§ 5. Державна реєстрація правочину

Традиційно під державною реєстрацією правочину розумілося офіційне визнання та підтвердження державою факту вчинення право- чину. Державна реєстрація правочину не належить до його форми. Правове значення державної реєстрації полягає в тому, що правочин, який підлягає державній реєстрації, є вчиненим з моменту її проведен­ня. Тобто за відсутності державної реєстрації правочин вважатиметься невчиненим.

Цивільним законодавством передбачається правило, що державна реєстрація правочинів відбувається у випадках, установлених у законі (ст. 210 ЦК).

Утім прийняття в 2010 р. Закону України «Про державну реєстра­цію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»^[36] у новій редакції і внесення змін до ЦК обумовили зміну підходу до значення державної реєстрації правочинів із нерухомістю, а саме фактичне її скасування. Разом з тим ці зміни, без сумніву, вплинули і на розуміння державної реєстрації правочинів узагалі.

До внесення до ЦК змін усі правочини з нерухомістю згідно зі ст. 182 ЦК підлягали державній реєстрації. З державною реєстрацією договору пов’язувався і момент його укладення (ч. 3 ст. 640 ЦК). Тоб - то тільки щодо правочинів із нерухомістю із державною реєстрацією правочинів пов’язувався момент: а) укладення договору та б) набуття права. Втрата чинності цими положення ЦК викликає необхідність перегляду положень ст. 210 ЦК або ж навіть доцільності її існування взагалі.

Однак у ЦК передбачені декілька випадків, за яких певні право- чини підлягають державній реєстрації. Так, підлягають державній реєстрації договори: оренди житла з викупом (ч. 3 ст. 811 ЦК); розпо­рядження майновими правами інтелектуальної власності (ст. 1114 ЦК); комерційної концесії (ч. 2 ст. 1118 ЦК). Стосовно договору оренди житла з викупом, скоріш за все законодавець випадково не вніс зміни до ст. 811 ЦК та не виключив необхідність її проведення його державної реєстрації, адже з ЦК виключені всі норми про державну реєстрацію до­говорів із нерухомим майном. Відносно ж двох інших договорів, то ви­мога про необхідність їхньої державної реєстрації жодним чином не пов’язується з нерухомістю, і державній реєстрації цих договорів не на­дається значення того факту, з яким пов’ язується вчинення правочину.