§ 3. Права та обов’язки сторін за кредитним договором

Зміст зобов’язання, що виникає на підставі укладеного кредитного договору, складають права та обов’язки його сторін, обсяг яких визна­чається з урахуванням заборон та обмежень, встановлених чинним законодавством.

Основним обов’язком кредитодавця є надання грошових коштів позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором. При наданні кредитів банк зобов’ язаний додержуватися основних принци­пів кредитування, у тому числі перевіряти кредитоспроможність по- зичальників^[25] та наявність забезпечення кредитів, додержуватися вста­новлених Національним банком України вимог щодо концентрації ризиків. Важливою при наданні кредитів є інформація про кредитну історію позичальника, яка належить до якісних характеристик пози­чальника. Кредитною історією є сукупність інформації про юридичну або фізичну особу, що її ідентифікує, відомостей про виконання нею зобов’ язань за кредитними правочинами, іншої відкритої інформації відповідно до Закону, яка включає, зокрема, відомості щодо інтенсив­ності користування банківськими кредитами/гарантіями в минулому та своєчасності їх погашення й сплати відсотків/комісій за ними^[26].

Банкам забороняється прямо чи опосередковано надавати кредити для придбання власних цінних паперів. Використання цінних паперів власної емісії для забезпечення кредитів можливе з дозволу Національ­ного банку України. Банк у силу прямого імперативу (ч. 6 ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність») не може надавати кре­дити під процент, ставка якого є нижчою від процентної ставки за кредитами, які бере сам банк, і процентної ставки, що виплачується ним по депозитах. Виняток можна робити лише у разі, якщо при здій­сненні такої операції банк не матиме збитків. Протягом строку чин­ності кредитного договору банку, іншій фінансовій установі забороне­но в односторонньому порядку збільшувати розмір процентів, вста­новлених при його укладенні (ч. 2 ст. 1056^[27] ЦК). Банкам, за винятком випадків, встановлених законом, також забороняється в односторон­ньому порядку змінювати інші умови укладених з клієнтами договорів (ч. 4 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»). Умо - ва договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною¹ (ч. 3 ст. 1056¹ ЦК). Фінансовим установам забороняється вимагати достро­кового погашення несплаченої частини боргу за кредитом та розрива­ти в односторонньому порядку укладені кредитні договори у разі незгоди позичальника із пропозицією фінансової установи збільшити процентну ставку або інший платіж, передбачений кредитним догово­ром або графіком погашення боргу (ч. 3 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових по­слуг»).

Позичальник зобов’ язується повернути одержаний кредит та спла­тити проценти на умовах, встановлених кредитним договором. Пози­чальник, виходячи з консенсуальної природи кредитного договору, вправі вимагати від кредитодавця надання кредиту за укладеним до­говором.

Кредитодавець вправі вимагати від позичальника повернення суми кредиту та сплати процентів у розмірі, встановленому у договорі. Ви­плата процентів за користування кредитом здійснюється у строки, встановлені кредитним договором. Якщо сторони не погодили інше, кредитодавець вправі вимагати сплати процентів щомісяця до дня по­вернення кредиту (ч. 2 ст. 1048 ЦК).

Як уже раніше зазначалося, кредитним договором може бути перед­бачено цільове використання позивальником кредиту. Якщо ж пози­чальник порушує обов’ язок щодо цільового використання кредиту, кредитодавець має право відмовитися від подальшого кредитування позичальника за договором.

Кредитодавець вправі вимагати дострокового повернення кредиту (його частини) та сплати належних йому за договором процентів. Це право обумовлюється порушенням позичальником умов кредитного договору, а саме, у разі: а) прострочення позичальником повернення чергової частини кредиту (якщо договором встановлений обов’язок його повернення частинами (із розстроченням)) (ч. 2 ст. 1050 ЦК); б) невиконання позичальником обов’язків, встановлених кредитним договором, щодо забезпечення повернення кредиту, а також у разі втра­ти забезпечення виконання зобов’ язання або погіршення його умов за обставин, за які кредитодавець не несе відповідальності (ст. 1052 ЦК).

Сторонам кредитного договору надано право відмовитись від на­дання або одержання кредиту на підставах, встановлених ЦК. Так, кредитодавець має право відмовитися від надання позичальникові передбаченого договором кредиту частково або в повному обсязі у разі порушення процедури визнання позичальника банкрутом або за на­явності інших обставин, які явно свідчать про те, що наданий пози­чальникові кредит своєчасно не буде повернений (ч. 1 ст. 1056 ЦК). Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про відновлення платоспро­можності боржника або визнання його банкрутом»^[28] процедура визнан­ня позичальника банкрутом порушується винесенням суддею ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство. Іншими об­ставинами, що явно свідчать про те, що наданий позичальникові кредит своєчасно не буде повернений, можна вважати, наприклад, велику кредиторську заборгованість позичальника тощо. Слід звернути увагу на те, що така відмова кредитодавця стосується лише кредиту, який підлягає наданню позичальникові у майбутньому (наприклад, у порядку кредитної лінії) і не передбачає зміни умов повернення уже фактично наданого кредиту.

У свою чергу, позичальник, якщо інше не встановлено договором або законом, має право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі незалежно від підстав лише до встановленого договором строку його надання, повідомивши про це кредитодавця (ч. 2 ст. 1056 ЦК).

За порушення встановлених кредитним договором зобов’язань сторони несуть відповідальність, встановлену чинним законодавством та договором.

^[1] Див.: Медведев, Д. А. Гражданское право [Текст] : учебник : в 3 т. / Д. А. Мед­ведев, Е. Ю. Валявина, И. В. Елисеев [и др.] ; отв. ред. А. П. Сергеев, Ю. К. Толстой. - 4-е изд., перераб. и доп. - М. : ТК Велби ; Проспект, 2005. - Т 2. - С. 488.

^[2] Офіц. вісн. України. - 2001. - № 1-2, ч. 1. - Ст. 1.

^[3] Крім вказаної за змістом ч. 1 ст. 49 Закону України «Про банки і банківську ді­яльність» до кредитних операцій також належать: організація купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів; здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андеррайтинг); надання гарантій і поручительств та інших зобов’ язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі; при­дбання права вимоги на виконання зобов’язань у грошовій формі за поставлені това­ри чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг); лізинг.

^[4] Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг [Текст] : Закон України від 12.07.2001 р. // Офіц. вісн. України. - 2001. - № 32.-    Ст. 1457.

^[5] Пункт 6 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулю­вання ринків фінансових послуг».

^[6] Організаційні, правові та економічні засади створення та діяльності кредитних спілок, їх об’єднань, права та обов’язки членів кредитних спілок та їх об’єднань ви­значаються Законом України «Про кредитні спілки» від 20.12.2001 р. (Офіц. вісн. України. - 2002. - № 3. - Ст. 79).

^[7] Відповідно до ч. 10 ст. 2 Закону України «Про страхування» страховики, які здійснюють страхування життя, можуть надавати кредити страхувальникам, які укла­ли договори страхування життя.

^[8] Правилами торгівлі у розстрочку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.1998 р. № 997 (Офіц. вісн. України. - 1998. - № 27. - Ст. 989), вста­новлено порядок продажу суб’єктами господарської діяльності непродовольчих това­рів фізичним особам у розстрочку, тобто на умовах розстрочення кінцевого розрахун­ку, на визначений строк та під відсоток.

^[9] Див. п. 14.1.245 ст. 14 Податкового кодексу України від 2.12.2010 р. (Офіц. вісн. України. - 2010. - № 92. - (частина 1). - Ст. 3248.

^[10] Чинним законодавством, крім наведених, передбачаються також лізинговий, іпотечний, ломбардний, споживчий, консорціумний, інвестиційний, податковий та інші форми кредиту.

^[11] У даному випадку можна говорити про односторонню відмову від виконання зобов’язання, що є винятком із цивільно-правового принципу недопущення односто­ронньої відмови від зобов’язання (ст. 525 ЦК).

^[12] Проценти у загальному розумінні є платою за використання грошових коштів або їх еквівалентів. Законодавче визначення процентів міститься у Податковому кодексі України, згідно з п.14.1.206. ст. 1 якого процентами є дохід, який сплачується (нарахову­ється) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна. До процентів включаються: платіж за викорис­тання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит; платіж за використання коштів, залучених у депозит; платіж за придбання товарів у розстрочку; платіж за ко­ристування майном згідно з договорами фінансового лізингу (оренди) (без урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об’єкта фінансового лізингу); винагорода (дохід) орендодавця як частина орендного платежу за договором оренди житла з викупом, сплачена фізичною особою платнику податку, на користь якого відступлено право на отримання таких платежів..

^[13] Як зазначається у Методичних вказівках з інспектування банків «Система оцін­ки ризиків», схвалених постановою Правління Національного банку України від 15.03.2004 р. № 104, кредитним ризиком є наявний або потенційний ризик для над­ходжень та капіталу, який виникає через неспроможність сторони, що взяла на себе зобов’язання, виконати умови будь-якої фінансової угоди із банком або в інший спосіб виконати взяті на себе зобов’язання.

^[14] Про захист прав споживачів [Текст] : Закон України від 12.05.1991 р. (у ред. За­кону України від 01.12.2005 р.) // Офіц. вісн. України. - 2006. - № 1-2. - Ст. 1.

^[15] П.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

^[16] Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» від 19.06.2003р. (Офіційний вісник України. - 2003. - № 30. - Ст. 1525) управителем може бути фінан­сова установа.

^[17] Див.: Ліцензійні умови провадження діяльності з надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів кредитними установами [Текст] : затв. розпорядженням Держ. коміс. з регулювання ринків фін. послуг України від 18.10.2005 р. № 4802 // Офіц. вісн. України. - 2005. - № 49. - Ст. 3101.

^[18] Частина 3 ст. 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулюван­ня ринків фінансових послуг».

^[19] Як зазначає Державний комітет з питань регуляторної політики та підприємництва у листі від 17.11.2006 р. № 8287 (див., наприклад: Ориентир. - 2006. - 12. - № 47), мож­ливість надання процентної позики за рахунок залучених від інших осіб грошових коштів юридичними особами обмежена безпосередньо в ч. 3 ст. 5 Закону України «Про фінансо­ві послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», відповідно до якої це може здійснюватися виключно фінансовою установою зі статусом кредитної установи. Щодо надання процентної позики за рахунок власних коштів юридичними особами, то, на думку Держкомпідприємництва України, законом, який визначає можливість здійснен­ня таких операцій, є Цивільний кодекс України, який у параграфі 1 гл. 71 <...> визначає можливість надання процентних позик без обмеження кола осіб-позикодавців.

^[20] Офіц. вісн. України. - 2003. - № 11. - Ст. 462.

^[21] Див., наприклад, лист Національного банку України від 26.07.2004 р. № 14­011/2805-7443 «Про встановлення плати за користування кредитними ресурсами» (Ориентир. - 2004. - 08. - № 30).

^[22] Див.: Иванчук, В. Б. Хозяйственньїй кодекс Украиньї [Текст] : Комментарий / В. Б. Иванчук. - Изд. 2-е. - Харьков : Одиссей, 2005. - С. 710.

^[23] Юрид. вісн. України. - 2008. - 08. - № 33.

^[24] У постанові судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 05.02.2008 р. (справа № 22/268) з посиланням на ст. 638 ЦК та ст. 180 ГК зазна­чається, що при укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому випадку узгодити предмет, ціну та термін дії договору.При вирішенні спору суд апеляційної інстанції встановив факт досягнення згоди між сторонами договору щодо всіх його істотних умов, застосування відповідних за­ходів щодо забезпечення основного зобов’язання, а також його виконання сторонами, прийшов до обґрунтованого висновку про відповідність спірного договору вимогам закону та безпідставності позовних вимог.Посилання Вищого господарського суду України як на підставу недійсності оспо­рюваного договору на ту обставину, що сторонами не визначена у договорі відпові­дальність АБ «К» щодо видачі кредитних коштів, не можна визнати обґрунтованою, оскільки зазначене, відповідно до вимог статей 215, 203 ЦК, не є підставою для ви­знання такого правочину недійсним.

^[25] Кредитоспроможність - наявність у позичальника/контрагента банку передумов для отримання кредиту та його здатність повернути кредит і відсотки за ним у повному обсязі та в обумовлені договором строки (Положення про порядок формування та ви­користання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків [Текст] : затв. постановою Правління Нац. банку України від 06.07.2000 р. № 279 : п. 2 // Офіц. вісн. України. - 2000. - № 32. - Ст. 1378).

^[26] Правові та організаційні засади формування і ведення кредитних історій, права суб’ єктів кредитних історій та користувачів бюро кредитних історій, вимоги до за­хисту інформації, що складає кредитну історію, порядок утворення, діяльності та ліквідації бюро кредитних історій визначається Законом України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» від 23.06.2005 р., метою якого є врегулюван­ня суспільних відносин, що виникають у сфері збору, оброблення, зберігання, захисту та використання інформації про виконання особами грошових зобов’язань, функціо­нування інституцій, пов’ язаних з обміном інформацією про грошові зобов’ язання та забезпеченням прав та інтересів суб’єктів кредитної історії (Офіц. вісн. України. - 2005.-   № 29. - Ст. 1690).

^[27] У зв’язку із зазначеною забороною збільшення банком чи іншою фінансовою установою в односторонньому порядку розміру процентів за кредитним договором звертає на себе увагу положення Закону України «Про захист прав споживачів» щодо надання споживчого кредиту, яке суперечить вимогам, встановленим ЦК України. Так, згідно з абз. 4 ч. 4 ст. 11 вказаного Закону у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

^[28] Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом [Текст] : Закон України від 14.05.1992 р. (у ред. Закону України від 30.06.1999 р.) // Офіц. вісн. України. - 1999. - № 33. - Ст. 1699.

Питання для самоконтролю

1. Поняття та правова природа кредитного договору.

2.  Види кредиту.

3.  Співвідношення кредитного договору та договору позики.

4.  Сторони кредитного договору. Їх права та обов’язки.

5.  Зміст кредитного договору.

6.  Комерційний кредит.

7.  Поняття та правова характеристика кредитних історій.