Печать
PDF

Глава 68 Доручення - Страница 2

Posted in Гражданское право - Коментар Цивільний Кодекс України

 

2. Права та обов'язки сторін

1. Сторонами в договорі доручення виступають довіритель та повірений. Учасниками договору як на одній, так і на іншій стороні можуть бути фізичні та юридичні особи. Важливо підкреслити,; що фізичні особи, які беруть участь у договорі доручення, обов'язково мають бути повністю дієздатними. В цьому полягає суттєва відмінність відносин з представництва, які виникають із договору доручення, від відносин, які базуються на законі. У разі, коли батьки представляють неповнолітню дитину (законне представництво), особа, яку представляють, не має дієздатності в повному обсязі. За договором доручення як довіритель, так і повірений є особами, які здійснюють вольові дії, спрямовані на настання певних юридичних наслідків, тому їх повна дієздатність є необхідною умовою дійсності договору. У разі визнання довірителя або повіреного недієздатним або обмеження його цивільної дієздатності договір доручення припиняється (п.2 ч.і ст.1008 ЦК).

2. Важливою новелою ЦК є введення інституту комерційного представництва (див. коментар до гл.17 ЦК). Відповідно до ч.і ст.243 ЦК комерційним представником є особа, яка постійно та самостійно виступає представником підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності. Вимоги, які пред'являються до цих учасників договору доручення, мають підвищений рівень. Комерційним представником може бути юридична особа або фізична особа, яка займається підприємницькою діяльністю (ч.2 СТ.50 ЦК). Особливістю діяльності комерційного представника є те, що він одночасно може представляти інтереси кількох сторін правочину (наприклад, брокер на товарній біржі може бути повіреним, який діє одночасно від імені продавця та покупця певного товару). Таке представництво допускається тільки за згодою сторін договору та в інших випадках, встановлених законом.

Обов'язки сторін за договором доручення визначені в ст.ст.1006, 1007 ЦК. В цілому в них відтворюються правила, які були закріплені в ЦК 1963 p. Водночас у деяких випадках має місце зміна акцентів при визначенні сфери законного та договірного регулювання відносин сторін.

3.   Відповідно до ст.1006 ЦК з урахуванням характеру та особливостей діяльності, яку здійснює повірений, він зобов'язаний: 1) повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення; 2) після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; 3) негайно передати довірителю все одержане у зв'язку з виконанням доручення. Ст.1006 ЦК моделюється як норма, яка має імперативний характер. Тому вказані обов'язки повіреного є такими, що встановлені безпосередньо законом. Порівняно з ЦК 1963 р. (ст.390) ЦК 2003 p.містить одне доповнення. Відповідно до п.2 ч.і ст.1006 ЦК повірений зобов'язаний повернути довіреність та зробити інші дії не тільки після виконання доручення, а і в разі припинення договору доручення до його виконання. Це цілком правильно, оскільки якщо повірений зобов'язаний повернути довіреність, строк якої не закінчився, після виконання доручення, тим більш він має це зробити уразі, якщо договір доручення припинив свою дію достроково.

4.   Обов'язки довірителя визначені ст.1007  ЦК. Ознакою цієї норми є те, що вона допускає значну свободу сторін у визначенні своєї поведінки. Безпосередньо в законі встановлено лише один обов'язок довірителя — видати повіреному довіреність (ч.і ст.1007).Обов'язки, які вказані в ч.2 ст.1007 ЦК (забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення; відшкодувати повіреному витрати; негайно прийняти від повіреного все одержане ним у зв'язку з виконанням доручення; виплатити повіреному плату), покладаються на довірителя лише в тому випадку, якщо інше не встановлено договором. Треба відзначити, що відповідно до нового законодавства на відміну від ЦК 1963 p. (ч.і ст.391) обов'язок довірителя негайно прийняти від повіреного все одержане ним у зв'язку з виконанням доручення є таким, що може бути змінений договором сторін. Таким чином, за новим ЦК довіритель може не зобов'язуватися негайно прийняти виконання договору доручення. Сторони, наприклад, можуть вказати, що прийняття від повіреного всього одержаного ним у зв'язку з виконанням доручення буде здійснюватися довірителем не одразу, а через певний час.

Відповідно до ч.і ст.1007 ЦК єдиним обов'язком довірителя, який не може змінюватися домовленістю сторін, є обов'язок видати повіреному довіреність на вчинення відповідних юридичних дій. Як уже зазначалося, ця норма певною мірою не співпадає з іншими положеннями ЦК. Так, відповідно до ч.З ст.243 ЦК повноваження комерційного представника можуть бути підтверджені письмовим договором між ним та особою, яку він представляє, або довіреністю; в ст.1003 зазначено, що зміст доручення визначається у Договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності. З цього випливає, що в деяких випадках довіритель може не видавати повіреному довіреність, бо той може діяти лише на підставі договору доручення.

 

3. Виконання договору доручення

1. З урахуванням особливостей відносин, які виникають із договору доручення, виконання цього договору також має певну специфіку.

Повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного Йому доручення ч.і ст.1004 ЦК). Це дуже важливо для довірителя. Правочин, який учиняє повірений, створює, змінює або припиняє права та обов'язки довірителя, але сам він є відсутнім під час укладення договору. Воля довірителя щодо змісту правочину відображена в договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності. Тому повірений має діяти в тих межах, які встановлені довірителем відповідно до змісту даного йому доручення.

Якщо за певних обставин виконання доручення у тому вигляді, як воно закріплено у договорі доручення або довіреності, є неможливим, повірений зобов'язаний звернутися до довірителя і попередити його про ці обставини. Довіритель може відмовитися від договору доручення за новими умовами або надати своєму представникові інші вказівки щодо дій, які той має вчинити. В деяких випадках повірений може відступити від змісту доручення і самостійно укласти договір на інших умовах, ніж ті, що передбачені в договорі. Це можливо лише за двох обставин: а) повірений не міг попередньо запитати довірителя; б) не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. Безумовно, вчиняти правочин із відступом від змісту доручення повірений може лише у разі, якщо цього вимагають інтереси довірителя. Крім того, він повинен повідомити довірителя про допущені відступи, як тільки це стане можливим ч.і ст.1004 ЦК).

2. Особливі правила встановлені для повіреного, який діє як комерційний представник. У зв'язку з тим, що ця особа професійно надає послуги у сфері підприємницької діяльності, вчиняючи правочини від імені довірителя, йому потрібно швидко та адекватно реагувати на ситуацію, яка може скластися на ринку товарів або послуг. Відповідно до цього повірений, який діє як комерційний представник, потребує більш широких повноважень щодо самостійного прийняття рішення. Довірителем може бути надано комерційному представникові право відступати від змісту доручення і без попереднього запиту про це. Крім того, комерційний представник може навіть не повідомляти про це довірителя, якщо таке правило встановлено договором доручення. В інших випадках комерційний представник повинен повідомити довірителя про допущені відступи в розумний строк (ч.2 ст.1004 ЦК).

За загальним правилом повірений повинен виконати дане йому доручення особисто (ч.і ст.1005 ЦК). Це є цілком виправданим, оскільки довіритель на власний розсуд обирає особу виконавця доручення. Заміна повіреного може не влаштувати довірителя, тому він має право у будь-який час відхилити замісника, якого обрав повірений. Передоручення — особливий випадок заміни осіб у зобов'язанні, в силу якого представником стає інша особа, яка набуває усіх прав та обов'язків попереднього представника (ст.ст.512, 520 ЦК). Повірений має право передоручити виконання доручення Іншій особі (замісникові) лише у двох випадках, передбачених законом.

По-перше, він може це зробити, якщо можливість заміни передбачена договором доручення. Попередня згода довірителя на можливість заміни особи повіреного може мати різні прояви. Так, довіритель вправі конкретно визначити в договорі особу замісника. В цьому разі повірений не відповідає за вибір замісника та за вчинені ним дії. В іншому випадку довіритель може надати можливість заміни повіреного, не визначаючи конкретно його особи. В такому випадку повірений вправі обрати свого замісника самостійно. По-друге, передоручення може статися, якщо повірений був вимушений до цього обставинами, із метою охорони інтересів довірителя (хвороба повіреного, неочікувані обставини особистого характеру тощо).

3. Повірений, який передав виконання доручення замісникові, повинен негайно повідомити про це довірителя. Це дає змогу довірителю визначитися щодо продовження дії договору доручення на майбутнє. Якщо особа замісника не задовольняє довірителя, він вправі припинити договір доручення або визначити іншу особу представника, якому мають бути передані права та обов'язки повіреного за договором. Якщо повірений негайно не сповістить довірителя про свою заміну, він відповідає за дії замісника як за свої власні. І, навпаки, якщо повірений вчасно повідомить довірителя про зроблену ним заміну, він відповідає лише за вибір замісника, але не за його дії.

Передоручення має супроводжуватися видачею замісникові документа, який підтверджує його повноваження. Незалежно від форми основної довіреності, яка була надана первісному представнику (проста письмова чи нотаріально посвідчена), довіреність, шо видається у порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню (ч.2 ст.245 ЦК). Винятки з цього правила встановлені щодо довіреностей на одержання заробітної плати, стипендії, пенсії, аліментів, інших платежів та поштової кореспонденції (поштових переказів, посилок тощо). Довіреності у порядку передоручення на здійснення вказаних дій не потребують нотаріального посвідчення і можуть бути посвідчені посадовою особою організацій, в яких довіритель працює, навчається, перебуває на стаціонарному лікуванні, або за місцем його проживання (ч.4 ст.245 ЦК).

 

4. Припинення договору та його наслідки

1. Законодавство визначає підстави та наслідки припинення договору доручення.

Відповідно до ч.і ст.1008 ЦК договір доручення припиняється на загальних підставах припинення договору. Хоча в цій нормі вказується на загальні підстави припинення саме договору, насправді маються на увазі підстави припинення не договорів, а зобов'язань (лив. коментар до гл.50 ЦК). Відповідно до цього договір доручення припиняється на тих же підставах, що й інші зобов'язання, якщо це не суперечить його суті. Так, договір припиняється у разі виконання зобов'язання, яке з нього виникає, проведеного належним чином (ст.599); за домовленістю сторін (ст.604), неможливості виконання зобов'язання (ст.607) тощо. Водночас договір доручення Не може  припинятися  переданням  кредиторові  відступного або внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог (ст.ст.600, 60і ЦК), бо це не відповідає суті відносин, які виникають із договору доручення.

2. Крім загальних, договір доручення може припинятися за спеціальними підставами. Насамперед до них належить відмова довірителя або повіреного від договору (п.1 ч.і ст.1008 ЦК). Характерною ознакою договору доручення, як і інших договорів про надання послуг, є те, що довіритель або повірений мають право відмовитися від договору доручення у будь-який час. Причому в цьому договорі відмова від права на відмову від договору доручення є нікчемною (ч.2 ст.1008 ЦК). Тому сторони не вправі включити в договір положення, відповідно до якого довіритель та повірений можуть розірвати договір лише за взаємною згодою і не в змозі відмовитися від нього в односторонньому порядку. Така домовленість є нікчемною, тобто недійсною в силу прямого припису закону. Навіть якщо сторони включать її у договір, вона не буде мати жодного правового значення. Таке правило пояснюється довірчим підґрунтям договору доручення.

Існує спеціальне правило щодо припинення договору доручення за участю повіреного, який діє як підприємець. Воно, зокрема, передбачає, що для припинення договору сторона, яка відмовляється від нього, має про це повідомити другу сторону не пізніш як за один місяць до його припинення, якщо триваліший строк не встановлений договором (ч.З ст.1008 ЦК). Попередження сторони щодо припинення договору заздалегідь спрямовано на забезпечення інтересів як довірителя, так і повіреного. Воно враховує особливості підприємницької діяльності повіреного. Вказана норма є новелою цивільного законодавства, що пов'язано з введенням інституту комерційного представництва. Ще одна особливість припинення договору доручення пов'язана з випадками, коли під час дії договору припиняється юридична особа, яка діє як комерційний представник. Зрозуміло, що юридична особа внаслідок цього припиняє свою діяльність і не може виконувати обов'язків, які випливають із договору доручення (ст. 104 ЦК). Закон охороняє інтереси довірителя і надає йому в цьому випадку право припинити договір доручення без попереднього попередження повіреного — комерційного представника (ч.З ст.1008 ЦК).

3. Договір доручення припиняється у разі визнання довірителя або повіреного недієздатним, обмеження його цивільної дієздатності або визнання безвісно відсутнім (п.2 ч.і ст.1008 ЦК). Це правило пояснюється особливостями відносин представництва, які виникають із договору (договірне представництво). Як вже відзначалося, таке представництво передбачає, що не тільки представник, а й особа, яку представляють, мають мати повну цивільну дієздатність. Повірений потребує цього насамперед тому, що вчиняючи правочин з третіми особами, він здійснює вольові дії, які мають юридичне значення. Довіритель висловлює власну волю під час вчинення договору доручення і формулювання змісту того завдання, здійснення якого він покладає на повіреного. Зрозуміло, що за таких обставин обидві сторони мають розуміти значення своїх дій і їх правові наслідки, тобто бути повністю дієздатними особами, - обмеження цивільної дієздатності або визнання особи недієздатною за  правилами  цивільного  законодавства  (ст.ст.36,   39  ЦК) спричиняє припинення договору доручення.

У випадках, передбачених законом (ст.43 ЦК), особа може бути визнана безвісно відсутньою. Ця обставина слугуватиме самостійною підставою припинення договору доручення. За цим договором повірений має діяти самостійно. Визнання повіреного в судовому порядку безвісно відсутнім унеможливлює виконання договору. Доручення виконання відповідних дій іншій особі має відбуватися шляхом вчинення нового договору доручення. Водночас договір доручення буде припинятися й у разі визнання безвісно відсутнім самого довірителя. Це пояснюється тим, що довіритель має право спостерігати за ходом виконання свого доручення, перевіряти дії повіреного та в будь-який час відмовитися від договору. Відсутність довірителя та визнання його безвісно відсутнім робить нездійсненними належні йому права. Тому за таких обставин договір доручення припиняється.

4.  Останньою  підставою  припинення договору доручення  є смерть довірителя або повіреного (п.З ч.і ст.1008 ЦК). Цей договір має особисто-довірчий характер і не передбачає правонаступництва, тобто можливості передачі прав та обов'язків сторін іншим особам. Тому смерть однієї з них є підставою для припинення дії договору. Закон передбачає, що у разі смерті повіреного його спадкоємці повинні повідомити довірителя про припинення договору та вжити заходів, необхідних для охорони майна довірителя (ч.іст.1010 ЦК).

Якщо договір доручення припиняється внаслідок його виконання, повірений передає довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення, а також звіт про виконання та виправдні документи, якщо це було обумовлено умовами договору та характером доручення. Довіритель, у свою чергу, приймає все одержане повіреним, відшкодовує йому витрати та виплачує плату, яка обумовлена договором (за відплатним договором).

5.  Законодавство встановлює також наслідки припинення договору доручення до його повного виконання повіреним (ст.1009ЦК). Якщо виконання договору було перервано, довіритель повинен: а) відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням Доручення; б) виплатити йому плату пропорційно виконаній роботі (за відплатним договором). Перший обов'язок довірителя визначається сутністю договору доручення. Відповідно до ч.і ст.1000 ЦК повірений діє не тільки від імені, а й за рахунок довірителя. ТомуУС1 його витрати, які були зроблені під час виконання доручення,відшкодовуються довірителем, навіть у разі передчасного припинення договору. Стосовно другого обов'язку довірителя — виплатити  повіреному певну плату, то її розмір визначається з урахуванням обсягу виконаних повіреним дій. Виходячи з того, що повірений у

Цьому разі доручення повністю не виконав, то оплата по суті буде проводитися не за виконання договору. Вона може визначатися за Правилами, які встановлені для договорів про виконання певних

Робіт або надання послуг (маркетинг ринку, ведення переговорів). Вказані правила не поширюються на випадки, коли повірений довідався або міг довідатися про припинення договору доручення, але продовжив його виконання. В цьому разі повірений діє на свій розсуд і бере на себе певний ризик. Відповідно до закону довіритель може не відшкодовувати йому витрати, пов'язані з виконанням доручення, і не оплачувати виконані ним дії.

Припинення договору доручення за ініціативою сторін до його виконання є правомірною дією. У зв'язку з цим відмова довірителя від договору за загальним правилом не є підставою для відшкодування збитків, завданих повіреному. Інше правило встановлено якщо повірений діє як комерційний представник. З урахуванням особливостей діяльності повіреного у сфері підприємницької діяльності, в законі встановлено спеціальне правило: якщо при відмові довірителя у повіреного (комерційного представника) виникають збитки, вони підлягають відшкодуванню довірителем. Аналогічно вирішується питання при відмові від договору доручення повіреного, який діє як комерційний представник. Якщо від договору доручення відмовляється повірений, який не є комерційним представником, то збитки довірителю відшкодовуються лише у випадку, коли внаслідок відмови довіритель позбавлений можливості інакше забезпечити свої інтереси.