1. Порушення зобов'язання та його правові наслідки

1.   Категорія "порушення зобов'язання" є однією з центральних для цієї глави, оскільки саме з нею пов'язані правові наслідки,встановлені договором чи законом. Згідно зі ст.610 ЦК порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання. Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли боржник не здійснив на користь кредитора жодної дії, що становить предмет виконання зобов'язання. Неналежне виконання полягає у порушенніпри здійсненні дій, що становлять предмет виконання зобов'язання, умов, визначених його змістом (див. коментар до гл.48 ЦК).

2.   У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки,встановлені договором чи законом. Саме таке правило закріплено уст.611 ЦК. В ній безпосередньо передбачені, зокрема, такі наслідки як: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від нього; розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків чи моральної шкоди. Цей перелік не є вичерпним. До зазначених правових наслідків належать, наприклад, примусове виконання боржником обов'язку передати річ, визначену індивідуальними ознаками, виконання зобов'язання за рахунок боржника.   Не  усі  із  зазначених  наслідків  порушення  зобов'язання пов'язані  з покладенням на особу нових додаткових обов'язків, як заходу цивільно-правової відповідальності. Саме тому мірами цивільно-правової відповідальності є лише такі правові наслідки порушення зобов'язання, як відшкодування збитків та моральної шкоди І сплата неустойки, оскільки за загальним правилом викладеним у ст.622 ЦК, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, за загальним правилом не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання в натурі. Усі Інші правові наслідки порушення зобов'язання є мірам»захисту цивільних прав. Слід мати на увазі, що порушення зобов'язань може мати правовим наслідком поєднання мір цивільноправової відповідальності з мірами захисту цивільних прав.

 

2. Правові наслідки порушення зобов'язання — заходи захисту цивільних прав

1. Порушення зобов'язання однією зі сторін надає право другій стороні відмовитися в односторонньому порядку від зобов'язання частково або в повному обсязі, якщо це встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від зобов'язання у повному обсязі воно припиняється, а при частковій відмові відбувається зміна зобов'язання (див. коментар до гл.47 ЦК). Сторона, винна в порушенні зобов'язання, не звільняється від цивільно-правової відповідальності у разі відмови другої сторони від нього.

2.  На вимогу однієї зі сторін за рішенням суду договір може бути розірваний у разі істотного порушення його другою стороною та в інших випадках, передбачених договором чи законом. Істотним вважається таке порушення, при якому через завдану ним шкоду другій стороні остання значною мірою позбавляється того, на шо вона розраховувала при укладенні договору. Якщо договір був розірваний у зв'язку з істотним його порушенням однією зі сторін,друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих розірванням договору (див. коментар до гл.53 ЦК). Таке право, наприклад, належить згідно зі ст.872 ЦК замовнику у разі істотного порушення підрядником договору побутового підряду (див. коментар до гл.61 ЦК). Підстави розірвання договору, не пов'язані з його істотним порушенням, передбачені, наприклад, для одержувача безстрокової ренти у ст.740 ЦК. Згідно з цією статтею одержувач безстрокової ренти має право вимагати розірвання договору також і в інших випадках, встановлених договором ренти (див. коментар до гл.56 ЦК).

3.  Правовим наслідком невиконання боржником обов'язку передати у власність або в користування кредитора річ, визначену Індивідуальними ознаками, є, згідно зі ст.620 ЦК право кредитора витребувати її у боржника та вимагати ЇЇ передання відповідно до умов договору. Річ згідно зі ст.184 ЦК є визначеною індивідуальними ознаками, якшо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють ЇЇ з-поміж Інших однорідних речей, індивідуалізуючи її (див. коментар до гл.13 ЦК).

Витребування речі здійснюється шляхом подання кредитором позову до суду і його слід розглядати як спосіб здійснення принципу реального виконання такого зобов'язання. Право кредитора на витребування зазначеної речі у боржника втрачається з передачею ЇЇ у власність або в користування третій особі. У разі коли зазначена річ ще не передана третій особі (додатковому кредиторові), яка має однорідне право з первинним кредитором, що подав позов, виникає конкуренція їх вимог. Ця конкуренція вирішується наступним чином. Переважне право на одержання такої речі має той з кредиторів, зобов'язання на користь якого виникло раніше (право старшинства), а коли це неможливо встановити, переважне право належить тому, хто першим пред'явив позов про витребування зазначеної речі. Якщо предметом виконання зобов'язання є здійснення дії щодо передачі речі, визначеної родовими ознаками, кредитор має право вимагати лише відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання. Оскільки річ, що має лише родові ознаки, є замінною (див. коментар до гл.13 ЦК), кредитор, отримавши відшкодування збитків, має можливість придбати її за іншим зобов'язанням.

4. Правовим наслідком невиконання боржником для кредитора певної роботи чи ненадання йому послуги є згідно зі ст.621 ЦК право кредитора виконати цю роботу власними силами або доручити її виконання чи надання послуги третій особі. Оскільки у цих випадках кредиторові належить право вимагати від боржника відшкодування збитків, спричинених порушенням зобов'язання, по суті, виконання такого зобов'язання здійснюється за рахунок боржника.

 

3.  Правові наслідки порушення зобов'язання —заходи цивільно-правової відповідальності

1. Заходи цивільно-правової відповідальності як наслідки порушення зобов'язання — це цивільно-правові санкції, що знаходять свій прояв у покладенні на боржника додаткових обов'язків, які ущемляють його майнові інтереси. До них належать відшкодування збитків та моральної шкоди і сплата неустойки.

2. Оскільки цивільно-правова відповідальність у таких загальних формах, якими є відшкодування збитків та моральної шкоди, поши-1рює свою дію на усі цивільно-правові відносини і не обмежується!лише сферою зобов'язальних відносин, найбільш принципові питання щодо них закріплені у гл. З ЦК, норми якої регулюють відносини щодо захисту цивільних прав та інтересів осіб у разі їх порушення,

3.  Збитки — це грошовий вираз майнової шкоди. Видами збитків згідно зі ст.22 ЦК є реальні збитки та упущена вигода. Реальні збитки — це втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Упущена вигода —це ті доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (див. коментар до гл.З ЦК).

4.  Моральна шкода відповідно до вимог ст.23 ЦК — це втрати немайнового  характеру внаслідок фізичного  болю та душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, протиправною поведінкою інших осіб щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, Із знищенням чи пошкодженням її майна, а також втрати немайнового характеру внаслідок приниження честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (див. коментар до гл.З ЦК).

5.  У зв'язку з тим, що неустойка є не тільки спеціальною формою цивільно-правової відповідальності за порушення договірного зобов'язання, а й засобом забезпечення його виконання, найбільш принципові питання щодо неї закріплені у гл.49 ЦК, норми якої регулюють відносини,  пов'язані з забезпеченням виконання зобов'язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання.  Отже, предметом неустойки відповідно дост.551 ЦК може бути не тільки грошова сума, а й рухоме І нерухоме майно (див. коментар до гл.49 ЦК).