§ 4. Розрахунки за інкасовими дорученнями

Розрахунки за інкасовими дорученнями не передбачають існуван­ня спеціального для цього випадку платіжного документа. Термін має певним чином узагальнююче значення й означає банківську операцію з отримання виконуючим банком коштів або акцепту (згоди) платежу на підставі різних розрахункових чи інших документів за дорученням отримувача, який виступає як довіритель (принципал).

Розрахунки за інкасо (від італ. incaso — виручка, виторг) важливі перш за все у цілях забезпечення чекового та вексельного обігу, однак його застосовують також при розрахунках за допомогою таких платіж­них документів, як платіжні вимоги та платіжні вимоги-доручення.

Відповідно до ст. 1099 ЦК у разі розрахунків за інкасовими доручен­нями (за інкасо) банк (банк-емітент) за дорученням клієнта здійснює за рахунок клієнта дії щодо одержання від платника платежу та (або) ак­цепту платежу. Банк-емітент, який одержав інкасове доручення, має право залучати для його виконання інший банк (виконуючий банк).

Інструкція № 22 визначає інкасування (інкасо) як здійснення банком за дорученням клієнта операцій з розрахунковими та супровідними документами з метою одержання платежу або передавання розрахункових та/чи супровідних документів проти платежу, або передавання розрахункових та/чи супровідних документів на інших умовах.

Виконання інкасового доручення полягає у негайному поданні ви­конуючим банком платнику для оплати чи акцепту документів отри­мувача коштів у тій формі, в якій вони були від нього одержані, за винятком банківських відміток і написів, необхідних для оформлення інкасової операції.

У разі відсутності будь-якого документа або невідповідності до­кументів за зовнішніми ознаками інкасовому дорученню виконуючий банк повинен негайно повідомити про це клієнта, а у разі їх неусунен- ня — повертає документи без виконання.

Учасниками розрахунків з використанням інкасо є довіритель, яким, як правило, є продавець, підрядник, виконавець тощо — особа, яка дає доручення з інкасо своєму банку; банк-емітент, якому довіри­тель доручає операцію з інкасо; виконуючий банк — банк, який здій­снює представлення платнику; платник, яким, як правило, є покупець товару, замовник робіт, послуг тощо.

Міжнародні правила по інкасо^[13] встановлюють, що інкасо означає операції, які здійснюються банками на підставі отриманих інструкцій

з  документами в цілях отримання платежу та/або акцепту; передання документів проти платежу та/або проти акцепту; передання документів на інших умовах.

Документами, за якими здійснюється інкасо, можуть бути фінан­сові (переказні векселі, чеки, інші подібні документи, що використо­вуються для отримання платежу коштами) та/або комерційні докумен­ти (рахунки, транспортні, товаророзпорядчі або інші не фінансові документи). Залежно від цього існує два види інкасо — чисте та до­кументарне.

До першого виду належить інкасо фінансових документів, що не супроводжуються комерційними документами. Другий вид означає інкасо фінансових документів, що супроводжуються комерційними документами або інкасо виключно комерційних документів.

Інкасо здійснюється в таких формах:

1)  одержання платежу — надання простого або переказного вексе­ля, чека, платіжної розписки або інших фінансових документів для одержання платежу грошима;

2)  акцепт переказного векселя — надання переказного векселя для його акцепту платником;

3)   видача комерційних документів проти платежу — виконуючий банк видає комерційні документи (які можуть супроводжуватися фі­нансовими документами) платникові тільки за умови здійснення пла­тежу грішми;

4)  видача комерційних документів проти акцепту переказного век­селя — виконуючий банк видає комерційні документи платникові тільки за умови акцепту переказного векселя;

5)   видача документів на інших умовах — виконуючий банк видає документи платникові тільки при виконанні умов, зазначених в інка­совому дорученні^[14].

Документарне інкасо вигідне, зокрема, постачальнику товару, оскільки виконуючий банк фактично захищає його право на товар, не видаючи товаророзпорядчі документи покупцю до моменту здійснен­ня оплати чи акцепту переказного векселя.

Частковий платіж може бути прийнятий виконуючим банком, якщо це встановлено банківськими правилами, або за наявності спеціально­го дозволу. Інкасовані суми, за відрахуванням належної оплати, не­гайно передаються виконуючим банком у розпорядження банку- емітента, який повинен зарахувати ці суми на рахунок клієнта. Якщо платіж та (або) акцепт не були отримані, виконуючий банк повинен негайно повідомити банк-емітент про причини неплатежу або відмови від акцепту, який у свою чергу повідомляє про це клієнта. У разі не­отримання вказівок щодо подальших дій у визначений строк докумен­ти можуть бути повернуті банку-емітентові.

Виконуючий банк несе відповідальність за повноту та правильність акцепту переказного векселя, однак не несе відповідальності за дій­сність та достовірність підпису або за наявність повноважень на його підписання.

Банки не несуть відповідальності за форму, достатність, точність, достовірність, підробку або правову силу будь-якого документа; вони також не несуть відповідальності за опис, кількість, вагу, якість, умови, упаковку, поставку, цінність або наявність товару, представленого будь- яким документом, або за сумлінність або дії та упущення, платоспро­можність, виконання або репутацію відправників, перевізників, екс­педиторів, одержувачів чи страховиків товару, або будь-якої іншої особи.