§ 1. Поняття та види кредиту

В юридичній літературі під кредитними пра­вовідносинами розуміють усі кредитні відносини, що виникають при наданні (передачі, використанні та повернен­ні) коштів або інших речей, визначених родовими ознаками, на умовах повернення.

Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції від 22 травня 1997 р.) дає загальне визначення по­няття кредиту. За згаданим законом, це кошти та матеріальні цінності, що їх надають резиденти або нерезиденти у користу­вання юридичним або фізичним особам на визначений строк та під відсоток. Кредит поділяється на фінансовий, товарний та кредит під цінні папери, що засвідчують відносини позики.

Повніше визначення міститься в Положенні про кредиту­вання, затвердженому постановою Правління Національного банку України від 28 вересня 1995 р. № 246¹. Цим актом кредит визначається як позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості повернення, строковості, платності та цільо­вого характеру використання.

Кредитна операція — це договір щодо надання кредиту, який супроводжується записами за банківськими рахунками, з відповідним відображенням у балансах кредитора та позичальника.

Суб'єкти господарської діяльності використовують такі форми кредиту: банківський, комерційний, лізинговий, іпотеч­ний, бланковий та консорціумний.

Банківський кредит надається суб'єктам кредитування всіх форм власності у тимчасове користування на умовах, перед­бачених кредитним договором.

Кредити, що їх надають банки, поділяються:

за строками користування на:

а)  короткострокові — до одного року; можуть надаватися банками у разі тимчасових фінансових труднощів, що вини­кають у зв'язку з витратами виробництва та обігу, не забез­печеними надходженням коштів у відповідному періоді;

б) середньострокові—до трьох років; можуть надаватися на оплату обладнання, поточні витрати, на фінансування ка­пітальних вкладень;

в) довгострокові— понад три роки; можуть надаватися для формування основних фондів. Об'єктами кредитування є ка­пітальні витрати на реконструкцію, модернізацію та розши­рення  вже діючих основних фондів,  на  нове будівництво, приватизацію та ін.;

за забезпеченням на:

а)   забезпечені заставою (майном,  майновими  правами,цінними паперами);

б)   гарантовані (банками, фінансами чи майном третьої особи);

в)   з   іншим забезпеченням (поручительство,   свідоцтво страхової орган ізаци);

г) незабезпечені (бланкові);

за ступенем ризику на:

а) стандартні кредити;

б) кредити з підвищеним ризиком;

за методами надання на:

а)  кредити, що їх надають у разовому порядку;

б) кредити, що їх надають відповідно до кредитної лінії.

Під кредитною лінією розуміється згода банку-кредитора надати кредит у майбутньому в розмірах, які не перевищують заздалегідь обумовлені розміри за певний відрізок часу без прове­дення додаткових спеціальних переговорів;

в) гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою надання, за потребою, із стягненням комісії за зобов'язанням);

 

за строками погашення на:

а) кредити, що погашаються водночас;

б) кредити, що погашаються у розстрочку;

в) кредити, що погашаються достроково (на вимогу креди­тора або за заявою позичальника);

г)  кредити, що погашаються з регресією платежів;

д)   кредити, що погашаються після обумовленого періоду
(місяця, кварталу і т.д.).

Комерційний кредит є товарною формою кредиту, яка визначає відносини з питань перерозподілу матеріальних фондів і характеризує кредитну угоду між двома суб'єктами господарської діяльності. Учасники кредитних відносин при комерційному кредиті регулюють свої стосунки і можуть використовувати платіжні засоби у вигляді векселів.

Погашення комерційного кредиту здійснюється шляхом:

—  оплати боржником за векселем;

—  передачі векселя відповідно до чинного законодавства іншій   юридичній   особі   (крім   банків   та   Інших   кредитних установ);

—  переоформлення комерційного кредиту на банківський.

Лізинговий кредит— це відносини між юридичними особа­ми, які виникають у разі оренди майна і супроводжуються ук­ладенням лізингової угоди.

Іпотечний кредит — це особливий вид відносин з приводу надання кредитів під заставу нерухомого майна.

Консорціумнип кредит— це форма кредиту, що його надає банківський консорціумом шляхом:

а)  акумулювання кредитних ресурсів у визначеному банку з подальшим наданням кредиту позичальникам;

б)  гарантування загальної суми кредиту провідним банком або групою банків;

в)  зміни  гарантованих банками-учасниками  квот  кредит­них ресурсів за рахунок залучення інших банків для участі в консорціумній операції.

Головними ланками кредитної системи є банки та кредитні установи, які, маючи ліцензію НБУ, водночас виступають у ролі продавців і покупців наявних вільних коштів.

Згідно з ч. 5 ст. З Закону України "Про банки і банківську діяльність" залучення і розміщення кредитів, крім банків, іншими юридичними особами забороняється, за винятком випадків, визначених законодавчими актами України. Слід мати на увазі, що відповідно до ст.8 зазначеного закону до операцій НБУ віднесено надання кредитів лише комерційним банкам, а вже останні здійснюють безпосереднє кредитуван­ня підприємств та організацій (ст.25).

Комерційні банки здійснюють кредитні операції в межах кредитних ресурсів, які утворюють у процесі своєї діяльності. В разі потреби вони можуть на договірних засадах позичати ресурси один в одного або брати позички в НБУ (міжбанків-ські кредити), залучати і розміщувати кошти у формі депозитів та вкладів. Варто, однак, мати на увазі, що загальний розмір отримання комерційними банками міжбанківських кредитів обмежується двократним розміром власних коштів банку.

Банки кредитують підприємства та організації на дого­вірних умовах шляхом укладення кредитних договорів. Відпо­відно до Положення про кредитування ці договори укладають­ся в письмовій формі як шляхом складання одного документа, підписаного кредитором та позичальником, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами.

Суб'єкти підприємницької діяльності — резиденти України згідно із ст.4 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяль­ність" мають право на одержання кредитів від іноземних суб'єктів господарської діяльності. Кредити в іноземній валюті юридичні особи — резиденти України можуть отримувати лише для цільового фінансування конкретного проекту в межах передбаченої їхніми установчими документами діяль­ності і тільки у безготівковій формі. Одержання і погашення кредитних ресурсів має здійснюватися через систему корес­пондентських рахунків, відкритих уповноваженими банками або Національним банком України в іноземних банках.

Позичальники погашають одержані кредити в іноземній ва­люті за рахунок валютних надходжень від усіх видів зов­нішньоекономічної діяльності. Для погашення кредитів може бути використана іноземна валюта, придбана на Українській міжбанківській валютній біржі чи на міжбанківському валют­ному ринку України.

Відповідно до п.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 р. № 15-93 одержання резидентами креди­тів в іноземній валюті, якщо термін і суми таких кредитів пере­вищують встановлені законодавством межі, потребує індиві­дуальної ліцензії НБУ. Згідно із встановленим порядком упов­новажений банк, що має ліцензію на право здійснення опе­рацій з валютними цінностями, може залучати кредитні ресурси від іноземних банків-кореспондентів без ліцензії НБУ терміном до одного року. Інші резиденти-позичальники повинні отримати ліцензію у порядку, встановленому Поло­женням про порядок надання резидентам України індивіду­альних ліцензій на отримання кредитів в іноземній валюті від іноземних кредиторів, затвердженим постановою Правління НБУ від 28 вересня 1995 р.

Для отримання індивідуальної ліцензії резидент-позичаль-ник (крім уповноваженого банку) повинен подати до НБУ:

клопотання позикодавця;

лист уповноваженого банку зі згодою на обслуговування кредиту та експертною оцінкою банку окупності проекту;

кредитну угоду.

Якщо резидент-позичальник є державним підприємством, йому необхідно додатково подати клопотання відповідного державного органу про отримання кредиту, а якщо кредитною угодою передбачена застава майна — письмову згоду орга­ну, уповноваженого управляти цим майном, на передачу його в заставу.

Уповноваженому банку для отримання індивідуальної лі­цензії на залучення кредитних ресурсів від іноземних банків-кореспондентів терміном понад один рік необхідно подати до НБУ клопотання та кредитну угоду з нерезидентом із зазна­ченням графіка погашення заборгованості по кредиту.

Індивідуальна ліцензія видається резиденту-позичальнику для реалізації лише одного кредитного проекту. Вона дійсна на весь час користування кредитом, якщо протягом 60 днів з дня Ті видачі позичальник отримав кредит повністю або частково.

Одержання резидентом-позичальником кредиту в інозем­ній валюті від іноземного кредитора без індивідуальної ліцен­зії НБУ тягне за собою застосування передбаченого ст.16 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" штрафу у сумі, еквівалентній   сумі   одержаного   кредиту,   перерахованій   у   валют/ України за курсом НБУ на день проведення операції.

Контроль за погашенням кредиту, отриманого резидентом України в іноземній валюті від іноземного інвестора, покла­дається на уповноважений банк.