1. Підстави набуття права власності

1. Глава 24 присвячена питанням набуття права власності. Визначені в Кодексі способи набуття права власності стосуються всіх форм права власності.

Підстави набуття права власності — це юридичні факти. В багатьох випадках ними є правочини (ч.і ст.328 ЦК).

Всі підстави набуття права власності мають бути не забороненими законом, тобто правомірними. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ч.2 ст.328 ЦК).

Щоб можна було встановити право власності на річ, вона повинна існувати. Отже, річ насамперед має бути створена, І створення нової речі є підставою для виникнення права власності на цю річ. Виготовлення нової речі є первісною підставою для виникнення права власності на річ. Право власності на новостворену річ, яка виготовлена особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.і ст.331 ЦК).

 

2. Визначення моменту виникнення права власності

1. Речі можуть бути як рухомими, так і нерухомими, і тут важливим є визначення моменту виникнення права власності.

При цьому слід враховувати як особливості самого майна, так і особливості оформлення права власності, які теж суттєво впливають на визначення моменту виникнення права власності.

Значну частину нерухомого майна становлять будівлі, споруди, житлові будинки та інші будови; саме з ними пов'язані особливості виникнення права власності на вказане майно. Це майно створюється не одразу, потрібен певний час для його виготовлення, тому моментом, з яким ЦК пов'язує виникнення права власності на новостворене нерухоме майно, яке складається з житлових будинків, будівель, споруд тощо, є завершення будівництва. Тільки при визнанні будівництва завершеним постає питання про виникнення на будівлі, житлові будинки, споруди права власності. До завершення будівництва все це майно визначається як матеріали для будівництва, і право власності поширюється відповідно не на будову в цілому, а на її складові частини — цеглу, столярку, дах тощо.

Отже, визначення моменту завершення будівництва є вагомим елементом для визнання права власності, тому ЦК передбачені певні можливості для встановлення, зокрема, такого моменту, як прийняття нерухомого майна до експлуатації. Згідно зі ст.331 ЦК, якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту прийняття до експлуатації.

2.   Іншим вагомим елементом для визначення права власності наново створене нерухоме майно є дотримання тих умов, які закон пов'язує з процесом оформлення права власності на це майно. Тут значне місце посідає реєстрація права власності. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (ч.2ст.331 ЦК). Треба врахувати, що від моменту завершення будівництва до моменту здійснення реєстрації може пройти деякий час. І тут слід взяти до уваги те, що якщо належне оформлення права власності на нерухомість перебуває в процесі оформлення, то до завершення цього процесу будівництво не вважається закінченим і право власності на житловий будинок, споруду, будівлю не виникає. Принциповим моментом є те, що лише момент реєстрації нерухомості призводить до виникнення права власності на нерухоме майно, якщо згідно з законом воно підлягає реєстрації. Важливими є висновки з цього положення, які стосуються тягаря утримання майна, ризику випадкового знищення або пошкодження майна, потреби у відшкодуванні шкоди _ всі ці обов'язки покладаються лише на визначеного власника.

3.   Новим в регулюванні моменту виникнення права власності на новостворене нерухоме майно є сприйняття ЦК узагальнень і досвіду судової практики. Справа в тому, що за заявою заінтересованої особи суд може визнати її власником недобудованого нерухомого майна, якщо буде встановлено, що частка робіт, яка не виконана відповідно до проекту, є незначною (ч.4 ст.331 ЦК). В цьому випадку підвищується роль суду при виявленні конкретних обставин справи і стає можливим захист прав осіб, якщо вони потребують правового захисту.

4.  Переробка або специфікація також належать до первісних способів набуття права власності на новостворену річ. Переробкою є використання однієї речі (матеріалу), в результаті чого створюється нова річ. Тут має значення, рухома ця річ або нерухома. Якщо створення нерухомої речі і визначення виникнення права власності пов'язане з такими питаннями, як завершення створення будівлі або споруди, реєстрація нерухомості, то фактично право власності на рухому річ залежить від того, хто є власником матеріалів,з яких створюється річ, а також від вартості матеріалів. Право власності на рухому річ, створену шляхом переробки з матеріалу, що їй не належить, набувається власником матеріалу, якщо він цього бажає, але якщо вартість переробки і створення нової речі істотно перевищує вартість матеріалу, право власності на нову річ набуває за її бажанням особа, яка здійснила таку переробку. Проте в цих випадках потрібно впевнитися, що особа, яка здійснила переробку,Діяла добросовісно і здійснила переробку матеріалів для себе. Особа, яка діяла недобросовісно, неправомірно використала чужий матеріал для виготовлення нової речі, повинна повернути власнику матеріалу створену річ і відшкодувати збитки.

 

3. Привласнення загальнодоступних дарів природи як спосіб набуття права власності

1. До первісних способів набуття права власності належить також привласнення загальнодоступних дарів природи. Підставою для виникнення права власності є закон, місцевий звичай або загальний дозвіл власника відповідної земельної ділянки на збір ягід, лікарських рослин, ловлю риби тощо. Суттєвою ознакою цього способу виникнення права власності є те, що набувач не пов'язаний з правом власності попереднього власника. Значення має природоохоронне і земельне законодавство.

 

4. Безхазяйні речі

1.  На відміну від попереднього способу набуття права власності, при визнанні речі безхазяйною слід враховувати, що ця річ раніше мала власника. Згідно зі ст.335 ЦК безхазяйною є річ, яка немає власника або власник якої невідомий. Під поняття безхазяйної речі підпадають такі об'єкти, як покинуті власником речі (ст.336),знахідка (ст.ст.337, 338), бездоглядні тварини (ст.340), скарб (ст.343ЦК). Проте право власності на ці речі з'являється у володільців в зв'язку з тими конкретними обставинами, які передбачені зазначеними статтями. Потрібно розрізняти безхазяйні речі нерухомі і рухомі. Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщенні. На взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення в друкованих засобах масової Інформації.

Лише після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність (ст.335 ЦК).

2.  Момент набуття права власності конкретно визначається в статтях, пов'язаних з тим, що річ за певних обставин стала безхазяйною або визначається як безхазяйна (ст.ст.336, 338, 341, 343ЦК). Набувач речі, від якої власник відмовився, набуває правовласності на цю річ з моменту заволодіння нею; особа, яка знайшла загублену річ, набуває право власності на неї після спливу шести місяців з моменту заявления про знахідку міліції або органові місцевого самоврядування, якщо не буде встановлено власника або Іншу особу, яка має право вимагати повернення загубленої речі або власник чи інша особа, яка має право вимагати повернення загубленої речі, не заявить про свої права на річ; якщо протягом шести місяців з моменту заявления про затримання бездоглядної робочої або великої рогатої худоби І протягом двох місяців щодо інших домашніх тварин не буде виявлено їх власника або він не заявить про свої права на них, право власності переходить до особи, у якої вони були на утриманні та в користуванні. Особа, яка виявила скарб, набуває право власності на нього. Якщо скарб бувприхований у майні, що належить на праві власності іншій особі,особа, яка виявила його, та власник майна, в якому скарб був прихований, набувають у рівних частинах право спільної часткової власності на нього.

Вищеназвані статті містять конкретні вказівки на особливості набуття права власності в окремих випадках, але загальні правила про   момент   набуття   права   власності   в   конкретних   випадках пов'язані з тим, що річ втратила свого попереднього власника.

 

5. Набувальна давність

1. Новим в ЦК є введений до нього інститут набувальної давності. Набуття права власності тут пов'язане з давністю володіння. Суб'єктами цього права можуть бути як фізичні та юридичні особи, так і держава і територіальна громада. Для набуття права власності за давністю володіння необхідне дотримання таких умов:

1)  фактично володіти річчю слід добросовісно, тобто заволодіння річчю має бути правомірним;

2)  володіння має бути безтитульним. Це означає, що яким би довгостроковим не був договір, на підставі якого виникло володіння річчю, це володіння не може слугувати для виникнення набувальної давності;

3)  добросовісне володіння має бути відкритим, а володілець має ставитися до речі як до своєї — підтримувати її в належному стані,користуватися нею;

4)  володіння має бути безперервним, проте особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є. Це може бути як фізична, такі юридична особа;

5)   відсутність правовстановлювального документа (наприклад,на будинок) ще не означає недобросовісності володільця;

6)   якщо титульний (законний) володілець пропустив строк позовної давності про витребування майна з чужого незаконного володіння, то строк спливу набувальної давності не може початися раніше закінчення строку спливу позовної давності, інакше фактичного володільця не можна визнати добросовісним;

7)   потрібно дотримувати строк спливу набувальної давності. Для нерухомого майна строк набувальної давності становить 10 років, для рухомого майна — 5 років;

8)   набуття права власності на земельну ділянку за набувальноїдавністю регулюється законом;

9)   потрібно враховувати момент державної реєстрації при визначенні моменту виникнення права власності за набувальною давністю. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державнійреєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації;

10) втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування;

11) документом, який посвідчує право власності за набувальною Давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери, є Рішення суду.

2. До похідних способів набуття права власності належить факт виникнення права власності внаслідок волевиявлення попереднього власника. Похідними способами виникнення права власності є цивільні правочини, спадкування за законом І заповітом, тобто похідні способи набуття права власності пов'язані з актом розпорядження власника майном.

 

6. Похідні способи набуття права власності. Значення передання майна

1.  Найпоширенішими похідними способами набуття права власності є договори, зокрема договори купівлі-продажу, міни, договори, пов'язані з передачею речі у власність

2.  У похідних способах набуття права власності важливого значення набуває момент передання майна. Право власності виникає з моменту передання майна. Згідно з ч.і ст.334 ЦК переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.

Проте фактична передача речі може і не визначати моменту виникнення права власності на майно, якшо інше встановлено законом або договором. Важливе значення для виникнення моменту права власності на майно має також момент нотаріального посвідчення договору, рішення суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним та момент державної реєстрації договору, якшо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації (ч.4 ст.334 ЦК).

До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товаророзпорядчого документа на майно.