§ 3. Припинення договору

Припинення договору управління майном згідно зі ст. 1044 ЦК має місце:

а) при загибелі майна, переданого в управління;

б)  внаслідок заяви однієї сторони при закінченні строку договору, оскільки сам по собі сплив строку договору не тягне його припинення (ч. 2 ст. 1036 ЦК). У разі відсутності заяви однієї зі сторін про це дія договору триває на такий же строк, і лише заява сторони про небажан­ня продовжувати договірні відносини у зв’язку із закінченням строку, передбаченого договором, припиняє договір;

в)  у разі смерті фізичної особи — вигодонабувача або ліквідації юридичної особи — вигодонабувача. Ця норма є диспозитивною, і в договорі може передбачатись інше. Смерть установника управління не припиняє договір управління майном на користь вигодонабувача так само, і якщо вигодонабувачем є сам установник управління. Права й обов’ язки установника управління при цьому переходять до його спадкоємців;

г)   у разі визнання фізичної особи — установника управління бан­крутом припиняється дія договору управління майном, на яке зверта­ється стягнення і яке спрямовується на погашення заборгованості перед третіми особами;

д)  при відмові вигодонабувача від одержання вигоди за договором, оскільки, як і у випадку смерті вигодонабувача, втрачається сенс у та­кому договорі. Якщо при цьому установник управління не зацікавлений у припиненні договору, його дія може тривати, а вигодонабувачем стане установник управління;

е)  у разі визнання управителя недієздатним, безвісно відсутнім, оскільки за договором необхідне особисте виконання зобов’язань управителем, більш того, здійснюване професійно, що унеможливлю­ється зазначеними обставинами;

є) внаслідок відмови як управителя, так і установника управління від договору в односторонньому порядку, коли ця відмова викликана неможливістю управителя здійснювати управління майном. Передусім ця норма покликана забезпечити інтереси як управителя, який став не в змозі виконувати свої повноваження внаслідок, наприклад, тривалої хвороби, так і установника управління. Проте, якщо ініціатива вихо­дить від управителя, а неможливість виконання ним договору не є оче­видною, він повинен довести це установнику управління. Ще склад­ніша ситуація, коли неможливість виконання договору управителем стає зрозумілою установнику управління, а не управителю, з чим останній може й не погоджуватися. У такому разі одностороння від­мова установника управління має бути обґрунтованою. В іншому ви­падку управитель може оскаржити дії установника управління про безпідставне розірвання договору;

ж)  крім неможливості виконання управителем договору, цей до­говір в односторонньому порядку може припинитися внаслідок нічим не обумовленої відмови від нього установника управління. Ця підста­ва пов’ язана з обов’ язковою виплатою управителеві всієї плати, перед­баченої договором (тобто за весь строк його дії). У першому і другому випадках відмови однієї сторони від договору ця сторона повинна по­відомити другу сторону про це за три місяці, зі спливом яких договір припиняється. Інший строк може передбачатись у договорі;

з)  повне завершення сторонами його виконання. Напевно, мається на увазі така загальна підстава припинення зобов’язань, як виконання, проведене належним чином (ст. 599 ЦК), хоча припинення договору довірчого управління має свою специфіку. Тому, очевидно, ця підстава припинення договору буде застосовуватися насамперед при виконанні всіх зобов’язань перед установником управління іпотечними активами (ст. 36 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консо­лідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати»);

и)  дострокове припинення договору управління майном, якщо це передбачено самим договором (ч. 2 ст. 598 ЦК). У випадку виникнен­ня спору з цього приводу він вирішується судом.