§ 7. Договір про перевезення пасажира та багажу

За договором про перевезення пасажира перевізник зобов'язується перевезти пасажира до пункту призначення, а в разі здачі пасажиром багажу — також доставити багаж до пункту призначення і видати його уповноваженій на одержання багажу особі; пасажир зобов'я­зується сплатити встановлену плату за проїзд, а при здачі ба­гажу— і за його перевезення (ч. 2 ст. 358 ЦК).

Перевезення пасажирів здійснюються залізничним, річковим, морським, повітряним та автомобільним транспор­том, а в містах — метрополітеном, трамваями і тролейбу­сами. Існують автомобільні приміські, міжміські перевезення пасажирів та міські автобусні, а також перевезення марш­рутними та вантажопасажирськими таксомоторами. Переве­зення за плату пасажирів та їхніх речей громадянами, які здійснюють їх епізодично, регулюються нормами про договір підряду, а не правилами транспортного законодавства.

Договори про перевезення пасажирів укладаються усно. Доказом укладення договору є пасажирський квиток (ст. 187 Кодексу торговельного мореплавства). Проте квиток не можна вважати письмовою формою договору, оскільки на ньому немає підписів протилежних сторін. Він видається в основному без позначення імені пасажира, крім авіаквитків та іменних абонементних квитків на приміські поїзди. Іноді договір про перевезення укладається шляхом вчинення кон-клюдентних дій без видачі квитка (наприклад, опускання же­тона в касу метро, відкритого для проїзду пасажирів).

Перевізник повинен подати для перевезення пасажирів той транспортний засіб і надати в ньому певне місце, що за­значені у проїзному квитку. При морських перевезеннях пароплавство до початку рейсу повинно привести судно у стан, придатний для плавання та безпечний для пасажирів, завчасно укомплектувати його екіпажем, спорядити й забез­печити усім необхідним і підтримувати його у такому стані під час перевезення (ст. 192 Кодексу торговельного мореплав­ства). Перевізник зобов'язаний доставити пасажира до місця призначення.

Пасажир має право провозити із собою безплатно одну дитину віком до п'яти років (на міському транспорті — до семи років), якщо вона не займає окремого місця (ст. 82 Статуту автомобільного транспорту). На дітей старшого віку (до 10 років, на повітряному транспорті — до 12 років) можна придбати пільговий дитячий квиток. Пасажирові дозволено зробити зупинку в дорозі з продовженням строку придатності квитка до десяти діб, а в разі хвороби — на весь час хвороби з поданням довідки лікувального закладу. Він може змінити один раз протягом поїздки залізницею маршрут, зазначений у квитку, не змінюючи станції призначення. У разі відмови від поїздки пасажирові повертається вартість проїзду за вираху­ванням збору за попередній продаж квитка і певного відсотка від вартості проїзду.

Пасажирам надається і ряд інших прав, пов'язаних з пере­везеннями. Водночас вони повинні додержуватися чинних на відповідному транспорті правил, тобто бережливо користу­ватися майном перевізника. Під час повітряних перевезень з метою забезпечення безпеки польотів, охорони життя і здоров'я пасажирів та членів екіпажу встановлено огляд пасажирів, їхньої ручної поклажі та багажу. Огляд прово­диться в аеропорту чи міському аеровокзалі. Якщо пасажир в аеропорту відмовляється від огляду багажу, перевізник має право розірвати договір, повернувши плату за перевезення з вирахуванням встановленого збору.

Відповідальність перевізника за шкоду, заподіяну смертю або ушкодженням здоров'я пасажира, визначається за правилами, що регулюють зобов'язання із заподіяння шкоди (глава 40 ЦК).

Пасажир, який придбав квиток для поїздки, має право про­возити із собою безкоштовно ручну поклажу певної ваги, зокрема залізницею — не більше як 36 кг і додатково у примісь­ких поїздах — не більше як 50 кг за плату за багажним тарифом. Турботу про цілість і схоронність своєї ручної пок­лажі повинен виявляти особисто пасажир. При морських і повітряних перевезеннях відповідальність за втрату, нестачу або пошкодження ручної поклажі може бути покладена на перевізника, якщо пасажир доведе його вину. На інших видах транспорту відповідальності перевізника за несхоронність ручної поклажі не передбачено.

На відміну від ручної поклажі, що перевозиться разом із пасажиром, багаж — це речі пасажира, які здаються перевіз­никові у його відання для доставки до пункту призначення за окрему плату. Багаж перевозиться у багажному вагоні чи ба­гажному відділенні судна, літака, автомобіля. На посвідчення прийому багажу до перевезення пасажирові видається ба­гажна квитанція (ст. 60 Повітряного кодексу України; ст. 187 Кодексу торговельного мореплавства).

Перевізник повинен забезпечити схоронність багажу та доставити його у строк, який визначається часом руху поїзда, теплохода, автомобіля до пункту призначення. Відповідаль­ність перевізника за втрату, нестачу, псування або пошкод­ження багажу, а також за прострочення його доставки будується на тих самих засадах, що й при порушенні перевіз­ником відповідних обов'язків за договором перевезення ван­тажу (ст. 362 ЦК).

Близьким до договору морського перевезення пасажира є договір морського круїзу. За цим договором одна сторона — організатор круїзу зобов'язується здійснити колективну морську подорож (круїз) за певною програмою і надати учасникові круїзу всі пов'язані з цим послуги (морське пере­везення, харчування, побутове та екскурсійне обслуговуван­ня тощо), а друга сторона — учасник круїзу зобов'язується сплатити за це встановлену плату. Документом, що під­тверджує наявність договору морського круїзу, є іменна путівка або інший прирівняний до неї документ, виданий організатором круїзу. Організатор круїзу повинен до його початку привести судно у належний стан, придатний до пла­вання і безпечного перевезення учасників круїзу, завчасно і належним чином спорядити його, укомплектувати екіпаж і утримувати судно в такому стані протягом усього часу круїзу.

Учасник круїзу має право до початку круїзу відмовитися від договору і в разі завчасного повідомлення організатора круїзу про відмову від договору одержати сплачену суму за круїз у порядку, розмірах та строки, встановлені договором морського круїзу. В разі, коли організатор круїзу не може надати учасникові круїзу місце на судні, передбачене догово­ром, або за його згодою таке саме місце на іншому судні, яке за своїми характеристиками та комфортабельністю є не нижче від обумовленого, учасник круїзу має право відмо­витися від договору й одержати повну плату за круїз.

Організатор круїзу має право відмовитися від договору морського круїзу, якщо до його початку виникли такі обста­вини, як військові або інші дії, що загрожують небезпекою за­хоплення судна, затримання судна за розпорядженням влади з причин, не залежних від сторін договору, тощо. Якщо ці обставини настали після початку круїзу і призвели до його припинення, договір розривається. В цьому разі організатор круїзу повинен повернути учасникові плату за невикористану частину круїзу і на вимогу останнього доставити його у порт відправлення. В разі збільшення строку круїзу внаслідок не­передбачених обставин організатор круїзу несе всі додаткові витрати, пов'язані з наданням послуг учасникам круїзу (статті 195—202 Кодексу торговельного мореплавства).