л.: Изд-во Ле- нингр. ун-та, 1974. - С. 15.