Глава 69 КОМІСІЯ

Стаття 1011. Договір комісії

1. За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Договір комісії відноситься до числа договорів про надання нематеріальних посередницьких послуг, головним чином при здійсненні торгових операцій. Цей договір опосередковує, як правило, відносини торгового посередництва, тобто відносини по наданню торговельних послуг шляхом вчинення правочинів однією особою для другої. Договір комісії має широку сферу застосування: при здійсненні експортно-імпортних операцій, торгівлі, в галузі обігу цінних паперів, у біржовій торгівлі.

Договір комісії має багато загального з договором доручення. Виконавець діє в інтересах і за рахунок довірителя як у договорі доручення, так і в договорі комісії, задача обох договорів, як правило, складається зі здійснення правочинів для іншої особи. Однак зовнішня подібність договорів доручення і комісії вичерпується тим, що обоє договори призначені врегулювати відносини по наданню посередницьких послуг.

Розходження ж між цими договорами визначено в першу чергу тим, що договір доручення є договором про представництво, тобто повірений діє від імені довірителя на підставі доручення, у той час як договір комісії не породжує відносин представництва. Комісіонер діє, хоча й в інтересах комітента, але від власного імені, що виключає можливість виникнення відносин представництва.

Повірений, вступаючи у відносини з третьою особою, не стає стороною в правовідношенні між довірителем і третьою особою, не здобуває у відношенні для себе яких-небудь прав і обов'язків; комісіонер же, напроти, стає стороною в угоді із третьою особою, здобуває права й обов'язки. Особа, що укладає договір з комісіонером, сама не стає учасником договору комісії. Між нею і комісіонером існує самостійний договір, що підкоряється особливим правилам у залежності від того, який саме договір укладений.

Договір комісії є консесуальним, двостороннім, оплатним. Предметом комісійного доручення є правочин чи правочини, що комісіонер укладає з третіми особами за рахунок комітента. Такими правочинами можуть бути будь-які правочини, що відповідають вимогам цивільного законодавства. Найчастіше предметом договору комісії бувають угоди купівлі-продажу речей. На визначення предмета договору комісії впливають предмет та зміст угоди, що комісіонер повинний укласти. Однак не слід змішувати укладену угоду як результат діяльності комісіонера і власне дії комісіонера по укладанню угоди. Предметом договору комісії є діяльність комісіонера, тобто посередницька послуга, а не сама угода як результат діяльності комісіонера. Предметом договору можуть бути лише юридичні правочини, а не фактичні дії. Не можуть бути предметом договору комісії правочини, для здійснення яких необхідна особиста участь особи.

На відміну від раніше діючого законодавства в новому ЦК України не міститься спеціальних правил про форму договору комісії, а тому застосуванню підлягають загальні правила про форму здійснення угод.

Сторонами договору комісії є комітент і комісіонер. Комітент — це особа, яка доручає в її інтересах і за її рахунок іншій особі вчинити певні угоди. Комісіонер — це особа, яка вчиняє угоди або інші юридичні дії від свого імені за рахунок комітента. Комісіонером можуть бути як громадяни, так і юридичні особи.

Стаття 1012. Умови договору комісії

1. Договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії.

2.  Комітент може бути зобов'язаний утримуватися від укладення договору комісії з іншими особами.

3.  Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

Учасники майнового обороту мають можливість, згідно до чинного законодавства, укладати договір комісії на різних умовах, характерних для розвинутих ринкових відносин. Так, договір може бути укладений як на термін, так і без указівки терміну, в цьому випадку договір буде вважатися укладеним на невизначений строк. Терміном дії договору комісії є період часу, протягом якого комісіонер зобов'язаний виконати всі обов'язки за договором комісії. Дії комісіонера не вичерпуються обов'язком здійснити операцію, він зобов'язаний відзвітувати перед комітентом, вручити йому майно, гроші, що також вимагає часу. Таким чином, варто розрізняти термін, протягом якого комісіонер зобов'язаний здійснити операцію, і термін дії всього договору комісії.

Сторони вправі накладати визначені обмеження один на одного при укладанні договору комісії. Наприклад, з метою захисту економічних інтересів комісіонера договір може бути укладений з указівкою території його виконання (у комісіонера виникає право здійснювати посередницькі операції для комітента лише на визначеній території). Ця умова особливе значення здобуває в сфері підприємницької діяльності, наприклад, якщо комітент зацікавлений в поширенні свого товару на конкретному ринку.

Договір комісії може бути укладений також з умовою щодо асортименту товарів, які є предметом комісії. Обмеження щодо асортименту товарів більш характерні для договорів комісії у підприємницької діяльності.

На комітента може бути покладений обов'язок не укладати з іншими особами аналогічних договорів комісії, іншими словами, може бути передбачена можливість виняткового права у комісіонера бути посередником певного комітента. При цьому комісіонер здобуває виключне право реалізації товару комітента, усуваючи тим самим можливу конкуренцію. Законом не передбачена заборона можливості бути посередником декількох підприємців, але підприємці можуть передбачити таку умову при укладанні договору.

Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну. Майно, з приводу якого може бути вчинений комісійний договір, частіше точно визначається у нормативних актах. Не можуть бути передбачені в договорі комісії речі, які не підлягають прийняттю на комісію згідно нормативних актів України.

Ціна в договорі комісії залежить від ціни, установленої комісіонером правочину. При здачі товару на комісію комітент за домовленістю з комісіонером встановлюють ціну на комісійний товар на підставі ринкового попиту.

Не слід плутати ціну договору комісії та суму комісійної винагороди. Сума комісійної винагороди звичайно визначається у відсотках від ціни угоди, але не впливає на ціну договору комісії. Розмір комісійної винагороди не відноситься до числа істотних умов договору комісії і, при відсутності відповідних вказівок у договорі, може бути визначений за правилами ч. З ст. 1013 ЦК.

Стаття 1013. Комісійна плата

1. Комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.

2. Якщо комісіонер поручився за виконання правочину третьою особою, він має право на додаткову плату.

3. Якщо договором комісії розмір плати не визначений, вона виплачується після виконання договору комісії виходячи із звичайних цін за такі послуги.

4. Якщо договір комісії не був виконаний з причин, які залежали від комітента, комісіонер має право на комісійну плату на загальних підставах.

5. У разі розірвання або односторонньої відмови від договору комісії комісіонер має право на плату за фактично вчинені дії.

Така характерна риса договору комісії, як оплатність, породжує обов'язок комітента по сплаті комісійної винагороди. Комісійна винагорода, а також винагорода за делькредере мають своїм призначенням відшкодувати понесені комісіонером витрати по виконанню доручення комітента та забезпечити прибуток від такої діяльності. Право комісіонера на одержання винагороди виникає після виконання доручення. Виплата комісійної винагороди комісіонеру є обов'язком комітента. Ознака оплатності є настільки характерною для договору комісії, що право на винагороду у комітента виникає незалежно від того, чи було воно спеціально передбачене договором.

Звичайно комісіонер за свою посередницьку діяльність отримує від комітента винагороду, яка зазначена у договорі. Це може бути певний відсоток від суми угоди, що дозволяє зацікавити комісіонера укласти угоду на найбільш вигідних умовах, тому що від цього буде залежати і розмір його винагороди. Однак комісійна винагорода може бути визначена й у твердій сумі, і шляхом сполучення твердої суми і відсотків від суми зробленої угоди, чи як різниця між призначеною комітентом ціною і тією вигіднішою ціною, за якою комітент укладе угоду, ніяких обмежень на цей рахунок закон не містить.

Якщо сторони не передбачили розмір і порядок виплати комісійної винагороди, комісійна винагорода виплачується після виконання договору. Розмір комісійної винагороди визначається виходячи із суми, що при порівнянних обставинах звичайно стягується за виконання аналогічних комісійних послуг.

Зазвичай комісіонер не відповідає перед комітентом за виконання угоди третьою особою. Комісіонер відповідає за дії третьої особи у тому випадку, якщо він добровільно прийме на себе перед комітентом поруку за виконання угоди третьою особою (ч. 2 статті, що коментується). Така порука, яку називають у договорі комісії делькредере, подібна по своїй природі з поручительством і приймається лише за додаткову винагороду з боку комітента. Делькредере застосовується, як правило, в операціях зовнішньої торгівлі.

Розмір комісійної винагороди за делькредере визначається погодженням сторін, якщо інше не встановлено законом.

Якщо договір комісії, не виконаний за обставин, що залежать від комітента, комісіонер зберігає право на винагороду. Наприклад, при скасуванні доручення комітентом комісіонер вправі вимагати відшкодування збитків, включаючи і оплату комісійної винагороди.

У разі розірвання або односторонньої відмови (як комітента, так і комісіонера) від договору комісії комісіонер не втрачає право на оплату за фактично вчинені ним дії. У зв'язку з цим виникає обов'язок комітента сплатити комісіонерові комісійну винагороду за здійснені в період існування доручення фактичні дії.

Стаття 1014. Виконання договору комісії

1. Комісіонер зобов'язаний вчиняти право-чини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.

2.  Якщо комісіонер вчинив правочин на умовах більш вигідних, ніж ті, що були визначені комітентом, додатково одержана вигода належить комітентові.

Здійснення обумовленого договором право-чину в точній відповідності з указівками комітента та на найбільш вигідних для комітента умовах — це основні обов'язки комісіонера.

Обов'язок комісіонера виконати доручення на найбільш вигідних для комітента умовах підкреслює, що функцію комісіонера, як правило, здійснює особа, що володіє відповідними знаннями і навичками в області придбання і реалізації майна. Комісіонер звичайно одержує від комітента інформацію про умови, на яких він вважав би угоду для себе вигідною, але комісіонер зобов'язаний ужити заходів по здійсненню угоди на найбільш вигідних для комітента умовах. Як правило, у договорі комісії встановлюється порядок визначення ціни, за якою комісіонер продає товари комітента. Вона може встановлюватися як мінімальна (з наданням комісіонеру права визначати кінцеву продажну ціну) або як максимальна, але при цьому в договорі обумовлюється, щоб підвищення ціни не призвело до зниження попиту на товар.

Зміст вказівок комітента складають умови правочину, який повинен бути виконаний комісіонером, а саме: про термін, ціну товару, порядок оплати тощо. Ступінь конкретизації вказівок може бути різним. Як правило, вказівки лише окреслюють межі можливої поведінки комісіонера. Закон не покладає на комітента обов'язок давати комісіонеру детальні вказівки, тому що комісіонер повинний бути сам обізнаний про умови та зміст угод, що укладаються в даний час на ринку. Комісіонер, що не одержав від комітента відповідних указівок (їх наявність не обов'язкова), зобов'язаний виконати доручення відповідно до звичаїв ділового обороту чи іншими вимогами, що спеціально висуваються.

Комісіонер, що уклав угоду на більш вигідних умовах, ніж ті, які зазначені комітентом, не вправі претендувати на додаткову винагороду понад суми комісійної винагороди. У цьому випадку вся вигода надходить комітентові. Стосовно до договору комісії вигода розуміється як перевищення суми, вирученої за реалізацію майна комітента, порівняно з умовами, позначеними комітентом.

Стаття 1015. Субкомісія

1. За згодою комітента комісіонер має право укласти договір субкомісії з третьою особою (субкомісіонером), залишаючись відповідальним за дії субкомісіонера перед комітентом.

За договором субкомісії комісіонер набуває щодо субкомісіонера права та обов'язки комітента.

2. У виняткових випадках, якщо цього вимагають інтереси комітента, комісіонер має право укласти договір субкомісії без згоди комітента.

3. Комітент не має права без згоди комісіонера вступати у відносини з субкомісіонером.

На відміну від ЦК 1963 р. в даній статті передбачена можливість укладання договору субкомісії з третьою особою з метою виконання договору комісії. Тому комісіонер, якщо інше не передбачено договором, вправі залучати до його виконання третіх осіб. Таким чином, особисте виконання договору необов'язкове для комісіонера.

Договором субкомісії називається договір, по якому одна сторона (субкомісіонер) зобов'язується за доручення іншої сторони (комісіонера) за винагороду укласти один чи кілька правочинів від власного імені й в інтересах комітента. Тобто це договір, в якому комісіонер у відношенні до субкомісіонера виконує права й обов'язки комітента. Але комісіонер залишається відповідальним перед комітентом за виконання договору субкомісіонером, тому що укладення договору субкомісії не тягне за собою зміну осіб в комісійному зобов'язані.

У тих випадках, коли виникла негайна потреба у комісіонера замінити себе у виконанні договору і, якщо вона направлена на захист інтересів комітента, комісіонер має право укласти договір субкомісії без згоди комітента. Комісіонер повинен сповістити комітента про заміну виконавця у договорі відразу як це стане можливим.

В інтересах комісіонера законом установлена заборона на безпосередній контакт комітента і субкомісіонера в період дії договору. У випадку вступу комітента в безпосередні відносини із субкомісіонером у комітента може виникнути бажання відмовитися від договору з комісіонером і доручити його виконання субкомісіонеру, тим самим порушивши інтереси комісіонера. Тому закон забороняє комітентові вступати в безпосередні відносини із субкомісюнером, не одержавши попередньої згоди комісіонера. Дана заборона діє тільки до припинення договору комісії. Після припинення договору комітент вправі звертатися за послугами до субкомісіонера. Норма, регулююча вказану заборону, носить диспозитивний характер. Якщо комісіонер не бачить у цьому погрози своїм інтересам, то він вправі дозволити комітентові безпосереднє спілкування із субкомісіонером. Це може бути доцільно для більш швидкого отримання вказівок від комітента при необхідності негайного реагування на коливання ринку.

Слід звернути увагу, що субкомісія є не різновидом поступки чи вимоги переведення боргу, що веде до зміни осіб у зобов'язанні, а є різновидом покладання виконання зобов'язання на третю особу.

 

Стаття 1016. Виконання договору, укладеного комісіонером з третьою особою

1. Комітент зобов'язаний забезпечити комісіонера усім необхідним для виконання обов'язку перед третьою особою.

2.  За договором, укладеним з третьою особою, комісіонер набуває права навіть тоді, коли комітент був названий у договорі або прийняв від третьої особи виконання договору.

3. Комісіонер не відповідає перед комітентом за невиконання третьою особою договору, укладеного з нею за рахунок комітента, крім випадків, коли комісіонер був необачним при виборі цієї особи або поручився за виконання договору (делькредере).

4. У разі порушення третьою особою договору, укладеного з нею комісіонером, комісіонер зобов'язаний негайно повідомити про це комітента, зібрати та забезпечити необхідні докази. Комітент має право вимагати від комісіонера відступлення права вимоги до цієї особи.

У статті, що коментується, визначається обов'язок комітента забезпечити комісіонера усім необхідним для виконання обов'язку перед третьою особою. З цією метою комітент може видати комісіонеру аванс, якщо договір стосується, наприклад, купівлі майна. Отримані кошти можуть бути використані лише на те, що зв'язано з виконанням договору комісії. Якщо договір стосується відчуження майна, комітент повинен забезпечити комісіонера документами, потрібними для відчуження (наприклад, документи, що підтверджують якість товару, кількість тощо, а товари, що підлягають обов'язковій сертифікації, повинні супроводжуватися сертифікатом відповідності), а також передати саме майно.

За угодами, що укладає комісіонер з третіми особами, набуває права і стає зобов'язаним комісіонер, а не комітент, бо він укладає угоди хоч і за рахунок комітента, але від свого імені. Це характерна риса договору комісії. Отже, незалежно від того, названий чи ні комітент третій особі та вступив він чи не вступив в безпосередні відносини, носієм породжуваних правочином прав і обов'язків залишається комісіонер.

Комісіонер повинен виконати всі обов'язки та здійснити всі права, що випливають з угоди, яку він уклав з третьою особою. Здійснення цих дій входить у зміст комісійного зобов'язання комісіонера перед комітентом. Тому третя особа вправі пред'явити претензії не до комітента, а до комісіонера за невиконання ним обов'язків, прийнятих відповідно до договору.

Комісіонер, за загальним правилом, відповідає перед комітентом за виконання лише своїх обов'язків, але не відповідає за виконання правочину третьою особою. Тобто, комісіонер несе відповідальність за дійсність укладених угод в інтересах комітента, але не за можливість їх виконати. У той же час, якщо комісіонер не виявив належної обачності у виборі контрагента, наприклад, уклав договір з неплатоспроможною особою або організацією, оголошеною банкрутом, то комісіонер повинний відповідати перед комітентом і за саме виконання укладеної їм угоди. Іншими словами, він несе відповідальність за дії третьої особи, якщо вибір цієї особи був неналежним.

Комісіонер відповідає за дії третьої особи й у тому випадку, якщо у договір комісії буде включено положення про обов'язок комісіонера переконатися у платоспроможності покупця (делькредере). У цьому випадку комітент матиме право вимагати від комісіонера відшкодування збитків.

Якщо третя особа порушує угоду, яку уклав з нею комісіонер, останній зобов'язаний без зволікання повідомити про це комітента, зібрати і забезпечити необхідні докази. Оскільки комісіонер укладав договір від власного імені, то для безпосереднього захисту своїх інтересів комітент повинний прийняти на себе права кредитора за укладеною комісіонером угодою. Тому комітент, який отримав повідомлення про порушення його прав з боку третьої особи, має право вимагати передачі йому вимог, які має комісіонер щодо цієї особи. У даному випадку комітент виступає як особа, якій комісіонер передав свої права, а для третьої особи контрагентом залишається комісіонер. Передача прав по укладеному для виконання комісійного зобов'язання договору повинна здійснюватися у відповідності з правилами про уступку права вимоги.

Стаття 1017. Відступ від вказівок комітента

1. Комісіонер має право відступити від вказівок комітента, якщо цього вимагають інтереси комітента і комісіонер не міг попередньо запитати комітента або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі комісіонер повинен повідомити комітента про допущені відступи від його вказівок як тільки це стане можливим.

2. Комісіонерові, який є підприємцем, може бути надано право відступати від вказівок комітента без попереднього запиту про це, але з обов'язковим повідомленням комітента про допущені відступи.

3.  Комісіонер, який продав майно за нижчою ціною, повинен заплатити різницю комітентові, якщо комісіонер не доведе, що він не мав можливості продати майно за погодженою ціною, а його продаж за нижчою ціною попередив більші збитки.

Якщо для відступу від вказівок комітента потрібний був попередній запит, комісіонер має також довести, що він не міг попередньо запитати комітента або одержати в розумний строк відповіді на свій запит.

4. Якщо комісіонер купив майно за вищою ціною, ніж була погоджена, комітент має право не прийняти його, заявивши про це комісіонерові в розумний строк після отримання від нього повідомлення про цю купівлю.

Якщо комітент не надішле комісіонерові повідомлення про відмову від купленого для нього майна, воно вважається прийнятим комітентом.

5. Якщо комісіонер при купівлі майна заплатив різницю у ціні, комітент не має права відмовитися від прийняття виконання договору.

Цивільний кодекс України встановлює обов'язок комісіонера здійснити обумовлений договором правочин в точній відповідності з указівками комітента. Відступити від цих указівок комісіонер вправі лише у випадках, зазначених у законі. Комісіонер вправі відступити від указівок комітента у тому випадку, якщо не міг заздалегідь запитати комітента або не одержав своєчасно відповіді на свій запит, а обставини справи вимагали від нього, в інтересах комітента, негайних дій з відступом від указівок комітента. Такі обставини є об'єктивними і не залежать від дій та особи комісіонера.

У тому випадку, якщо комісіонер відступить від указівок комісіонера без додаткових його указівок, він зобов'язаний повідомити про такий відступ комітента відразу як це стало можливим. В іншому випадку комітент може вважати, що договір виконується в відповідності з його указівками. Якщо комісіонер не виконає свого обов'язку повідомити комітента про відступ від його указівок, то на нього може бути покладена відповідальність по відшкодуванню збитків, викликаних неналежним виконанням договору комісії.

Право діяти без попереднього запиту може бути установлено у договорі з комісіонером, який діє як підприємець. Так можливість надається комісіонеру-підприємцю, який швидше за все діє на ринку як кваліфікований спеціаліст. У цьому випадку комітент може припускати, що комісіонер здатний вірно оцінити ситуацію та прийняти найкраще рішення. Тому комісіонер-підприємець зобов'язаний лише оповістити комітента в розумний строк про допущені відступи від указівок, причому комітент у договорі вправі звільнити його від виконання цього обов'язку.

Відступ від указівок комітента в договорі комісії допускається в тих же випадках, що і при договорі доручення. Однак для комісіонера передбачені несприятливі майнові наслідки відступів від указівок комітента. Можливі два варіанти таких дій (у залежності від характеру комісійного доручення): комісіонеру доручено продати майно комітента, і він укладає угоду за ціною, нижче погодженої з комітентом; комісіонеру доручено придбати яку-небудь річ, і він, відступаючи від указівок комітента, здобуває її по більш високій ціні, що погоджено з комітентом.

Комісіонер, який продав майно за нижчою ціною, зобов'язаний відшкодувати комітентові різницю між погодженою ціною і ціною фактичної реалізації, якщо він не доведе, що не було можливості продати майно за призначеною ціною і продаж за нижчою ціною запобіг би ще більшим збиткам. У разі, якщо б продаж майна запобіг ще більших збитків, така обставина не залежить від дій і особистості комісіонера, тобто носить об'єктивний характер. У той же час неможливість продажу майна за погодженою ціною є обставиною, зв'язаною з діями й особистістю комісіонера. Однак, напевно, для комісіонера-підприємця неможливість продати майно по обумовленій ціні повинна носити лише об'єктивний характер (наприклад, відсутність попиту на ринку), а не суб'єктивний характер (хвороба комісіонера), тому що він здійснює підприємницьку діяльність на свій ризик. Якщо комісіонером є непідприємець, то він вправі посилатися на будь-які поважні причини, які обумовили неможливість виконати вказівки комітента відносно ціни.

У тому разі, якщо для відступлення від вказівок комітента потрібний був попередній запит (у випадку, коли комісіонером є не підприємець), комісіонер має також довести, що він не міг попередньо запитати комітента або одержати у розумний строк відповідь на свій запит.

Якщо комісіонер купить майно за ціною вищою, ніж призначена йому комітентом, то закон не передбачає ніяких обставин, на які комісіонер може посилатися, щоб уникнути настання несприятливих для нього наслідків. Комітент, який не бажає прийняти таку покупку, зобов'язаний заявити про це комісіонерові без зволікань, одержавши повідомлення про укладення угоди з третьою особою. В іншому разі купівля визнається прийнятою комітентом.

Комісіонер, який купив майно за ціною вищою, ніж була обумовлена комітентом, може прийняти різницю в ціні на свій рахунок. Внаслідок цього комітент не несе збитків від підвищення ціни і тому не вправі відмовитися від укладеної для нього угоди. Таким чином, комісіонер, прийнявши на себе всі несприятливі наслідки своїх дій, виконав доручення належним чином, а комітент одержує річ на умовах, позначених у дорученні.