1. Право інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин. Загальні положення

1.  Про особисте немайнове право авторства на сорт рослин свідчать Реєстр сортів рослин України, Реєстр патентів, свідоцтво про авторство на сорт рослин, патент. Про майнове право власника сорту свідчать Реєстр патентів, патент. Про особисте немайнове право та майнове право автора на породу тварин свідчать свідоцтво і запис у Державному реєстрі селекційних досягнень у галузі тваринництва Мінагрополітики України.

До особистих немайнових прав належать:

1)   право авторства;

2)   право на ім'я;

3)   право на назву сорту чи породи.

Автор має право вимагати визнання авторства на виведений ним сорт чи породу саме за ним. Це має значення для його суспільної оцінки. Крім того, автор має право вимагати, щоб при використанні сорту чи породи у відповідній документації зазначалось його ім'я. Автор має також право на назву свого сорту чи породи. Уже при поданні заявки автор повинен зазначити назву сорту чи породи, яка має надавати можливість ідентифікувати сорт або породу, не повторювати назви або відрізнятися від назви уже існуючого сорту чи породи такого самого або близького виду. Назва сорту чи породи не може складатися лише з цифр, не повинна вводити в оману щодо властивостей, походження та значення сорту чи породи, або щодо особи автора сорту чи породи, суперечити принципам суспільної моралі.

Автор сорту чи породи має право перешкоджати іншим особам привласнювати та спотворювати його авторство; вимагати не розголошувати його ім'я як автора сорту чи породи і не зазначати його у публікаціях; вимагати зазначення свого імені під час використання сорту чи породи, якщо це практично можливо. При поданні заявки на один і той самий сорт чи породу до патентних відомств різних держав назва сорту чи породи в усіх заявках має бути однаковою.

При використанні сорту чи породи будь-якою особою має зберігатися та його назва, під якою він занесений до Державного реєстру сортів рослин України чи Державного реєстру селекційних Досягнень у галузі тваринництва України.

Особисті немайнові права автора сорту чи породи є невідчужуваними.

2. Майнові права суб'єкта права на селекційні досягнення. Особа, яка одержала патент на селекційне досягнення, стає власником патенту,  який  надає  право  виключного використання  власного сорту чи породи і на дозвіл чи заборону використання сорту чи породи іншими особами.

 

3.  Виключне право власника сорту чи породи на дозвіл чи заборону використання сорту чи породи полягає в тому, що ніхто без його дозволу не може здійснювати стосовно до матеріалу сорту породи такі дії:

1)  виробництво або відтворення;

2)  доведення до кондиції з метою розмноження;

3)  пропонування до продажу;

4)  продаж або інший комерційний обіг;

5)  вивезення за межі митної території України;

6)  ввезення на митну територію України;

7)  зберігання для будь-яких вищевикладених цілей.

Використання цих прав має здійснюватися в межах, передбачених законом. Будь-яка особа не може використовувати запатентований сорт чи породу без згоди власника патенту.

Законодавство про рослини розрізняє два види сортів: сорти, допущені до господарського використання, і сорти, захищені патентом, тобто запатентовані сорти.

4.  Об'єктом правової охорони законодавство визнає особисті немайнові права автора сорту, власника патенту або ліцензії. Перелік родів і видів рослин, на сорти яких видаються патенти, визначається Кабінетом Міністрів України. Отже, далеко не всі виведені сорти рослин підпадають під правову охорону, а лише ті, які можуть бути визнані патентоспроможними.

 

2. Поняття та пріоритет сорту рослин, породи тварин

1. Об'єктом права на сорт є селекційне досягнення у рослинництві, одержане штучним шляхом або шляхом відбору і таке, що має одну або кілька господарських ознак, які відрізняють його від існуючих сортів рослин.

Сорт — це окрема група рослин у рамках нижчого із відомих ботанічних таксонів, яка незалежно від того, чи задовольняє повністю умови надання правової охорони, може бути визначена ступенем прояву ознак, що є результатом діяльності даного генотипу або комбінації генотипів; може бути відрізнена від будь-якої іншої групи рослин ступенем прояву принаймні однієї з цих ознак; може розглядатися як єдине ціле з точки зору її придатності для відтворення в незмінному вигляді цілих рослин сорту. Категорії сорту — клон, лінія, гібрид, популяція.

Сорт визнається патентоспроможним і на нього видається патент, якщо він є новим та відповідає умовам новизни,   однорідності І стабільності.

Сорт вважається новим, якщо до дати, на яку заявка вважається поданою, заявник (селекціонер) чи інша особа за його дозволом не продавали чи будь-яким іншим способом не передавали матеріал сорту для комерційного використання:

а)  на території України — за рік до цієї дати;

б)  на території іншої держави — щодо деревних та чагарникових культур і винограду за 6 років і щодо рослин інших видів за роки до цієї дати.

Але слід мати на увазі, що зазначена норма стосовно іноземних громадян і юридичних осіб діє за принципом взаємності. Тобто вона не застосовується до громадян і юридичних осіб зарубіжних країн, де таку норму не передбачено для громадян України.

Дещо інші правила встановлені щодо сортів тих родів і видів, які були занесені до Реєстру сортів рослин України, тобто вони були допущені до господарського використання, але на території України не охоронялись. Новизна зазначених сортів не втрачається, якщо навіть їх використовували понад зазначені строки. Пріоритет на такі сорти встановлюється від дати надходження такого сорту на сортовипробування. Проте строк чинності скорочується на період від дати надходження сорту на сортовипробування до дати надходження заявки до патентного відомства України.

Сорт відповідає умові вирізняльності, якщо він чітко відрізняється від будь-якого іншого сорту, загальновідомого на дату надходження заявки до Установи. Загальновідомість сорту встановлюється за усіма джерелами інформації, зокрема фактом його використання, наявністю в офіційних каталогах, довідковому фонді, точним описом у літературі або іншій заявці. Ознаки, що дають змогу визначити відмінні особливості сорту, мають бути здатними до відтворення І точного опису.

Однорідним вважається сорт, рослини якого з урахуванням особливостей розмноження за своїми ознаками залишаються досить схожими за основними ознаками, відзначеними в описі сорту.

Стабільним вважається сорт, якщо його основні ознаки залишаються незмінними після кожного розмноження. У разі особливого циклу розмноження — в кінці кожного циклу розмноження.

Сорт вважається патентоспроможним, коли всі наведені умови будуть наявні у своїй сукупності,

2. За датою надходження заявки до Установи визначається пріоритет сорту. Проте заявник може претендувати на визнання за ним конвенційного пріоритету, тобто визнання пріоритету за датою надходження заявки до Установи держави —учасниці Міжнародної конвенції з охорони селекційних досягнень. Але право на конвенційний пріоритет у заявника виникає лише за умови, що його заявка надійшла до Установи не пізніше 12 місяців після подання першої заявки в державі — учасниці Конвенції. Але за наявності поважних причин Установа може подовжити строк на подання заявки на визнання конвенційного пріоритету, проте не більше як на 2 місяці.

Для визнання права на конвенційний пріоритет заявник зобов'язаний вказати про це при поданні заявки або протягом 2 місяців від дати надходження її до патентного відомства України і подати копію першої заявки, завіреної в патентному органі держави — учасниці Міжнародної конвенції з охорони селекційних досягнень, до якого було подано першу заявку.

3. Порода тварин як об'єкт селекційних досягнень — це група тварин, яка має генетично зумовлені біологічні та морфологічні властивості і ознаки, причому деякі з них є специфічними Для певної групи і відрізняють її від інших груп тварин. Порода може бути представлена жіночою чи чоловічою статтю тварини або племінним матеріалом. Охоронюваними категоріями є тип та крос ліній.

Суб'єктом правовідносин, що виникають у процесі створення і використання сорту рослин чи породи тварин, може бути будь-яка фізична і юридична особа. Іноземні громадяни та юридичні особи можуть бути суб'єктами прав на сорти рослин чи породу тварин в Україні за принципом взаємності. Суб'єктом права на сорт рослин чи породу тварин може бути особа без громадянства, якщо вона постійно проживає в Україні.

 

3. Суб'єкти права інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин

1.  Автором сорту чи породи визнається громадянин, творчою працею якого створено (виявлено і (або) виведено, і (або) поліпшено) сорт чи породу. Якщо сорт або породу створено спільною творчою працею кількох осіб, усі вони визнаються співавторами виведеного нового сорту (породи). Проте не вважаються співавторами ті особи, які не внесли особистого творчого вкладу у створення сорту (породи). Особи, які надавали авторові (співавторам) лише технічну допомогу, матеріально чи організаційно сприяли виведенню сорту чи породи, оформленню матеріалів для одержання права на селекційне досягнення, не визнаються співавторами. Але якщо кілька осіб вивели сорт чи породу незалежно одна від одної, то право на одержання патенту на сорт (породу) належить тій особі,чия заявка раніше надійшла до Установи. Право на одержання патент може мати, а отже, бути суб'єктом права на селекційне досягнення, будь-яка особа, якій автор передав своє право на одержання патенту. Автор селекційного досягнення може вказати про це безпосередньо в заявці або в окремій заяві, але за умови, що заява про це надійшла до Установи до прийняття рішення про видачу патенту. Суб'єктами прав на селекційне досягнення можуть бути також спадкоємці та інші правонаступники автора сорту, а також держава.

2.  В сучасних умовах одним із найважливіших суб'єктів права на селекційне досягнення є роботодавець, який має право на одержання патенту, якщо сорт чи порода створені працівником — автором сорту при виконанні ним службових обов'язків, конкретного завдання, одержаного працівником від роботодавця. Отже, роботодавець стає власником патенту і суб'єктом права на селекційне досягнення за умови, що воно створене під час виконання службових обов'язків або за завданням роботодавця, тобто коли роботодавець доручив працівникові виведення сорту чи породи.

3.  Крім того, право на одержання патенту належить роботодавцю за умови, що між ним і автором укладено письмовий договір, який передбачає передачу роботодавцеві права на одержання патенту. В договорі мають бути визначені умови виплати винагороди авторові. Якщо ж між автором селекційного досягнення і роботодавцем не укладено письмового договору про передачу прав на одержання патенту або роботодавець порушив істотні умови договору, то право на одержання патенту залишається за автором.

Власник патенту може передати право на патент будь-якій третій особі. Але якщо він не є автором селекційного досягнення, то така передача може мати місце лише на тих умовах, за яких це право було одержано від автора досягнення.

Майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин належать володільцю патенту, якщо інше не встановлено договором чи законом.

4.  Права, що надаються патентом його власникові, можуть бути передані повністю або частково будь-якій третій фізичній чи юридичній особі. Права, що надаються патентом його власникові, можуть бути передані ним або його правонаступником будь-якій третій фізичній чи юридичній особі повністю або частково. Передача прав оформляється ліцензійним договором, відповідно до якого власник патенту передає іншим особам право на використання сорту. Треті особи (ліцензіати) беруть на себе обов'язок вносити обумовлені ліцензійним договором платежі та здійснювати інші дії,передбачені договором.

Отже, слід звернути увагу на те, що власник патенту може передавати іншим особам як саме право на патент, так і права, що з нього випливають (на основі ліцензійного договору).

Договір на передачу права на патент і ліцензійний договір мають бути зареєстровані в Установі під загрозою їх недійсності.

Власник патенту чи його правонаступники можуть оголосити відкриту ліцензію на право використання сорту. Для цього вони мають право подати до Установи заявку для офіційного опублікування про надання будь-якому громадянинові чи юридичній особі відкритої ліцензії. За цією ліцензією будь-яка особа має право використати селекційне досягнення на умовах, передбачених договором з власником патенту чи його правонаступниками.

Уразі використання селекційного досягнення на основі відкритої ліцензії збір за підтримку чинності патенту зменшується на 50% з початку року, який настає за роком публікації заяви про надання відкритої ліцензії. Ліцензіар відкритої ліцензії має право в будь-який час відкликати свою заяву про надання відкритої ліцензії, якщо ніхто не виявив бажання нею скористатися.

5.  Виключні права на сорт, передбачені патентом, у певних визначених законом випадках можуть бути обмежені. Так, у разі невикористання сорту власником патенту протягом перших 3 років судможе видати примусову невиключну ліцензію заінтересованим особам. Прийняти таке рішення суд може за умов, що сорт протягом3-річного строку не використовується, а власник патенту відмовився укласти з заінтересованими особами ліцензійний договір. 3-рІчний строк починає свій перебіг від дати прийняття рішення провидачу патенту. Не визнається порушенням патентних прав власника патенту на сорт, якщо він використовується;

1)  в некомерційних цілях;

2)  в експериментальних цілях;

3)  як вихідний матеріал для виведення Інших сортів;

4)  для товарної переробки або транзитного перевезення.

Сорти, права на які в Україні не охороняються, можуть використовуватись тільки після проведення державного сортовипробування і занесення їх до Реєстру сортів рослин України.

6. Використання сортів, що занесені до Реєстру сортів рослин України, має здійснюватися з додержанням положень Закону про рослини. Тут варто звернути увагу на таке. Сорти рослин України, що охороняються патентом, можуть бути використані третіми особами тільки з дозволу власника патенту. Ці сорти занесено до Державного реєстру рослин України. Сорти, які в Україні не охороняються патентом, але занесені до Реєстру сортів рослин України (не до Державного реєстру, а просто до Реєстру), також можуть використовувати треті особи з додержанням положень Закону про рослини, тобто з дозволу автора сорту і з виплатою винагороди.

Автор сорту рослини, який не є власником патенту, має протягом строку чинності патенту право на одержання винагороди від власника патенту за використання сорту.

Розмір і умови виплати винагороди автору сорту визначаються договором, що укладається між ним і власником патенту. Винагорода виплачується авторові сорту протягом 6 місяців після закінчення кожного року, в якому використовувався сорт, якщо договором з власником патенту не передбачено інше.

 

4. Чинність прав інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин

1. Майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин, засвідчені патентом, є чинними з дати, наступної за датою їх державної реєстрації, за умови підтримання чинності цих прав відповідно до закону. Строк чинності виключних майнових прав  інтелектуальної  власності  на сорт рослин,  породу тварин спливає через ЗО років, а щодо дерев та винограду — через 35 років, що вІдліковуються з 1 січня року, наступного за роком державної реєстрації цих прав. Право на поширення сорту рослин, породи тварин є чинним з дати, наступної за датою його державної реєстрації, та діє безстроково за умови підтримання чинності цього права відповідно до закону.

З метою збереження характерних ознак та властивостей сорту, які зазначені в його описі на дату встановлення пріоритету, власник патенту повинен відповідним чином підтримувати сорт протягом строку чинності патенту.

2. Чинність патенту може бути припинена одним із двох способів: припиненням його чинності достроково або визнанням патенту недійсним. Чинність патенту може бути припинена за заявою його власника, поданою до Установи, а також у разі несплати у встановлений строк збору за підтримання його чинності. Про дострокове припинення чинності патенту Установа публікує інформацію в офіційному бюлетені. Патент може бути визнано недійсним повністю або частково у таких випадках:

1)  заявлений сорт не відповідає умовам патентоспроможності;

2)  визначення в патенті автора (співавторів) сорту або власника патенту є невірним.

Скарга проти видачі патенту на зазначених підставах може бути розглянута Апеляційною палатою Установи в присутності скаржника. Визнання патенту на сорт недійсним проводиться в судовому порядку.

 

5. Патентування сорту в іноземних державах

1. Відповідно до Закону про рослини кожна фізична чи юридична особа, яка має право на сорт, може цей сорт патентувати вбудь-якій зарубіжній державі. Заявка на патентування сорту в Іноземній державі подається до відповідної служби цієї держави. Але зарубіжне патентування сорту можливе лише за умови подання заявки на цей самий сорт до Установи. Тобто в Україні діє принцип дозвільного зарубіжного патентування сорту — спочатку цей сорт має бути запатентований в Україні, а лише потім можливе його зарубіжне патентування.

Якщо цей порядок буде порушено, і заявник чи його правонаступник спробує запатентувати свій сорт в іноземній державі поза Установою України, то це спричинить для заявника чи його правонаступника досить неприємні наслідки — він втратить право на одержання патенту в Україні. Якщо ж він уже одержав патент в Україні, то може бути позбавлений самого патенту.

2. За подання заявки, видачу патенту, підтримання чинності та продовження строку дії патенту справляється певний збір. Розмір і порядок його справляння встановлюється законодавством. У ньому можуть бути передбачені підстави звільнення від сплати зазначених   зборів,   зменшення   їх   розмірів   або   повернення   в   разі надмірного справляння збору.

Може статися так, що до Установи надійдуть одночасно дві заявки на один і той самий сорт, виведений різними авторами. У такому разі пріоритет визнається за заявкою, в якій доведено більш ранню дату її відправлення до Установи. Якщо зазначені дати знову збігатимуться — за заявкою, що має більш ранній реєстровий номер Установи.