Ця глава ЦК закріплює особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи, зокрема: право на ім'я; право на зміну імені; право на використання імені; право на повагу до гідності та честі; повага до людини, яка померла; право на недоторканність ділової репутації; право на індивідуальність; право на особисте життя та його таємницю; право на інформацію; право на особисті папери; розпоряджання особистими паперами; право на ознайомлення з особистими паперами, які передані до фонду бібліотек або архівів; право на таємницю кореспонденції; захист інтересів фізичної особи при проведенні фото-, кіно-, теле- та відеозйомок; охорона інтересів фізичної особи, яка зображена на фотографіях та в інших художніх творах; право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості; право на місце проживання; право на недоторканність житла; право на вибір роду занять; право на свободу пересування; право на свободу об'єднання; право на мирні зібрання.

 

1. Право на ім'я

1. Глава 22 ЦК містить ст.ст.294, 295 та 296, пов'язані з правом фізичної особи на ім'я. Право фізичної особи на ім'я забезпечує їй правову індивідуалізацію, свідчить про сімейну належність цієї особи і наявність у неї у зв'язку з цим встановлених законом можливостей. Традиційно ие право надає його носієві юридично забезпечену можливість мати Ім'я, вимагати від оточуючих, щоб його називали власним іменем.

Згідно з ЦК фізична особа має право на транскрибований запис її прізвища та імені відповідно до своєї національної традиції, що можна вважати важливою гарантією від спотворення імені, зокрема, при перекладі іншою мовою. Право на Ім'я не має сімейно-правової природи, оскільки не можна ототожнювати право на присвоєння Імені згідно з нормами сімейного права із самим правом на ім'я. Останнє є ширшим за своїм змістом.

Право на ім'я включає: право громадянина вимагати від інших осіб звертатися до нього відповідно до його прізвища, імені та по батькові; право на зміну прізвища, імені та по батькові; право вимагати припинення незаконного використання прізвища, імені та по батькові; право вимагати від інших осіб утримуватися від порушення права на ім'я. Право на ім'я виникає з моменту народження фізичної особи. У разі перекручення імені фізичної особи воно має бути виправлене. Якщо ж таке перекручення було здійснене у документі, такий документ підлягає заміні. Якшо ж перекручення імені здійснене у засобі масової інформації, воно має бути виправлене у тому ж засобі масової інформації. В разі відмови виправити ім'я фізична особа має право звернутися до суду І захистити своє право шляхом подання відповідної заяви за умов, визначених ЦПК.

Право на зміну імені є важливою гарантією права на ім'я фізичної особи. ЦК надає право фізичній особі, яка досягла 16 років, змінити своє прізвище та ім'я у порядку, встановленому законом, а фізична особа, яка досягла 14 років, наділяється правом змінити своє прізвище за згодою батьків або одного з батьків, з ким вона проживає, чи піклувальника (ст.295 ЦК). По батькові фізичної особи може бути змінено у разі зміни її батьком свого імені. Прізвище, Ім'я та по батькові фізичної особи можуть бути змінені у разі її усиновлення відповідно до закону. Що стосується прізвища фізичної особи, то воно може бути змінене відповідно до закону у разі реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу або визнання його недійсним.

2. Фізична особа має право використовувати своє ім'я у всіх сферах своєї діяльності (ст.296 ЦК). Особи користуються своїм іменем, по батькові та прізвищем, беручи участь у суспільних відносинах. При укладенні правочинів, притягненні до відповідальності за заподіяння шкоди тощо має бути відомо ім'я конкретної особи. При укладенні усної чи конклюдентної угоди ім'я однієї чи обох сторін може бути і не вказано, проте відсутність зазначення імені у цих випадках не означає відсутність самого права на ім'я.

Про обмеження можливості використання імені фізичної особи йдеться у ЧЧ.2—7 ст.296 ЦК. Так, використання імені фізичної особи в літературних та інших творах як персонажа (дійової особи) допускається дише за її згодою, а після її смерті — за згодою її дітей, вдови (вдівця), а якщо їх немає — батьків, братів чи сестер. Використання імені фізичної особи з метою висвітлення її діяльності або діяльності організації, в якій вона працює чи навчається, що грунтується на відповідних документах (звіти, стенограми, протоколи, ау-діо-, відеозаписи, архівні матеріали тощо), допускається без її згоди, використання початкової літери прізвища особи у засобах масової інформації, літературних творах також не є порушенням її права.

Ім'я фізичної особи, яка затримана, підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, або особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може бути використане (обнародуване) лише у разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо неї або винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення.

 

2. Право на повагу до честі, гідності та ділової репутації

1. Згідно зі ст.28 Конституції кожен має право на повагу до його гідності. ЦК гарантує кожному право на повагу до його гідності та честі і вказує на те, що гідність І честь фізичної особи є недоторканними (ст.297). У випадку порушення права фізичної особи на повагу до честності і гідності вона має право особисто звернутися до суду з відповідним позовом, якщо згідно з чинним законодавством має повну цивільну дієздатність, або ж право звернення до суду набувають її батьки (опікуни, піклувальники, усиновителі) відповідно до норм цивільного законодавства про представництво в суді. Зміст цивільно-правового захисту честі, гідності і ділової репутації становлять правовідносини, в яких морально потерпіла сторона наділяється правом вимагати за судом спростування відомостей, які порочать її честь, гідність та ділову репутацію, а друга сторона, яка такі відомості поширила, зобов'язана дати спростування, якщо не доведе, що відомості відповідають дійсності.

Згідно з ЦПК позов про спростування відомостей, що порочать честь і гідність, може бути пред'явлено особою, про яку поширено такі відомості, а також близькими родичами цієї особи, коли відомості прямо чи опосередковано їх порочать. Заінтересована особа має право на судовий захист у зазначеному порядку також у разі поширення таких відомостей щодо члена її родини або іншого родича, який помер.

Зобов'язаними суб'єктами зазначених правовідносин є особи, які незалежно від наявності їхньої вини поширили відомості, що не відповідають дійсності, або виклали їх неправдиво, що порочить честь і гідність чи ділову репутацію або завдає шкоди інтересам громадян або організацій. Таким чином, відповідачем у справі про захист честі і гідності може бути фізична або юридична особа, яка поширила відомості, що порочать позивача.

2.  Проблема поваги до людини не вичерпується лише питаннями права на особисту недоторканність фізичної особи за її життя і положеннями щодо можливості вилучення тканин, органів з тіла особи, яка померла (ст.289), захисту честі і гідності померлої людини тощо, а породжує і зобов'язання кожного шанобливо ставитися до тіла людини, яка померла (ст.298 ЦК). Шанобливе ставлення має поширюватися і на місце поховання людини. Право на відшкодування майнової та моральної шкоди у разі глуму над тілом людини, яка померла, або над місцем її поховання, мають члени сім'ї померлого, близькі родичі.

3.  Поняття ділової репутації стоїть поряд із поняттям честі та гідності (ст.299 ЦК). Протягом тривалого періоду в законодавстві і юридичній літературі право на честь і гідність та право на ділову репутацію об'єднувалися в одне суб'єктивне право громадян. Відповідно до ЦК право на недоторканність ділової репутації є самостійним особистим немайновим правом фізичної особи.