Печать
PDF

Глава 70 УПРАВЛІННЯ МАЙНОМ

Posted in Гражданское право - НПК Цивільний кодекс України (Є.О. Харитонов)

Глава 70 УПРАВЛІННЯ МАЙНОМ

Стаття 1029. Договір управління майном

1. За договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Передача майна в управління, передбачена статтею, що коментується, є формою реалізації власником права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, передбаченими ст. 317 ЦК. Саме власник визначає мету договору управління майном, обсяг переданих повноважень, а також особу, в інтересах якої управитель повинний діяти. У законі є певні виключення. Так, наприклад, згідно зі ст. 54 ЦК, якщо фізична особа — підприємець визнана безвісно відсутньою, недієздатною чи її цивільна дієздатність обмежена або якщо власником майна, яке використовувалося у підприємницькій діяльності, стала неповнолітня чи малолітня особа, орган опіки та піклування може призначити управителя цього майна (див. також ст. 1032 ЦК та комент. до неї). Договір носить «триваючий» характер, тобто укладається на певний строк і для здійснення цілого ряду, а не однієї конкретної дії. Управитель вправі вчиняти не тільки юридичні, але і будь-які фактичні дії в інтересах власника чи вигодонабувача. Законом або договором можуть бути передбачені обмеження у відношенні окремих дій по управлінню майном. Так, наприклад, у відповідності з п.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності» від 15 грудня 1992 p., заборонено підприємствам, що є у загальнодержавній власності, передавати безоплатно закріплене за ними майно іншим підприємствам, організаціям і установам, а також громадянам.

За договором управління майном управитель повинний діяти від свого імені, обов'язково вказуючи, що він є управителем. Передача майна в управління не тягне переходу права власності на нього до управителя. Договір управління майном — реальний договір. Він вважається укладеним з моменту передачі майна управителю. Якщо договір управління підлягає державній реєстрації, він вважається укладеним з моменту його реєстрації (ч.І ст. 210 ЦК).

Договір управління майном є, за загальним правилом, оплатним. Сплатний договір також є взаємним договором.

Стаття 1030. Предмет договору управління майном

1. Предметом договору управління майном можуть бути підприємство як єдиний майновий комплекс, нерухома річ, цінні папери, майнові права та інше майно.

2.  Не можуть бути предметом договору управління майном грошові кошти, крім випадків, коли право здійснювати управління грошовими коштами прямо встановлено законом.

3. Майно, передане в управління, має бути відокремлене від іншого майна установника управління та від майна управителя.

Майно, передане в управління, має обліковуватися в управителя на окремому балансі, і щодо нього ведеться окремий облік.

Розрахунки, пов'язані з управлінням майном, здійснюються на окремому банківському рахунку.

Предметом управління може бути майно, що можливо відокремити та використовувати для здобуття будь-якої користі. Предметом договору можуть бути лише індивідуально визначені речі. У договорі може бути передбачено, що в управління поступають усі прирощення від використання основного майна, переданого управителю на момент укладення договору. Об'єктом управління майном може бути як нерухоме, так і рухоме майно. Особливо відокремлюються підприємства, інші майнові комплекси та цінні папери. Саме вони є найбільш типовими об'єктами управління. У склад підприємства як єдиного майнового комплексу входять всі види майна, що передбачені для діяльності підприємства, в тому числі земельні ділянки, будівлі, споруди, обладнання, інвентар, сировина, продукція, права вимоги, борги, а також право на торгову марку або інші познаки та інші права, якщо інше не передбачене договором або законом.

Об'єктом управління можуть бути не тільки речі, але і суб'єктивні права. Звичайно в управління передаються такі права, здійснення яких досить обтяжливо для їх володільців або потребує спеціальних навичок, як правило, відсутніх у звичайних учасників цивільного обігу. Так, з метою забезпечення майнових прав авторів, виконувачів, виробників фонограм та інших володільців авторських і суміжних з ними прав у випадках, коли практичне здійснення в індивідуальному порядку утруднене, можуть створюватись організації, що управляють майновими правами вказаних осіб.

В управління може бути передане і державне, і комунальне, і приватне майно.

У силу прямої вказівки п. 2 статті, що коментується, не можуть бути самостійним об'єктом управління грошові кошти. Виключення з цього правила може бути передбачене лише законом. Так, наприклад, ст.32 ЦК встановлює, що за наявності достатніх підстав суд за заявою батьків (усиновлювачів), піклувальника, органу опіки та піклування може обмежити право неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або позбавити її цього права. Тобто, право управління грошовими коштами (заробітком, стипендією чи іншими доходами) таких осіб покладається на їх батьків або піклувальників.

Крім того, грошові кошти можуть входити в склад майнового комплексу, переданого в управління. Так, в склад підприємства як майнового комплексу входять і належні цьому підприємству гроші.

Передане в управління майно представляє собою відносно відокремлену майнову масу, належну установнику управління. Тому придбані управителем в наслідку дій по управлінню права включаються в склад переданого в управління майна, а обов'язки, що виникли внаслідок таких дій, виконуються за рахунок вказаного майна.

 

Стаття 1031. Форма договору управління майном

1.  Договір управління майном укладається в письмовій формі.

2.  Договір управління нерухомим майном підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.

Стаття, що коментується, встановлює обов'язкову вимогу щодо оформлення договору управління майном у письмовій формі. Підвищені вимоги законотворець пред'являє до форми договору управління нерухомим майном, тобто він повинен бути оформлений відповідно до вимог, які передбачені для договору продажу нерухомого майна, а саме, необхідність нотаріального посвідчення та державної реєстрації. Відповідно до ч.З ст. 640 ЦК договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності, і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації — з моменту державної реєстрації. Разом з тим, оскільки договір управління майном є реальним, необхідна передача майна. Так, передача нерухомості установником в управління і прийом її управителем здійснюється по передавальному акту або іншому документу про передачу, який підписується сторонами. Передача в управління підприємства як майнового комплексу здійснюється за перевальним актом, в якому вказуються дані про склад підприємства та про повідомлення кредиторів про передачу підприємства в управління, а також відомості про виявлені недоліки переданого майна. Підприємство вважається переданим управителю з дня підписання передавального акта абома сторонами.

Стаття 1032. Установник управління

1.  Установником управління є власник майна.

2. Якщо власником майна є фізична особа, місце перебування якої невідоме або її визнано безвісно відсутньою, установником управління є орган опіки та піклування.

3. Якщо власником майна є малолітня особа або фізична особа, яка визнана недієздатною, установником управління може бути опікун або орган опіки та піклування.

4.  Якщо власником майна є неповнолітня особа, установником управління є ця особа за дозволом батьків (усиновлювачів) або піклувальника.

5. Якщо власником майна є особа, цивільна дієздатність якої обмежена, установником управління є її піклувальник.

6. У разі переходу права власності на майно, що є предметом договору управління, від установника управління до іншої особи договір управління не припиняється, крім випадків, коли право власності на майно переходить внаслідок звернення на нього стягнення.

В якості установника управління майном може виступати будь-який власник майна. У порядку виключення із загального правила в передбачених коментованою статтею випадках (чч.2-5 ст.1032 ЦК) установником управління майном може бути не власник майна, а інша особа. Так, наприклад, при необхідності постійного управління нерухомим і цінним рухомим майном недієздатної особи установником управління цим майном стає орган опіки та піклування. Оскільки в управління можуть передаватися не тільки речі, але і права, установниками управління можуть виступати і носії цих прав.

Необхідно відзначити, що установником управління майном може виступити як одноосібний власник, так і власники майна на праві загальної чи спільної власності. Так, подружжя вправі передати в управління належний їм на праві спільної власності житловий будинок.

Близька по змісту ситуація складається при передачі в управління державного чи комунального майна. У цьому випадку установником управління від імені власника майна вправі бути лише орган, уповноважений власником управляти його майном. Наприклад, управління акціями (частками) товариств, які перебувають у державній власності, здійснює Фонд державного майна (див. Порядок управління акціями (частками), які перебувають у державній власності, господарських товариств, створених за участю Фонду державного майна, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2001 p.). Згідно з Порядком управління акціями державних відкритих акціонерних товариств, державних акціонерних вугільних компаній та державних холдингових компаній, які перебувають у загальнодержавній власності, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 1996 р. управління акціями державних відкритих акціонерних товариств, державних акціонерних вугільних компаній та державних холдингових компаній (у тексті глави — господарські товариства), які перебувають у загальнодержавній власності, в тому числі тими, що залишилися у такій власності після реалізації планів розміщення акцій, здійснює призначена Мінвуглепромом уповноважена особа.

Частиною 6 статті, що коментується, передбачений випадок, коли здійснюється заміна установника при переході прав власності на майно передане в управління. Ця вимога направлена на захист прав управителя. Але виключення складає випадок переходу права власності внаслідок звернення на нього стягнення.

Стаття 1033. Управитель

1.  Управителем може бути суб'єкт підприємницької діяльності.

2. Управителем не може бути орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування, якщо інше не встановлено законом.

3. Вигодонабувач не може бути управителем.

Передача майна в управління у більшості випадків пов'язана з тим, що це управління потребує спеціальних навичок, тому це тягне за собою передачу його в руки професіонала. Таким у господарському обороті є суб'єкт підприємницької діяльності. Саме він вправі виступити в ролі управителя чужим майном. До таких суб'єктів відносяться комерційні організації й фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності. Окремими нормативними актами можуть встановлюватися додаткові вимоги щодо управителя. Наприклад, Порядком управління акціями державних відкритих акціонерних товариств, державних акціонерних вугільних компаній та державних холдингових компаній, які перебувають у загальнодержавній власності, передбачено, що управителем — юридичною особою може бути особа, діяльність якої пов'язана з діяльністю підприємств вугільної промисловості, а частка державної власності в її статутному фонді не перевищує 25 відсотків. Для прийняття рішення про призначення її уповноваженою особою юридична особа подає Мінвуглепрому копію свого статуту та довідку про свій фінансовий стан. Фізична особа, яка призначається уповноваженою управляти акціями, що перебувають у загальнодержавній власності, відбирається на конкурсній основі із числа найбільш кваліфікованих фахівців. Вона може бути членом ради (спостережної ради) товариства або виконавчого органу (правління) товариства.

Стаття, що коментується, встановлює обмеження стосовно можливості органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування виступати управителями. Це обмеження пов'язане з їх спеціальною правоздатністю, що дозволяє управляти лише тим майном, яке закріплене за ними на праві оперативного управління та господарського відання. Це також сприяє загальній тенденції, направленої на обмеження сфери підприємницької діяльності держави, державних та муніципальних утворень та їх органів.

Стаття, що коментується, встановлює обмеження щодо особи вигодонабувача, який не може бути управителем в будь-якому випадку по тому договору, де він приймає участь як вигодонабувач. У протилежному випадку договір втрачає будь-який сенс.

 

Стаття 1034. Особа, яка набуває вигоди від майна, що передане в управління

1.  Вигоди від майна, що передане в управління, належать установникові управління.

2.  Установник управління може вказати в договорі особу, яка має право набувати вигоди від майна, переданого в управління (вигодонабувача).

За загальним правилом у більшості випадків вигоди від майна, що передане в управління, належать установникові управління, крім випадків, коли установник управління і вигодонабувач є різні особи.

Згідно зі змістом статті, що коментується, оскільки установник є володільцем переданого майна і має право на свій розсуд розпоряджатися своєю власністю, то він також має право визначити особу — вигодонабувача. В якості вигодонабувача може бути призначена будь-яка особа: як фізична особа — підприємець, так і громадяни, що не є підприємцями; комерційні та некомерційні організації та ін.

 

Стаття 1035. Істотні умови договору управління майном

1. Істотними умовами договору управління майном є:

1) перелік майна, що передається в управління;

2) розмір і форма плати за управління майном.

На відміну від більшості інших договорів ця стаття прямо вказує, які умови для договору управління є істотними. Так, договір управління майном не вважається укладеним, якщо сторони не дійшли до згоди в установленій формі про те, яке саме майно передається в управління (предмет договору); оскільки управління майном відноситься до сфери підприємницької діяльності, суттєвою умовою договору управління майном є розмір і форма плати за управління майном (ціна). У тому випадку, коли управитель діє на безоплатних підставах, договір управління майном укладається без цієї умови.

Таким чином, при укладенні конкретного договору про управління майном сторони повинні погодити всі умови, перераховані в статті, що коментується, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (див. ст. 638 ЦК та комент. до неї).

 

Стаття 1036. Строк договору управління майном

1. Строк управління майном встановлюється у договорі управління майном.

Якщо сторони не визначили строку договору управління майном, він вважається укладеним на п'ять років.

2.  У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору управління майном після закінчення його строку договір вважається продовженим на такий самий строк і на таких самих умовах.

Строк дії договору управління майном є важливою умовою договору. Це обумовлено тим, що управитель не стає власником довіреного йому майна та по спливу визначеного часу повинен повернути його установнику управління майном. Однак, стаття що коментується, не ставить суворих вимог до строків договору (навіть можливо укладення договору без вказівки на строк) і тому надає право встановлювати їх у договорі за бажанням сторін. Але якщо сторони не використовують це право і не встановлюють термін дії договору, то він вважається укладеним на п'ять років.

Встановлення ч. 2 стаття, що коментується можливості автоматичного продовження дії договору управління майном звільняє установника й управителя від необхідності укладання нового договору у разі наміру їх подальшої співпраці по договору, який був укладений спочатку.

Стаття 1037. Права та обов'язки управителя

1.  Управитель управляє майном відповідно до умов договору. Управитель може відчужувати майно, передане в управління, укладати щодо нього договір застави лише за згодою установника управління.

2. Управитель має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав на майно, передане в управління, відповідно до статті 396 цього Кодексу.

Управитель не здобуває право власності на передане майно. Однак у межах, наданих йому законом і договором, повноважень, управитель може володіти, користатися, розпоряджатися цим майном, у тому числі передавати його у власність інших осіб, здавати в оренду, віддавати в заставу і т.п. З метою захисту інтересів установника управління, статтею, що коментується, встановлено правило, що управитель може відчужувати майно, передане в управління, укладати щодо нього договір застави лише за згодою установника управління. Договором можуть бути передбачені додаткові обмеження на відчуження окремих об'єктів. Слід зазначити, що обмеження можуть стосуватися не тільки відчуження, але й, наприклад, безоплатної передачі в користування третім особам. У будь-якому разі такі додаткові обмеження повинні бути передбачені договором.

Управитель зобов'язаний відокремити надане йому за договором майно від свого особистого майна, а також від того майна інших осіб, яке знаходиться у нього. Передане в управління майно повинне відображатися в управителя на окремому балансі від його власного майна. Управитель зобов'язаний вести самостійний облік майна, переданого йому в управління, в якому повинні відображатися всі операції, пов'язані з цим майном. Управитель також повинен забезпечити високий професійний рівень управління довіреним йому майном, а також діяти розумно та добросовісно.

Крім того, управитель має право та зобов'язаний діяти виключно в інтересах вигодонабувача, якому заборонено користуватися або іншим способом отримувати користь від управління в своїх інтересах.

На час управління установник обмежується в можливості реалізації на свій розсуд окремих повноважень права власності, що виключно реалізуються управителем. Тому повноваження володіння, користування та розпорядження можуть передаватися установником лише одночасно з відчуженням майна.

Основний обов'язок управителя покладається в використанні (особисто чи шляхом передачі в використання третім особам) майна відповідно його призначенню, зазначеному умовами договору. У договорі управління майном також має місце необхідний обов'язок управителя щодо збереження відповідного цінового та якісного змісту майна. У зв'язку з цим управитель повинен вчиняти необхідні міри по збереженню, ремонту та охороні переданого в управління майна. Договір може передбачати обов'язок здійснювати зазначені платежі в грошовій або іншій формі від прибутку або іншого результату, одержаного від управління майном, на користь установника управління чи вигодонабувача. Управитель забезпечує схоронність переданого в управління майна, приймає заходи по запобіганню пошкоджень та порчі.

Якщо в управління передаються суб'єктивні права, управитель вправі здійснювати ті дії, можливість вчинення яких передбачена змістом цих прав.

Згідно договору управління управитель надає установнику звіт про результати управління по встановлених показниках та в строки, зазначені в договорі. Управитель не має права отримувати доходи в своїх інтересах і іншим способом користатися вигодами від майна, за виключенням винагороди управителя, ІІередбаченої договором. Одночасно управитель наділений досить широким колом повноважень. Одним з найважливіших є право управителя самостійно визначати і здійснювати необхідні дії по використанню майна з метою отримання найбільшої вигоди. Крім того, він самостійне розподіляє доходи, якщо інше не передбачено договором управління. Однак, управитель не вправі використовувати передане йому майно для оплати боргів, які не мають відношення до управління цим майном.

Управитель зобов'язаний здійснювати діяльність по управлінню майном на протязі всього строку дії договору та не вправі відмовитись від договору. Однак, за винятком, управителю надана можливість відмовитись від здійснення управління майном, якщо настали обставини, за яких він не може особисто здійснювати управління майном, наприклад, у випадку погіршення здоров'я. При цьому він повинен повідомити установника про відмову від управління за три місяці, згідно ч.2 ст.1044 ЦК.

Договором управління також можуть бути передбачені інші права та обов'язки управителя, що не суперечать закону.

Оскільки управитель здійснює від свого імені повноваження власника переданого йому майна, йому у відповідності зі ст. 396 ЦК надається право вимагати усунення будь-якого порушення прав. Зокрема, він може пред'явити позов про визнання свого права на майно; про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційного позову); про усунення будь-яких порушень свого права, хоча б ці порушення і не були з'єднані з утратою володіння (негаторний позов).

Таким чином, хоча в статті, що коментується, прямо не вказано, але із змісту статті витікає, що при передачі в управління суб'єктивних прав управитель придбаває право вимагати захисту цих прав як загальними для всіх суб'єктивних цивільних прав засобами, так і спеціальними засобами, розрахованими на конкретні види суб'єктивних прав (про способи захисту див. ст. 16 ЦК та коментар до неї).

Стаття 1038. Здійснення управління майном

1.  Управитель управляє майном особисто, крім випадків, встановлених статтею 1041 цього Кодексу.

2. Управитель, вчиняючи фактичні та юридичні дії, пов'язані з управлінням майном, зобов'язаний повідомляти осіб, з якими він вчиняє правочини, про те, що він є управителем, а не власником майна.

3. У правочинах щодо майна, переданого в управління, які вчиняються у письмовій формі, вказується про те, що вони вчинені управителем. У разі відсутності такої вказівки управитель зобов'язується перед третіми особами особисто.

Оскільки передача майна в управління у більшості випадків пов'язана з тим, що це управління потребує спеціальних навичок, тобто передачу його в руки професіонала, тому це тягне за собою особистий характер управління, пов'язаний з особою управителя. Але Цивільним кодексом передбачено випадки виключення з цієї вимоги (ст. 1041 ЦК).

Стаття, що коментується, передбачає необхідність повідомлення управителем третіх осіб про те, що він є управителем, а не власником, а також робити вказівку про це в письмових договорах. У протилежному випадку управитель зобов'язується перед третіми особами особисто. Тобто ця вимога необхідна для того, щоб провести розмежування дій, вчинених управителем в інтересах установника (вигодонабувача) управління від дій, вчинених управителем у власних інтересах.

 

Стаття 1039. Передання в управління майна, що є предметом договору застави

1.  Майно, що є предметом договору застави, може бути передане в управління.

2. Установник управління зобов'язаний попередити управителя про те, що майно, яке передається в управління, є предметом договору застави.

Якщо установник управління не попередив управителя і сам управитель не знав і не міг знати про те, що майно, яке передане в управління, є предметом договору застави, управитель має право вимагати розірвання договору та виплати належної йому за договором плати відповідно до строку управління цим майном.

Із змісту статті, що коментується, випливає, що заставоутримувач зберігає своє право на річ і тоді, коли вона переходить до нового власника чи володільця. У даному випадку майно переходить до нового власника, оскільки його власником і заставником залишається той, хто заснував управління. Підстави і порядок звертання стягнення на закладене майно, у тому числі передане в управління, передбачені ст.ст. 589-591 ЦК.

Вимога ч.2 статті, що коментується, про обов'язок установника управління (власника) сповістити його про те, що майно обтяжене заставою, є гарантією прав управителя, відповідно з якою управителю надається право вимагати розірвання договору та виплати належної йому за договором плати відповідно до строку управління цим майном. У випадку можливої суперечки тягар доведення того, що управитель знав про заставу майна, покладається на установника управління (власника). Управитель, навпроти, зобов'язаний довести, що він не знав про заставу і в силу обстановки, професійних навичок, інших обставин не повинний був знати про це.

Стаття 1040. Звернення стягнення на майно, передане в управління, за вимогою кредитора установника управління

1. Звернення стягнення на майно, передане в управління, за вимогою кредитора установника управління не допускається, крім випадку визнання установника управління банкрутом або звернення стягнення за вимогою заставодержателя на майно, що є предметом договору застави. У разі визнання установника управління банкрутом договір управління цим майном припиняється і воно включається до ліквідаційної маси.

Додатковою гарантією прав управителя є встановлене статтею, що коментується, правило, що під час знаходження майна в управлінні воно має захист, тобто на нього не може бути звернено стягнення за вимогою кредитора установника. Але в статті прямо закріплені випадки виключення, в яких це обмеження не діє (у разі знаходження майна під заставою або банкрутство установника). У цих випадках діє загальний порядок звернення стягнення на майно, що знаходиться в управлінні.

Стаття 1041. Передання права управління майном іншій особі

1. Управитель може доручити іншій особі (замісникові) вчинити від його імені дії, необхідні для управління майном, якщо це передбачено договором управління майном або цього вимагають інтереси установника управління або вигодонабувача у разі неможливості отримати в розумний строк відповідні вказівки установника управління. Управитель відповідає за дії обраного ним замісника, як за свої власні.

Згідно зі ст. 528 ЦК виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою. Стаття 1038 ЦК передбачає особисте виконання дій щодо управління майном. Стаття, що коментується, на відміну від вимог ст.1038 ЦК, передбачає виняткові випадки доручення іншій особі вчинити дії, необхідні для управління майном. Основна риса даної норми полягає в тому, що управитель навіть після передачі управління заступнику продовжує нести відповідальність за його дії, що відповідає вимогам ст. 618 ЦК.

Крім того, заступник вчиняє юридичні і фактичні дії з майном, що перейшло до нього, від імені управителя, а не від свого імені або імені установника управління, що е також виключенням з вимог ст. 1038 ЦК.

Стаття 1042. Право управителя на плату

1. Управитель має право на плату, встановлену договором, а також на відшкодування необхідних витрат, зроблених ним у зв'язку з управлінням майном.

2. Управитель майном, якщо це передбачено договором, має право відраховувати належні йому відповідно до частини першої цієї статті грошові суми безпосередньо з доходів від використання майна, переданого в управління.

Стимулом до найбільш: ефективного управління майном є закріплене цією статтею положення про те, що управитель одержує винагороду, і йому відшкодовуються необхідні витрати. Винагорода управителю, а також платежі на користь вигодонабувача здійснюються за результатами управління. Форма винагороди управителя може бути різною. Винагорода може сплачуватися у вигляді відсотків від доходів, отриманих в результаті управління майном. Винагороду може бути встановлено й в твердій грошовій сумі, що сплачується щомісяця (щоквартально, щорічно) або по закінченню управління майном. Якщо вигода від використання майна виражена в натурі, то й винагорода може сплачуватись в натуральній формі. Можлива й змішана форма виплати винагороди, наприклад, в твердій грошовій сумі й у відсотках від доходів або натуральній та грошовій формах. Крім плати за надані послуги, управитель має право на відшкодування необхідних витрат, зроблених ним у зв'язку з управлінням майном. У випадку, коли договір управління майном є безоплатним, управитель має право лише на відшкодування всіх необхідних витрат по управлінню майном. Для спрощення проведення розрахунків установника та управителя за вчинені дії по управлінню майном в договорі може бути передбачено право управителя самостійно відраховувати належні йому відповідно до частини першої цієї статті грошові суми безпосередньо з доходів від використання майна, переданого в управління.

Стаття 1043. Відповідальність управителя

1. Управитель, який не виявив при управлінні майном належної турботливості про інтереси установника управління або вигодонабувача, зобов'язаний відшкодувати установникові управління завдані збитки, а вигодонабувачеві — упущену вигоду.

Управитель відповідає за завдані збитки, якщо не доведе, що вони виникли внаслідок непереборної сили, винних дій установника управління або вигодонабувача.

2. Управитель несе субсидіарну відповідальність за боргами, що виникли у зв'язку із здійсненням ним управління, якщо вартості майна, переданого в управління, недостатньо для задоволення вимог кредиторів.

3.  Субсидіарна відповідальність управителя, встановлена частиною другою цієї статті, настає також у разі вчинення правочинів з перевищенням наданих йому повноважень або встановлених обмежень, за умови, що треті особи, які беруть участь у правочині, доведуть, що вони не знали і не могли знати про перевищення управителем повноважень або встановлених обмежень. У цьому разі установник управління може вимагати від управителя відшкодування завданих ним збитків.

Відповідно до ст. 611 ЦК у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (див. ст. 623 ЦК та коментар до неї). Відповідальність управителя, що є підприємцем, ґрунтується на печатках ризику. Він несе відповідальність за завдані збитки, якщо не доведе, що ці збитки завдані внаслідок непереборної сили чи дій вигодонабувача або установника. У тих випадках, коли в якості управителя виступає громадянин, який не є підприємцем, або некомерційна організація, їх відповідальність будується на початках вини (див. ст. 614 ЦК та коментар до неї).

Відповідальність управителя перед вигодонабувачем обмежується упущеною вигодою за час управління майном, тому що вигодонабувач не є власником переданого в управління майна і може понести збитки лише в частині не отриманої ним вигоди. Установник же управління, що довірив своє майно управителю, може понести збитки у вигляді реального збитку. Тому установнику управління відшкодовуються збитки, завдані втратою чи пошкодженням його майна. У випадку, коли управління майном установлюється на користь самого установника, йому відшкодовується не лише реальний збиток, а й упущена вигода (додатково див. ст. 22 ЦК та коментар до неї).

Управитель, в господарській діяльності якого відокремлюється передане йому в управління майно, відповідає цим майном по всіх зобов'язаннях, які виникли в зв'язку з управлінням майном. Якщо цього майна не вистачить, стягнення може бути звернене на майно, що належить самому управителю. Це обумовлено тим, що управитель повинен забезпечити таке управління довіреним йому майном, при якому витрати по управлінню покриваються доходами, отриманими в результаті управління майном (див. додатково ст. 619 ЦК та коментар до неї). У випадку, коли для виконання обов'язків, що настали в результаті управління майном, не вистачає не тільки майна, переданого в управління, але й особистого майна управителя, стягнення звертається на майно установника, що не передане в управління.

Статтею, що коментується, передбачений порядок відповідальності у разі перевищення управителем своїх повноважень або встановлених обмежень. У цьому випадку управитель несе відповідальність своїм особистим майном, а не майном, наданим йому в управління. Однак, це має місце лише тоді, коли треті особи, що приймали участь у правочині, знали чи повинні були знати про перевищення управителем своїх повноважень або встановлених обмежень. Якщо треті особи, що приймали участь у правочині, про це не знали і не повинні були знати, то зобов'язання, що виникли за такими угодами, виконуються в порядку, передбаченому ч.2 коментованої статті. Для захисту інтересів установника управління даною статтею йому надається можливість стягнення збитків з управителя.

Стаття 1044. Припинення договору управління майном

1. Договір управління майном припиняється у разі:

1) загибелі майна, переданого в управління;

2) припинення договору за заявою однієї із сторін у зв'язку із закінченням його строку;

3)  смерті фізичної особи — вигодонабувача або ліквідації юридичної особи — вигодонабувача, якщо інше не встановлено договором;

4)  відмови вигодонабувача від одержання вигоди за договором;

5) визнання управителя недієздатним, безвісно відсутнім, обмеження його цивільної дієздатності або смерті;

6)  відмови управителя або установника управління від договору управління майном у зв'язку з неможливістю управителя здійснювати управління майном;

7) відмови установника управління від договору з іншої, ніж указана в пункті 6 цієї частини, причини за умови виплати управителеві плати, передбаченої договором;

8) визнання фізичної особи — установника управління банкрутом.

2. У разі відмови однієї сторони від договору управління майном вона повинна повідомити другу сторону про це за три місяці до припинення договору, якщо договором не встановлений інший строк.

3. У разі припинення договору управління майном майно, що було передане в управління, передається установникові управління, якщо інше не встановлено договором.

Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ст. 598 ЦК). Частина 1 статті, що коментується, передбачає основні підстави для припинення договору управління, оскільки вони є важливими й пов'язані з особистостями

сторін договору і особистостями, які є властиві договору управління майном. Але цей перелік не є суворо обмеженим вимогами цієї статті, тому за бажанням сторін можуть бути передбачені інші випадки припинення договору.

Якщо договором не передбачений інший термін, то повідомлення про відмовлення від його виконання повинне бути отримано іншою стороною не пізніше трьох місяців до моменту його припинення. Дане правило не поширюється на відмовлення від договору вигодонабувача.

Після припинення договору управління майно підлягає поверненню установнику (вигодонабувачу). Управитель повертає майно в порядку, передбаченому при передачі майна від установника управителю. Майно вважається поверненим з моменту підписання сторонами акта при-йому-передачі. Як правило, обов'язок по складанню акта прийому-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні, якщо інше не передбачене договором.

 

Стаття 1045. Особливості управління цінними паперами

1. Особливості управління цінними паперами встановлюються законом.

Відповідно до ст. 5 ЦК об'єктами цивільних прав є цінні папери. Цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його випустила (видала), і власником, та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його випуску, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам (див. ст. 194 ЦК та коментар до неї).

Передача в управління цінних паперів має певні особливості. Однією з них є те, що управитель повинний бути визнаний професійним учасником ринку цінних паперів. Професійний учасник ринку цінних паперів -- юридична особа, яка здійснює певний вид (види) професійної діяльності на ринку цінних паперів на підставі отриманої ліцензії. Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 14 березня 2001 р. були затверджені Ліцензійні умови провадження професійної діяльності на ринку цінних паперів, які встановлюють спеціальні вимоги, обов'язкові для виконання при провадженні професійної діяльності на ринку цінних паперів та на момент отримання ліцензії. Додатково передбачена сертифікація осіб, що здійснюють професійну діяльність з цінними паперами в Україні (затв. рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку 29 липня 1998 p.). Тобто управління цінними паперами здійснюється з врахуванням специфіки об'єкта управління і відповідних вимог спеціального законодавства.