§ 2. Права та обов’язки сторін

Договір на виконання НД або ДКТР є двостороннім, а тому оскіль­ки обов’язки однієї сторони кореспондують правам іншої, то з метою усунення дублювання доцільно розглянути саме обов’язки сторін.

Обов ’язки замовника за договором на виконання НД або ДКТР за­кріплені у ст. 898 ЦК.

По-перше, замовник повинен видати виконавцеві технічне завдан­ня та погодити з ним програму (техніко-економічні показники) або тематику робіт. Безумовно, замовник повинен чітко поставити перед виконавцем завдання. Тому технічне завдання є невід’ємною частиною договору і визначає технічні, економічні та інші параметри і нормати­ви, відповідно до яких відбувається виконання договірних робіт і оцін­ка отриманих результатів. До речі, підготовка технічного завдання може бути покладена і на виконавця. У цьому разі існує потреба його узго­дження замовником.

Одночасно з переданням технічного завдання погоджується про­грама з техніко-економічними показниками, яким повинен відповідати очікуваний результат роботи. При виконанні науково-дослідних робіт у завданні чітко визначається їх тематика.

По-друге, замовник зобов’язаний передати виконавцеві необхідну для виконання робіт інформацію. Мова йде про надання відомостей,що слугуватимуть підґрунтям для проведення робіт виконавцем. До того ж інформація має відповідати дійсності і бути достатньою для виконання роботи: крім наданих вихідних даних, замовник повинен у процесі виконання договору повідомляти інформацію, яка стала у по­дальшому йому відома і може вплинути на результат робіт.

По-третє, прийняти виконані роботи та оплатити їх. За загальним правилом обов’язок замовника здійснити оплату виникає після пере­дачі йому виконавцем результату повністю завершених науково- дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт. Однак договором можуть бути передбачені прийняття та оплата окре­мих етапів робіт або інший спосіб оплати. Саму процедуру здачі- приймання виконаних робіт сторони узгоджують у договорі.

Договором можуть бути передбачені й інші обов’язки замовника.

Обов ’язки виконавця за договором на виконання НД або ДКТР встановлені ст. 897 ЦК.

По-перше, він повинен виконати роботи відповідно до погодженої із замовником програми (техніко-економічних показників) або тематики і передати замовникові результат у строк, встановлений договором.

Постає потреба з’ясувати питання можливості залучення інших осіб до виконання робіт. За загальним правилом виконавець зобов’ язаний провести наукові дослідження особисто, якщо інше не встановлено договором. Необхідність особистого виконання робіт зумовлена на­явним творчим пошуком, унікальністю дослідницької діяльності

і  пов’язаним з цим підвищеним ступенем ризику одержання договір­ного результату.

Однак все залежить від характеру робіт. Оскільки науково- дослідним роботам притаманний великий ступінь творчості, викона­вець має право залучати інших осіб до їх виконання лише за згодою замовника. Навпаки, коли мова йде про проведення дослідно- конструкторських та технологічних робіт, виконавець має право за­лучати інших осіб (субвиконавців), якщо це не заборонено договором (ст. 893 ЦК). Різниця у законодавчому підході до вирішення цього питання зумовлена неоднаковим ступенем творчості виконуваних робіт і практичною потребою передоручення окремих з них.

Слід звернути увагу на те, що у разі покладення виконавцем про­ведення окремих робіт (завдань, етапів тощо) на інших осіб (наприклад, спеціалізовані організації) виконавець бере на себе відповідальність перед замовником за їх дії.

По-друге, виконавець повинен додержуватися вимог, пов’язаних з охороною прав інтелектуальної власності. Особливість договору на виконання НД або ДКТР полягає у тому, що його результатом можуть бути охороноздатні творчі досягнення, однак і при реалізації договору інколи існує необхідність скористатися уже існуючими об’єктами ін­телектуальної власності. Така потреба більше характерна для договорів на виконання дослідно-конструкторських робіт. У цьому випадку необ­хідно подбати про патентну чистоту результату робіт, для чого слід узгодити відносини з особою, якій належать виключні майнові права інтелектуальної власності (наприклад, отримати відповідний дозвіл). Питання використання творчих досягнень, що належать іншим особам, доречно обумовлювати у договорі. На виконавця покладається обов’язок гарантувати, що переданий ним результат робіт не порушує виключних прав інших осіб.

По-третє, виконавець повинен утримуватися від публікації без згоди замовника науково-технічних результатів, одержаних при ви­конанні робіт. Такий обов’ язок обумовлений перш за все дотриманням умов про конфіденційність.

По-четверте, виконавець зобов’язаний вживати заходів для захисту одержаних при виконанні робіт результатів, що підлягають правовій охороні, та інформувати про це замовника. Мова йде, зокрема, про па­тентоспроможні винаходи, корисні моделі, промислові зразки тощо.

По-п’яте, виконавець повинен своїми силами та за свій рахунок усувати допущені з його вини недоліки у технічній документації, які можуть викликати відступи від техніко-економічних показників, перед­бачених у технічному завданні замовника або у договорі.

Цей обов’язок спрямований на забезпечення належної якості ви­конуваних робіт. Оскільки виконавець повинен виконати роботи від­повідно до поставлених перед ним завдань, то, якщо є його вина у пев­них упущеннях, які можуть вплинути на результат, він зобов’язаний самостійно їх усунути.

По-шосте, виконавець зобов’язаний негайно інформувати замов­ника про виявлену неможливість одержати очікувані результати або недоцільність продовжувати роботу. Це обумовлено тим, що сторони повинні прийняти рішення стосовно подальших дій. Тому до отриман­ня від замовника необхідних вказівок виконавець змушений при­зупинити роботи.

На виконавця договором можуть бути покладені й інші обов’ язки.

Конфіденційність відомостей про договір є однією з особливостей договору на виконання НД або ДКТР. Виконавець і замовник зобов’язані забезпечити конфіденційність відомостей щодо предмета договору, ходу його виконання та одержаних результатів, якщо інше не встанов­лено договором (ст. 895 ЦК).

Це один із способів захисту комерційних інтересів сторін від неза­конного використання іншими особами. Сторони самі вирішують обсяг відомостей, що належать до конфіденційних. Це можуть бути відо­мості, якими сторони володіють на момент укладання договору, і відо­мості, отримані у процесі виконання робіт за договором.

Конфіденційна інформація — це відомості, які перебувають у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їх бажанням відповідно до перед­бачених ними умов (ст. 30 Закону України «Про інформацію»¹ від

2   жовтня 1992 р.). Сторони встановлюють механізми захисту такої інформації і режим доступу до неї. Зокрема, ознайомлення співробіт­ників, які мають доступ до інформації, з правилами дотримання кон­фіденційності.

Обов’язок забезпечити конфіденційність відомостей для сторін договору є законодавчо встановленим. А тому сторони повинні до­тримуватися правил щодо конфіденційності навіть за відсутності умов про це у договорі. Навпаки, якщо сторони хочуть виключити такий обов’язок, про це необхідно прямо зазначити у договорі.

Порушення обов’язку щодо збереження конфіденційності відо­мостей може відбуватися шляхом вчинення активних дій (розголо­шення і пряма передача конфіденційних відомостей однієї із сторін договору іншим зацікавленим особам) чи пасивних дій (невжиття за­ходів до охорони з метою виключити вільний доступ до відомостей і можливість їх витоку).

Права сторін на результати робіт. Творчий характер виконуваних робіт обумовлює необхідність узгодження питання розподілу прав на отриманий результат.

Договір укладається сторонами з метою досягнення певного ре­зультату. При цьому замовника перш за все цікавить можливість ко­ристуватися досягненням, за що він і сплачує кошти. Тому законодав­чо передбачено, що замовник за договором на виконання НДР або ДКТР має право використовувати передані йому результати робіт у межах і на умовах, встановлених договором.

Звичайно, виконавця цікавить насамперед плата за договором. Однак, оскільки він, як правило, займається такими видами діяльності на про­фесійній основі, то у нього також є інтерес стосовно врахування отри­маних досягнень у своїй подальшій роботі. Виходячи з наведеного, за загальним правилом, яке можна змінити договором, закріплено, що ви­конавець має право використати одержаний ним результат робіт також для себе. А от передавати результати робіт іншим особам він може лише у випадку, коли таке право надане йому договором (ст. 896 ЦК).

Таким чином, якщо сторони не вирішили питання розподілу прав на виконання робіт, то кожна з них має право лише використовувати і позбавлена можливості розпорядження. Щоб не допустити таких на­слідків, сторонам у договорі доцільно узгодити умови використання отриманих результатів. Зокрема, розподіл прав на створені у процесі виконання робіт охороноздатні творчі досягнення, можливість розпо­ряджання кожної зі сторін її правами шляхом видачі ліцензії чи передачі прав іншим особам, межі використання у власній діяльності.

При цьому необхідно враховувати, що права на охоронювані як об’ єкти інтелектуальної власності елементи, що містяться в отриманих за договором результатах, повинні кореспондувати правам на викорис­тання результатів у цілому, оскільки в іншому випадку вони не зможуть бути реалізовані правовласником.