Печать
PDF

Глава 69 КОМІСІЯ - Страница 2

Posted in Гражданское право - НПК Цивільний кодекс України (Є.О. Харитонов)

 

Стаття 1018. Право власності комітента

1. Майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента.

Усе майно, що знаходиться у комісіонера і надійшло до нього від комітента або придбане комісіонером для комітента, є власністю комітента, оскільки договір комісії є посередницьким договором. Комісіонер не здобуває на зазначене майно ніяких прав. Як власник, комітент несе ризик випадкової загибелі або псування майна, а також витрати по його утримуванню. Однак комісіонер зобов'язаний довести відсутність його вини в загибелі або псуванні майна комітента.

Укладаючи договір з третіми особами від свого імені як самостійний розпорядник товару, комісіонер передає покупцеві право власності, незважаючи на те, що він не є власником проданого товару. За комітентом право власності на комісійне майно зберігається до того моменту, поки воно не продано комісіонером і не перейшло у власність третіх осіб. Якщо майно індивідуально-визначене, то право власності зберігається за комітентом до моменту укладення договору купівлі-продажу між комісіонером і третьою особою. Якщо майно визначене родовими ознаками, то право власності зберігається за комітентом до моменту передачі комісіонером цих речей третій особі.

Зміст права власності комітента на майно, яке знаходиться у комісіонера, складається з таких аспектів: на майно не може бути звернено стягнення по боргах комісіонера (в іншому випадку комітент вправі подати інституційний позов — про виключення майна з опису); на власникові лежить ризик випадкової загибелі та псування майна; комітент у випадку припинення дії договору вправі поставити вимогу про повернення свого майна з чужого володіння.

 

Стаття 1019. Право комісіонера на притриманий речі

1.  Комісіонер має право для забезпечення своїх вимог за договором комісії притримати річ, яка має бути передана комітентові.

2. У разі оголошення комітента банкрутом комісіонер вважається заставодержателем притриманої ним речі.

Комісіонерові надано право притримання майна, що знаходиться у нього (речей і коштів) комітента, які повинні бути передані комітенту, до виконання останнім обов'язків по договору, для забезпечення своїх вимог (див. ст. 594 ЦК та коментар до неї). У відношенні речей комітента застосовуються правила про реалізацію закладеного майна, у відповідності зі статтею 597 ЦК, яка передбачає, що порядок реалізації притриманого майна аналогічний до порядку реалізації закладеного майна.

Однак утримання у договорі комісії має відмінності від загальних правил, передбачених законом. Особливості притримання вимог комісіонера установлюються у випадку оголошення комітента банкрутом. У цьому випадку право комісіонера на утримання майна припиняється та комісіонер вважається заставодержателем притриманої ним речі (див ст. 572 ЦК та коментар до неї). При цьому він втрачає пріоритет перед вимогами інших кредиторів, що також є заставоутримувачами комітента.

 

Стаття 1020. Право комісіонера на відрахування з грошових коштів, що належать комітентові

1. Комісіонер має право відраховувати належні йому за договором суми з усіх грошових коштів, що надійшли до нього для комітента, якщо інші кредитори комітента не мають переважного перед ним права на задоволення своїх вимог із грошових коштів, що належать комітентові.

Як правило, після виконання комісійного доручення до комісіонера надходять грошові суми, що належать комітенту. Для забезпечення своїх вимог комісіонерові надано право задовольнити свої вимоги за рахунок коштів комітента, що знаходяться у нього, тобто комісіонер вправі відняти від цих сум суму, що належить йому за договором комісії. Право утримання поширюється на будь-які виплати, що належать комісіонеру, включаючи право на одержання комісійної винагороди, винагороди за делькредере, на відшкодування понесених витрат, в тому числі на страхування та зберігання майна, якщо їх відшкодування передбачено законом або договором.

У випадку оголошення комітента банкрутом права комісіонера не мають пріоритету перед вимогами інших кредиторів.

 

Стаття 1021. Обов'язок комісіонера зберігати майно комітента

1. Комісіонер відповідає перед комітентом за втрату, недостачу або пошкодження майна комітента.

2.  Якщо при прийнятті комісіонером майна, що надійшло від комітента, або майна, що надійшло для комітента, будуть виявлені недостача або пошкодження, а також у разі завдання шкоди майну комітента комісіонер повинен негайно повідомити про це комітента і вжити заходів щодо охорони його прав та інтересів.

3. Комісіонер, який не застрахував майно комітента, відповідає за втрату, недостачу, пошкодження майна комітента, якщо він був зобов'язаний застрахувати майно за рахунок комітента відповідно до договору або звичаїв ділового обороту.

Одним з обов'язків комісіонера є забезпечення схоронності майна комітента. Для цього він повинен створити належні умови збереження переданого йому майна. Комісіонер відповідає перед комітентом за втрату чи нестачу, ушкодження майна комітента. Відповідальність базується на загальних підставах, передбачених ЦК. Відповідальність комісіонера у разі порушення цього обов'язку настає лише за умови, якщо майно пошкоджено з вини комісіонера. У такому разі останній повинен відшкодувати комітентові заподіяні збитки. Для звільнення від відповідальності комісіонер має довести, що втрата або пошкодження майна відбулися за обставин, які він не міг відвернути при додержанні всіх запобіжних заходів (див. ст. 614 ЦК та коментар до неї). Таким чином, на комісіонера лягає тягар доказу того, що негативні наслідки для комітента виникли внаслідок незалежних від нього обставин. Наприклад, комісіонер може довести, що ці наслідки виникли з вини третьої особи чи носили випадковий характер (у разі випадковості ризик несе комітент як власник майна).

Комісіонер, приймаючи майно, зобов'язаний виявити належну уважність і обачність: оглянути його, перевірити його якість і кількість. Якщо при огляді майна будуть виявлені ушкодження, нестача й інші явні недоліки, він зобов'язаний сповістити про це комітентові. Крім того, при заподіянні ким-небудь збитку майну комітента на комісіонера покладається обов'язок прийняти необхідні заходи для охорони прав комітента, зібрати необхідні докази, зафіксувати факт заподіяння збитку, установити особу, що заподіяла шкоду, і т.п. Невиконання комісіонером цих обов'язків тягне за собою відшкодування ним завданих комітентові збитків.

Захищаючи інтереси комітента, комісіонер, у фактичному володінні якого перебуває майно комітента, має право пред'явити позов від свого імені до третіх осіб як за згодою комітента, так і без його згоди. Комісіонер має право пред'явити вимоги, які відповідають характерові його правовідносин з третіми особами (договірні, позадоговірні). Претензії та позови пред'являються від імені комісіонера (комітента), але за рахунок комітента.

Для забезпечення своїх інтересів комітент може покласти на комісіонера обов'язок по страхуванню майна, але лише за рахунок комітента. Комісіонер може нести відповідальність за невиконання обов'язку по страхуванню майна комітента не тільки у випадках, коли це передбачено договором комісії, але і тоді, коли такий обов'язок передбачений звичаями ділового обороту, зокрема, при здійсненні експортно-імпортних операцій. Якщо комісіонер цього не зробить, а незастраховане майно загине чи зіпсується внаслідок випадкових обставин, то він зобов'язаний відшкодувати заподіяні комітентові збитки в межах тієї суми, що органи страхування мали виплатити, якщо б майно було застраховане.

Стаття 1022. Звіт комісіонера

1.  Після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.

2. Комітент, який має заперечення щодо звіту комісіонера, повинен повідомити його про це протягом тридцяти днів від дня отримання звіту. Якщо такі заперечення не надійдуть, звіт вважається прийнятим.

Після того, як комісіонер виконав доручення, він зобов'язаний представити комітентові звіт про виконання доручення. Оскільки ніяких правил і вимог до форми та змісту звіту комісіонера законом не встановлено, комісіонер вправі представити звіт, викладений як у писемній формі, так і усно, в залежності від складності доручення. В одних випадках передача речі чи суми, яка отримана від продажу майна, за суттю рівноцінна звіту. В інших випадках потрібен докладний виклад та обґрунтування виконаних дій. Форма та зміст звіту комісіонера можуть бути передбачені у договорі комісії. У сфері підприємницької діяльності, особливо при установлені довгострокових відношень, представляється доцільним передбачити у договорі обов'язковість письмової форми для звіту, зміст якого може складатися не тільки з опису дій комісіонера, а й включати докази їх здійснення та понесених витрат.

Після виконання доручення комісіонер повинен передати комітенту все одержане по виконаному дорученню: передати комітентові отримані гроші (якщо доручення стосувалося реалізації товарів) або товари (якщо доручення стосувалося їх набуття). Крім того, комісіонер зобов'язаний за вимогою комітента передати йому всі права щодо третьої особи, що випливають з угоди, укладеної комісіонером з цією третьою особою, зокрема, право вимагати оплати товарів, набутих через комісіонера у кредит.

Якщо у комітента існують заперечення проти поданого звіту, він зобов'язаний повідомити про них комісіонеру протягом одного місяця з дня одержання звіту. В іншому разі звіт вважається прийнятим.

Стаття 1023. Прийняття комітентом виконання за договором комісії

1. Комітент зобов'язаний:

1)  прийняти від комісіонера все належно виконане за договором комісії;

2) оглянути майно, придбане для нього комісіонером, і негайно повідомити комісіонера про виявлені у цьому майні недоліки.

Стаття, що коментується, визначає обов'язки комітента, зв'язані з прийняттям виконання доручення з боку комісіонера. Ці обов'язки випливають із сутності договору комісії: все, що здійснює комісіонер в рамках доручення, він робить для комітента і за його рахунок.

Комітент, в першу чергу, зобов'язаний прийняти від комісіонера все виконане за договором (придбане для нього майно, в тому числі грошові кошти, майнові права). Належне виконання комісіонером своїх обов'язків складається з двох аспектів: відповідність дій комісіонера вказівкам комітента та здійснення правочину на найбільш вигідних умовах для комітента. Комітент не вправі, наприклад, відмовитися від купленої для нього речі, якщо такий правочин був здійснений у відповідності з його вказівками. Це питання може бути врегульоване договором. У тому випадку, коли комісіонером запропоновано комітенту неналежне виконання (наприклад, майно відчужено не на тих умовах, які були передбачені договором комісії), комітент вправі відмовитися від прийняття виконання свого доручення. Якщо неналежне виконання залежало від комісіонера чи від третьої особи, комітент вправі пред'явити вимоги або до комісіонера, або до третьої особи, в залежності від того, хто допустив неналежне виконання.

Комітент також зобов'язаний оглянути майно, придбане для нього комісіонером. Якщо в майні маються які-небудь недоліки, то комітент зобов'язаний сповістити про виявлені недоліки комісіонера без зволікання. Строк для сповіщення повинен бути достатній для збору доказів та пред'явлення вимог до третьої особи, тому що зволікання комітента може позбавити комісіонера такої можливості.

 

Стаття 1024. Право комісіонера на відшкодування витрат, зроблених ним у зв'язку з виконанням договору комісії

1. Комісіонер має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв'язку з виконанням своїх обов'язків за договором комісії, зокрема у випадку, якщо він або субкомісіонер вжив усіх заходів щодо вчинення правочину, але не міг його вчинити за обставин, які від нього не залежали.

Комітент зобов'язаний відшкодувати комісіонерові витрати, пов'язані з виконанням ним доручення, незалежно від виплати комісійної винагороди. Це можуть бути витрати з транспортування, навантаження, розвантаження та інші. Тобто це не звичайні витрати, які пов'язані з комісійною діяльністю та компенсуються комісійною винагородою, а такі витрати, які є специфічними, особливими при виконанні доручення. Ці витрати можуть бути вчинені за прямою вказівкою комітента або за власною ініціативою. Але витрати мають бути розумними та доцільними, а також дійсно необхідними, щоб забезпечити належне виконання покладеного на комісіонера доручення. Крім того, вони повинні підтверджуватися відповідними документами. Обов'язок комітента компенсувати названі витрати комісіонера виникає тому, що комісіонер діє для комітента та за його рахунок. Однак договором комісії можуть бути передбачені інші умови.

Право компенсування витрат, пов'язаних з виконанням доручення, не зникає у комісіонера і у тому випадку, якщо він або субкомісіонер вжив усіх заходів щодо вчинення правочину, але не міг його вчинити за обставин, які від нього не залежали. Тому комітент зобов'язаний виплатити не тільки комісійну винагороду (ст. 1032 ЦК), а й компенсувати витрати комісіонера.

Стаття 1025. Право комітента на відмову від договору комісії

1.  Комітент має право відмовитися від договору комісії.

2. Якщо договір комісії укладено без визначення строку, комітент повинен повідомити комісіонера про відмову від договору не пізніше ніж за тридцять днів.

3. У разі відмови комітента від договору комісії він повинен у строк, встановлений договором, а якщо такий строк не встановлений, — негайно розпорядитися своїм майном, яке є у комісіонера. У разі невиконання комітентом цього обов'язку комісіонер має право передати це майно на зберігання за рахунок комітента або продати майно за найвигіднішою для комітента ціною.

4.  У разі відмови комітента від договору комісії комісіонер має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв'язку з виконанням договору.

Договір комісії, як договір про надання нематеріальних послуг, який носить довірчий характер, може бути припинений в однобічному порядку шляхом скасування доручення комітентом чи відмовлення від виконання договору комісіонером. Такі дії сторін припиняють дію основного зобов'язання, але зберігають окремі обов'язки у обох сторін договору комісії.

Комітент, на відміну від комісіонера, вправі в будь-який час, в односторонньому порядку відмовитися від договору комісії, скасувавши доручення. У зв'язку з цим він зобов'язаний сплатити комісіонерові комісійну винагороду за здійснені ним до скасування доручення право-чину та інші дії, направлені на виконання договору. Адже у разі односторонньої відмови від договору комісії комісіонер має право на винагороду за фактично вчинені дії (ч.5 ст.1013 ЦК).

Питання про форму відмови комітента від договору в законі не врегульоване, тому вона можлива як у письмовій, так і в усній формі.

Особливий порядок застосовується при укладанні договору комісії без вказівки терміну. Такий договір може бути розірваний в однобічному порядку за заявою комітента з обов'язковим попереднім повідомленням комісіонера не пізніше ніж за тридцять днів. Такий обов'язок обумовлений тим, що при укладанні договору на невизначений строк мається на увазі прагнення сторін до установлення довготривалих відношень, а раптове припинення таких відношень може привести до несприятливих наслідків. Договором може бути встановлений і більш тривалий термін для повідомлення про розірвання договору комісії.

У випадку припинення договору комісії у комісіонера може залишатися майно комітента. Скасувавши доручення, комітент повинен у строк, встановлений договором, а якщо такий строк не встановлений, — негайно розпорядитися своїм майном, що є у комісіонера, тобто дати комісіонеру вказівки, куди і яким чином йому слід передати майно. Якщо комітент не виконав цей обов'язок, не розпорядився майном, яке знаходиться у комісіонера, комісіонер вправі сам прийняти одне з наступних рішень: або здати це майно на зберігання за рахунок комітента або, з метою покриття своїх вимог до комітента, продати його за більш вигідною для комітента ціною.

У зв'язку з відмовою від договору комітент зобов'язаний не тільки сплатити комісіонерові комісійну винагороду за його фактичні дії до скасування доручення, а також відшкодувати йому понесені перед цим витрати, пов'язані з виконанням доручення (докладніше про витрати комісіонера див. коментар до ст.1024 ЦК).

Стаття 1026. Право комісіонера на відмову від договору комісії

1. Комісіонер має право відмовитися від договору комісії лише тоді, коли строк не встановлений договором. Комісіонер повинен повідомити комітента про відмову від договору не пізніше ніж за тридцять днів.

Комісіонер, який відмовився від договору комісії, повинен вжити заходів, необхідних для збереження майна комітента.

2. У разі відмови комісіонера від договору комісії комітент повинен розпорядитися своїм майном, яке є у комісіонера, протягом п'ятнадцяти днів від дня отримання повідомлення про відмову комісіонера від договору. У разі невиконання комітентом цього обов'язку комісіонер має право передати це майно на зберігання за рахунок комітента або продати майно за найвигіднішою для комітента ціною.

Комісіонер, на відміну від комітента, не може вільно і безпідставно відмовитись від виконання прийнятого доручення. Він вправі це зробити тільки за наявності певних обставин: укладення договору без указівки терміну, а також в інших випадках, передбачених законом та договором. Таке обмеження комісіонера пов'язане з намаганням захистити права комітента, адже ніяких мір відповідальності, крім покладання на комісіонера обов'язку по відшкодуванню збитків за відмовлення від виконання договору, комітент застосувати не може.

На відміну від комітента, комісіонер у всіх випадках повинен сповістити про свою відмову від виконання договору комісії не пізніше ніж за тридцять днів. Договором може бути встановлений і більш тривалий термін для повідомлення про розірвання договору комісії.

У разі відмови комісіонера від договору комітент зобов'язаний виплатити комісіонеру комісійну винагороду і відшкодувати понесені витрати за правочини, зроблені до припинення договору, а комісіонер зобов'язаний ужити заходів, що забезпечують схоронність майна комітента.

Комітент, зі своєї сторони, в межах п'ятнадцяти днів з дня одержання відмови комісіонера про відмовлення від виконання договору, зобов'язаний розпорядитися майном, тобто дати комісіонеру вказівки, куди і яким чином йому слід передати майно, під загрозою його продажу комісіонером або здачі на зберігання третім особам за рахунок комітента.

 

Стаття 1027. Наслідки смерті фізичної особи або припинення юридичної особи — комісіонера

1.  У разі смерті фізичної особи або ліквідації юридичної особи — комісіонера договір комісії припиняється.

2. Якщо юридична особа — комісіонер припиняється і встановлюються її правонаступники, права та обов'язки комісіонера переходять до правонаступників, якщо протягом строку, встановленого для заявлення кредиторами своїх вимог, комітент не повідомить про відмову від договору.

Припинення договору комісії, крім випадків скасування доручення комітентом і відмовлення комісіонера, відбувається також у зв'язку з іншими обставинами. У зв'язку з тим, що договір комісії носить довірчий характер, а вибір комісіонера — громадянина в багатьох випадках визначається його моральними та діловими якостями, то у випадку його смерті договір комісії припиняється. Зміна правового положення комітента договору комісії не припиняє.

Комісійне доручення припиняється також у разі ліквідації юридичної особи, яка виступає як комісіонер.

У разі припинення юридичної особи — комісіонера, права та обов'язки комісіонера переходять до його правонаступників, якщо вони встановлюються. Але якщо комітент не бажає доручати виконати правочини, визначені у договорі комісії саме цим юридичним особам, то комітент повинен повідомити про відмову від договору протягом місяця від дня отримання повідомлення про припинення юридичної особи, яка була стороною в договорі комісії.

Стаття 1028. Особливості окремих видів комісії

1. Законом можуть бути встановлені особливості договору комісії щодо окремих видів майна.

Різновиди договору комісії не визначаються ЦК, однак припускається їх існування з посиланням на інші правові акти.

Комісійна торгівля здійснюється за допомогою кількох видів договорів, які різняться між собою за суб'єктним складом, предметом, формою і порядком укладання чи розірвання договору та за іншими ознаками. Комісійна торгівля поділяється на такі основні види: комісійна торгівля непродовольчими товарами; комісійна торгівля продовольчими товарами; комісійна торгівля продукцією виробничо-технічного призначення тощо. Крім норм ЦК, кожен з названих видів регулюється спеціальними нормативними актами. Наприклад, Правила комісійної торгівлі непродовольчими товарами від 13 березня 1995 р. № 37 затверджені наказом МЗЕЗ України визначають специфіку комісійної торгівлі саме непродовольчими товарами.

Специфіка діяльності професійних учасників ринку цінних паперів — брокерів в якості комісіонерів відображається в Законі України «Про цінні папери і фондову біржу» від 18 червня 1991 р. Особливості брокерської діяльності на товарних біржах визначаються Законом України «Про товарну біржу» від 10 грудня 1991 р.